Рішення № 15115296, 14.04.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" квітня 2011 р. Справа № 24/009-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Велді-Агро”, м. Київ

до

Товариства з обмеженою відповідальністю “Поліс”, м. Біла Церква, Київська область

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Товариства з обмеженою відповідальністю “Велді”, м. Київ

про

стягнення заборгованості за договором поруки в розмірі 12 930 000,00 грн.

за участю представників:

позивача:

Супрунова О.В. –дов. № б/н від б/д;

відповідача:

Шептун В.В. –дов. № 18/306 від 21.03.2011р.;

третьої особи

не з’явився;

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Велді-Агро” (далі –позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Поліс” (далі –відповідач) про стягнення заборгованості за договором поруки в розмірі 12 930 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на трьохсторонній договір поруки від 24.12.2010р., укладений між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Велді” та відповідачем. Відповідно до якого позивач, як поручитель сплатив Товариству з обмеженою відповідальністю “Велді” 12 930 000,00 грн. заборгованості відповідача, яка виникла у останнього у зв’язку з порушення обов’язку за договором поставки № 01/09 від 01.01.2009р. та договором купівлі-продажу від 01.01.2009р.

Розгляд справи призначений на 24 березня 2011 року об 14:00 год.

Представником позивача до суду подано клопотання від 24.03.2011р. про залучення у справі в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю “Велді”.

Відповідно ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов’язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з власної ініціативи господарського суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.03.2011р. до участі у справі, в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю “Велді” (далі –третя особа).

В судовому засіданні 07 квітня 2011 року, на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 14 квітня 2011 року.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з підстав викладених в позові.

Представник відповідача присутній в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнає повністю, але заперечує проти задоволення позову з підстав неспроможності підприємства погасити суму заборгованості в наслідок кризових явищ. Також відповідач не може надати позивачу графік погашення заборгованості.

Представник третьої особи подав до суду письмове пояснення, в якому обставини справи визнає та підтверджує.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

01.01.2009 року, третя особа та відповідач уклали договір поставки № 01/09 (далі –основний договір 1), відповідно до якого, третя особа зобов’язувалась поставляти (передавати у власність) відповідачу окремими партіями м'ясо, м’ясопродукти та субпродукти м’ясні оброблені, асортиментом та цінами узгодженими сторонами у специфікації, а відповідач зобов’язувався прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість (п. 1.1 основного договору 1).

Згідно пункту 4.3 основного договору 1, відповідач здійснює оплату товару третій особі в розмірі 100% вартості товару за видатковими накладними та у відповідності до узгоджених сторонами цін у відповідній специфікації, протягом (десяти) банківських днів з дня отримання товару.

Того ж дня, відповідач та третя особа уклали договір купівлі –продажу № б/н (далі –основний договір 2), відповідно до якого, відповідач зобов’язувався постачати м'ясо, м’ясні вироби у відповідності з поданим третьою особою замовленням, а третя особа зобов’язувалась прийняти товар та оплатити його вартість в строк та на умовах договору (п. 1.1 основного договору 2).

Пунктом 3.2 основного договору 2 встановлено, розрахунок за поставлений товар проводиться в національній валюті України з відстрочкою платежу протягом 15 (п’ятнадцяти) календарних днів з моменту поставки товару.

24.12.2010 року, позивач, третя особа та відповідач уклали між собою трьохсторонній договір поруки (далі –договір поруки), відповідно до якого пунктом 1.1 встановлено, позивач (далі –поручитель) поручається перед третьою особою (далі –кредитор) за виконання відповідачем (далі –боржником) обов’язку в сумі не більше 15 000 000,00 грн. щодо виконання договору №01/09 від 01.01.2009р. та договору купівлі –продажу № б/н від 01.01.2009р. (надалі –основні договори).

Згідно п. 1.2 договору поруки, у випадку порушення боржником обов’язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки, під основними договорами в договорі розуміють договір № 01/09 від 01.01.2009р. та договір купівлі –продажу № б/н від 01.01.2009р., укладені між кредитором та боржником.

Пунктом 3.1 договору поруки встановлено, поручитель зобов’язаний у разі порушення боржником обов’язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов’язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк 15 робочих днів шляхом направлення рекомендованого листа або вручення такого листа особисто відповідальній посадовій особі під підпис з зазначенням посади та прізвища.

В подальшому боржник порушив обов’язок по договору щодо сплати за поставлений товар, у зв’язку з чим 04.01.2011р., кредитор звернувся з листом № 1/01-2011 до боржника, в якому просив негайно сплатити заборгованість у розмірі 15 019 492,42 грн.

Того ж дня, боржник надав лист відповідь за № 18/01, в якому заборгованість визнав, але погасити заборгованість не може внаслідок економічної нестабільності підприємства.

06.01.2011р., кредитор звернувся з листом № 2/01-2011 до поручителя, де зазначив, що боржник не виконав свої зобов’язання по основним договорам, тому відповідно до договору поруки просить негайно сплатити суму заборгованості у розмірі 15 000 000,00 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов основного договору 1, третя особа по видаткових накладних, поставила відповідачу товар на загальну суму 12 930 000,00 грн., відповідач вказаний товар отримав, кошти за нього не сплатив. Відповідно до договору поруки поручитель сплатив кредитору кошти у сумі 12 930 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями. Копії накладних та платіжних доручень залучені до матеріалів справи.

Відповідно до п. 3.2 договору поруки, у випадку виконання поручителем обов’язку боржника за основним договором у повному обсязі, кредитор зобов’язується передати поручителю всі документи, що підтверджують обов’язок боржника у 20 –денний строк з дня виконання обов’язку.

Того ж дня, поручитель звернувся з листом № 12 до кредитора, в якому зазначив, що у зв’язку з виконанням свого обов’язку як поручителя та сплати 12 930 000,00 грн. заборгованості просив надати всі документи, що підтверджують обов’язок та зобов’язання боржника перед кредитором.

12.01.2011р. поручитель звернувся з листом № 11 до боржника, де зазначив, що здійснив оплату коштів згідно договору поруки від 24.12.2010р., таким чином виконав свої зобов’язання як поручитель, та вимагав негайно в строк до 31.01.2011р. погасити заборгованість у розмірі 12 930 000,00 грн. в порядку регресу.

13.01.2011р. боржник надав поручителю лист відповідь № 18/37, де заборгованість перед ним як поручителем визнав, але внаслідок економічної ситуації, що склалася в діяльності підприємства, погасити суму заборгованості не може. Розмір заборгованість підтверджується актами звірки взаємних розрахунків станом на 31.01.2011р. та станом на 28.02.2011р., які підписані представниками сторін, згідно яких сальдо на користь поручителя складає 12 930 000,00 грн. Завірені копії долучені до матеріалів справи.

Пунктом 3.3 договору поруки встановлено, у випадку виконання поручителем обов’язку боржника за основним договором у повному обсязі, поручитель набуває усі права кредитора щодо обов’язку боржника за основним договором, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

На момент розгляду справи боржник не сплатив зазначену заборгованість поручителю, що стало підставою для звернення до суду.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України встановлено, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 556 Цивільного кодексу України, після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Частиною 1 статті 559 Цивільного кодексу України встановлено, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Враховуючи вищезазначене позовні вимоги позивача щодо стягнення 12 930 000,00 грн. заборгованості за договором поруки, є доведеними, обґрунтованими, підтверджені доказами і підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник в наслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Поліс” (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Свирське шосе, 20, код ЄДРПОУ 05479987) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Велді-Агро” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 43, р/р 26006000111110 в ПАТ “ВТБ Банк”, відділення “Княжий Затон” МФО 321767, код ЄДРПОУ 31453945) –12 930 000 (дванадцять мільйонів дев’ятсот тридцять тисяч) грн. заборгованості; 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Лутак Т.В.

Дата підписання рішення 19.04.2011р.