Рішення № 15117155, 26.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/12326.04.11 За позовом:Відкритого акціонерного товариства «Київмедпрепарат»

до:Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙС КОМ»

про: повернення суми попередньої оплати, відшкодування збитків та сплату пені у загальному розмірі 421191 грн. 36 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники Позивача:Задорожна Л.Г. –дов. № б/н від 01.02.2011; Відповідача:Галкін С.А. –дов. № б/н від 30.03.2011

В судовому засіданні 26.04.2011 оголошено вступну та резолютивну частину рішення

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Київмедпрепарат»до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙС КОМ»про повернення суми попередньої оплати, відшкодування збитків та сплату пені у загальному розмірі 421191 грн. 36 коп., а саме: 204 352 грн. 10 коп. повернення попередньої оплати, 188 635 грн. 00 коп. збитків, 28 204 грн. 26 коп. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2011 порушено провадження у справі № 61/123, розгляд справи призначено на 01.04.2011.

В судовому засіданні 01.04.2011 представник позивача надав суду письмово уточнення щодо суми основного боргу, у зв’язку з тим, що позивач при подачі позову до суду 01.03.2011 не врахував оплату відповідачем суми 20 000 грн. 00 коп., тому просив стягнути з відповідача на його користь суму 184 352 грн. 10 коп., в іншій частині позовні вимоги залишає без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2011 розгляд справи було відкладено на 13.04.2011 у зв’язку з неявкою відповідача в судове засідання.

В судовому засіданні 13.04.2011 представники сторін надали додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для погодження сторонами умов мирової угоди

Представник позивача не заперечив проти поданого клопотання.

В судовому засіданні 13.04.2011 відповідно до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 26.04.2011.

В судовому засіданні 26.04.2011 представник відповідача надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив повністю.

Представник відповідача заявив клопотання про витребування доказів.

Представник позивача проти заявленого клопотання заперечив.

Суд відмовив у задоволенні заявленого клопотання.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) було укладено договір поставки №20/12-607 від 17.05.2010 (надалі - договір), згідно з п.1.1 якого відповідач зобов’язується поставити (передати у власність) позивачу та здійснити монтаж та пусконалагодження товару в асортименті, кількості і по цінам згідно зі специфікаціями, що є невід’ємними частинами даного договору, а позивач зобов’язується прийняти вказаний товар і оплатити його на умовах, зазначених у даному договорі.

Згідно п.2.1 договору відповідач поставляє, здійснює монтаж та пусконалагодження товару за цінами, зазначеними в специфікаціях.

Відповідно до п.2.3.3 договору, оплата за товар здійснюється позивачем на розрахунковий рахунок відповідача наступним шляхом: 70% вартості товарів, зазначених у специфікації –попередня; 30% - на протязі 5 днів після введення товару в експлуатацію, що буду підтверджено відповідним актом.

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що товар повинен бути поставлений, змонтований та введений в експлуатацію не пізніше ніж через 56 календарних днів від дати внесення попередньої плати позивачем на розрахунковий рахунок відповідача.

Датою закінчення виконання відповідачем своїх зобов’язань сторони вважають дату підписання акту введення в експлуатацію товару обома сторонами (п.6.2 договору).

Так, позивачем згідно договору було здійснено попередню оплату відповідачу в розмірі 224 352 грн. 10 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 102 від 20.05.2010. Тому, згідно п.3.2 договору відповідач повинен був поставити, змонтувати та ввести в експлуатацію товар не пізніше ніж через 56 календарних днів, тобто до 14.07.2010.

Однак, у встановлений договором строк відповідач не виконав умови договору: товар поставлений не був, та відповідно не був змонтований та введений в експлуатацію.

Згідно п.7.3 договору, у випадку грубого порушення відповідачем зобов’язань по даному договору, позивач має право достроково розірвати договір шляхом односторонньої відмови, при цьому відповідач повертає позивачу сплачену попередню плату протягом 3 календарних днів. Під «грубим порушенням»сторони розуміють: затримку поставки, монтажу та пусконалагодження товару більше ніж на 15 календарних днів з вини відповідача, поставку товару неналежної якості, що виключає можливість використання товару за призначенням. Одностороння відмова від договору не звільняє відповідача від майнової відповідальності за порушення зобов’язань по договору.

Позивач направив на адресу відповідача лист № 20/5148 від 11.10.2010 щодо розірвання договору, вивозу поставленого неналежної якості обладнання та з вимогою повернення до 11.10.2010 попередньої оплати за договором та сплати пені.

В свою чергу відповідач направив відповідь № 42-10 від 11.10.2010 на вище вказаний лист позивача, де зазначив, що у зв’язку зі складним фінансовим становищем просить перенести вказаний строк оплати до 11.11.2010, до цього часу оплату гарантував.

Позивач погодився перенести строк оплати на 11.11.2010.

Однак, відповідачем на момент винесення рішення доказів повернення попередньої оплати за договором в повному обсязі суду не надано, а саме сплачено суму 40 000 грн. 00 коп. (17.11.2010 –20 000 грн. 00 коп., 16.02.2011 –20 000 грн. 00 коп.).

Так, відповідач не повернув попередню оплату за договором в розмірі 184 352 грн. 10 коп.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи(потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов”язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов”язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідач користувався коштами позивача безпідставно, оскільки взятих на себе зобов’язань не виконав, у встановлений строк умови договору не виконав, у зв’язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 184 352 грн. 10 коп. визнається судом обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Оскільки відповідач не виконав умови договору до цього часу позивачеві не повернув - позивач має право вимагати від відповідача сплати штрафних санкцій за користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що у випадку несвоєчасної поставки, монтажу та пусконалагодження товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від суми контракту за кожен день прострочки.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Дії відповідача є порушенням вимог договору і це є підставою для застосування відповідальності згідно чинного законодавства, а саме стягнення пені в розмірі 0,1% згідно п.7.2 договору, що становить 28 204 грн. 26 коп.

Позовні вимоги про стягнення 188 635 грн. 00 коп. збитків не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Збитками відповідно до ст. 22 ЦК України є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

За загальним правилом, підставами та необхідними умовами цивільно-правової відповідальності є протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов’язання, наявність збитків, причинний зв’язок між протиправною поведінкою та завданими збитками та вина боржника.

Різниця між вартістю обладнання, не поставленого відповідачем (320 503 грн. 00 коп.) та вартістю обладнання, поставленого третьою особою (509 138 грн. 00 коп.) не мають для позивача обов’язкового характеру і не є необхідною умовою для реалізації права на звернення до суду за захистом своїх прав. Крім того, суд не вбачає прямого причинно-наслідкового зв’язку між порушенням відповідачем зобов’язання та понесеними відповідачем витратами на оплату вартості обладнання третій особі саме в розмірі 509 138 грн. 00 коп., у зв’язку з чим у задоволенні вимог про стягнення збитків 188 635 грн. 00 коп. належить відмовити.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати згідно ст.49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙС КОМ» (03055, м. Київ, вул. Віктора Ярмоли, 6/8, кв. 60; код 33887224) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Відкритого акціонерного товариства «Київмедпрепарат»(01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд.139; код 00480862) 184 352 (сто вісімдесят чотири тисячі триста п’ятдесят дві) грн. 10 коп. –основного боргу, 28 204 (двадцять вісім тисяч двісті чотири) грн. 26 коп. - пені, 2 125 (дві тисячі сто двадцять п’ять) грн. 56 коп. - державного мита та 125 (сто двадцять п’ять) грн. 04 коп. - витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяА.М. Івченко Дата підписання рішення 28.04.2011