Постанова № 15114345, 20.04.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.04.2011 р. справа №24/307/10

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:

Діброви Г.І.

суддів

Бойченка К.І., Чернота Л.Ф.

при секретарі Клименко К.О.

від позивача:

не з»явився

від відповідача:

не з»явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест", м. Запоріжжя

на рішення господарського суду

Запорізької області

від

17.11.2010 року

у справі

№ 24/307/10 (суддя Азізбекян Т.А.)

за позовом

Казенного підприємства "Південукргеологія", м. Дніпропетровськ в особі структурного підрозділу Білогірської геологорозвідувальної експедиції, смт. Михайлівка Запорізької області

до відповідача

Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест", м. Запоріжжя

про

стягнення 38602 грн. 78 коп.

ВСТАНОВИВ:

У 2010 році Казенне підприємство "Південукргеологія", м. Дніпропетровськ в особі структурного підрозділу Білогірської геологорозвідувальної експедиції, смт. Михайлівка Запорізької області звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест", м. Запоріжжя про стягнення 38602 грн. 78 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.11.10 р. позовні вимоги були задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Газ Інвест” на користь Казенного підприємства “Південукргеологія” в особі Білогірської геологорозвідувальної експедиції 7180 грн. 51 коп. основного боргу, 5018 грн. 55 коп. пені, 2698 грн. 60 коп. інфляційних витрат, 885 грн. 63 коп. - 3% річних. В частині стягнення 22819 грн. 49 коп. основного боргу провадження по справі було припинено.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест", м. Запоріжжя, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 17.11.2010р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційної інстанції рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Сторони до судового засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення 28.02.11р. уповноваженим особам підприємств поштового відправлення - ухвали суду від 22.02.11р. Про причину неявки суд не повідомили, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали, явка сторін ухвалою суду від 22.02.11р. не була визнана обов’язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з’ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 24/307/10.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скаргах доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. У процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, але підлягає частковій зміні, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.07.09 року між Казенним підприємством “Південукргеологія” в особі структурного підрозділу підприємства - Білозірської геологорозвідувальної експедиції (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Газ Інвест” (Замовник) було укладено договір підряду № 08-55 БГРЕ/01, за умовами якого Підрядник зобов’язується на умовах цього договору виконати для Замовника складання проектно-кошторисної документації та буріння свердловини для технічного водопостачання в с. Білорецьке Веселівського району, а Замовник зобов’язується на умовах цього договору прийняти та оплатити ці роботи.

Згідно п. 1.3. договору, ціна договору складає 108434 грн. 40 коп. у т.ч. ПДВ 18072 грн. 40 коп., визначається проектно-кошторисною документацією, складеною Підрядником та протоколом договірної ціни. Проектно-кошторисна документація є невід’ємною частиною цього договору з моменту її погодження Замовником і до остаточного розрахунку є власністю Білозірської ГРЕ.

У відповідності до п. 1.4. договору, сума робіт не є твердою, її розмір Сторонами уточнюється по фактичним обсягам робіт та витратам при підписанні Акту прийому-передачі робіт.

Пунктом 1.5 договору передбачено, що прийом виконаних робіт відбувається шляхом підписання прийомо-передаточного акту. Сторони можуть передбачити поетапну прийомку - передачу виконаних робіт з підведенням балансу для остаточного розрахунку в кінцевому Акті приймання-передачі робіт. У разі поетапної прийомки - передачі виконаних робіт складаються проміжні та остаточний Акти прийомки-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.1. договору, оплата вартості робіт відбувається шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Підрядника передоплати у розмірі 50 % від суми, визначеної у п.1.3. цього Договору до початку робіт. Через кожні десять днів з моменту початку робіт складаються проміжні Акти приймання-передачі виконаних робіт. Оплата здійснюється на протязі трьох днів з моменту підписання Акту та одержання рахунка на оплату.

Пунктом 4.2 договору зазначено, що остаточний розрахунок здійснюється на підставі суми, зазначеної у кінцевому Акті приймання-передачі робіт протягом 3 днів з моменту його підписання сторонами.

Позивач 23.10.09 р. на виконання умов п. 4.1. договору підряду до початку робіт ТОВ “Газ інвест” перерахував на розрахунковий рахунок Підрядника передоплату у розмірі 50 % від суми, визначеної у п. 1.3. цього Договору, а саме 54217 грн. 00 коп., що підтверджено випискою банку.

14.12.09 року Белозірською ГРЕ здано, а ТОВ “Газ Інвест” прийнято пробурену у відповідності з договором № 08-55 БГРЕ/1 від 15.07.09р. свердловину № 1053-В, про що свідчить акт робочої комісії з приймання, який підписаний уповноваженими особами сторін без будь-яких зауважень та скріплені печатками обох підприємств.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Газ Інвест” 21.05.10 р. на виконання умов договору підряду перерахувало на розрахунковий рахунок позивача суму у розмірі 14217 грн. 00 коп.

З акту звірки розрахунків від 06.07.10 р. вбачається, що станом на 06.07.10р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 40000 грн. 00 коп.

Позивач направив на адресу відповідача претензію № 06-221 від 06.07.2010р. з вимогою сплатити суму боргу в розмірі 40000 грн. 00 коп.

Відповідач 04.08.10р. лише частково сплатив суму основного боргу у розмірі 10000 грн. 00 коп., що підтверджено випискою банку.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 30000 грн. 00 коп., суму пені у розмірі 5018 грн. 55 коп., інфляційних у розмірі 2698 грн. 60 коп. та 3% річних у розмірі 885 грн. 63 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач після звернення позивача із позовом перерахував на розрахунковий рахунок позивача 22819 грн. 49 коп., що підтверджено наявними в матеріалах справи банківськими виписками від 15.09.10р., 20.09.10р. та 23.09.10р.

Враховуючи наведене, господарським судом правомірно припинено провадження по справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 22819 грн. 49 коп. на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України через відсутність предмету спору.

Таким чином, сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором підряду залишилась у розмірі 7180 грн. 51 коп.

Враховуючи те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав письмових належних та допустимих доказів погашення боргу, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про його неналежне виконання договірних зобов’язань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України. Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 7180 грн. 51 коп. є обґрунтованими та доведеними і господарський суд правомірно стягнув наведену суму з відповідача на користь позивача.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що за порушення умов договору (затримки виконання, приймання робіт, затримка оплати робіт за актом приймання-передачі) винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нараховану на суму зобов’язання за кожен день затримання їх виконання.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача суму пені у розмірі 5018 грн. 55 коп., а саме: за період з 18.12.09р. по 20.05.10р. в сумі 3863 грн. 50 коп. та 1155 грн. 06 коп. за період з 21.05.10р. по 21.07.10р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 4.1. договору, оплата вартості робіт відбувається шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Підрядника передоплати у розмірі 50 % від суми, визначеної у п.1.3. цього Договору до початку робіт. Через кожні десять днів з моменту початку робіт складаються проміжні Акти приймання-передачі виконаних робіт. Оплата здійснюється на протязі трьох днів з моменту підписання Акту та одержання рахунка на оплату.

Як вбачається, акт робочої комісії з приймання артезіанської свердловини підписаний сторонами без заперечень та зауважень 14.12.09 р. Тобто, з урахуванням п. 4.1 договору, відповідач повинен був здійснити оплату до 17.12.09 р. Оскільки відповідач оплату не здійснив, то прострочення виконання договірного зобов»язання для нього настало з 18.12.09 р.

Листом Верховного Суду України від 03.04.97 р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Позивач при зверненні до суду помилково розрахував та суд першої інстанції помилково стягнув з відповідача суму інфляційних за період з грудня 2009 року по липень 2010 року, оскільки враховуючи лист Верховного Суду України від 03.04.97 р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" розрахунок інфляційних повинен був починатися з січня 2010 року.

Таким чином, судова колегія вважає, що господарським судом помилково задоволено в повному обсязі позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних і позовні вимоги в частині стягнення інфляційних підлягають задоволенню лише у розмірі 2493 грн. 98 коп., як збільшення суми основного боргу за період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, у зв»язку з чим у позовних вимогах щодо стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 204 грн. 62 коп. слід відмовити через невірний розрахунок.

Також позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних у розмірі 885 грн. 63 коп.

Як вбачається, позивач у своєму розрахунку зазначає 2 періоди нарахування 3% річних, а саме: з 18.12.09 р. по 20.05.10 р. (кількість днів 153) на суму боргу у розмірі 54217 грн. 00 коп. та з 21.05.10 р. по 21.07.10 р. (кількість днів 62) на суму боргу у розмірі 40000 грн. 00 коп.

У відповідності до приписів ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У період з 21.05.10 р. по 21.07.10 р. кількість днів складає 61, тобто позивач невірно розрахував, а суд першої інстанції невірно стягнув суму 3% річних у розмірі 885 грн. 63 коп.

Таким чином, судова колегія здійснивши розрахунок 3% річних дійшла висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають річні лише у розмірі 882 грн. 35 коп., як плата за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання, а у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 грн. 28 коп. слід відмовити через невірний розрахунок.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 17.11.2010 р. у справі № 24/307/10 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, але підлягає частковій зміні через невірний розрахунок штрафних санкцій, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 17.11.2010 р. у справі № 24/307/10 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 17.11.2010 р. у справі № 24/307/10 –частково змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Газ Інвест”, 69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 24, ЗКПО 31731398 на користь Казенного підприємства “Південукргеологія”, 49005, м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, 11, ЗКПО 01432150 в особі Білогірської геологорозвідувальної експедиції, 72002, Запорізька область, смт. Михайлівка, вул. Пушкіна, 102, ЗКПО 01432196 суму основного боргу у розмірі 7180 грн. 51 коп., суму пені у розмірі 5018 грн. 55 коп., інфляційні у розмірі 2493 грн. 98 коп., 3% річних у розмірі 882 грн. 35 коп., державне мито у розмірі 383 грн. 95 коп. та 234 грн. 73 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Казенного підприємства "Південукргеологія", м. Дніпропетровськ в особі структурного підрозділу Білогірської геологорозвідувальної експедиції, смт. Михайлівка Запорізької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест", м. Запоріжжя про стягнення інфляційних у розмірі 204 грн. 62 коп. та 3% річних у розмірі 3 грн. 28 коп.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 17.11.2010 р. у справі № 24/307/10 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

Л.Ф. Чернота

Надр. 6 прим:

1 –у справу;

2,3 –позивачу;

4 –відповідачу;

5 –ДАГС;

6–ГС Зап. обл.

Ложка Н.Л.