Рішення № 15114635, 28.04.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2011 р.

Справа № 8/95-38

За позовом Виробничо-наукового об’єднання птахівничої промисловості «Укрптахопром», м. Київ

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Володимир-Волинська птахофабрика”, с. Федорівка Володимир-Волинського району

треті особи на стороні позивача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Відкрите акціонерне товариство «Голобський комбінат хлібопродуктів», смт. Голоби

Відкрите акціонерне товариство «Укрексімбанк», м. Київ

про стягнення 1 041 593 грн. 04 коп. заборгованості та розірвання договору

№63-8-119 від 02.10.1995 року

Суддя: Кравчук А. М.

за участю представників сторін:

від позивача: Андрєєва О.О., довіреність від 06.12.2010 року №45

від відповідача: н/з.

від третіх осіб: н/з.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз’яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. ст. 22, 27 ГПК України роз’яснено процесуальні права та обов’язки учасників судового процесу.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 15.09.2010 року провадження у справі зупинено на період проведення перевірки прокуратурою Волинської області. Ухвалою суду від 13.04.2011 року провадження у справі поновлено.

Суть спору: позивач – виробничо-наукове об’єднання птахівничої промисловості “Укрптахопром” звернувся в господарський суд Волинської області з позовом про стягнення із відкритого акціонерного товариства "Володимир-Волинська птахофабрика" 1 041 593 грн. 04 коп. боргу по оплаті за поставлений соєвий шрот згідно залізничних квитанцій про прийняття вантажу №№341202881, 34102177, 34102176, 34102174, 34102175, 34102173, 34102261, 34102245, 34102244, 34102243, 34102263, 34102355, 34102354, 34102353, 34102355 та розірвання договору № 63-8-119 від 02.10.1995 року про поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з програмою ПЛ-480-95 на підставі п. 4.1 договору у зв’язку з затримкою платежів.

Відповідач у клопотанні від 06.07.2009 року № 971 (т. 1 а. с. 53-54), відзиві від 31.08.2009 року №1194 (т. 1 а. с. 66-69) позовні вимоги не визнає, оскільки, на день укладення договору фабрика була державним підприємством. В 1997 році фабрика приватизована шляхом перетворення в ВАТ без участі держави в статутному фонді. У ВАТ не існує жодних даних та належних доказів про наявність кредиторської заборгованості за договором № 63-8-119 від 02.10.1995 року. Позивачем не підтверджено відповідними доказами виконання умов договору щодо строків постачання першої та другої партії соєвого шроту, зокрема, до 20.10.1995 року –перша партія, до 20.11.1995 року –друга партія. Квитанції про прийняття вантажу не є належними доказами отримання відповідачем продукції, оскільки в графі “одержувач” вказаний Голобський комбінат хлібопродуктів. Приписка “для Володимир-Волинської птахофабрики”є формальною і не несе будь-яких правових наслідків, не передбачена умовами договору та законодавством і не є доказом поставки шроту. У квитанціях не вказані відомості, що ідентифікують власника вантажу. Відповідно до положень Статуту залізниць та Правил перевезення вантажів залізничним транспортом України квитанції про прийняття вантажу є лише підтвердженням факту передачі відправником до перевезення залізниці, але не доказом поставки та отримання вантажу Володимир-Волинською птахофабрикою. В порушення п. 2.4 договору не надані докази відвантаження продукції уповноваженим представником відповідача. Одержувачем вантажу згідно квитанцій є Голобський КХП. З необхідного для перевезення залізницею комплекту документів позивачем не подані накладна, дорожня відомість, корінець дорожньої відомості. У поданих позивачем документах (повідомленнях, квитанціях) не міститься посилання на договір. Договір про заставу майна, кредитний договір з Державним експортно-імпортним банком в порушення умов договору поставки шроту не подані. Щодо дострокового розірвання договору в порушення ст. 651 ЦК України не надано доказів значних додаткових витрат, неотримання прибутку, а також інших наслідків, які суттєво впливають на інтереси сторони. Виписки банку лише з одного поточного рахунку не можуть бути доказом неотримання коштів. Належно не засвідчені виправлення (закреслена частина тексту) в наданій відповідачу копії договору викликають сумнів в легітимності всього договору.

Третя особа - ВАТ “Голобський комбінат хлібопродуктів” у поясненні від 09.09.2010 року № 44 повідомляє, що не може надати обґрунтовані пояснення та докази, оскільки з 2007 року підприємство не працює по причині його рейдерського захоплення ТзОВ “Волинська інвестиційна група”наслідками якого стало недопущення працівників підприємства на робочі місця та зупинення виробничого процесу. Майно підприємства, документи бухгалтерського обліку і фінансової звітності, інша документація знаходяться у неправомірному володінні ТзОВ “Волинська інвестиційна група”. На даний час тривають судові процеси щодо повернення ВАТ у законну власність.

Третя особа – ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України” у поясненні від 24.07.2009 року № 026-03/5457 (т. 1 а. с. 101-102) зазначає, що між Міністерством сільського господарства і продовольства України від імені Уряду України та Торгово-кредитною корпорацією США укладено Міжурядову угоду щодо надання кредиту для фінансування контрактів на закупівлю та транспортування соєвого шроту в Україну у сумі 25 млн. дол.. США в рамках кредитної програми PL-480 на 1995 рік. Наказом Міністра сільського господарства і продовольства України від 04.08.1995 року № 217 за окремим дорученням Прем’єр –міністра України від 18.08.1995 року № 4211/96 ВНО “Укрптахопром” визнано позичальником кредиту у сумі 25 млн. дол.. США в рамках міжурядової програми PL-480. Між Міністерством фінансів України, АТ “Укрексімбанк”, як агентом Уряду та ВНО “Укрптахопром” укладено Кредитну угоду від 07.10.1996 року № 07/04-113. Надання кредиту здійснювалось шляхом перерахування Товарно-кредитною корпорацією (США) коштів безпосередньо на користь американських експортерів та транспортних компаній в рахунок кредиту за поставлений соєвий шрот та транспортування його в Україну. На виконання рішення Валютно-кредитної ради КМУ від 16.10.1995 року № 2(57) п. 6 “Про відкриття акредитивів по кредиту США PL-480 в сумі 25 млн. дол.. США, що залучається ВНО “Укрптахопром” акредитиви було відкрито за заявою позичальника. Відповідно до повідомлення іноземного кредитора (Товарно-кредитна корпорація) використання кредиту здійснено 08.11.1995 року в сумі 24 913 215,50 дол. США. Таким чином, кредит позивач використав в повному обсязі за цільовим призначенням, отримав 100 тис. тонн соєвого шроту та передав на підставі договорів птахо господарствам України. Відповідно до

п. 5.2.1 кредитної угоди від 07.10.1996 року № 07/04-113 ВНО “Укрптахопром” зобов’язувалось повернути кредит шляхом перерахування грошових коштів дев’ятьма рівними річними платежами протягом 15 років (з 1996 по 2010 рік) відповідно до графіку на рахунок резервування коштів. Протягом 1996-1997 років позичальник своєчасно перераховував кошти. Починаючи з 1998 року не забезпечував валютні кошти для виконання планових платежів по кредиту. Виконання зобов’язань перед іноземним кредитором здійснювалось з використанням коштів державного бюджету. У позивача виникла заборгованість перед бюджетом України. Станом на 22.07.2009 року за даними бухгалтерського обліку АТ “Укрексімбанк” заборгованість ВНО “Укрптахопром” перед Державним бюджетом складає 25 086 838,70 дол. США. Стосовно відносин між ВНО “Укрптахопром” та ВАТ "Володимир-Волинська птахофабрика" щодо поставки соєвого шроту та його оплати, АТ “Укрексімбанк” не є їх учасником.

Представник позивача в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України в межах повноважень, наданих їй довіреністю від 06.12.2010 року №45,

подала клопотання про уточнення позовних вимог від 27.04.2011 року, а саме: відмови від позовних вимог в частині дострокового розірвання договору № 63-8-119 від 02.10.1995 року у зв’язку з тим, що на даний час така вимога втратила актуальність, оскільки термін виконання зобов’язань за договором закінчився у 2010 році.

Зменшення позовних вимог не порушує чиїх – небудь прав і охоронюваних законом інтересів, приймається судом.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 041 593 грн. 04 коп. боргу згідно договору № 63-8-119 від 02.10.1995 року представник позивача у клопотанні від 27.04.2011 року, в судовому засіданні підтримала повністю, пояснила, що договір № 63-8-119 від 02.10.1995 року є чинним, інші господарські відносини між сторонами, ніж ті, що виникли на підставі договору № 63-8-119 від 02.10.1995 року, відсутні.

Відповідач через канцелярію суду 26.04.2011 року подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю явки уповноваженого представника товариства (Хохлової Н.О.) в судове засідання у зв’язку з перебуванням у відпустці.

Представник позивача в судовому засіданні проти клопотання відповідача заперечувала, просила розглянути справу за відсутності відповідача, в передбачені ст. 69 ГПК України строки.

Клопотання відповідача судом відхилене як необґрунтоване. ГПК України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 13.04.2011 року явка представників сторін не визнана обов’язковою, відповідач мав можливість до судового засідання подати витребувані повторно ухвалою суду від 13.04.2011 року докази (зазначені докази витребовувались ухвалою суду від 15.09.2010 року), видати довіреність іншому представнику.

Дії відповідача щодо невиконання вимог ухвали суду від 13.04.2011року, подання необгрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи розцінюються господарським судом як зловживання процесуальними правами та свідомим затягуванням розгляду справи, що суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Згідно п. п. 25, 26 Інформаційного листа ВГСУ від 29.09.2009 року №01-08/530 поняття «розгляд справи упродовж розумного строку», вживане у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід розуміти насамперед як необхідність дотримання установлених процесуальним законом строків вирішення спору, для яких ГПК установлено строки їх розгляду судом. У разі заперечення іншої сторони щодо можливості продовження строку вирішення спору, спір має вирішуватися у строк, передбачений ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Враховуючи те, що справву на новий розгляд одержано судом 17.08.2010 року, зупинення провадження у справі на період з 15.09.2010 року по 13.04.2011 року, невиконання відповідачем вимог ухвали суду від 1304.2011 року без поважних причин, подання необґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи, заперечення представника позивача щодо зазначеного клопотання, а також те, що відкладення розгляду справи буде порушувати права позивача на розгляд спору у розумні строки, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

2 жовтня 1995 року між Виробничо-науковим об’єднанням птахівничої промисловості «Укрптахопром» та підприємством “Володимир-Волинська птахофабрика”(правонаступником якого є ВАТ “Володимир-Волинська птахофабрика”, згідно п. 3.2 Статуту) був укладений договір №63-8-119 на поставку соєвого шроту і повернення валютного кредиту згідно з програмою ПЛ-480-95 з додатками (далі – договір, Т.1, а. с. 9-10).

Відповідно до ст. 174 ГК України (ст. 4 ЦК УРСР від 18.07.1963 року) господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов’язання виникли з договору від 02.10.1995 року №63-8-119.

Договір підписано генеральним директором Виробничо-наукового об’єднання птахівничої промисловості «Укрптахопром» та директором Володимир – Волинської птахофабрики, скріплено відбитками печаток сторін.

Договір № 63-8-119 від 02.10.1995 року недійсним в судовому порядку не визнавався, не розірваний, у суду відсутні докази про те, що він є нечинним. Між сторонами відсутні інші господарські відносини, ніж ті, що виникли на підставі договору № 63-8-119 від 02.10.1995 року. Укладення договору сторони не заперечують. Відповідач звертався в господарський суд м. Києва з позовом про визнання договору неукладеним та з клопотанням про зупинення провадження у справі до вирішення зазначеної справи. Клопотання відповідача судом відхилено у зв’язку з необгрунтованістю ухвалою суду від 15.09.2010 року.

Згідно п. п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 договору позивач проводить переговори та підписує контракти з експортерами США на поставку в Україну 100 тис. тон соєвого шроту і фрахт морських суден для доставки товару до Іллічівського порту відповідно до міжурядової програми ПЛ-480 на 1995 фінансовий рік. Позивач зобов’язувався укласти кредитну угоду з Державним експортно-імпортним банком (третя особа у справі), а відповідач –договір застави. Пунктом 2.1 договору відповідач доручив, а позивач зобов’язувався поставити 800 тонн шроту соєвого за ціною 250 доларів США за 1 т. Поставка здійснюється залізницею на умовах франко-станція підприємства(п 2.3 договору). Згідно п. 3.2 договору відповідач зобов’язувався повернути вартість отриманого товару з процентами за користування кредитом протягом 15 років. Додатком 3 до договору (Т.1, а. с. 14) строк виконання зобов’язань за договором спливає 02.10.2010р. Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 договору відповідач сплачує позивачу пеню за прострочку платежів у розмірі 0,5% за кожний день від суми несплаченої заборгованості. Позивач має право разом з Укрексімбанком прийняти додаткові юридичні санкції згідно чинного законодавства України, враховуючи договір про заставу майна. Позивач має право розірвати договір через 10 днів затримки відповідачем платежів і пені за затримку. Відповідно до п.5.3 договору він вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань.

В рамках міжурядової кредитної програми ПЛ-480-95 між Міністерством фінансів України, Укрексімбанком та ВНО “Укрптахопром” було укладено кредитну угоду від 07.10.96 року № 07/04-113.

Кредит загальною сумою 24 913 215,50 дол. США ВНО “Укрптахопром” використало в повному обсязі за цільовим призначенням, об'єднання отримало 100 тисяч тонн соєвого шроту та передало його на підставі договорів птахорадгоспам України, в тому числі і відповідачу (договір №63-8-119 від 02.10.1995р).

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач поставив на станцію Голоби Львівської залізниці (залізнична станція одержання соєвих шротів: код 358502 Голоби Львівської залізниці для Голобського комікормового заводу зазначена відповідачем у договорі (Т.1, а. с. 10 на звороті) 804, 650 кг. шроту соєвого, що стверджується квитанціями про прийняття вантажу (Т.1, а. с. 21-35); актом перевірки цільового використання та повернення кредитів Контрольно-ревізійного відділу у Володимир-Волинському районі і м.Володимир-Волинському від 05.03.1997р. (Т.1, а. с. 142-144), підписаного директором та бухгалтером зі сторони відповідача, в якому вказано, що фактично Володимир-Волинській птахофабриці надійшло і отримано 804,65 тонн соєвого шроту; протоколом взаємних розрахунків, який є невід'ємною частиною договору та додатком 2 щодо поставки соєвого шроту та оплати першочергових робіт, в яких сторони визначили суми витрат по поставці 804,65 тон соєвого шроту та розрахункову загальну вартість 1 тони соєвого шроту - 265,35 дол. США при фактичних витратах на весь обсяг поставки в сумі 213 516,64 дол. США; протоколами звірки взаєморозрахунків станом на 23.07.1998р., підписаних сторонами та скріплених їх печатками, предметом яких є суми і дати розрахунків, а також підстава здійснення розрахунків (договір поставки №63-8/119 від 02.10.1995р) та предмет поставки (соєвий шрот).

Пунктом 37 Статуту залізничних доріг СРСР передбачено, що по договору залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язана доставити довірений їй вантажовідправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Статутом не передбачено жодних відміток вантажоотримувача на квитанціях у прийомі вантажу до перевезення. Вантажоотримувач при отриманні вантажу розписується в дорожніх відомостях (ст.64 Статуту).

У бізнес – плані Володимир – Волинської птахофабрики від 04.12.1995 року №167 ставились конкретні цілі на використання одержаного соєвого шроту та зазначалось, що реалізація яєць і м’яса птиці дасть можливість розрахуватись за кредити, одержані на закупівлю соєвого шроту.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.07.2010 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2010р. у справі № 05/120-38 та рішення господарського суду Волинської області від 20.01.2010 скасовано, зокрема, з тих підстав, що судами при вирішенні справи не витребувані від сторін та третьої особи ВАТ "Голобський комбінат хлібопродуктів" первинні документи бухгалтерського обліку у відповідності із Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а тому прийняті рішення і постанова є передчасними.

Відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою суду від 19.08.2010 року ВАТ “Голобський комбінат хлібопродуктів” зобов’язано подати суду пояснення та докази щодо отримання у 1995 році згідно квитанцій №№341202881, 34102177, 34102176, 34102174, 34102175, 34102173, 34102261, 34102245, 34102244, 34102243, 34102263, 34102355, 34102354, 34102353, 34102355 та передачі відповідачу шроту (накладні, довіреності тощо), залізничні накладні.

ВАТ “Голобський комбінат хлібопродуктів” у поясненні від 09.09.2010 року №44 повідомляє, що не може надати обґрунтовані пояснення та докази, оскільки з 2007 року підприємство не працює по причині його рейдерського захоплення ТзОВ “Волинська інвестиційна група”наслідками якого стало недопущення працівників підприємства на робочі місця та зупинення виробничого процесу. Майно підприємства, документи бухгалтерського обліку і фінансової звітності, інша документація знаходяться у неправомірному володінні ТзОВ “Волинська інвестиційна група”. На даний час тривають судові процеси щодо повернення ВАТ у законну власність.

Державний архів Волинської області у листі від 30.08.2010 року № 654/01-23 на запит суду повідомив, що документи постійного строку зберігання Володимир-Волинської птахофабрики в архів передані по 1993 рік включно. Термін зберігання накладних на відвантаження продукції становить 3 роки і в державний архів області вони не приймаються.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 15.09.2010 року направлено в прокуратуру Волинської області повідомлення про ознаки злочину, передбаченого ст. 191 Кримінального кодексу України - привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, відправленого ВНО «Укрптахопром» згідно залізничних квитанцій про прийняття вантажу №№341202881, 34102177, 34102176, 34102174, 34102175, 34102173, 34102261, 34102245, 34102244, 34102243, 34102263, 34102355, 34102354, 34102353, 34102355 ВАТ «Голобський КХП» для Володимир-Волинської птахофабрики в кількості 804,65 тонн на суму 201 162,5 дол. США.

Крім того, судом направлено запити у Володимир – Волинську районну державну адміністрацію, державному територіально – галузевому об’єднанню «Львівська залізниця», Регіональному відділенню ФДМ України по Волинській області щодо надання інформації про отримання відповідачем шроту та наявності кредитних зобов’язань згідно міжурядової програми ПЛ-480 на 1995 рік.

Згідно листа Регіонального відділення ФДМ України по Волинській області від 28.09.2010 року №10.08.1575 кредиторська заборгованість фабрики перед ВНОПП «Укрптахопром» згідно наявних в архіві матеріалів не значиться.

Державне територіально – галузеве об’єднання «Львівська залізниця» у листі від 04.10.2010 року №14-1042 повідомило, що згідно з Переліком типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затверджених наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998 за № 41, накопичувальні картки та відомості плати за користування вагонами мають термін зберігання один рік, документи щодо перевезення вантажів мають термін зберігання три роки. Без наявних первинних документів ДТГО «Львівська залізниця» не може надати інформацію щодо видачі вантажу у 1995 році.

Відповідно до листа Володимир – Волинської районної державної адміністрації від 14.10.2010 року №2085/22/2-10 інформація про отримання відповідачем шроту та наявності кредитних зобов’язань згідно міжурядової програми ПЛ-480 на 1995 рік, відсутня.

Згідно повідомлення Ковельського МВ УМВС України у Волинській області від 01022011 року №5/476 по даному факту проведено перевірку та в порушенні кримінальної справи відносно колишнього директора Голобського КХП Щура А.В. відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (за відсутністю в його діях складу злочину).

З постанови Ковельського МВ УМВС України у Волинській області від 01.02.2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи вбачається, що підтвердити факт перевезення шроту кормового Львівською залізницею та отримання його Голобським комбінатом хлібопродуктів не виявилось можливим, оскільки перевізні вантажні документи за 1995 рік знищені за сплином терміну зберігання таких документів. Таким чином, згідно наявних документів не має достатніх доказів того, що посадові особи Голобського комбінату хлібопродуктів або розтратили шрот кормовий в кількості 804 650 кг. або передали його на Володимир – Волинську птахофабрику.

УМВС України у Волинській області у листі від 01.03.2011 року №5/893 повідомило, що відповідно до отриманих відомостей з ДТГО «Львівська залізниця», документи за 1995 рік знищені за перебігом терміну їх збереження. ВАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» надано відповідь про відсутність будь-яких відомостей щодо оприбуткування вказаних товарно-матеріальних цінностей підприємством. При опитуванні службових осіб ВАТ «Голобський комбінат хлібопродуктів», які займали керівні посади на підприємстві у 1995 році, факт отримання та привласнення шроту соєвого не встановлено, документів для підтвердження чи спростування факту надходження шроту соєвого у 1995 році не виявлено.

Факт підписання договору та отримання шроту підтверджується також поясненнями службових осіб ВАТ «Володимир – Волинська птахофабрика», які займали керівні посади на час укладання та виконання договору №68-8-119 від 0210.1995 року, що відібрані УБСБЕЗ УМВС України у Волинській області, з яких вбачається, що шрот соєвий на Володимир – Волинську птахофабрику та ВАТ «Володимир – Волинська птахофабрика» безпосередньо не доставлявся, а перебував на зберіганні в смт. Голоби і по мірі необхідності підвозився на фабрику.

Позивач направив відповідачу повідомлення про відправлення вантажу (Т.1, а. с. 15-20), проте відповідач жодної інформації про втрату вантажу залізницею позивачу не надсилав.

У підписаному сторонами графіку (Т.1, а. с. 11) зазначена реальна кількість відправленого шроту, сума платежів з врахуванням вартості доставки, що можливо було визначити лише по супровідних залізничних документах, зокрема, залізничних накладних.

У супровідних документах власником вантажу зазначена Володимир – Волинська птахофабрика, що виключає розкредитування вагонів і отримання вантажу без представника птахофабрики.

Відповідач зазначає про відсутність кредиторської заборгованості за договором № 63-8-119 від 02.10.1995 року, проте витребуваної ухвалами суду розшифровки кредиторської заборгованості до балансів за 2007-2009 роки, які свідчать про наявність значної заборгованості, не подав.

Крім того, наявність чи відсутність кредиторської заборгованості у бухгалтерському обліку не може вплинути на вирішення спору при наявності інших доказів, як і неподання договору застави, укладення якого п. 1.4 договору покладено на відповідача.

Згідно пояснень представника позивача у зв’язку з відправкою вантажу залізницею і наявністю перевізних документів довіреність на отримання шроту від відповідача не вимагалася і інші накладні на шрот не виписувались.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини справи та докази, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем в межах строку позовної давності в сумі 124 407, 66 дол. США (щорічні платежі за 2006 – 2010 роки: 26 658, 78 + 25 770, 16 + 24 881, 53 + 23 992, 91 + 23 104, 28), що становить 947 986 грн. 37 коп. (станом на день подання позову курс НБУ становив 7 грн. 62 коп., а згідно п. 3.1 договору перерахування здійснюється в національній валюті по курсу на момент оплати), підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення, оскільки згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник , який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані позивачем за один рік 17 673 грн. 14 коп. (2 319, 31 дол. США) річних підставні та підлягають до стягнення в силу ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені). В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Згідно 4.2 договору відповідач сплачує позивачу пеню за прострочку платежів у розмірі 0,5% за кожний день від суми несплаченої заборгованості. Позивач має право разом з Укрексімбанком прийняти додаткові юридичні санкції згідно чинного законодавства України, враховуючи договір про заставу майна.

Згідно ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Нарахована позивачем на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України пеня за період з 01.12.2008 року по 01.06.2009 року в сумі 4 553,31 дол. США, що еквівалентно 34 696 грн. 22 коп. та штраф в сумі 5 411,72 дол. США, що еквівалентно 41 237 грн. 31 коп. не підлягають до стягнення з відповідача, оскільки відповідно до п.2 Листа Вищого господарського суду від 15.03.2011, № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанови від 06.12.2010 N 42/563; від 20.12.2010 N 06/113-38).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач відсутність у нього зобов’язань за договором № 63-8-119 від 02.10.1995 року чи належне виконання умов договору щодо оплати належними доказами не довів.

Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 N 01-8/2351 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог по сплаті державного мита в сумі 9 656 грн. 60 коп. та 289 грн. 69 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України віднести на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України , господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Володимир-Волинська птахофабрика”, с.Федорівка Володимир-Волинського району, код 00851376 на користь виробничо-наукового об’єднання птахівничої промисловості “Укрптахопром”, м.Київ, Печерський район, вул. П.Мирного, 28,

р/р 26002030001040, в Київській філії АКБ “Індустріалбанк”, МФО 320962,

код 00858792

- 947 986 грн. 37 коп. основного боргу, 17 673 грн. 14 коп. річних, 9 656 грн. 60 коп. в повернення витрат по оплаті держмита, 289 грн. 69 коп. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього:

975 605 грн. 80 коп. (дев’ятсот сімдесят п’ять тисяч шістсот п’ять грн. 80 коп.).

3. У позові на суму 75 933 грн. 53 коп. відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А. М. Кравчук

Повний текст рішення

складено та підписано

28.04.11