Рішення № 15113573, 14.04.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.11                                                                                           Справа№ 5015/1335/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мостнафта»

до відповідача відкритого акціонерного товариства «ОБЛПАЛИВО»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 9734,49грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від позивача - Павлишин І.А., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача –не з’явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мостнафта»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до відкритого акціонерного товариства «ОБЛПАЛИВО»про стягнення заборгованості; ціна позову: 9734,49грн., у тому числі основний боргу у розмірі 4629,73грн., пеню 3285,77грн., інфляційні нарахування в розмірі 1818,99грн. Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача судові витрати.

Позовні вимоги та право звернення мотивовані, зокрема, договором №82/08 від 09.01.2008р., довіреністю серії ЯОЯ №954569 від 01.10.2008р., відомістю за жовтень 2008р., довіреністю серії ЯОЯ №954589 від 03.11.2008р., відомістю за листопад 2008р., довіреністю серії НБІ №319565 від 05.12.2008р., відомістю за грудень 2008р., розрахунками заборгованості, поштовим повідомленням про вручення від 25.02.2011р., доказами сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою гсоподарського суду Львівської області від 15.03.2011р. №5015/1335/11 порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 14год. 30хв. 28.03.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі гсоподарського суду Львівської області по даній справі від 28.03.2011р.

Представнику Позивача оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області від 15.03.2011р. та від 28.03.2011р., які скеровані Сторонам та ними, в тому числі Відповідачем, отримані (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обов’язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; копії довідок про включення Сторін в ЄДРПОУ станом на час розгляду справи; підписаний Позивачем акт звірки розрахунків; довідку про включення відповідача в ЄДРПОУ станом на 14.04.2011р.; копію претензії Відповідачу від 15.12.2008р. та опису вкладення з відбитком поштового штемпеля; копію претензії Відповідачу від 16.02.2009р. та повідомлення про вручення поштового відправлення; уточнені розрахунки пені та інфляційних нарахувань.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, явка визнавалась обов’язковою, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань (підтвердженням чого є дані наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та довідки про включення Відповідача в ЄДРПОУ, в тому числі станом на час винесення рішення); вимог ухвал гсоподарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 4629,73грн. основного боргу.

09.01.2008р. між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) укладено договір №82/08 купівлі-продажу нафтопродуктів (далі –Договір), відповідно до п.1.1 якого, Продавець приймає на себе зобов’язання здійснювати заправку нафтопродуктами автотранспорт Покупця за цінами, які діють на час відпуску на автозаправочній станції, а відповідно до п.1.2 Договору, Покупець зобов’язується провадити 100% попередню оплату.

Згідно п.3.1 Договору, ціна продукції, яка діє на момент отримання нафтопродуктів, є ціною продукції по Договору.

Відповідно до п.9.1 Договору, даний Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2008р.; в частині виконання Сторонами взаємних зобов’язань, до повного їх виконання і проведення остаточних розрахунків.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

За довіреностями серії ЯОЯ №954569 від 01.10.2008р., №954589 від 03.11.2008р., серії НБІ №319565 від 05.12.2008р. Відповідачем отримано в жовтні-грудні 2008р. нафтопродукти від Позивача, підтвердженням чого є відомості обліку видачі, на загальну суму 15971,45грн.

Згідно доводів Позивача, Відповідачем проведено частковий розрахунок за отриману нафтопродукцію, внаслідок чого утворився борг в розмірі 4629,73грн.

Позивачем двічі (26.12.2008р. та 16.02.2009р.) скеровувались Відповідачу претензії на оплату боргу, проте, доказів надання відповідей на зазначені претензії Сторонами не подано.

В матеріалах справи відсутні, та Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу, здійснення повної чи часткової оплати.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищенаведене, та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу в сумі 4629,73грн., враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача 4629,73грн. основного боргу підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 1818,99грн. інфляційних нарахувань.

Позивач в розрахунку до ціни позову надає інфляційних нарахувань, проведені відповідно до дат поставок, сум поставленого та неоплаченого товару, з врахуванням індексів інфляції за відповідні періоди.

          При перевірці правильності розрахунку інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що розмір інфляційних нарахувань є більшим, аніж заявлено Позивачем до стягнення, проте, за відсутності відповідного клопотання, передбаченого п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, в суда відсутні правові підстави для виходу за межі позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 1818,99грн. інфляційних нарахувань підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 3285,77грн. пені.

Позивач в розрахунку до ціни позову надає розрахунок пені, вихідними даними для якого є сума боргу, терміни прострочення, дані облікових ставок НБУ. Загальна сума пені, відповідно до проведенного розрахунку, становить 3285,77грн.

Відповідно до п.4.3 Договору, при виникненні дебіторської заборгованості з боку Покупця, останній сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день, починаючи з першого календарного дня, коли виникла дана заборгованість.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі п.4.3 Договору, перевіривши правильність проведеного розрахунку, стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня в розмірі 3285,77грн.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

14.04.2011 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19.04.2011 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ч.1 ст.173, ст.193 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 599, 610, ч.1 ст.612, ст.ст.625, 629 Цивільного кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «ОБЛПАЛИВО»(79007, м.Львів, вул.Городоцька, 16, ідентифікаційний код 01879782) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мостнафта»(81300, м.Мостиська, Львівська обл., вул.Галицька, 64, ідентифікаційний код 25556141) 9734,49грн. боргу, 3285,77 грн. пені, 1818,99 грн інфляційних нарахувань, 102грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя