Рішення № 15118873, 28.04.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.11 Справа № 29/60/2011

За позовом: Товариства з обмеженою

відповідальністю «Луганське

енергетичне об’єднання», м. Луганськ

до відповідача: Комунального підприємства

"Рубіжанське виробниче управління

водопровідно –каналізаційного

господарства", м. Рубіжне

Луганської області;

про стягнення 282952 грн. 11 коп.

Суддя Якушенко Р.Є.;

секретар судового засідання: Скрипник М.С.;

в присутності представників

сторін:

від позивача: Подкова І.Л., юрисконсульт 1-ої категорії,

довіреність № 59 від 01.01.2011;

від відповідача: Какоткін С.С., представник за

довіреністю б/н від 23.06.2010.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду справи не заявлено вимоги про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України дана справа розглядалась у судовому засіданні 18.04.2011 було оголошено перерву на 28.04.2011 о 10 год. 45 хвил.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання»(далі –ТОВ "ЛЕО", позивач у справі) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Рубіжанське виробниче управління водопровідно –каналізаційного господарства" (далі - КП " Рубіжанське ВУ ВКГ", відповідача у справі) заборгованості за спожиту активну електроенергію за договором про постачання електричної енергії № 71 від 02.10.2009 за грудень 2010 року та лютий 2011 року у сумі 237218 грн. 04 коп., пені за прострочення платежів у сумі 39932 грн. 46 коп., 3 % річних у сумі 1273 грн. 12 коп., інфляційних нарахувань у сумі 4528 грн. 49 коп.

Позовні вимоги з посиланням на норми статей 15, 526, 625 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) обґрунтовані порушенням відповідачем умов вказаного договору по розрахунках за спожиту електроенергію.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву б/н від 28.04.2011 визнав вимоги позивача в сумі боргу, інфляційних нарахувань, 3 % річних та подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

19.04.2011 між сторонами у справі підписаний акт звірки розрахунків за договором про постачання електричної енергії № 71 від 02.10.2009, яким підтверджена заявлена сума боргу за спожиту електроенергію.

При з'ясуванні фактичних обставин справи, дослідивши надані сторонами докази, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

02.10.2009 між сторонами у справі був укладений договір про постачання електричної енергії № 71 (далі –договір) (а.с.16-24).

Відповідно до пункту 1.1 договору Постачальник (позивач) постачає електричну енергію Споживачу (відповідачеві) для забезпечення потреб електричних установок Споживача з загальною приєднаною потужністю 4063,0 кВт, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені відповідно додатком до договору «Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії Споживача»та «Однолінійна схема електропостачання площадки вимірювання Споживача», а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до пункт 7.9 договору розрахунки за електричну енергію та інші платежі здійснюються Споживачем у порядку, передбаченому додатком «Порядок розрахунків».

Пунктом 3 Додатку до договору «Порядок розрахунків»передбачено, що величина коштів, яку необхідно оплатити за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію, визначається наступним чином: обсяг спожитої (переданої) електричної енергії між датами зняття показів розрахункових засобів обліку множиться на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду.

Розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію; за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності; за перетікання реактивної електроенергії; оплату сум на відшкодування збитків; оплату пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за порушення строків розрахунків Споживач здійснює на підставі наданих Постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання (пункт 8 Додатку «Порядок розрахунків»до договору).

Пунктом 4.4.1 договору сторони визначили, що у разі порушення споживачем передбачених Додатком "Порядок розрахунків" строку розрахунку за активну електроенергію, строку внесення плати за перетікання реактивної електроенергії … споживачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня. На суму нарахованої пені Споживачу надається окремий рахунок.

На підтвердження виконання свого обов’язку щодо постачання електричної енергії позивачем надані акти про використану електричну енергію відповідачем у грудні 2010 року та лютому 2011 року (а.с.30,31,38,39).

За результатами надання обумовлених договором послуг за грудень 2010 року та лютий 2011 року позивачем відповідачеві направлялися відповідні рахунки за спожиту активну електроенергію (а.с.27,35).

Відповідач в порушення умов договору своєчасно та у повному обсязі оплату не здійснював, у зв’язку з чим утворилась заборгованість у сумі 237218 грн. 04 коп. за спожиту активну електроенергію.

Зазначена заборгованість визнана відповідачем, про що свідчить акт звірки від 19.04.2011, який підписаний та скріплений печатками сторін у справі.

Оскільки споживачем повну оплату електроенергії не було проведено після одержання рахунків у встановлений договором строк, позивач звернувся до господарського суду за захистом свого порушеного права та законного інтересу з викладеними вище позовними вимогами.

Оцінивши всі обставини справи, суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Правовідносини між сторонами за позовом виникли із договору про постачання електричної енергії № 71 від 02.10.2009, який за своєю правовою природою є різновидом договору купівлі-продажу і до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зазначена норма Цивільного кодексу України кореспондується з положеннями статті 265 Господарського кодексу України.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, тобто –неналежне виконання.

Фактичні обставини свідчать, що позивач на виконання умов договору постачав відповідачу електроенергію, претензій щодо постачання електроенергії у відповідача немає.

Обсяги спожитої електроенергії у грудні 2010 року та лютому 2011 року позивач підтверджує відповідними актами споживача про використану електроенергію та рахунками.

Втім, відповідач в порушення умов пункту 7.9 договору № 71 від 02.10.2009 та пункту 3 додатку до нього не оплатив у повному обсязі спожиту у грудні 2010 року та лютому 2011 року електроенергію у строк визначений пунктом 8 Додатку до договору «Порядок розрахунків», у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість за вказаний період за активну електроенергію в сумі 237218 грн. 04 коп., яка підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем, заявлена обґрунтовано та підлягає до стягнення з відповідача.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 4.4.1 договору сторони передбачили відповідальність - у разі порушення Споживачем передбачених додатком «Порядок розрахунків»строку розрахунку за активну електроенергію, строку внесення плати за перетікання реактивної електроенергії … у вигляді нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня. На суму нарахованої пені Споживачу надається окремий рахунок.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 39932 грн. 46 коп. за період прострочення оплати з 02.12.2010 по 01.03.2011 за спожиту активну електроенергію у травні 2010 року –січні 2011 року.

Сума боргу за спожиту активну електроенергію за період з травня 2010 року по січень 2011 року, на яку нараховано пеню, стягнута за рішеннями господарського суду Луганської області:

- рішення господарського суду Луганської області № 9/180 від 29.07.2010 (347490,16 грн. борг за активну електроенергію в квітні - травні 2010 року);

- рішення господарського суду Луганської області № 14/373 від 13.01.2011 (851617,86 грн. борг за активну електроенергію за період червень –жовтень 2010 року);

- рішення господарського суду Луганської області № 29/2/2011 від 24.01.2011 (206184,73 грн. борг за активну електроенергію за період листопад 2010 року).

Перевіривши розрахунок заявленої суми пені суд дійшов висновку, що позивачем пеня нарахована вірно та є обґрунтовано заявленою.

Отже, вимоги позивача про стягнення пені у заявленій сумі підлягають задоволенню.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій з посиланням на скрутне фінансове становище підприємства, яке є комунальним підприємством, що відпускає свої послуги по тарифам затвердженим державними органами і на теперішній час держава має заборгованість (по різниці тарифів) перед підприємством приблизно 11 млн. грн. Відповідач хоча і з затримкою, але погашає свої зобов’язання перед позивачем, проте виконати свої зобов'язання по розрахунках за спожиту електроенергію вчасно він неспроможний.

На підтвердження обставин, викладених у клопотанні відповідач подав протоколи засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно –енергетичного комплексу Луганської області № 48 від 30.06.2009, № 87 від 28.10.2009, № 121 від 18.12.2009.

Позивач проти зменшення пені на 50% у судовому засіданні заперечував.

Оцінивши надані докази в обґрунтування клопотання суд дійшов висновку про його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до пункту 3 статті 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

Враховуючи вказані у клопотанні обставини, скрутне фінансове становище відповідача, наявність заборгованості держави перед відповідачем, відсутність прибутку та наявність збитків, суд вважає можливим зменшити розмір пені на 50%, що складає 19966 грн. 23 коп.

Отже, до стягнення підлягає пеня у сумі 19966 грн. 23 коп.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні нарахування у сумі 4528 грн. 49 коп. за період січень - лютий 2011 року та 3% річних у сумі 1273 грн. 12 коп. за період з 13.01.2011 по 16.03.2011.

Відповідач погодився з розрахунком інфляційних нарахувань та 3 % річних.

Судом перевірено розрахунки здійснені позивачем, порушень законодавства та помилок не встановлено.

Отже, інфляційні нарахування у сумі 4528 грн. 49 коп. та 3% річних у сумі 1273 грн. 12 коп. підлягають до стягнення з відповідача.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню у загальній сумі 262985 грн. 88 коп., з них: 237218 грн. 04 коп. - борг за активну електроенергію, 19966 грн. 23 коп. - пеня, 4528 грн. 49 коп. - інфляційні нарахування, 1273 грн. 12 коп. - 3 % річних.

В решті заявлених вимог слід відмовити.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (державне мито у сумі 2829 грн. 52 коп. та 236 грн. 00 коп. витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу) позивача покладаються на відповідача у повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача у справі.

Під час звернення до господарського суду з даним позовом позивачем за платіжним дорученням від 29.03.2011 № 1462 було сплачено державне мито у розмірі 3058 грн. 81 коп., у той час як сплаті підлягало державне мито у розмірі 2829 грн. 52 коп.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993 «Про державне мито»у випадку внесення у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, сплачене державне мито підлягає частковому або повному поверненню.

За таких обставин, позивачу слід повернути з Державного бюджету України зайве сплаченого при зверненні з позовом до суду державного мита у розмірі 229 грн. 29 коп.

Керуючись статями 33, 34, 43, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Рубіжанське виробниче управління водопровідно –каналізаційного господарства", вул. Менделєєва, буд.49, м. Рубіжне Луганської області, 93000, ідентифікаційний код 32026192, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об’єднання”, кв. Гаєвого, буд.35А, м. Луганськ, ідентифікаційний код 31443937:

- на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 260303289060 в філії ЛОУ ВАТ „Державний Ощадний банк України”, МФО 304665, код 31443937 суму боргу за використану активну електроенергію у сумі 237218 грн. 04 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили;

- на поточний рахунок № 2600518818 в ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 304007, код 31443937 3 % річних у сумі 1273 грн. 12 коп., пеню у сумі 19966 грн. 23 коп., інфляційні нарахування у сумі 4528 грн. 49 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 2829 грн. 52 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об’єднання” Лисичанські ВЕМ, кв. Гаєвого, буд.35А, м. Луганськ, ідентифікаційний код 31443937, з Державного бюджету України зайве сплачене при зверненні з позовом до суду державне мито у розмірі 229 грн. 29 коп., за платіжним дорученням від 29.03.2011 № 1462, яке знаходиться у матеріалах справи.

Підставою для повернення державного мита є дане рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення –04.05.2011.

Суддя Р.Є. Якушенко