Рішення № 15116223, 29.04.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.04.11р.Справа № 5005/3879/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрморепродукт", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма-2006", м. Дніпропетровськ

про стягнення 331411,81 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Коваль О.А., довір. б/н від 22.02.11р.;

від відповідача: не зявився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрморепродукт" (далі позивач) звернулось до господарського суду з позовом у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма-2006" (далі відповідач) суму 319259,76 грн. основного боргу, 9615,51 грн. пені, 613,44 грн. інфляційних, 1923,10 грн. 3% річних, а всього 331411,81 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобовязань по договору поставки № М-60223 від 01.04.09р.

Позивач наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач у призначене судове засідання не зявився. Про час та дату розгляду спору повідомлений належним чином, доказом чого є факт надіслання господарським судом кореспонденції поштовим звязком на юридичну адресу відповідача, яка насамперед співпадає з адресою вказаною в позові та зазначеною станом на 19.04.11р. у витязі ЄДРПОУ № 667708. Однак, відзив на позов та документи витребувані ухвалами суду не надав. Клопотання про відкладення розгляду спору або письмові пояснення причин такої неявки на адресу суду не надходили.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений належно, проте наданим йому господарським процесуальним законодавством правом на захист не скористався. До того ж, в матеріалах справи достатньо необхідних документів для прийняття правомірного та обґрунтованого рішення.

Справа розглядається згідно ст. 75 ГПК України, а також наданими представником позивача оригіналами документів (копії долучені до матеріалів справи) для огляду у судовому засіданні.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

встановив:

01.04.2009 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) було укладено договір поставки № М-60223 (далі - Договір), згідно з умовами якого постачальник зобовязується поставити в строк та на замовлення покупця товар, а останній, в свою чергу, прийняти та оплатити товар на протязі 45-ти днів з дати його поставки.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

За умовами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Вивчивши матеріали справи господарський суд зазначає, що позивачем на виконання взятих на себе зобовязань за Договором у період з 22.07.10р. по 02.11.10р. поставлено, а покупцем прийнято товар на загальну суму 359743,28 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та двохстороннім актом звірки взаєморозрахунків з підписами та відбитками печатки підприємств обох сторін у справі (а.с. 58, том І).

Положення ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Матеріали справи відображають, що відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого у спірний період товару перед позивачем не виконав, у звязку із чим у останнього станом на теперішній час утворилась спірна сума основної заборгованості в розмірі 319154,76 грн.

При цьому, позивачем 22.02.11р. направлено на адресу відповідача претензію № 3/02-2011 (фіскальний чек № 1972 (а.с. 69, том І)) з вимогою сплатити вартість поставленого товару, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

В силу положень статті 11 і 509 Цивільного кодексу України, а також ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, із зазначених дій сторін у відповідача виникло зобовязання по оплаті позивачу поставленого товару.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України та тотожних умов ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Також, статтею 610 цього ж кодексу передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання.

На час розгляду справи відповідачем не надано господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми основної заборгованості, а обставини на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог не спростовані.

Між тим, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 ЦК України). Виконання зобовязань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

За умовами п. 8.9 Договору у випадку порушення строків оплати вартості поставленого товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Так, позивачем за період з 17.12.10р. по 24.02.11р. проведено нарахування відповідачу пені, розмір якої згідно доданого позивачем розрахунку складає суму 9615,51 грн.

Однак, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені господарський суд вважає його частково обґрунтованим у сумі 9580,24 грн., а врешті відмовляє за безпідставністю.

Також, в силу положень ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення виконання грошових зобовязань позивач нарахував відповідачу суму 613,44 грн. інфляційних за період з січня по лютий 2011 року, а також суму 1923,10 грн. 3% річних, розмір яких відображається у розрахунках позивача.

Проведений господарським судом перерахунок заявлених до стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних, насамперед вказує на недотримання встановленої методики для нарахування 3% річних, тому суд задовольняє інфляційні нарахування повністю, а 3% річних частково за період з 17.12.10р. по 24.02.11р. у сумі 1896,80 грн., де в решті нарахувань відмовляє за необґрунтованості.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Наведене є підставою для часткового задоволення уточнених позовних вимог.

Згідно ст. 49 ГПК України, сплата судових витрат покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма-2006" (49000, м. Дніпропетровськ, пров. Людмили Мокієвської, 20/2; ЄДРПОУ 33974608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрморепродукт" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 22/15; ЄДРПОУ 31466802) суму 319154,76 грн. (триста девятнадцять тисяч сто пятдесят чотири грн. 76 коп.) основного боргу, 9580,24 грн. (девять тисяч пятсот вісімдесят грн. 24 коп.) пені, 1896,80 грн. (одна тисяча вісімсот девяносто шість грн. 80 коп.) 3% річних, 613,44 грн. (шістсот тринадцять грн. 44 коп.) інфляційних, 3 312,45 грн. (три тисячі триста дванадцять грн. 45 коп.) державного мита, 235,88 грн. (двісті тридцять пять грн. 88 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано ______