Рішення № 15113657, 20.04.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.11 Справа№ 14/214(10)

За позовом : ОСОБА_1, м.Львів

до відповідача : товариства з обмеженою відповідальністю «Проект Україна», м.Львів

про стягнення 76266,00 грн

судді Кітаєва С.Б.

секретар Стасів І.І.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_2

відповідача Максимишин Р.В.

Суть спору: Позовну заяву подано ОСОБА_1, м. Львів, до товариства з обмеженою відповідальністю “Проект Україна”, м. Львів, про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Проект Україна” 76266 грн., з яких 65159,10 грн. інфляційні втрати, 11 106,86 грн. 3% річних. 11.03.11 р позивач подав через канцелярію суду заяву про забезпечення позову. Заявою про збільшення розміру позовних вимог, зареєстрованою в канцелярії суду 13.04.2011 р., позивач просить стягнути 82586,36 грн., з яких 70345,31 грн. інфляційні втрати, 12241,05 грн. 3% річних. Заявою про зменшення розміру позовних вимог, зареєстрованою в канцелярії суду 20.04.2011 року, позивач просить стягнути з відповідача 65621,38 грн. інфляційних втрат, 12241,05 грн 3 % річних ( в загальному : 77862,43 грн).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.12.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 02.02.2011 р.. Ухвалою господарського суду Львівської області від 02.02.2011 р. зупинено провадження у справі до вирішення повязаної з нею справи №15/49 між тими ж сторонами. Ухвалою суду від 14.03.2011 р. поновлено провадження у справі та призначено розгляд на 06.04.2011 р. Розгляд справи відкладався на 15.04.2011 р., строки вирішення спору продовжувались на п»ятнадцять днів з мотивів, зазначених в ухвалі суду від 06.04.2011 р. В судовому засіданні 15.04.2011 р. оголошено перерву до 20.04.2011 р..

У відповідності до ст. 75 ГПК України справа слухається за наявними у ній матеріалами із врахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог від 20.04.2011 року. Представникам сторін розяснено їх права та обов»язки згідно зі ст.ст.20, 22 ГПК України.

У судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві, поданих поясненнях, заявах. Ствердив, зокрема, що рішенням господарського суду Львівської області від 12.06.2007 р. у справі №3/9-2/8 було встановлено, що позивач 28.12.2006 р. вийшов з ТзОВ “Проект Україна”. Рішенням господарського суду Львівської області від 13.04.2010 р. з урахуванням постанови Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 р. було постановлено стягнути з ТзОВ “Проект Україна” на користь позивача 124608,6 грн. (вартість частини майна товариства, пропорційну частці позивача у складеному капіталі) та 957 грн. (частину прибутку товариства за рік, у якому позивач вийшов з товариства). Однак, ця сума не була йому виплачена. Просить стягнути, відповідно до Заяви від 20.04.2011 року про зменшення розміру позовних вимог , інфляційні втрати в сумі 65621,38 грн. розраховані за період : січень 2008 року-березень 2011 року , та 3% річних з простроченої суми за період :січень 2008 року до 12 квітня 2011 року в сумі 12241,05 грн.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у відзиві. В день розгляду справи ( 20.04.11 р) представник відповідача подав через канцелярію суду клопотання , у якому не погоджувався із розрахунком інфляційних втрат в сумі 70345,31 грн, з мотивів допущених позивачем у розрахунку помилок при визначенні середньомісячної ставки індексу інфляції за спірний період; наводить свій розрахунок інфляційних втрат ( на 60649,639 грн). З розрахунками 3 % річних в сумі 12241,05 грн представник відповідача погодився; зауважень не висловив.

В судовому засіданні 20.04.2011 року сторонами проведено перевірку розрахунків позивача в частині інфляційних втрат за результатами якої позивач зменшив розмір заявлених позовних вимог на 4723,93 грн , подав заяву від 20.04.2011 року про зменшення розміру позовних вимог у якій просить стягнути з відповідача 77862,43 грн. заборгованості, в тому числі :65621,38 грн інфляційних втрат, 12241,05 грн 3 % річних. На зазначеній заяві представник відповідача письмово підтвердив, що розрахунки по цих вимогах перевірив, вірність та їх правильність підтверджує. Однак, зменшених заявою від 20.04.2011 р вимог не визнає та просить у їх задоволенні відмовити позивачу. Стверджує, зокрема, що своє зобовязання перед позивачем товариство не виконало у звязку із простроченням кредитора невжиття позивачем заходів до отримання коштів: неповідомлення про номер рахунку, на який ці кошти підлягають оплаті, не зазначення будь-якого іншого способу розрахунку. Строк платежу вважає таким, що настав лише у дату винесення постанови Львівського апеляційного господарського суду 22.11.2010 р. На думку представника відповідача виділення із статутного капіталу товариства частки учасника, у разі його виходу із товариства в грошовому еквіваленті, не є тим грошовим зобов»язанням , до якого можуть бути застосовані наслідки, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 38 ГПК України судом з власної ініціативи витребувались документи та матеріали, необхідні для вирішення спору. Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, створивши сторонам у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

Як вбачається з п. 1.1.2., 5.2. статуту товариства з обмеженою відповідальністю “Проект Україна”, нова редакція якого зареєстрована 13.07.2005 р., ОСОБА_1 був засновником відповідача, частка якого становила 33,3% у статутному (складеному) капіталі, що в грошовому виразі на відповідну дату складає 3542 грн. Заявою від 27.09.2006 р., посвідченою нотаріально приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, повідомив відповідача про свій вихід зі складу учасників товариства та просив провести із ним розрахунок в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Згідно із п. 10.2. статуту відповідача, моментом виходу учасника з товариства вважається день прийняття рішення про це загальними зборами товариства, або у випадку, коли рішення своєчасно не прийняте, через три місяці з дня подання попередження в письмовій формі про вихід учасника з товариства.

Як вбачається з рішення господарського суду Львівської області від 12.06.2007 р. у справі №3/9-2/8 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю “Проект Україна”, та інших засновників - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про виведення зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю “Проект Україна” та зобовязання внести зміни та доповнення до установчих документів, які відображають припинення участі у складі учасників, яке набрало законної сили, було встановлено, що моментом виходу позивача із ТзОВ “Проект Україна” є 28.12.2006 р.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Відповідно до п. 30 Постанови пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.04.2010 р. у справі №15/49 між тими ж сторонами з урахуванням постанови Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 р. було постановлено стягнути з ТзОВ “Проект Україна” на користь позивача 124608,6 грн. (вартість частини майна товариства, пропорційну частці позивача у складеному капіталі) та 957 грн. (частину прибутку товариства за рік, у якому позивач вийшов з товариства). Зазначені обставини відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України не доводяться знову при розгляді цієї справи. Посилання відповідача на те, що обовязок по оплаті виник у нього лише у дату постановлення постанови Львівського апеляційного господарського суду, не ґрунтується на нормі закону та статуту відповідача, яка обумовлює дату настання грошового зобовязання в залежності від дати звернення учасника товариства із заявою про вихід.

Згідно із ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”. Проте, таке рішення виконане не було.

Посилання відповідача на прострочення кредитора не заслуговує на увагу як таке, що не відповідає законодавству. Згідно із ч. 1 ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобовязання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обовязку. Однак, ні статутом відповідача, ні актами цивільного законодавства не обумовлюється вчинення позивачем будь-яких дій, які б обумовлювали виконання відповідачем свого грошового обовязку перед ним. При цьому, посилаючись на неповідомлення позивачем банківських реквізитів, відповідач не надав жодного доказу звернення до позивача щодо отримання коштів чи щодо погодження порядку сплати таких коштів. Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі лише на підставах, встановлених договором або законом. Однак, з матеріалів справи не вбачається передбачених підстав, за яких би зобовязання відповідача перед позивачем, що полягає у сплаті грошової суми, припинилось.

В даному випадку відповідач мав строкове грошове зобов»язання перед позивачем, яке в передбачені законодавством строки виконано не було. Тому, застосування в даному випадку ст.625 ЦК України є правомірним , адже нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат понесених ним від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення зобовязань є не лише право чини, але й акти цивільного законодавства і рішення суду.

Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, ст. 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ч. 2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як вбачається з матеріалів справи, інфляційні втрати за заявою позивача від 20.04.2011 р становлять 65621,38 грн., а 3% річних - 12241,05 грн., що підтверджується відповідними розрахунками позивача, правильність і достовірність яких представник відповідача перевірив і підтвердив письмово. Усього - 77862,43 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати, а саме : 778,62 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стосовно заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно товариства з обмеженою відповідальністю «Проект Україна», а саме : нежитлове приміщення (будинок) загальною площею 915,7 кв.м., розташований за адресою : АДРЕСА_1 і автомобіль LEXUS GX470, 2006 р.в., номерний знак НОМЕР_1, то зазначена заява задоволенню не підлягає. При цьому суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення.

У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов»язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов»язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням , зокрема такого : розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв»язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема , чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, тошо.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

В даному випадку, заходи до забезпечення позову які просить застосувати позивач, не є відповідними ( адекватними) до вимог, на забезпечення яких вони заявлені; відсутній зв»язок між заходом до забезпечення позову, який просить вжити позивач, і предметом позовної вимоги. Окрім того, цей захід не спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Заява задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 1,12, 32,33-35,36,43, 45, 49, 66, 67, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд

вирішив:

1.Позовні вимоги, розмір яких зменшено Заявою від 20.04.2011 року, задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Проект Україна” ( 79040 м.Львів, вул.Каховська,27, код ЄДРПОУ 22397073) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_2) 77862,43 грн.(в тому числі: 65621,38 грн. інфляційних втрат та три проценти річних в сумі 12241,05 грн) , 778,62 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

4.Відмовити позивачу у задоволенні заяви від 11.03.2011 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно товариства з обмеженою відповідальністю «Проект Україна», а саме : нежитлове приміщення (будинок) загальною площею 915,7 кв.м., розташований за адресою : АДРЕСА_1 і автомобіль LEXUS GX470, 2006 р.в., номерний знак НОМЕР_1.

В судовому засіданні 20.04.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого у справі рішення. Повне рішення, із врахуванням вихідних та святкових днів 23.04.11 р, 24.04.11 р, 25.04.11 р, - складено 27.04.2011 року.

Суддя Кітаєва С.Б.