Рішення № 15117021, 11.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/11811.04.11 За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

Дотовариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М.»

Простягнення 36917,32 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивачаГалков І.О. (за дов.)

Від відповідача Случак О.О. (за дов.)

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М.»36917,32 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № 693/03/2007 від 15.03.2007 р. та додатковою угодою до нього № 693/03/2007-R від 30.07.2009 р., а саме: 34364,08 грн. заборгованості по лізинговим платежам, 1486,37 грн. пені, 779,16 грн. інфляційних нарахувань та 287,71 грн. трьох процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо повноти та своєчасності внесення лізингових платежів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2011 р. порушено провадження у справі № 17/118 та призначено її до розгляду на 09.03.2011 р..

Відповідач позовні вимоги відхилив з підстав, викладених у наданому суду відзиві на позовну заяву, посилаючись на невідповідність розрахунку заборгованості по здійсненню щомісячних лізингових платежів пункту 7.1.1. Договору, а також зазначив про неможливість використання відповідачем предмету лізингу з 16 грудня 2010 року по 19 січня 2011 року у звязку з невиконанням позивачем зобовязання за спірним договором щодо проходження чергового технічного огляду спецавтотехніки та передачі відповідних талонів лізингоодержувачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2011 р. розгляд справи було відкладено на 23.03.2011 р. у звязку з необхідністю витребування доказів.

23.03.2011 р. позивач надав письмове заперечення на відзив, в якому зазначає про відповідність розрахунку заборгованості умов договору, згідно з пунктом 7.1. якого валютою Договору фінансового лізингу є умовна одиниця, виражена в гривнях та дорівнює одному долару США по встановленому курсу НБУ, крім того зазначає, що талони техогляду на спецтехніку, що є предметом лізингу, були передані відповідачу 14.12.2010 р., про що свідчить підписаний сторонами акт прийому-передачі талонів від 14.12.2010 р..

23.03.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 11.04.2011 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

Розглянувши надані сторонами документи та матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

15.03.2007 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(далі лізингодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М.»(лізингоодержувачем) було укладено Договір фінансового лізингу № 693/03/2007 (далі Договір).

Відповідно до п. 1 Договору, лізингодавець зобовязується придбати у свою власність техніку (далі - майно) у відповідності до встановленої лізингоодержувачем (відповідачем) специфікації:

Тип: Автопричіп

Марка, модель: П.причіп МАЗ 938660-044 (2 одиниці);

№ шасі: буде встановлений в акті здачі-приймання майна;

Рік випуску: 2007р.;

Специфікація продавця: Додаток до договору купівлі-продажу від 15.03.2007 р.;

та передати його без надання послуг з керування та технічної експлуатації лізингоодержувачу як предмет лізингу в тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоодержувач зобовязується прийняти його на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору передача Позивачем (Лізингодавцем) майна, а також необхідних приналежностей та документів, які є невідємною частиною майна, і прийняття його відповідачем на правах володіння та користування здійснюється шляхом підписання акта здачі-приймання майна.

Техніку, що є предметом фінансового лізингу, в кількості 2 одиниці передано відповідачу відповідно до видаткових накладних № РН-0000190 від 31.05.2007 р. та № РН-0000271 від 17.07.2007 р. на загальну суму 160226,4 грн. Факт одержання майна уповноваженим представником відповідача підтверджується довіреністю серії ЯНЮ № 464472 від 31.05.2007 р..

Відповідно до п. 2.3. Договору вартість майна, яке передається позивачем відповідачеві, складає суму еквівалентну 31728,00 у.о., в тому числі ПДВ у розмірі 20% - 5288 у.о., виражена у гривнях України.

Згідно з п. 7.1. Договору сторони погодили, що валютою Договору є умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, відображена в гривнях та дорівнює одному Доллару США по курсу згідно пункту 7.1.1. Договору.

Пунктом 7.1.1. Договору визначені такі поняття:

- «Курс1»- курс, встановлений НБУ для одного долара США станом на 15.03.07 р.;

- «Курс2»- курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату, визначену для проведення чергового лізингового платежу згідно з графіком внесення платежів.

Відповідно до п. 7.1.2. Договору поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях, розраховується як додаток суми лізингового платежу, відображеної в «у.о.»згідно з «Графою 3»додатку № 1 на відповідну дату проведення платежу та «Курсу 2». При цьому в погашення вартості майна відноситься сума, відображена в гривнях та розрахована як додаток відповідної суми в «у.о.», зазначеної в «Графі 4»додатку № 1 та «Курсу 1».

Вартість майна (включаючи ПДВ), яке передається позивачем відповідачеві, в гривнях складає суму авансу, внесеного відповідно до п. 7.4. Договору, загальну суму платежів в погашення вартості майна, зазначену в «Графі 4»Графіка внесення платежів (далі - додаток № 1 до Договору) по «Курсу 1»та викупну вартість, зазначену в додатку № 1 до Договору по «Курсу 1».

Відповідно до п. 7.5. Договору лізингові платежі нараховуються за кожний період строку фінансового лізингу. Розмір лізингового платежу за кожний період строку фінансового лізингу зазначений в додатку № 1 до Договору.

Порядок та строки внесення грошових сум в рахунок оплати лізингових платежів вказаний у Графіку внесення платежів (п. 7.6. Договору).

Відповідно до п. 7.7. Договору відповідач зобовязаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в обсязі та в строки, встановлені в Графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або одержання рахунків позивача, а також незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування, ремонту, втрати майна, протягом строку фінансового лізингу або до моменту дострокового припинення Договору.

Сторонами було укладено Додаток № 1 до Договору «Графік внесення платежів».

30.07.2009 р. сторони підписали додаткову угоду № 693/03/2007/R до Договору, якою було викладено у новій редакції графік внесення платежів.

У графіку внесення платежів визначено, що за 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44 періоди, тобто відповідно по 24.07.2010 р., 24.08.2010 р., 24.09.2010 р., 24.10.2010 р., 24.11.2010 р., 24.12.2010 р. та 24.01.2011 р. відповідач повинен був сплатити по 530,55 умовних одиниць відповідно до графи 3 «Сума лізингового платежу»та по 174,00 умовних одиниць відповідно до графи 7 «Платіж в погашення суми заборгованості».

Проте, відповідач лізингові платежі за 38-44 періоди не перерахував в повному обсязі, сплативши 16.12.2010 р. на користь позивача 5108,14 грн.

У звязку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 34364,08 грн. основного боргу за період з липня 2010 року по січень 2011 року.

У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що умови Договору суперечать вимогам чинного законодавства України, оскільки вартість предмету лізингу та розміри лізингових платежів за Договором встановлені в умовній одиниці, а чинним законодавством України передбачено, що грошовою одиницею України є гривня, законним платіжним засобом є грошова одиниця - гривня, зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Оскільки договірні відносини позивача та відповідача, які виникли за Договором не є зовнішньоекономічними, відповідно, грошові зобовязання за даним Договором повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Також у Договорі відсутня ціна договору, що суперечить ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України.

На підставі викладеного, відповідач зазначає, що Договір фінансового лізингу № 693/03/2007 від 15.03.2007 р. є нечинним. Крім того, відповідач зазначає, що розрахунок суми позовних вимог є невірним і неточним, оскільки в ньому не зазначено курсу Національного банку України для долара США, який застосовувався при розрахунку лізингового платежу для кожного лізингового періоду.

Суд не погоджується з зазначеним твердженням відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національний банк України», гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України за всіма видами платежів.

Згідно зі ст. 189 Господарського кодексу України ціна (тариф) у цьому Кодексі є нормою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують субєкти господарювання.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі в гривнях. Ціна у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Відповідно до п. 2 ст. 198 ГК України грошові зобовязання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобовязання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо субєкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.

Стаття 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»передбачено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобовязань.

Укладений між сторонами спору договір фінансового лізингу не є зовнішньоекономічними договором, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»зовнішньоекономічний договір (контракт) - це матеріально оформлена угода двох або більше субєктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обовязків у зовнішньоекономічній діяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»«резиденти»це:

фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном;

юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України;

дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.

Оскільки позивач і відповідач є резидентами України, мають місцезнаходження на території України та здійснюють свою діяльність відповідно до Законів України, ціна в договорі повинна визначатись у гривнях, що й погоджено сторонами у п. 2.3. Розрахунки між сторонами договору також підлягають здійсненню у гривнях, що погоджено сторонами у п. 7.1. Договору. У той же час, сторони не позбавлені права визначити у договорах фінансового лізингу грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті, що передбачено ст. 524 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Наведені законодавчі акти, хоча й визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобовязань в іноземній валюті, визначення грошового еквіваленту зобовязання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобовязання у випадку зміни курсу НБУ національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що умови договору фінансового лізингу № 693/03/2007 від 15.03.2007 р. не суперечать законодавству України, а тому заперечення відповідача є необґрунтованими.

Твердження відповідача про те, що у Договорі фінансового лізингу № 693/03/2007 від 15.03.2007 р. відсутня ціна Договору, що суперечить ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України судом, не беруться до уваги, оскільки предметом лізингу за Договором є майно (обладнання), вартість якого встановлена сторонами у п. 2.3. Договору.

Крім того, відповідач у відзиві зазначає, що відповідно до видаткових накладних № РН-0000190 від 31.05.2007 р. та № РН-0000271 від 17.07.2007 р. позивачем було передано на користь відповідача майно напівпричіп МАЗ 938660-044 (2 одиниці) на умовах попередньої оплати, а не умовах фінансового лізингу майна.

Вказана позиція відповідача вважається судом необґрунтованою, оскільки у зазначених накладних є посилання як на підставу передання відповідачу напівпричіпів МАЗ 938660-044 на Договір фінансового лізингу № 693/03/2007 від 15.03.2007 р., відповідно до умов якого позивач зобовязується передати зазначену у накладних техніку як предмет лізингу в тимчасове володіння та користування за плату на умовах даного Договору.

Крім того, відповідач у відзиві зазначає, що розрахунок суми позовних вимог є невірним і неточним, оскільки в ньому не зазначено курсу Національного банку України для долара США, який застосовувався при розрахунку лізингового платежу для кожного лізингового періоду.

Безпідставними та необґрунтованими слід визнати посилання відповідача відносно невірного розрахунку боргу, наданого позивачем, в частині визначення курсу НБУ (п.7.1.1 5,05 грн. за один долар), який на думку відповідача, повинен застосовуватись станом на 15.03.2007 р., з огляду на наступне.

Відповідно до п. 7.4. лізингоодржувач зобовязується вносити на розрахунковий рахунок лізингодавця авансові платежі, вказані в Додатку № 1 до Договору.

Сума авансового платежу, що підлягає оплаті в гривнях, розраховується як сума авансового платежу, вказаного в Додатку № 1 до Договору, і курсу НБУ, встановленого для одного долара США на дату, встановлену для здійснення такого авансового платежу.

Для авансових платежів застосовується курс НБУ, встановлений для одного долару США, на дату, встановлену для внесення такого авансового платежу, але не нижчу курсу НБУ на дату підписання даного Договору.

Авансові платежі вносяться протягом трьох банківських днів, починаючи з відповідної дати, встановленої для проведення платежу згідно з Додатком № 1 до Договору.

Отже, з наведених положень Договору вбачається, що сторонами було погоджено у зобовязанні визначити грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для долара США на день платежу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням з урахуванням особливостей встановлених цим законом.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі) (п. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Договір є обовязковим для виконання (ст. 629 Цивільного кодексу України).

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) (п. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Відповідно до п.п. 1, 2, 3, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингоодержувач зобовязаний:

1)прийняти предмет лізингу та користуватись ним відповідно до його призначення та умов договору;

2)відповідно до умов договору своєчасно та в повному обсязі виконувати зобовязання щодо утримання предмету лізингу, підтримувати його у справному стані;

3)своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за Договором зобовязання в частині сплати лізингових платежів, у звязку з чим виникла заборгованість в розмірі 34364,08 грн.

Посилання відповідача на те, що позивач надав відповідачу талони про проходження техогляду на спецавтотехніку, яка є обєктом лізингу, 19 січня 2011 року, у звязку з чим відповідач не мав можливості використовувати спецавтотехніку за призначенням, передбаченому заводом-виробником від 16 грудня 2010 року по 19 січня 2011 року, судом не береться до уваги з огляду на наступне.

14.12.2010 р. позивачем та відповідачем було підписано акт приймання-передачі талонів державного технічного огляду предметів лізингу (копія наявна в матеріалах справи), відповідно до запису № 41 та № 42 якого, позивачем було передано відповідачуталони технічного огляду № АБА 363348, № АБА 363350 згідно з Договором фінансового лізингу № 693/03/2007. Крім того, умови Договору містять положення, відповідно до яких відповідач зобовязаний вносити платежі незалежно від факту користування.

03.02.2011 р. відповідачем було направлено позивачу лист № 53/02-10/в (копія наявна в матеріалах справи), відповідно до якого відповідач повідомляє позивача про те, що акт приймання-передачі талонів державного технічного огляду предмету лізингу, датований 14.12.2010 р., вважає недійсним, оскільки на акті проставлене факсиміле генерального директора ОСОБА_1 без згоди останнього.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до абзацу першого пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Абзац перший пп. 2.5 п. 2 згаданого Положення встановлює, що документ може бути підписаний особисто, з застосуванням факсиміле, штампа, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складання первинних документів на обчислювальних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу однозначно ідентифікувати особу, яка здійснила господарську операцію.

Відповідачем належним чином не було доведено факту неналежного оформлення та підписання акту приймання-передачі талонів державного технічного огляду предмету лізингу, оскільки ним не встановлено особу, що вчинила порушення. На згаданому вище акті міститься відтиск печатки відповідача.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 34364,08 грн. основного боргу визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за порушення виконання грошового зобовязання 1486,37 грн. пені, 779,16 грн. інфляційних, 287,71 грн. трьох процентів річних.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до п. 9.5. Договору у випадку, якщо лізингоодержувач у встановлені Договором строки не здійснює оплату встановлених Договором платежів, то лізингодавець вправі вимагати сплати неустойки у розмірі 0,25% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення в перші пять днів прострочення та 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, починаючи з шостого дня прострочення, а лізингоодержувач зобовязується її сплатити.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1486,37 грн. пені, 779,16 грн. інфляційних, 287,71 грн. трьох процентів річних підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів, прийшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу, витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М.»(03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, буд. 2-Б; 03055, м. Київ, вул. Г. Тимофеєвої, 3, код 14073675) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, буд. 5, корп. 2; 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 28, код 33104543) 34364 (тридцять чотири тисячі триста шістдесят чотири) грн. 08 коп. основного боргу, 1486 (одну тисячу чотириста вісімдесят шість) грн. 37 коп. пені, 779 (сімсот сімдесят дев'ять) грн. 16 коп. інфляційних втрат, 287 (двісті вісімдесят сім) грн. 71 коп. трьох процентів річних, 369 (триста шістдесят дев'ять) грн. 17 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя О.Г. Удалова

Рішення підписано 27.04.2011 р.