Рішення № 15117443, 21.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/108-6/9421.04.11 За позовом           Приватного малого виробничого-комерційного підприємства «Ассоль»

До відповідача-1          195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту –військової частини Т0710

до відповідача-2           Головного управління Державного казначейства України у місті Києві

Про           стягнення 509367, 60 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Грушко А.С. (за дов. № 04/01/2011 від 04.01.2011 р.)

від відповідачів не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулось приватне мале виробничо-комерційне підприємство «Ассоль» з позовом до 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту - військової частини Т0710 та просить стягнути з відповідача на користь позивача 437600,00 грн. основного боргу, 47207,03 грн. пені, 6886,10 грн. –3 % річних від суми заборгованості та 19998,32 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором № 59/2110 від 12.06.2009 р. щодо оплати отриманої відповідачем продукції за вказаним договором.

Відповідач у наданому суду відзиві позовні вимоги відхилив, зазначивши, що згідно з кошторисом видатків на 2009 рік за КЕКВ 2110 за спеціальним фондом бюджетні призначення були передбачені для розрахунків, але наявних коштів на рахунку відповідача для перерахування позивачу не було, тому підстави для нарахування штрафних санкцій відсутні.

Рішенням суду від 12.05.2010 р. у справі № 32/108, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 р., позов задоволено частково. Зокрема, вирішено стягнути з 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту –військової частини Т0710 на користь приватного малого виробничо-комерційного підприємства «Ассоль»437600,00 грн. основного боргу, 44883,18 грн. пені, 6886,10 грн. 3 % річних від суми заборгованості, 19998,32 грн. інфляційних втрат, 5093,68 грн. державного мита та 234,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.01.2011 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 р. та рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2010 р. у справі № 32/108 скасовано в частині стягнення 437600 грн. заборгованості, 44883,18 грн. пені, 19998,32 грн. інфляційних втрат та трьох процентів річних в сумі 6886,10 грн. та передано в цій частині на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Підставою для скасування рішення та постанови попередніх інстанцій колегія суддів зазначила неповне з’ясування обставин щодо терміну оплати товару.

Крім того, доручено господарському суду міста Києва вжити відповідних процесуальних заходів для залучення до участі у справі Головного управління Державного казначейства України у місті Києві як іншого відповідача.

Ухвалою суду від 24.02.2011 р. справі присвоєно № 32/108-6/94, розгляд справи призначено на 28.03.2011 р.

У судове засідання 28.03.2011 р. відповідач-2 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розгляд справи було відкладено на 21.04.2011 р. у зв`язку з неявкою відповідача-2 у судове засідання.

Від позивача надійшло клопотання про витребування у відповідача-2 інформації про реєстрацію зобов’язання відповідача-1 на суму 437600 грн.

Оскільки стан реєстрації відповідачем-1 своїх зобов’язань не впливає на його виконання, клопотання судом відхилено.

Представники відповідачів в судове засідання не з’явилися. Відповідач-1 подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з участю його представника у іншому судовому засіданні. Клопотання судом відхилено, оскільки стороною у справі є юридична особа, а не представник, і суду не подано даних про неможливість відповідачем-1 забезпечення участі у справ іншого представника.

За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними матеріалами.

Розглянувши надані документи і матеріали, суд встановив:

12.06.2009 р. між приватним малим виробничо-комерційним підприємством «Ассоль»(постачальником) та 195 центральною базою Державної спеціальної служби транспорту –військова частина Т0710 (замовником) було укладено договір № 59/2110 (далі –Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов’язувався поставити (відпустити) вузли до машин та устаткування для добувної промисловості (обладнання типу «ОБ10В4»до трактору Т-170Б –2 од.; обладнання типу «ОБ10Е»до трактору Т-170 –2 од.) (далі –продукція) згідно з рознарядкою (додаток № 2) для потреб Державної спеціальної служби транспорту. Замовник здійснює оплату продукції у терміни і за ціною згідно з умовами Договору та специфікації (додаток № 1), а представник замовника забезпечує приймання продукції в асортименті, кількості та якості за умовами даного Договору.

Згідно з п. 4.1 Договору платником за цим Договором є 195 центральна служба транспорту Державної спеціалізованої служби транспорту.

Пунктом 4.2 Договору сторони передбачили, що загальна вартість продукції, вартість транспортних витрат на умовах поставки DDP (INCOTERMS у редакції 2000 року), та вартість інших витрат, що підлягають оплаті за цим Договором, становить: 437600,00 грн., в тому числі ПДВ - 72933,34 грн..

Згідно з п. 4.4, п. 4.5 Договору розрахунки за поставлену продукцію здійснюються на підставі п. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України за фактом постачання з відстрочкою платежу до 30 банківських днів відповідно до поданих замовнику постачальником належним чином оформлених документів, зазначених у п. 4.5 Договору, а саме: рахунок-фактура, видаткова накладна, акт приймання-передачі.

Відповідно до п. 4.6 Договору у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом трьох банківських днів з дати отримання замовником відповідного фінансування на свій реєстраційний рахунок.

Датою розрахунку за поставлену продукцію вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 4.7 Договору).

Відповідно до п. 5.2.2 Договору замовник зобов’язаний сплатити вартість продукції у порядку, передбаченому цим Договором.

На виконання умов Договору за заявкою замовника № 743 від 12.06.2009 р. постачальником було відвантажено, а замовником прийнято продукцію на загальну суму 437600,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000875 від 16.06.2009 р. на суму 189000,00 грн., № РН-0000926 від 24.06.2009 р. на суму 248600,00 грн., та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПП № 311198 від 15.06.2009 р., а також актами прийняття-передачі основних засобів, наданими в матеріалів справи.

Позивачем були подані відповідачу рахунки-фактури на оплату поставленої продукції.

Таким чином, постачальник свої зобов’язання за Договором виконав належним чином та в повному обсязі.

Замовник надані послуги не оплатив, чим порушив умови Договору.

Станом на день розгляду справи заборгованість в розмірі 437600 грн. замовником не сплачена.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно з приписами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач належним чином свої зобов’язання щодо оплати товару за Договором у встановлені строки не виконав, чим порушив умови Договору.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 437600 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що у разі затримки оплати за фактично поставлену продукцію, оплати не в повному обсязі, замовник сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми непоставленої продукції, але не більше подвійної ставки НБУ.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

За розрахунком суду сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 45620,50 грн., визначена виходячи з облікової ставки, встановленої НБУ у відповідний період, з урахуванням дати виникнення зобов’язання щодо оплати суми боргу, та розрахована судом за шість місяців, як те передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

18900030.07.2009 - 11.08.20091311.0000 %0.060 %*1480.93

18900012.08.2009 - 30.01.201017210.2500 %0.056 %*18257.92

24860007.08.2009 - 11.08.2009511.0000 %0.060 %*749.21

24860012.08.2009 - 07.02.201018010.2500 %0.056 %*25132.44

Усього 45620,50 У задоволенні вимог про стягнення 1586,53 грн. пені судом відмовлено. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За розрахунком позивача, який судом прийнято як вірний, з відповідача підлягає стягненню 6886,10 грн. трьох процентів річних та 19998,32 грн. інфляційних (457598,32 грн. борг з урахуванням інфляційного збільшення). Відповідач стверджує, що ним не було порушено умови Договору, оскільки не отримано бюджетне фінансування закупівлі продукції, відсутність фінансування з державного бюджету сталася не з його провини.

Заперечення відповідача не беруться судом до уваги, виходячи з наступного.

Зокрема, відсутність фінансування, у тому числі і бюджетного, не є підставою для припинення зобов’язань, які передбачені главою 50 Цивільного кодексу України, а може мати значення тільки щодо можливості чи неможливості виконання рішення суду.

Пунктом 11 статті 2 Бюджетного кодексу України визначено поняття бюджетного процесу, як регламентованої нормами права діяльності, яка пов’язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України; бюджетний запит - документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів,

Дії по розробленню бюджетного запиту –документу, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для діяльності на наступний бюджетний період відносяться до порядку здійснення бюджетного процесу, і вчинення, чи не вчинення цих дій, не є обставиною з якою пов’язується виконання зобов’язань.

Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно зі ст. 47 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Статтею 48 Бюджетного кодексу України передбачено здійснення Державним казначейством України: операцій з коштами державного бюджету; розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів; контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов’язань та проведенні платежів; бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Дана обставина на є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, оскільки, відсутність коштів не свідчить про ненастання обов’язку виконання зобов’язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов’язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до відповідача-1 підлягають задоволенню в частині стягнення 457598,32 грн. боргу з урахуванням інфляційного збільшення, 6886,10 грн. трьох процентів річних, 45620,50 грн. пені, а разом 510104,92 грн.

У задоволенні вимог про стягнення 1586,53 грн. пені судом відмовлено.

Підстави для задоволення позову до відповідач-2 відсутні, оскільки діями останнього не порушені права позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати в розмірі 5101,05 грн. державного мита та 235,27 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача-1.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов до 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту військова частина Т0710 задовольнити частково.

Стягнути з 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту військова частина Т0710 (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 5, код 33148732) на користь приватного малого виробничо-комерційного підприємства «Ассоль»(71600, Запорізька обл., Василівський район, м. Василівка, вул. Чекістів, б. 43, код 20470908) 457598,32 грн. боргу з урахуванням інфляційного збільшення, 45620,50 грн. пені, 6886,10 грн. трьох процентів річних, 5093,68 грн. державного мита та 234,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

В позові до Головного управління Державного казначейства України у місті Києві відмовити.

Суддя                                                                                           С.А. Ковтун

Рішення підписано 29.04.2011 р.