Рішення № 15113199, 21.04.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.11 Справа № 4/5009/605/11

Суддя Зінченко Н.Г.

м. Запоріжжя            За позовом Закритого акціонерного товариства “Банг і Бонсомер”, (03186, м. Київ, вул. Антонова, буд. 5, літ. Б, пов. 6)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “КОРАЛ, ГМБХ”, (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 12, к. 4)

про стягнення 97 804,08 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу № 47 від 19.02.2010 р., 8 763,22 грн. пені, 5 379,22 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 1 680,08 грн. три відсотки річних

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників:

Від позивача –Атаманюк Г.М., довіренність б/н від 04.04.2011р.;

Від відповідача –Мальцева О.О., довіренність б/н від 12.01.2011.

          09.02.2011 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Закрите акціонерне товариство “Банг і Бонсомер”, м. Київ з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “КОРАЛ, ГМБХ”, м. Запоріжжя про стягнення 97 804,08 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу № 47 від 19.02.2010 р., укладеним ЗАТ “Банг і Бонсомер” та ТОВ “КОРАЛ, ГМБХ”, 8 763,22 грн. пені, 5 379,22 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 1 680,08 грн. три відсотки річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.02.2011 р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 4/5009/605/11, справа призначена до розгляду на 10.03.2011 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору. Ухвалою суду від 10.03.2011р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкледено на 06.04.2011р., потім на 21.04.2011р.

В судовому засіданні 21.04.2011р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст. 525, 526, 549, 610, 611 ЦК України, ст. 193 ГК України і полягають в наступному. 19.02.2010р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі –продажу №47, відповідно до якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача домішки хімічної сировини - товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар у порядку та на умовах, передбачених договором. 02.06.2010р. позивачем було поставлено та передано відповідачу товар на загальну суму 97804,08 грв., що підтверджується видатковою накладною № АО-0000703 від 02.06.2010р. та довіреністю №2724 від 01.06.2010р. Однак, на час подання позовної заяви відповідачем оплата товару не здійснена. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача 97 804,08 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу № 47 від 19.02.2010 р., 8 763,22 грн. пені, 5 379,22 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 1 680,08 грн. три відсотки річних.

Відповідач проти заявлених вимог заперечив, вважає, що відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) та сплатити за нього певну грошову суму. Зі змісту вказаної норми закону слідує, що істотними умовами договору купівлі-продажу є предмет і ціна. Згідно з приписами ст.180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору . У п.1.1 договору, який згідно позовних вимог є підставою для стягнення спірної суми, сторонами не визначено асортимент, кількість та ціну товару, що продається, а сторони передбачили лише, що дані відомості зазначаються в рахунках-фактурах. Разом з тим, у наданій позивачем видатковій накладній, на підставі якої поставлено товар, не міститься посилань на будь-який договір.У накладній №АО-0000703 від 02.06.2010р. міститься інформація, що надання товару здійснюється на підставі рахунку-фактури №АО-0000730 від 31.05.2010р. Проте, фактично вказаного рахунку відповідач не отримував, саме тому дані про кількість товару, що підлягає отриманню, за одиницями виміру та кількістю дуже відрізняється від даних, вказаних в накладній на відпуск товару. Враховуючи викладене, договір купівлі-продажу №47 від 19.02.2010р. є неукладеним і позивач безпідставно посилається на даний договір в обґрунтування порушення відповідачем зобов'язань з оплати товару. Також відповідач зазначив, що Видатковою накладною №АО-0000703 від 02.06.2010р. строк оплати товару не встановлено. Рахунок-фактура позивачем відповідачу не надавалась. До позовної заяви позивач додав копію претензії від 18.11.2010р. та поштове повідомлення на підтвердження отримання відповідачем вказаної претензії 24.11.2010р. Таким чином, саме з 02.12.2010р. у відповідача виникли зобов'язання з оплати поставленого по накладній товару. Таким чином, як зазначив відповідач, за отриманий за видатковою накладною №АО-0000703 від 02.06.2010р. відповідач повинен сплатити на користь позивача: 77 804,08 грн. -суму поставленої та неоплаченої станом на 05.04.2011р. продукції; 672,52 грн. - 3% річних за період з 02.12.2010р. по 27.02.201р.; 978,04 грн. інфляційних витрат, в задоволенні інших позовних вимог просить відмовити.

Позивач на надані відповідачем пояснення заперечив, стосовно надання пояснень щодо розбіжностей у рахунку- фактурі №АО-0000703 від 31.05.2010р., видатковій накладній №АО-0000703 від 02.06.2010р. та довіреності №2724 від 01.06.2010р. зазначив наступне. Відповідач мав намір придбати у позивача наступні товари: STRUCTURO 530 у кількості 15 тонн (15000кг), STRUCTURO 200 у кількості 1 тонна (1000кг) та STRUCTURO 111 X у кількості 1 тонна (1000кг) саме ця кількість товару зазначена у довіреності №2724 від 01.06.2010р. На час отримання товару, на складі позивача знаходилося: STRUCTURO 530 у кількосі 13560кг (13,56т), STRUCTURO 200 у кількості 210кг (0,21т) та STRUCTURO 111 X у кількості 210кг (0,21т) саме ця кількість товару зазначена у рахунку-фактурі №АО-0000703 від 31.05.2010р видатковій накладній №АО-0000703 від 02.06.2010р. та саме цю кількість товару отримав відповідач.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

19.02.2010 року між Закритим акціонерним товариством “Банг і Бонсомер” (позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ КОРАЛ, ГМБХ” (відповідачем у справі) був укладений Договір №47 купівлі - продажу (далі - Договір).

Згідно пункту 1.1 Договору позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідача (покупця)–домішки хімічної сировини (товар), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар.

У відповідності до п. 3.6 Договору продавець зобов'язаний надавати на кожну партію товару: копію сертифіката якості або аналізу, рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну

Відповідно до п. 4.1 Договору ціна товару визначається у виставлених продавцем рахунках-фактупах. Вартість товару сплачується на підставі виставлених рахунків-фактур.

Згідно п. 4.3 Договору товар оплачується протягом 30 календарних днів з дати отримання товару. Датою отримання вважається дата виписки видаткової накладної.

Пунктом 9.3 сторони визнали, що Договір вважається укладеним з моменту підписання і діє до 31.12.2010р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Доводи відповідача, що договір купівлі-продажу №47 від 19.02.2010р. є неукладеним суд вважає недоведеним, виходячи з наступного.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 180 ГК України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Сторони, як вбачається із змісту укладеного договору, досягли згоди відносно істотних умов для договору купівлі-продажу № 47 від 19.02.2010 р., а семе: предмет, ціна, строк.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується виставленим відповідачу рахунком-фактурою № АО-0000703 від 31.05.2010 р. на загальну суму 97 804,08 грн. та видатковою накладною № АО-0000703 від 02.06.2010 р. на загальну суму 97 804,08 грн., яка підписана та скріплена печатками підприємств. На підтвердження отримання відповідачем товару на суму 97 804,08 грн. на підставі договору купівлі-продажу № 47 від 19.02.2010 р. позивачем до матеріалів справи надана належним чином посвідчена копія довіреності № 2724 від 01.06.2010 р.

Зазначені документи узгоджені між позивачем і відповідачем, мають підписи уповноважених осіб сторін та скріплені печатками підприємств. (Оригінали досліджувався судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копіі–залучені до матеріалів справи).

Таким чином, позивач взяті на себе зобов’язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Станом на час звернення до суду з даною позовною заявою заборгованість відповідача перед ЗАТ “Банг і Бонсомер” становила 97 804,08 грн.

          Отже, відповідач взяті на себе зобов’язання згідно умов договору купівлі-продажу № 47 від 19.02.2010 р. належним чином та в повному обсязі не виконав.

18.11.2010 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія про сплату заборгованості за договором купівлі-продажу № 47 від 19.02.2010 р. в сумі 97 804,08 грн. Вказана претензія була направлена за належною юридичною адресою відповідача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, який скріплений відбитком календарного штемпелю відділення зв’язку 25.11.2010 р.

Відповідачем претензія залишена без відповіді та задоволення.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, оплата товару, отриманого за вказаою видатковою накладною, відповідачем була здійснена частково, після звернення позивача до суду, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 350 від 25.02 2011р. в сумі 10000, 00 грн. і № 385 від 02.03.2011р. в сумі 10000,00 грн. При цьому в призначенні платежу зазначено, що оплата провадиться «згідно договору № 47 від 19.02.2010 р. та р/н №АО-0000703 від 02.06.2010р.»

          Решту оплати товару за договором відповідач не здійснив.

У зв’язку із частковим погашенням відповідачем частини основного боргу в сумі 20000 грн. 00 коп. після направлення позову до суду, що підтверджується платіжними дорученнями №350 від 25.02 2011р. та № 385 від 02.03.2011р., провадження у справі в цій частині слід припинити на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України у зв’язку із відсутністю предмету спору.

          Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 77 804 грн. 08 коп. основного боргу за договором купівлі-продажу № 47 від 19.02.2010 р.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Також відповідач посилається на ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Посилання відповідача на ч.2 ст. 530 ЦК України є недоречним та безпідставним, оскільки договором купівлі-продажу № 47 від 19.02.2010 р. передбачено строк оплати товару.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 6.2 Договору, за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує неустойку у вигляді пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час прострочення. Від суми простроченого платежу за кожень день прострочення поставки товару.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 03.07.2010 року по 27.01.2011 року в сумі 8 763 грн. 22 коп.

Перевіривши розрахунок позивача, суд вважає, що розрахунок позивачем виконаний невірно, оскільки позивачем невірно визначено кількість днів прострочення за спірний період (209 днів замість правильного 240 днів). Таким чином, за період з 03.07.2010р. по 27.02.2011р. стягненню з відповідача підлягає 10147,50 грн.пені. Однак, оскільки відповідно до ст. 83 ГПК України судом спір вирішується в межах заявлених позовних вимог, а позивачем за невиконання відповідачем грошових зобов’язань за Договором № 47 від 19.02.2010 р. заявлено до стягнення 8763,22 грн. пені, то судом позовні вимоги в цій частині задовольняються в межах суми, заявленої позивачем.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума втрат від інфляції грошових коштів за прострочення виконання грошового зобов’язання, згідно розрахунку позивача, за період з 03.07.2010р. по 27.01.2011р. становить 5379,22 грн., а сума річних процентів, за період з 03.07.2010р. по 27.01.2011р. складає 1680,08 грн.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування 3% річних і встановлено, що вимоги в цій частині є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Перевіривши в судовому засіданні наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції грошових коштів, судом встановлено, що розрахунок позивачем виконаний невірно, оскільки позивачем не дотриманні рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України № 62-97Р від 03.04.1997 р., а саме позивачем невірно визначений індекс інфляції за спірний період (1.055 % замість правильного 1.056 %). Таким чином, за період з 03.07.2010р. по 27.01.2011р. стягненню з відповідача підлягає 5474,65 грн. втрат від інфляції грошових коштів. Однак, оскільки відповідно до ст. 83 ГПК України судом спір вирішується в межах заявлених позовних вимог, а позивачем за невиконання відповідачем грошових зобов’язань за Договором № 47 від 19.02.2010 р. заявлено до стягнення 5379,22 грн. втрат від інфляції грошових коштів, то судом позовні вимоги в цій частині задовольняються в межах суми, заявленої позивачем.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 173, 193 ГК України, ст., ст. 11, 525, 526, 655 ЦК України, ст., ст. 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст.80 , 82-84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “КОРАЛ, ГМБХ”, (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 12, к. 4, код ЄДРПОУ 35365973, р/р № 26008010000891 в АКБ «Індустріал банк», МФО 313849) на користь Закритого акціонерного товариства “Банг і Бонсомер”, (03186, м. Київ, вул. Антонова, буд. 5, літ. Б, пов. 6, код ЄДРПОУ 30109727, р/р № 26003216199400 в АТ «Укрсиббанк», МФО 351005) 77 804 (сімдесят сім тисяч вісімсот чотири) грн. 08 коп. основного боргу, 8 763 (вісім тисяч сімсот шістдесят три) грн. 22 коп. пені, 5379 (п'ять тисяч триста сімдесят дев'ять) грн. 22 коп. втрат від інфляції, 1 680 (одна тисяча шістсот вісімдесят) 08 коп. 3% річних, 1 136 (одна тисяча сто тридцять шість) грн. 26 коп. держмита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 2000 грн., провадження по справі, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст.80 ГПК України, припинити.

          Суддя                               Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення. Якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “27” квітня 2011 р.