Рішення № 15113997, 11.04.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2011 р.Справа № 27/17-287-2011 Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1;

від відповідача: ОСОБА_2;

від третьої особи не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_3

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ората”

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4

про виплату вартості частини майна товариства

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ората” за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4, в якій, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив суд стягнути з ТОВ „ОРАТА” на користь ОСОБА_3 вартість частини майна товариства в сумі 126650 грн. 00 коп. та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що він та ОСОБА_4 є засновниками - ТОВ „Ората” з розміром частки у кожного по 50% статутного капіталу товариства. Позивач, скориставшись правом виходу із складу учасників, повідомив товариство про свій вихід згідно нотаріально посвідченої заяви від 28.09.2010 року, яка була отримана директором товариства 29.09.2010р. Між тим, в порушення вимог чинного законодавства та приписів статуту, як зазначає позивач, товариство не виплатило належну позивачу частку.

Відповідач - ТОВ „Ората” письмового відзиву на позов не надав, згідно усних пояснень, наданих в судовому засіданні проти позову заперечує та зазначає, що виплата вартості частини майна товариства учаснику, що вийшов із товариства, має відбуватись лише після прийняття відповідного рішення загальними зборами засновників ТОВ „Ората”.

Третя особа ОСОБА_4 про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив до суду не надав, в судове засідання не зявився про поважність причини відсутності не повідомив.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

Рішенням засновників Товариства з обмеженою відповідальністю „Ората” від 15.08.2007 р., яке оформлено протоколом № 1, засновниками - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вирішено створити ТОВ „Ората” та розподілено частки засновників в статутному капіталі товариства по 50% кожному з засновників. Директором товариства обрано ОСОБА_4 та 27.08.2007р. здійснено державну реєстрацію статуту ТОВ „Ората” за № 15431020000002098.

Пунктом 5.1 статуту ТОВ „Ората” передбачено, що майно товариства складають фонди, основні та обігові кошти, що належать йому, а також інші належні йому на праві власності цінності, вартість яких відображується на самостійному балансі. Розмір статутного фонду товариства складає 44000,00 грн.

Пунктом 5.2 статуту ТОВ „Ората” встановлено, що одним із джерел формування майна товариства є внески учасників до статутного фонду. Внески можуть формуватись як грошовими коштами, так і належним учасникам особистим майно та іншими матеріальними цінностями. Внески грошовими коштами здійснюються шляхом їх внесення в касу товариства, з обовязковим належним оформленням прибуткових касових документів, або у відділення банку, де відкрито поточний рахунок товариства. Майновий внесок здійснюється шляхом передачі його товариству в користування згідно акту, складеному та підписаному учасниками. Найменування та вартість майна визначаються згідно переліку, який є невідємною частиною установчого договору. Оцінка вартості майна, що вноситься, здійснюється за узгодженням учасників.

Відповідно до п. 5.2.1 статуту, частки учасників - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в статутному фонді складають по 22000 грн. кожного, що становить по 50%. Розмір одержуваних дивідендів кожного складає по 50%. Кількість голосів в зборах учасників складає 50 відповідно.

Згідно п. 5.2.2 статуту товариства встановлено, що до моменту державної реєстрації товариства учасники повинні сплатити не менше 50% суми своїх вкладів. Частина статутного капіталу, що залишилась не сплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства. Учаснику, який повністю вніс внесок, видається свідоцтво, яке не відноситься до категорії цінних паперів.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи реєстру документів філії ВАТ „МТБ” у м. Іллічівськ за період з 01.01.2007 р. по 25.08.2009 р. учасниками ТОВ „Ората” 20.08.2007 року було внесено до статутного фонду товариства грошову суму у розмірі 22000 грн., тобто по 11000 грн. кожним та сплачено 50% від розміру статутного фонду товариства. Також, згідно вказаного реєстру, 25.10.2007 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було внесено до статутного фонду товариства по 11000,00 грн. кожним, що разом складає 22000,00 грн. (50% від розміру статутного фонду товариства).

Відповідно до п. 4.1.5. Статуту ТОВ „Ората” визначено, що його учасник має право вийти із складу учасників. А згідно до п. 12.1. Статуту передбачено, що учасник товариства має право вийти з Товариства, повідомивши Товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу.

Згідно до п. 12.2. Статуту ТОВ „Ората” при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач повідомив ТОВ „Ората” про свій вихід у відповідності до нотаріально посвідченої заяви від 28.09.2010 року, яка була отримана за адресою місця реєстрації та проживання директора та учасника товариства ОСОБА_4 29.09.2010 року, що підтверджується відповідним документом курєрської служби доставки „КСД” №3152632 та листом останньої від 12.01.2011 року за №2542/11. Судом встановлено, що заява, яка була надіслана на адресу товариства - 67831, Одеська область, Овідіопольський район, с. Марянівка, вул. Виноградна, 7, повернулась до відправника, по причині відсутності за вказаною адресою ТОВ „Ората”.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_3 посилається на порушення його прав та законних інтересів, як учасника товариства.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до статті 148 Цивільного кодексу України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі та частину прибутку, одержаного товариством у відповідному році до виходу учасника. При цьому вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства.

Як встановлено положеннями статуту, а саме п. 12.2. передбачено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Положеннями пункту 28 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 року №13 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” встановлено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до Цивільного кодексу та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим, моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Отже, з урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку, що датою виходу позивача зі складу учасників ТОВ „Ората” є дата отримання посадовою особою товариства нотаріально посвідченої заяви позивача про вихід зі складу засновників товариства, а саме 29.09.2010 року.

Згідно до частини першої статті 190 Цивільного кодексу України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій статті 66 та у статті 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Згідно до ст. 13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»передбачено, що звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається станом на кінець останнього дня кварталу (року). Аналогічні норми містяться в п. 12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».Вказаний висновок суду повністю узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка викладена в ухвалі від 28.04.99 р., згідно до якої визначена необхідність при здійсненні розрахунку сум, належних до виплати учаснику, що вибув з товариства, визначити вартість майна товариства, на основі та виходячи з даних затвердженого звіту за підсумками роботи за рік.

Відповідно до п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», власний капітал це частина в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов'язань.

Згідно до п. 3.7. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 28.12.2007 року № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин”, майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Активи (майно і в тому числі майнові вимоги) товариства відображаються у статтях активу балансу за кодами 010, 020, 030, 035, 040, 045, 050, 060, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 230, 240, 250. Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу за кодами 400, 410, 420, 440, 450, 460, 470, 500, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610.

Перевіривши розрахунок, який складено позивачем на підставі фінансового звіту ТОВ „Ората” за 2010 рік, виходячи з вищевказаних норм законодавства та рекомендацій Вищого господарського суду України, суд погоджується з тим, що капітал товариства (частина в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов'язань), з якого повинна вираховуватись частка, складає 253300 грн. 00 коп.

Виходячи з того, що частка ОСОБА_3 у статутному капіталі складає 50% - вартість частини майна товариства, яка підлягає виплаті позивачу при виході його із товариства складає 126650 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В порушення зазначених норм, відповідачем не наведено суду наявність обґрунтованих підстав для невиплати позивачу вартості частини майна товариства при виході із складу учасників та не надано будь яких документів, спростовуючих право позивача на таку виплату.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані докази в сукупності та приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 щодо стягнення вартості частини майна ТОВ „ОРАТА” у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43,44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ОРАТА” (67831, Одеська область, Овідіопольський район, с. Марянівка, вул. Виноградна, 7, код ЄДРПОУ 35304622) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) вартість частини майна товариства в сумі 126 650 (Сто двадцять шість тисяч шістсот пятдесят) грн. 00 коп.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ОРАТА” (67831, Одеська область, Овідіопольський район, с. Марянівка, вул. Виноградна, 7, код ЄДРПОУ 35304622) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) всі судові витрати, а саме державне мито у розмірі 1266 (Одна тисяча двісті шістдесят шість) грн. 50 коп. та витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 236 (Двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення складено 18.04.2011р.