Рішення № 15118842, 19.04.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.04.11 р. Справа № 41/25пн

Господарський суд Донецької області у складі судді Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Чайка ЛТД”, м. Донецьк

до відповідача-1: Донецької міської ради, м. Донецьк

до відповідача-2: Державного вищого навчального закладу „Донецький національний технічний університет”, м. Донецьк

про визнання права власності на будівлю літ. А-2 загальною площею 249,9 кв.м., з самочинно прибудованими приміщеннями № 8, 9, 10, 11 (загальна площа прибудованих приміщень 39,8 кв.м.), що знаходяться за адресою: м. Донецьк, пр. Садовий, 1

При участі представників:

від позивача: Михайлов Т.М. – довіреність від 1.04.2011р.

від відповідача-1: не з’явились

від відповідача-2: Білібін О.І. – довіреність від 1.04.2011 №14-69/10

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Чайка ЛТД”, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Донецької міської ради та Державного вищого навчального закладу „Донецький національний технічний університет”, м. Донецьк про визнання права власності на будівлю літ. А-2 загальною площею 249,9 кв.м., з самочинно прибудованими приміщеннями № 8, 9, 10, 11 (загальна площа прибудованих приміщень 39,8 кв.м.), що знаходяться за адресою: м. Донецьк, пр. Садовий, 1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним, протягом 2009 року, до будівлі аптеки та кафе літ. А-2 площею 209,4 кв.м., що зареєстрована за адресою м. Донецьк, пр. Садовий, 1, та розташовані на земельній ділянці, орендарем якої є позивач, було прибудовано приміщення № 8, 9, 10, 11 загальною площею 39,8 кв.м., що відображено КП БТІ м. Донецька при здійсненні технічної інвентаризації.

Відповідач-1 відзиву на позов не подав, представник відповідача-1 в судовому засіданні пояснив, що спірне майно частково, в частині прибудови, розташовано на земельній ділянці наданій у постійне користування відповідачу-2.

Згідно з заявою від 18.04.2011 року № 01-150/27, відповідачем-2 позовні вимоги визнано у повному обсязі.

Відповідачем-2 пояснено, що земельна ділянка, на якій розміщено спірну прибудову, не використовується Університетом, розміщення на ній прибудованих приміщень позивача не перешкоджає статутній діяльності відповідача-2.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

Рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 19.06.2002 року № 281/8 „Про надання земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю „Чайка ЛТД” в оренду для будівництва аптеки і кафе в Ворошиловському районі” вилучено із землекористування Донецького національного технічного університету частину земельної ділянки площею 0,0120га, раніше надану рішенням виконкому міської ради від 28.08.1996 року № 95/20, по добровільній відмові; надано товариству з обмеженою відповідальністю „Чайка ЛТД” земельну ділянку (кадастровий номер 1410136300:00:015:0963) площею 0,0120га із земель Донецького національного технічного університету в оренду строком на 10 років для будівництва аптеки і кафе та подальшої експлуатації за адресою: м. Донецьк, Ворошиловський район, вулиця Кобозева.

05.09.2002 року між виконавчим комітетом Донецької міської ради (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Чайка ЛТД” (орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого, з урахуванням змін, внесених договором про внесення змін в договір оренди земельної ділянки від 19.07.2006 року, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 1410136300:00:015:0963), що знаходиться на території Ворошиловського району м. Донецька по пр. Садовий, 1, загальною площею 120 кв.м. із земель Донецького національного технічного університету.

Договір укладено до 19.06.2012 року (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору оренди земельної ділянки від 05.09.2002 року, земельна ділянка передається в оренду для будівництва аптеки та кафе.

Зазначених договір зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що вчинено запис 23.03.2002 року № А/2-368.

Згідно свідоцтва про право власності від 30.10.2002 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від 30.10.2002 року № 500/20, товариству з обмеженою відповідальністю „Чайка ЛТД” належить на праві власності будівля аптеки і кафе загальною площею 209,40 кв.м., розташовані за адресою: м. Донецьк, пр. Садовий, 1, позначений літерою А-2.

Позивачем, протягом 2009 року, до будівлі аптеки та кафе, які розташовані на орендованій земельній ділянці, що знаходиться на території Ворошиловського району м. Донецька по пр. Садовий, 1, було прибудовано приміщення № 8, 9, 10, 11 загальною площею 39,8 кв.м.

Згідно пояснень відповідачів, прибудовані приміщення знаходяться на земельній ділянці, що надана у користування відповідачу-2 на підставі державного акту на право постійного користування землею відж 19.04.1994р.

За результатами технічної інвентаризації, Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” станом на 28.01.2011р. складено технічний паспорт на будівлю кафе літ. А-2, розташовану в м. Донецьку по пр. Садовому, 1, в якому відображено конструктивні елементи та технічні характеристики реконструйованого та збудованого позивачем майна.

Як зазначалось, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання права власності на будівлю літ. А-2 загальною площею 249,9 кв.м., з самочинно прибудованими приміщеннями № 8, 9, 10, 11 (загальна площа прибудованих приміщень 39,8 кв.м.), що знаходяться за адресою: м. Донецьк, пр. Садовий, 1.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Таким чином, позов про визнання права власності - це недоговірна вимога про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов’язаних з позбавленням володіння.

Відповідно до приписів ст.ст.317, 320 Цивільного кодексу України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження майном, зокрема, він має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Оскільки роботи з реконструкції нерухомого майна – будівлі аптеки і кафе, розташованого за адресою: м. Донецьк, пр. Садовий, 1, були проведені позивачем без додержання приписів чинного законодавства щодо отримання дозвільної документації на проведення вказаних робіт, реконструйований об’єкт нерухомого майна вважається таким, що побудований самочинно, тобто без достатніх правових підстав. Правовідносини, пов’язані з самочинним будівництвом об’єктів нерухомого майна регулюються в Україні, зокрема, статтею 376 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під вже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинне збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту положень ст.376 Цивільного кодексу України, загальне правило ч.2 ст. 376 вказаного Кодексу України встановлює, що сам по собі факт здійснення особою самочинного будівництва нерухомого майна не призводить до виникнення у такої особи права власності на це майно, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 5 цієї статті, але виключно за рішенням суду, набуття чинності яким і призводить до виникнення права власності.

За приписами ч.5 вказаної статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Тобто, законодавчо передбачена можливість легалізації самочинно збудованого нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку.

При цьому, для визнання права власності на самочинно збудоване майно, необхідно з’ясувати низку обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи, а саме: встановити особу, яка є фактичним власником спірного майна, відсутність порушень прав третіх осіб, відповідність самочинно збудованих об’єктів приписам основних державних будівельних норм та питання щодо можливості їх подальшого безпечного використання, наявність наданої у передбаченому законом порядку у користування земельної ділянки.

Судом встановлено, що позивач є законним користувачем земельної ділянки за кадастровим номером 1410136300:00:015:0963, що знаходиться на території Ворошиловського району м. Донецька по пр. Садовий, 1, та наведена земельна ділянка була передана в оренду для будівництва аптеки та кафе.

У матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про припинення права користування позивача вказаною земельною ділянкою.

Одночасно, згідно з ч.4 ст.376 Цивільного кодексу України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У спірних правовідносинах, користувач, яким є відповідач-2, не заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за позивачем, стверджує про те, що розміщення на наданій йому земельній ділянці прибудованих приміщень позивача не перешкоджає його діяльності.

Чинне законодавство передбачає декілька шляхів набуття права власності на об’єкти нерухомого майна. Положення Цивільного кодексу України щодо регулювання правових наслідків самочинного будівництва передбачають в якості способу набуття права власності на нього лише його визнання в судовому порядку. Обов’язок власника чи іншої зацікавленої особи, а також сама необхідність прийняття в експлуатацію об’єктів самочинного будівництва не передбачена в чинному законодавстві, а порядок прийняття в експлуатацію об’єктів самочинного будівництва не врегульовано жодним нормативним актом.

До моменту розгляду справи відповідач, до компетенції якого відносяться повноваження щодо розпорядження землями в межах території міста, та його виконавчі органи, до повноважень яких належить здійснення контролю за дотриманням місцевих правил забудови, та зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об’єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу, не здійснював жодних дій та не приймав жодних рішень, спрямованих на ліквідацію вказаного об’єкту самочинного будівництва, та не інформувала його власників щодо неможливості подальшого існування спірного майна.

Одночасно, до матеріалів справи не надано яких-небудь доказів порушення позивачем прав та законних інтересів інших осіб при здійсненні повноважень користувача відповідної земельної ділянки, наданої в оренду на підставі договору оренди земельної ділянки від 05.09.2002 року.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Донецькою філією Державного підприємства „Судовий будівельно-експертний центр”, в 2011 році на замовлення позивача було здійснено експертно-технічне обстеження стану основних будівельних конструкцій прибудованих приміщень (№№ 8, 9, 10, 11) загальною площею 39,8 кв.м. до будівлі кафе (літ. А-2) по пр. Садовий, 1 в Ворошиловському районі м. Донецька.

Відповідно до висновку № 14/02-1, складеного за результатами проведення наведеного обстеження, основні будівельні конструкцій прибудованих приміщень знаходяться у задовільному стані та не викликають загрози руйнування; прибудовані приміщення придатні до подальшої безпечної експлуатації; інженерне обладнання, об’ємно-планувальне рішення прибудованих приміщень до будівлі кафе відповідає нормативним вимогам та своєму функціональному призначенню; застосовані будівельні матеріали та конструкції відповідають вимогам санітарного законодавства та не надають негативного впливу на здоров’я населення та шкідливого впливу на оточуюче середовище.

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з того, що згідно із ліцензією серії АВ № 195335 Державному підприємству „Судовий будівельно-експертний центр” надано право здійснювати технічний огляд і оцінку стану, обстеження і оцінку технічного стану будівельних конструкцій будівель, споруд та інженерних мереж, суд приймає до уваги вказаний вище висновок як доказ дотримання позивачем будівельних норм і правил, санітарно-гігієнічних та протипожежних умов при будівництві спірного об’єкту нерухомого майна.

На підставі викладеного, суд робить висновок про те, що існування об’єкту нерухомого майна – будівлі літ. А-2 загальною площею 249,9 кв.м., з самочинно прибудованими приміщеннями № 8, 9, 10, 11 загальною площею прибудованих приміщень 39,8 кв.м., яке розташоване на земельній ділянці за адресою: м. Донецьк, пр. Садовий, 1, не порушує нічиї права. Документів, які б підтверджували, що спірне майно порушує права інших осіб, до матеріалів справи не надано.

Згідно до п.2 ст.3 Цивільного Кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Як визначено положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.41 Конституції України, кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. В даному випадку, набуття права власності на самочинно збудоване та самочинно реконструйоване майно можливе лише в судовому порядку за умови додержання низки умов.

Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України, правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 319 ЦК України, встановлюється, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти до свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Статтею 320 Цивільного кодексу України передбачено право власника використовувати своє майно для підприємницької діяльності. Наразі, ст.321 Цивільного кодексу України гарантує, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише в випадках, прямо передбачених законом.

Виходячи зі змісту ч.3 ст.376 Цивільного кодексу України, звернення до суду з вимогами про визнання права власності визнано законодавцем як єдиний можливий спосіб узаконення самочинного будівництва. При цьому, у такому випадку рішення суду опосередковує не захист вже наявного у особи права власності, а виступає саме правостворюючим чинником, що випливає із ч.5 ст.11 цього Кодексу.

Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю об’єктів самочинного будівництва та належним чином оформити правовстановлюючі документи на належне позивачу майно, заважає йому вільно володіти та користуватись зазначеним об’єктом нерухомості та унеможливлює розпорядження їм. Чинне законодавство України передбачає необхідність вирішення подальшої долі самочинно збудованого нерухомого майна саме в судовому порядку на підставі статті 376 ЦК України.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що спірний об’єкт збудований на земельній ділянці, користувачем якої є позивач, відсутність будь-яких доказів порушення прав інших осіб, а також враховуючи відповідність спірної будівлі діючим будівельним нормативним правилам, позовні вимоги про визнання права власності на будівлю літ. А-2 загальною площею 249,9 кв.м., з самочинно прибудованими приміщеннями № 8, 9, 10, 11 (загальна площа прибудованих приміщень 39,8 кв.м.), що знаходяться за адресою: м. Донецьк, пр. Садовий, 1, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з того, що з боку відповідачів не було припущено будь-яких неправильних дій, внаслідок яких виник спір по цій справі, згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 3, 16, 316, 317, 319, 320, 321, 328, 376, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Чайка ЛТД” до Донецької міської ради та Державного вищого навчального закладу „Донецький національний технічний університет”, м. Донецьк про визнання права власності на будівлю літ. А-2 загальною площею 249,9 кв.м., з самочинно прибудованими приміщеннями № 8, 9, 10, 11 (загальна площа прибудованих приміщень 39,8 кв.м.), що знаходяться за адресою: м. Донецьк, пр. Садовий, 1 – задовольнити.

Визнати за Товариства з обмеженою відповідальністю „Чайка ЛТД” (83058, м. Донецьк, вул. Переїздна, 7, поштова адреса: 83048, м. Донецьк, пр. Панфілова, 1/427, ЄДРПОУ 20372655) право власності на будівлю літ. А-2 загальною площею 249,9 кв.м., з самочинно прибудованими приміщеннями № 8, 9, 10, 11 (загальна площа прибудованих приміщень 39,8 кв.м.), що знаходяться за адресою: м. Донецьк, пр. Садовий, 1.

Суддя Гончаров С.А.

В судовому засіданні 19.04.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення

Рішення підписане 26.04.2011р