Рішення № 15115060, 27.04.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.04.11р.

Справа № 5005/4410/2011

За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства "Марганецьтепломережа", м. Марганець, Дніпропетровська область

про стягнення 2 137 853,66грн. за договором поставки природного газу

Суддя Назаренко Н.Г.

Представники:

від позивача - Чижевська Р.В., дов. № 183/10 від 23.12.10р.;

від відповідача - Кузьміна Н.М., дов. № 07/1 від 10.01.01р.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду з позовом та просить стягнути з Комунального підприємства "Марганецьтепломережа" основний борг у розмірі 1 761 060,86 грн., пеню - 135 150,85 грн., інфляційні втрати - 178 420,04 грн. та 3 % річних - 63 221,91 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем частково виконано зобов’язання за договором поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/09-1533ТЕ-3 від 23 вересня 2009 року, укладеного між сторонами, а саме: відповідач не в повному обсязі розрахувався за отриманий природний газ. Позивач зазначає, що станом на момент звернення з позовом до суду заборгованість відповідача складає 1 761 060,86 грн.

Відповідальність у вигляді пені, передбачена умовами договору постачання природного газу, яка нарахована позивачем. Позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних заявлені позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач, відповідно до клопотання № 502 від 19.04.2011р. проти позову не заперечує та заявлені позовні вимоги визнає частково. Пояснює суду, що заборгованість за поставлений природний газ виникла у зв’язку з складним фінансовим станом, що виникло на підприємстві. Відповідач зазначає, що комунальним підприємством здійснюється претензійно-позовна робота з метою стягнення дебіторської заборгованості у розмірі 1 761 060,86 грн., на підставі викладеного просить зменшити розмір штрафних санкцій.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання відповідача.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

В судовому засіданні 21.04.11р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2009 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "Марганецьтепломережа" (далі - покупець, відповідач) укладено договір № 06/09-1533ТЕ-3 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов’язується передати у власність покупця природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов’язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ (надалі - газ) в обсязі, зазначеному у статті 2 цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник передає покупцю в період з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року газ в обсязі до 3171,308 тис. куб.м.

Згідно з п. 4.2 Договору право власності на газ переходить від постачальника до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов’язану з правом власності на газ.

Відповідно до п. 5.1 Договору ціна за 1000 куб.м. газу становить - 593,448 грн. без врахування податку на додану вартість, витрат на реалізацію газу НАК "Нафтогаз України", збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 727,32 грн., крім того ПДВ - 20 %, а всього з ПДВ - 872,78 грн.

Згідно з п. 6.1 Договору оплата за газ та послуги його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обігів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обігів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10-го числа, наступного за місяцем поставки газу.

Додатковою угодою № 1 від 21.12.2009р. до договору поставки природного газу сторонами доповнено п. 2.1 підпунктом 2.1.1 в наступній редакції: постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2010 року по 30 квітня 2010 року газ в обсязі до 5448,156 куб.м.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 6 692 392,49 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 42-46).

Позивач посилається на те, що відповідач свої зобов’язання за договором поставки природного газу виконав частково, розрахувавшись за поставлений природній газ у сумі 4 931 331,63 грн., станом на момент звернення позивача з позовом до суду сума боргу відповідача перед позивачем складає 1 761 060,86 грн., яка не оплачена, що і є причиною спору.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов’язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку, в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на умови Договору щодо строку оплати поставленого природного газу, строк оплати поставленого природного газу, є таким, що настав.

Доказів оплати поставленого природного газу відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, його розміру не спростував.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 1 761 060,86 грн.

Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 01.10.2010р. по 31.03.2011р. у сумі 135 150,85 грн., інфляційні за період з грудня 2009 року по лютий 2011 року у сумі 178 420,04 грн. та 3 % річних за період з 11.12.2009р. по 23.06.2010р. у сумі 63 221,91 грн.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору покупець зобов’язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пеня за період прострочення платежів з 01.10.10р. по 31.03.11р. становить 135 150,85 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Інфляційні втрати з урахуванням індексу інфляції з грудня 2007р. по листопад 2009р. включно становлять 601 694 грн. 80 коп., 3% річних за період прострочення платежу з 11.12.07р. по 06.01.10р. - 125 475 грн. 78 коп.

Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу положень ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст. 233 ГК України передбачено, якщо у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідач не навів обставин та не надав доказів оплати боргу, які можуть бути враховані для зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень ст. 233 ГК України та п.3 ст. 83 ГПК України

На підставі викладеного, з урахування встановлених обставин справи, суд вважає, що відповідач не належним чином виконував свої майново-господарські зобов'язання перед позивачем, допустивши прострочення оплати наданих послуг, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача нарахованих штрафних санкцій є обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Інфляційні - це частина грошового зобов’язання боржника, яка не залежить від його волі; стягнення інфляційних є правом кредитора, встановленим законом. Щодо стягнення інфляційних застосовується позовна давність та ж, що і до суми основного боргу. Інфляційні не є санкцією, не є штрафом і не є способом забезпечення зобов’язання, оскільки є частиною самого зобов’язання.

Три відсотки річних - це частина грошового зобов’язання боржника, як спеціальна відповідальність перед кредитором за порушення грошового зобов’язання; стягнення трьох відсотків річних є правом кредитора, встановленим законом. Щодо стягнення трьох відсотків річних застосовується позовна давність та ж, що і до суми основного боргу. Три відсотки річних не є штрафом, неустойкою або способом забезпечення виконання зобов’язань.

Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів в наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 526, 3 ст. 551, ч. 1 ст. 548, ч. 1 ст. 617, ст. 625, ст. 629, ст. 655, ч. 1 ст. 712, Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193, ч. 1 с. 216 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Марганецьтепломережа" (53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Лесі Українки, 4-А, код ЄДРПОУ 02128112, р/р 2600630578477 філія відділення ПІБ м. Нікополь МФО 305534) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827, р/р 26008301970 в ВАТ "Ощадбанк", МФО 300465) основний борг у сумі 1 761 060,86 грн. (один мільйон сімсот шістдесят одна тисяча шістдесят грн. 86 коп.), пеню - 135 150,85 грн. (сто тридцять п'ять тисяч сто п'ятдесят грн. 85 коп.), інфляційні втрати - 178 420,04 грн. (сто сімдесят вісім тисяч чотириста двадцять грн. 04 коп.), 3% річних - 63 221,91 грн. (шістдесят три тисячі двісті двадцять одна грн. 91 коп.), державне мито - 21 379 грн. (двадцять одна тисяч триста сімдесят дев'ять грн. 00 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236 грн. 00 коп. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Н.Г. Назаренко

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, -

27.04.2011р.