Ухвала суду № 15112155, 14.04.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

12 квітня 2011 року Справа № 2-7/2715-2010 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіТкаченка М.І.,

суддівПроценко О.І.,

Котлярової О.Л.,

за участю представників сторін:

прокурора не з'явився (прокуратура міста Судака);

позивача - не з'явився (відділ Держкомзему у місті Судак АР Крим);

позивача - Ганжа Марина Михайлівна, довіреність б/н від 14 березня 2011 року (Державне підприємство „Вугільна компанія „Куйбишевська”);

відповідача - не з'явився (Морська сільська рада міста Судак);

треті особи ОСОБА_2, довіреність ВМ 795619 від 1 червня 2010 року (фізична особа-підприємець ОСОБА_1);

розглянувши заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2010 року у справі №2-7/2715-2010

за позовом виконуючого обов' язки прокурора міста Судака

(вулиця Яблунева, 10, місто Судак, АР Крим, 98000)

в інтересах держави в особі відділу Держкомзему у місті Судак

(вулиця Леніна, 85а, місто Судак, АР Крим, 98000)

Державного підприємства „Вугільна компанія „Куйбишевська” Міністерства вугільної промисловості України

(місто Донецьк, Куйбишевський район, 83008)

до Морської сільської ради

(вулиця Шевченка, 33, село Морське, місто Судак, АР Крим, 98033)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерства вугільної промисловості України

(вулиця Б.Хмельницького, 4, місто Київ, 01601)

про визнання рішення незаконним та нечинним

ВСТАНОВИВ:

Виконуючий обов'язки прокурора міста Судака звернувся до господарського суду АР Крим в інтересах держави в особі Відділу Держкомзему у місті Судак та Державного підприємства „Вугільна компанія „Куйбишевська” Міністерства вугільної промисловості України (далі ДП „Вугільна компанія „Куйбишевська”) з позовом про визнання незаконним та нечинним рішення 15 сесії 6-го скликання Морської сільської ради від 30 березня 2010 року №323 „Про надання дозволу розробки землевпорядної документації”.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірним рішенням відповідач надав фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 дозвіл на складання технічної документації щодо земельної ділянки, яка не належить до земель комунальної власності, а перебуває в постійному користуванні ДП „Вугільна компанія „Куйбишевська” Міністерства вугільної промисловості України на підставі акта №КМ-І 004594, у зв'язку з чим відповідачем перевищено повноваження в сфері земельних відносин.

Рішенням господарського суду АР Крим від 12 серпня 2010 року по справі № 2-7/2715-2010 у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, прокурор міста Судака звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2010 року апеляційну скаргу прокурора міста Судака була задоволено.

Рішення господарського суду АР Крим від 12 серпня 2010 року у справі №2-7/2715-2010 скасовано, прийняти нове рішення. Позов задоволений.

Визнане недійсним рішення Морської сільської ради № 323 від 30 березня 2010 року „Про надання дозволу розробки землевпорядної документації”.

Стягнуто з Морської сільської ради (98000, вулиця Шевченка, 33, місто Судак, код ЄДРПОУ 04367476) судові витрати 85,00 грн. державного мита в дохід бюджету та 118,00 грн. витрати на інформаційне забезпечення процесу.

8 лютого 2011 року до суду апеляційної інстанції від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2010 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 березня 2011 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду у складі колегії: головуючого судді Ткаченка М.І., судді Проценко О.І., Котлярової О.Л. та призначена до розгляду на 12 квітня 2011 року.

Позивач - Державне підприємства „Вугільна компанія „Куйбишевська” Міністерства вугільної промисловості України заперечує проти задоволення заяви третьої особи фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за її безпідставності.

В судове засідання прокурор, представники позивача відділу Держкомзему у місті Судак, відповідача - Морської сільської ради, третьої особи - Міністерства вугільної промисловості України не з'явилися, хоча про час і місце слухання справи були повідомлені своєчасно і належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутністю не з'явившихся прокурора та представників відповідача, третьої особи оскільки їх явку не було визнано обовязковою.

Розглянувши справу повторно, в порядку статей 112-114 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Виконуючий обов'язки прокурора міста Судака звернувся до господарського суду АР Крим в інтересах держави в особі Відділу Держкомзему у місті Судак та Державного підприємства „Вугільна компанія „Куйбишевська” (далі ДП „Вугільна компанія „Куйбишевська”) Міністерства вугільної промисловості України з позовом про визнання незаконним та нечинним рішення 15 сесії 6-го скликання Морської сільської ради від 30 березня 2010 року №323 „Про надання дозволу розробки землевпорядної документації”.

Рішенням господарського суду АР Крим від 12 серпня 2010 року по справі № 2-7/2715-2010 у задоволені позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2010 року апеляційну скаргу прокурора міста Судака була задоволено.

Рішення господарського суду АР Крим від 12 серпня 2010 року у справі №2-7/2715-2010 скасовано, прийнято нове рішення. Позов задоволений.

Визнане недійсним рішення Морської сільської ради № 323 від 30 березня 2010 року „Про надання дозволу розробки землевпорядної документації” .

Стягнуто з Морської сільської ради (98000, вулиця Шевченка, 33, місто Судак, код ЄДРПОУ 04367476) судові витрати 85,00 грн. державного мита в дохід бюджету та 118,00 грн. витрати на інформаційне забезпечення процесу.

8 лютого 2011 року до суду апеляційної інстанції від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2010 року за нововиявленими обставинами.

Нововиявленою обставиною третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вважає те, що основною підставою для задоволення скарги стало визнання постановою Донецького апеляційного господарського суду у справі № 37/60-пн за позовом Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька про визнання недійсним прилюдних торгів, щодо придбання фізичною особою-підприемцем ОСОБА_1 деяких будівель та споруд, пансіонату „Шахтар” від 4 жовтня 2010 року проведених 8 червня 2009 року про відчуження нерухомого майна яке належить Державному підприємству „Вугільна компанія „Куйбишевська”, а саме будівель та споруд, що розташовані за адресою: місто Судак, село Морське, вулиця Шевченко,84а.

Вказана постанова була скасована постановою Вищого господарського суду України 8 грудня 2010 року.

Посилаючись на пункт 4 статті 112 Господарського процесуального кодексу України третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить переглянути постанову Севастопольського апеляційного господарського суду за нововиявленими обставинами, скасувати її та постановити нове рішення про залишення апеляційної скарги прокурора міста Судака без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи заяви про перегляд постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2010 року по справі 2-7/2715-2010, судова колегія вважає, що заява не підлягає задоволенню, а зазначена постанова суду підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Основним критерієм вищезазначеної постанови була встановлена судом апеляційної інстанції невідповідність рішення Морської сільської ради 13 сесії 6 скликання № 323 від 30 березня 2010 року „Про надання дозволу розробки землевпорядної документації” вимогам чинного законодавства.

Згідно державного акту на право постійного користування землею ДП „Вугільна компанія „Куйбишевська” підприємство є чинним землекористувачем 3.24 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, до складу якої входе й земельна ділянка площею 1.67 га на якій розташовані деякі будівлі та споруди пансіонату „Шахтар” придбані на відкритих торгах Самарою К.М

Згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України до повноважень міських, селищних, сільських рад віднесено розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування з земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Тобто законодавством закріплено право місцевої ради розпоряджатись земельними ділянками комунальної власності.

Відповідно до пункт 12 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Розпорядження землями, на яких розташовані державні, втому числі казенні підприємства;! господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації здійснюють державні органи приватизації.

На сьогодні розмежування земель державної та комунальної форми власності у селі Морське міста Судака не проведено.

Відповідно до вищенаведених вимог законодавства Морська сільська рада не має права розпоряджатись землями, на яких розташовані державні підприємства до розмежування земель державної та комунальної власності, а саме, на даний час у органів місцевого самоврядування повноваження щодо припинення права володіння землями державним підприємствам та повноваження щодо подальшого розпорядження такими земельними ділянками на користь інших осіб у органів місцевого самоврядування відсутні.

Згідно з пунктом.„а” частини 1 статті 13 та пунктом .„а” частини 1 статті 16 Земельного кодексу України розпорядження землями державної власності віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України та Ради міністрів АР Крим

У відповідності до пункту „г” частини статті 7 Земельного кодексу України підготовка висновків щодо вилучення та надання земельних ділянок із земель державної власності на території АР Крим належить до повноважень Верховної Ради АР Крим.

При цьому, Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік” внесені відповідні зміни до Земельного кодексу України щодо можливості розпорядження землями державних підприємств. Відповідно до статті 92 вказаного Закону у 2006 році окремі положення Земельного кодексу України застосовуються з урахуванням таких змін, у тому числі статті 84 Земельного кодексу України та пункту 12 Перехідних положень цього кодексу. Згідно зі статтею 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність належать земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Крім того, у даному випадку сільська рада ухвалила рішення щодо земельної ділянки, яка до цього часу відповідно до державного акту на право постійного користування землею № І-КМ 004594 знаходиться у постійному користування ДП „Вугільна компанія „Куйбишевська” Міністерства вугільної промисловості.

Вказаний державний акт на право постійного користування не є оскарженим та скасованим, рішення щодо припинення права постійного користування або вилучення земель, які знаходяться у постійному користуванні ДП „Вугільна компанія „Куйбишевська” Міністерства вугільної промисловості не ухвалювалось.

Окрім того, статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до статті 75 Господарського кодексу України державне підприємство не має право безоплатно передавати належне йому майно (в тому числі землю) іншим юридичним особам або громадянам. Відчужувати майнові об'єкти державне підприємство має право лише за попереднім погодженням з органом, до сфери управління якого воно входить.

У даному випадку питання щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою має бути погодженим з органом управління майном, а саме - Міністерством вугільної промисловості України.

Повноваженнями на вилучення з державних підприємств земельних ділянок та фактичне припинення дії чинних правовстановлюючих документів на землю Морська сільська рада не наділена.

Слід зазначити те, що земельна ділянка є державним активом з власною вартістю. Рішення щодо продажу або безоплатної передачі земельної ділянки органом приватизації не приймалось.

Важливо звернути увагу на те, що згідно з пунктом 3.3 рекомендації президії Вищого господарського суду України від 2 лютого 2010 року № 04-06/15 „Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства”(далі Рекомендації) визначено, що перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою встановлений статтею 141 Земельного кодексу України. Поза межами підстав, визначених у названій статті, дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права, не є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Так, згідно з пунктом 3.4 Рекомендації визначено, що у вирішенні спорів про право власника об'єкта нерухомості на земельну ділянку, на якій він розташований, судам слід враховувати, що виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, що випливає з положень статті 377 Цивільного кодексу України і статті 120 Земельного кодексу України.

При цьому, реєстрація права власності на будівлю і споруду не тягне за собою автоматичного переходу права користування земельною ділянкою під нею.

Отже, правочини, що тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості, дійсно одночасно можуть бути підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

Що у досліджуваних спірних відносинах не свідчить про право примусового (без судового рішення) позбавлення об'єкта державної власності прав на землю.

Окрім того, під час ухвалення рішення Морською сільською радою від 30 березня 2010 року №323 „Про надання дозволу розробки технічної документації ОСОБА_1” радою не з'ясовано яка саме площа необхідна ОСОБА_1 для обслуговування комплексу споруд та будівель, розташованих за адресою: вулиця Шевченко, 34-а село Морське, місто Судак площу жодним чином не обгрунтувало (відповідно до вимог статті 151 Земельного кодексу України особа зацікавлена у вилученні земельної ділянки зобов'язана погодити розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів та умови проживання населення і охорону довкілля). У рішенні площа земельної ділянки, щодо якої надано дозвіл на виконання технічної документації взагалі не зазначена. Викладене не свідчить про належне свідоме волевиявлення територіальної громади.

За наявними даними, за відсутності встановленої площі земельної ділянки, на яку надано дозвіл щодо виконання технічної документації з землеустрою ОСОБА_1, останній розпочав погодження технічної документації, у тому числі земельної ділянки, яка входить у 100-метрову зону від берегу Чорного моря та є пляжною територією загального користування. Проте, законодавством встановлено особливий порядок отримання вказаних земельних ділянок у оренду.

Відповідно до пункту 2 рішення сільської ради ОСОБА_1 зобов'язано розроблену та погоджену в установленому законом порядку землевпорядну документацію надати для розгляду та затвердження до Морської сільської ради на протязі двох років з моменту ухвалення рішення.

Проте, відповідно до норм статті 151 Земельного кодексу України не передбачено визначення строку, у якій особа має надати до ради виконаний та погоджений проект відведення земельної ділянки.

Також важливо зазначити, що згідно зі статтею 123 Земельного кодексу України земельні ділянки державної або комунальної власності надаються у користування на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Вказані рішення ухвалюються за наслідками розгляду клопотання особи, зацікавленої в отриманні земельної ділянки (стаття 153 Земельного кодексу України). За результатами розгляду клопотання радою ухвалюється рішення про його задоволення або про відмову у його задоволенні.

У даному випадку ОСОБА_1 звернувся до ради з заявою про прийняття відповідного рішення щодо надання у довгострокову оренду терміном більше 50 років з подальшим викупом земельної ділянки №1 площею 1,67 га для обслуговування придбаного пансіонату.

Таким чином, за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 сільська рада мала взагалі відмовити у наданні дозволу на виконання технічної документації, а не ухвалювати рішення, яке не відповідає зверненню. Оскільки у заяві ОСОБА_1 просив ухвалити рішення про надання йому земельної ділянки у довгострокову оренду строком більше 50 років з подальшим її викупом для обслуговування придбаного пансіонату. Так ОСОБА_1 має у власності комплекс будівель та споруд, а не пансіонат, окрім того чинним законодавством не передбачена можливість надання земельних ділянок у оренду строком більше ніж 50 років. Відсутні підстави для передачі пляжної території, на якій відсутні об'єкти нерухомості.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 2 роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” від 26 січня 2000 року № 02-5/35 (з наступними змінами та доповненнями) підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно з пунктом 3.6 роз'яснень президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за ново виявленими обставинами” від 21 травня 2002 року № 04/5/563, на підставі статті 112 Господарського процесуального кодексу України судове рішення може бути переглянуто за двох умов: істотність нововиявлених обставин для вирішення спору або розгляду справи про банкрутство і виявлення їх після прийняття судового рішення зі справи.

Нововиявленеми обставинами за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

В судовому засіданні 26 жовтня 2010 року судова колегія дослідила надані позивачем у якості додаткового доказу постанову Донецького апеляційного суду у справі 37/60-пн, щодо визнання прилюдних торгів недійсними, але визначного впливу на висловлену думку судової колегії цей доказ вже не мав.

Тобто постанова Донецького апеляційного суду у справі 37/60-пн, не була підставою для винесення постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2010 року , якою було скасовано рішення господарського суд АР Крим від 12 серпня 2010 року.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що оскільки наведені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у заяві нововиявлені обставини не мають істотного значення для вирішення спору по цій справі і тому його заява задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 112-114 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2010 року у справі № 2-7/2715-2010 залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2010 року у справі № 2-7/2715-2010 залишити без змін.

Головуючий суддяМ.І. Ткаченко

СуддіО.І. Проценко

О.Л. Котлярова