Рішення № 15115444, 11.04.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2011 р.Справа № 27/17-771-2011 Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М. при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Скачков А.Г. (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: не зявились;

за позовом: Спільного українсько-естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД";

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2;

про стягнення 41664,11грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач Спільне українсько-естонське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 41664,11 грн., з яких 34720,09 грн. - основний борг, 6 944,02 грн. - штраф та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного 04 січня 2010 року між сторонами договору поставки №31142, позивачем було вчасно та в повному обсязі виконано свої зобовязання, між тим відповідач за фактично отриманий товар не розрахувався, в звязку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

У судовому засіданні 11.04.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових ухвал, які наявні у матеріалах справи. Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

04 січня 2010 року між Спільним українсько-естонським підприємством у формі ТОВ "Оптіма-Фарм, ЛТД" (надалі - продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (надалі - постачальник) укладено договір поставки №31142, згідно якого продавець зобовязався передати у власність (повне господарське відання) покупця, а покупець прийняти та оплатити певний товар, асортимент, кількість та ціна якого, зазначені в видаткових накладних, які є його невідємною частиною.

Згідно до умов п. 1.2 договору, предметом поставки є наступний товар: лікарські засоби та вироби медичного призначення.

У п. 3.1 договору зазначено, що поставка товару здійснюється окремими партіями, відповідно до поданих покупцем та погоджених продавцем заявок на поставку товару.

Відповідно до п. 3.2 договору, заявка на поставку відповідної партії товару подається покупцем за допомогою електронних або факсимільних засобів звязку або телефоном.

Умовами п. 3.6 договору визначено, що датою поставки товару є дата відвантаження партії товару зі складу продавця. Місцем поставки є місце поставки товару, вказане покупцем в заявці на поставку відповідної партії товару.

Положеннями п. 3.7 договору встановлено, що доказом передачі товару покупцю є видаткова накладна з відміткою покупця про його отримання та довіреність на отримання товару, з посиланням на номер і дату даного договору.

Згідно до умов п. 5.3 договору, ціна кожного виду товару вказується у видаткових накладних на товар.

Пунктом 6.2 договору встановлено, що при здійсненні покупцем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобовязаний здійснити оплату за товар на користь продавця, вказується продавцем у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому, перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у видатковій накладній. Надання продавцем покупцю рахунку-фактури для оплати товару з відстроченням платежу не є обовязковим.

На виконання умов зазначеного договору, протягом періоду з листопада по грудень 2010 року Спільне українсько-естонське підприємство у формі ТОВ "Оптіма-Фарм, ЛТД" поставило, а повноважним представником Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 отримано товар на загальну суму 35106,37 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи видатковими накладними (а.с. 18-37), підписаними уповноваженими представника сторін та скріплених відповідними печатками, а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 38-39).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно до здійсненого позивачем розрахунку, 13.12.2010 року Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було фактично перераховано на рахунок Спільного українсько-естонського підприємства у формі ТОВ "Оптіма-Фарм, ЛТД" суму у розмірі 386,28 грн. у якості плати за отриманий товар за накладною №VS 10141995 від 03.12.2010р.

Отже, в порушення вимог договору, відповідач частково розрахувався за фактично отриманий товар та перерахував на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти лише у розмірі 386,28 грн., інших проплат відповідачем не здійснено.

З урахуванням здійсненої відповідачем проплати та обсягів фактично здійснених позивачем поставок товару, відповідно до накладних на момент звернення з позовом за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 рахується заборгованість перед Спільним українсько-естонським підприємством у формі ТОВ "Оптіма-Фарм, ЛТД" у розмірі 34720,09 грн. за договором поставки №31142 від 04.01.2010р.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням зобовязань відповідача по оплаті за отриманий товар та направлено на стягнення з відповідача наявної заборгованості за договором поставки №31142 від 04.01.2010р. та штрафу.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Умовами п. 12.9 договору встановлено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2010 р., а в частині розрахунків до повного виконання сторонами взятих на себе зобовязань згідно з умовами даного договору.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобовязань за договором поставки №31142 від 04.01.2010р., а саме прострочив строки сплати за фактично отриманий товар, в звязку з чим, приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Спільного українсько-естонського підприємства у формі ТОВ "Оптіма-Фарм, ЛТД" в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 34720,09 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Умовами п. 12.5 договору встановлено, що за умови прострочення покупцем строків оплати за товар за цим договором, він повинен сплатити продавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та штраф у розмірі двадцяти відсотків від простроченої суми оплати.

Оскільки, умовами договору, за погодженням сторін, передбачений такий вид санкції за неналежне виконання зобовязання, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем суми 20% штрафу у розмірі 6944,02 грн., вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог Спільного українсько-естонського підприємства у формі ТОВ "Оптіма-Фарм, ЛТД" про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 34720,09 грн. основної заборгованості та 6944,02 грн. штрафу.

На підставі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 416,64 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-а, код ЄДРПОУ 21642228, р/р 26003012817821 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 322313) 34720/тридцять чотири тисячі сімсот двадцять/грн. 09 коп. заборгованості, 6944/шість тисяч девятсот сорок чотири/грн. 02 коп. штрафу, 416/чотириста шістнадцять/грн. 64 коп. державного мита, 236/двісті тридцять шість/грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення складено 18.04.2011р.