Рішення № 15116136, 28.04.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.04.11р.

Справа № 5005/3824/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідний продукт" (смт. Ювілейне, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова група "Рейнфорд" (м. Дніпропетровськ)

про стягнення заборгованості за договором поставки № ПР-40485 від 01.07.2009р. у загальному розмірі 59 707,85 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: Константінова Н.С. - представник (дов. № 131 від 08.04.2011р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рідний продукт" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова група "Рейнфорд" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки № ПР-40485 від 01.07.2009р. у загальному розмірі 59 707,85 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 56 702,73 грн. - основний борг, 2 055,63 грн. - пеня, 548,99 грн. - інфляційні втрати, 400,50 грн. - 3% річних.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № ПР-40485 від 01.07.2009р., в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

В подальшому позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог від 27.04.2011р., в якій він повідомляє, що відповідачем після порушення провадження у справі частково погашена заборгованість перед позивачем у загальній сумі 15 165,00 грн., а саме: згідно банківських виписок від 12.04.2011р. на суму 10 110,00 грн. та від 21.04.2011р. на суму 5 055,00 грн., внаслідок чого основний борг відповідача за договором на теперішній час складає 41 537,73 грн.

Господарський суд вважає вказану заяву по суті заявою про припинення провадження у справі стосовно вимог щодо стягнення основного боргу у сумі 15 165,00 грн., у зв'язку з частковим погашенням відповідачем вказаного боргу, а не заявою про зменшення позовних вимог, оскільки станом на момент подання позову існувала заявлена у позовній заяві заборгованість, а погашена вона була позивачем після порушення провадження у справі - 12.04.201р. та 21.04.2011р., що підтверджується банківськими виписками, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується направленням ухвал суду на юридичну адресу відповідача, яка підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.04.2011р. (а.с. 80-82).

Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином з огляду також на наступне.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, примірники повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", зокрема, "за зазначеною адресою не проживає" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз’яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2009р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, було укладено договір поставки № ПР-40485 (далі-договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити товар в строки, обумовлені договором, відповідно до замовлення покупця, яке є невід'ємною частиною договору (далі - додаток № 3 "Замовлення товару"), а покупець - прийняти його та оплатити на умовах, обумовлених в додатку № 4 до договору "Додаткові умови", які є невід'ємною частиною договору (далі - додаток № 4 "Додаткові умови". Строк дії договору встановлюється з моменту його фактичного підписання та до 31.12.2009р. Строк дії договору автоматично продовжується на один рік, у випадку, якщо жодна зі сторін не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір змінити або припинити дію договору за 30 календарних днів до закінчення дії договору (п.п. 1.1., 12.1., 12.2. договору).

На виконання умов договору, позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 58 737,61 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 36-46).

Відповідно до п. 7.2. договору, покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в строк, встановлений сторонами в пункті 6 додатку № 4 до договору "Додаткові умови".

Згідно розділу 6 додатку № 4 до договору "Додаткові умови", покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту поставки товару.

Вказане зобов'язання було відповідачем порушене, поставлений товар був оплачений лише частково, також відповідачем було здійснене часткове повернення товару (копії накладних знаходяться в матеріалах справи, а.с. 47-53), внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем станом на 17.02.2011р. у розмірі 56 702,73 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено відповідачу претензію за вих. № 20 від 17.02.2011р. Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до п. 8.9. договору, у випадку прострочки оплати товару постачальник стягує з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несплаченого в строк товару за кожен день прострочки платежу.

На підставі п. 8.9. позивач просить суд стягнути пеню. Згідно розрахунків, які додані до позовної заяви, розмір нарахованої пені по договору становить у сумі 2 055,63 грн.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення - 548,99 грн., а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі - 400,50 грн.

З огляду на положення розділу 6 додатку № 4 до договору "Додаткові умови", строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

В подальшому позивачем подано до суду заяву, в якій він повідомляє, що відповідачем після порушення провадження у справі частково погашена заборгованість перед позивачем у загальній сумі 15 165,00 грн., а саме: згідно банківських виписок від 12.04.2011р. на суму 10 110,00 грн. та від 21.04.2011р. на суму 5 055,00 грн., внаслідок чого основний борг відповідача за договором на теперішній час складає 41 537,73 грн.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 15 165,00 грн., у зв'язку з тим, що відповідачем після порушення провадження у справі 12.04.201р. та 21.04.2011р. була частково погашена заборгованість перед позивачем.

Доказів виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару у сумі 41 537,73 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 41 537,73 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Крім того, стягненню підлягають також пеня, інфляційні втрати, а також три проценти річних від простроченої суми.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно із п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 41 537,73 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 548,99 грн., а також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 400,50 грн.

Згідно Рекомендацій ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; отже умовно слід рахувати, що сума, яка підлягає стягненню з 1 по 15 числа місяця, індексується за цей період, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Ліга", судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 548,99 грн. та 400,50 грн. відповідно слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Крім того, відповідно до п. 8.9. договору, у випадку прострочки оплати товару постачальник стягує з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несплаченого в строк товару за кожен день прострочки платежу.

На підставі вищевикладених норм, а також п. 8.9. договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 2 055,63 грн., розрахунок якої також перевірений господарським судом.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення пені у розмірі 2 055,63 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача у повному обсязі, оскільки заборгованість у сумі 15 165,00 грн., в частині яких провадження у справі припинено, погашена ним після порушення провадження у справі - 12.04.201р. та 21.04.2011р. та станом на момент подання позову існувала заявлена у позовній заяві заборгованість у розмірі 56 702,73 грн.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218, 232, 265 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова група "Рейнфорд" (49030, м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 12; код ЄДРПОУ 33972597) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідний продукт" (юридична адреса: 52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Радгоспна, 36; поштова адреса: 49054, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 101/437; код ЄДРПОУ 34560700) - 41 537 грн. 73 коп. основного боргу, 548 грн. 99 коп. втрат від інфляції, 400 грн. 50 коп. трьох відсотків річних, 2 055 грн. 63 коп. пені, 597 грн. 08 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 15 165 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

І.Ю. Дубінін