Рішення № 15114937, 26.04.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.04.11р.

Справа № 5005/3665/2011

За позовом Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 128 668,50 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Богданова О.В., довір. № 16-04-1276 від 01.04.11р.;

від відповідача: Вербицький О.В., довір. № 722/01 від 07.02.11р.

Суть спору:

Державне промислове підприємство "Кривбаспромводопостачання" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (далі - відповідач) суму 128 034,82 грн. основного боргу, 504,64 грн. інфляційних, 129,04 грн. 3% річних, а всього 128 668,50 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобов’язань по договору № 37 від 10.12.09р.

Відповідач позовні вимоги не визнає. У відзиві на позов та письмових поясненнях вмотивовує свої заперечення посиланням на те, що заявлена до стягнення сума основного боргу необґрунтована, так як неврахований розмір зарахування зустрічних вимог у сумі 14 590,96 грн. Також зазначає, що позивачем невірно здійснено розрахунок інфляційних та 3% річних.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

10.12.2009 року між позивачем (виробником) та відповідачем (споживачем) було укладено договір № 37 на централізоване питне водопостачання у 2010 році (далі - Договір) з протоколом розбіжностей від 30.12.10р. до нього, у відповідності з умовами якого предметом Договору є зобов’язання виробника надати споживачу послуги з централізованого питного водопостачання до межі розподілу балансової належності мереж виробника по підключеннях, а відповідач, в свою чергу, на підставі актів про обсяг водопостачання, у строк не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, в повному обсязі оплатити надані послуги.

Вивчивши документи долучені до матеріалів справи суд зазначає, що на виконання умов вищевказаного договору, позивачем належним чином поставлено відповідачу у період з 25.12.10р. по 21.02.11р. 259300,00 м3 питної води на загальну суму 163 359,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи двохсторонніми актами про обсяг водопостачання та виставленими відповідачу рахунками, однак в порушення взятих на себе зобов'язань спожита вартість води відповідачем сплачена частково, у зв’язку із чим станом на 11.03.11р. утворилась заборгованість в розмірі 128 034,82 грн.

В той же час, сторонами у справі були надані докази про часткову сплату відповідачем заборгованості в сумі 14 590,96 грн. після подання позову до суду (угода про зарахування зустрічних вимог № 10 та № 11 від 21.03.11р. (а.с. 34-35)), ці його грошові зобов’язання, в силу положень ст. 202 Господарського кодексу України, на час розгляду справи судом є припиненими, а тому між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення цих грошових коштів і провадження у справі в цій частині підлягає припиненню, згідно приписів ст. 80 ч. 1 п. 1-1 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, на час розгляду спору у відповідача існує основна заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 113 443,86 грн.

Відповідач обставин наведених позивачем у позовній заяві не спростував, доказів добровільної оплати решти вказаних обсягів питної води господарському суду не надав.

На підставі положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, позивач нарахував відповідачу за період з 11.02.11р. по 28.02.11р. суму 504,64 грн. інфляційних, а також за період з 11.02.11р. по 10.03.11р. суму 129,04 грн. 3% річних, розмір яких підтверджується обґрунтованим розрахунком позивача наявним в матеріалах справи.

Суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги з огляду на наступне.

За умовами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживач питної води (відповідач у справі) зобов’язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Отже, внаслідок вищенаведених вимог кодексу та наданих позивачем доказів до позову, у сторін по справі існують договірні зобов’язання за невиконання чи недотримання яких несуть цивільну відповідальність.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України вказано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Наведене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки сплата розміру припинених вимог проведена останнім після подання позову до суду.

Керуючись ст.ст. 4, 32-33, 36, 43, 45, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Електрична, 1; ЄДРПОУ 00130850) на користь Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" (50007, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, пр-т Миру, 15а; ЄДРПОУ 00191017) суму 113 443,86 грн. (сто тринадцять тисяч чотириста сорок три грн. 86 коп.) основного боргу, 504,64 грн. (п’ятсот чотири грн. 64 коп.) інфляційних, 129,04 грн. (сто двадцять дев’ять грн. 04 коп.) 3% річних, 1 286,68 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят шість грн. 68 коп.) витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат по сплаті інформаційно-технічних послуг.

В позовних вимогах щодо стягнення суми 14 590,96 грн. основного боргу провадження у справі –припинити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

А.В. Суховаров

Рішення підписано –______