Рішення № 15111541, 15.04.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" квітня 2011 р.

Справа № 16/17-741-2011

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Сакали Ю.В. за довіреністю № 38/04 від 25.01.2011р.

Від відповідача: Перепелиця А.Б. за довіреністю № Д/ЮС-65 від 10.03.2011р., Мецгер О.І. за довіреністю № Д/ЮС –06 від 18.01.2011р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства „Ренійський морський торговельний порт” до відкритого акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство” про стягнення 59 308,02 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Ренійський морський торговельний порт” (далі по тексту –ДП „Ренійський морський торговельний порт”) звернулося до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до відкритого акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство” (далі по тексту –ВАТ „Українське Дунайське пароплавство”) про стягнення 59 308,02 грн. відповідно до договору № 204-020/048 КО від 31.12.2005р., яким врегулюваний порядок сплати портових зборів, а також правовідносини між портом та ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” по обробці та обслуговуванню в Ренійському порту суден, що належать відповідачу, зафрахтовані ним або які знаходяться в його оперуванні.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на неправомірність стягнення сум корабельного та адміністративного зборів, нарахованих до моменту передачі порту у користування відповідної акваторії.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив наступне.

31.12.2005р. між ДП „Ренійський морський торговельний порт” (Порт) та ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” (Судновласник) було укладено договір № 204-020/048-КО, предметом якого визначено правовідносини між Портом та Судновласником по обробці та обслуговуванню суден, що належать відповідачу, зафрахтовані ним або які знаходяться в його оперуванні, під перевезення зовнішньоторгових та транзитних вантажів, а також визначає порядок сплати портових зборів та послуг, що надаються Портом Судновласнику. Відповідно до п. 7.1 договору термін дії договору був визначений до 31.12.2006р. В подальшому, доповненням № 1 від 29.12.2006р., №4 від 06.11.2007р., № 5 від 03.12.2008р., № 6 від 30.12.2009р. термін дії договору було щорічно продовжено: спочатку до 31.12.2007р., до 31.12.2008р., до 31.12.2009р., та, нарешті, до 31.12.2010р.

Відповідно до умов п.п. 2.1 договору Портом було прийнято на себе зобов’язання приймати під обробку та здійснення навантаження/ вивантаження суден Судновласника відповідно до даного договору та Звичаїв порту, організувати виконання службами Порту заявок Судновласника, пов’язаних з обслуговуванням суден, після їх попереднього узгодження з Портом.

В свою чергу, згідно з п. 3.7 договору відповідачем було прийнято на себе зобов’язання з оплати портових зборів та вартості послуг, наданих Портом відповідно до умов цього договору. При цьому, за змістом п. 4.1 договору Судновласник здійснює оплату портових зборів відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1544 від 12.10.2000 р. „Про портові збори” (з подальшими змінами та доповненнями), а плата за послуги, що надаються в порту, здійснюється відповідно до вимог наказу Міністерства транспорту №711 від 15.12.2000 р. „Про внесення змін і доповнень до Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України”.

Відповідно до п. 4.4. договору, відповідач зобов'язався сплатити портові збори, визначені Постановою Кабінету Міністрів України №1544 від 12.10.2000 р. „Про портові збори” протягом 10 діб з моменту одержання відповідного рахунку, та протягом 30 діб - інші послуги, передбачені наказом Міністерства транспорту №711 від 15.12.2000 р. „Про внесення змін і доповнень до Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України”.

На виконання умов вказаного договору, Портом був наданий комплекс послуг, зокрема, з оформлення приходу/відходу суден. Крім того, позивачем були виставлені рахунки №№ 871-873 від 08.06.2009р., № 909 від 15.06.2009р., №№ 919-921 від 15.06.2009р., №№ 1014-1016 від 30.06.2009р., №№1050-1053 від 07.07.2009р., №1115 від 15.07.2009р., № 1116 від 15.07.2009р., №№ 1144-1146 від 21.07.2009р., №№1179-1181 від 25.07.2009р., №№ 1212-1214 від 01.08.2009р., №№1259-1261 від 06.08.2009р. на загальну суму 68728,23 грн., які були оплачені відповідачем частково в сумі 9420,21 грн. При цьому, факт одержання даних рахунків відповідачем не спростовувався.

Слід зауважити, що Судновласником сплачено майже всі послуги Порту з оформлення приходу/відходу суден та причальний збір. Між тим, залишилися неоплаченими нараховані корабельний, адміністративний та якірний збір, на загальну суму 59 308,02 грн. При цьому, дані обставини відповідачем під час розгляду даної справи не спростовувалися.

З огляду на викладене, ДП „Ренійський морський торговельний порт” звернулося до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з відповідача 59 308,02 грн. відповідно до договору № 204-020/048 КО від 31.12.2005р.

Згідно з вимогами ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В свою чергу, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував повністю. При цьому, в обґрунтування своєї позиції у даній справі ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” посилалося на те, що спірні суми корабельного, якірного та адміністративного зборів, нараховані позивачем до серпня 2009 року включно неправомірно, оскільки право на справляння цих зборів виникло у Порту з моменту одержання у встановленому чинним законодавством порядку у користування водних просторів (акваторії порту), які державному підприємству „Ренійський морський торговельний порт” компетентним органом –Кабінетом Міністрів України – було надано в користування відповідно до статті 74 КТМ України лише з 27.11.2009р. згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.2009р. № 1234. Отже, позивач у період нарахування зборів не одержував в користування визначеної акваторії порту, а тому і відсутні підстави для одержання корабельного, адміністративного та якірного збору.

В свою чергу, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно з приписами ст.. 85 Кодексу торговельного мореплавства України під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов'язане дотримувати чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов'язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища. В свою чергу, відповідно до ст.. 84 Кодексу торговельного мореплавства України у морському порту справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний. Інші види зборів можуть встановлюватися законодавчими актами України. Розмір портових зборів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 1, 2 Положення про портові збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. N 1544, портові збори (корабельний, канальний, маяковий, причальний, якірний, адміністративний та санітарний) справляються у морських портах із суден зазначених у п. 1 груп і плавучих споруд, що плавають під Державним прапором України та іноземним прапором. Сплата портових зборів у портах здійснюється до виходу судна з порту, а за транзитний прохід Керч-Єнікальського каналу (КЄК) та каналу Прорва - шляхом попередньої оплати або безпосередньо на вході у КЄК та канал Прорва, якщо при цьому не обумовлено інше. За змістом Положення про портові збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. N 1544 корабельний збір сплачується за кожний вхід у порт і вихід з нього, якірний збір сплачується за стоянку суден на внутрішньому рейді морського порту, адміністративний збір сплачується під час кожного заходження судна у порт.

Таким чином, Кодексом торговельного мореплавства України та Постановою КМ України від 12.10.2000 року № 1544 „Про портові збори” встановлено обов`язок по сплаті із суден в портах портових зборів, у тому числі –корабельного, якірного та адміністративного.

При цьому, незважаючи на те, що Кабінетом Міністрів України у встановленому порядку ДП „Ренійський морський торговельний порт” акваторія порту була відведена лише наприкінці листопада 2009р., після набрання 26.11.2009р. чинності постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.2009р. № 1234 „Про надання державному підприємству „Ренійський морський торговельний порт” у користування акваторії”, дані обставини не є підставою, як помилково стверджує відповідач, для звільнення його від сплати портових зборів, нарахованих до 26.11.2009р., з огляду на наступне.

Сплата портових зборів та акваторія порту були визначені сторонами у договорі № 204-020/048-КО від 31.12.2005р. з посиланням на Обов`язкові постанови порту (п. 3.7 договору). В свою чергу, пунктом 1.5 Обов`язкових постанов по Ренійському морському торговому порту встановлено, що до акваторії порту відноситься частина ріки Дунай у лівого берега від 62,5 милі до 71 милі, обмеженою умовною лінією державного кордону.

Умовами п.п. 3.7, 4.1 договору передбачено обов’язок відповідача з оплати портових зборів та вартості послуг, наданих Портом відповідно до умов цього договору. При цьому, відповідно до п. 4.4. договору, відповідач зобов'язався сплатити портові збори протягом 10 діб з моменту одержання відповідного рахунку.

Таким чином, виходячи з обов`язку сплати із суден портових зборів, сторони дійшли згоди про те, який водний простір відноситься до акваторії Ренійського морського порту не зважаючи на те, що такої акваторії, як зазначалось вище, порту Кабінетом Міністрів України –не надавалось. Вищевказана домовленість сторін не суперечить чинному законодавству. Більш того, умови укладеного між сторонами договору № 204-020/048-КО від 31.12.2005р. в частині зобов`язань позивача по сплаті портових зборів у встановленому порядку не оскаржувались та не визнавались недійсними, а, відтак, безумовно підлягають виконанню сторонами.

Відповідно до статті 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати не тільки із закону або іншого нормативно-правового акту, а і з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (абзац третій частини 1 статті 174 ГК України). Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про наявність правових підстав, передбачених як Кодексом торговельного мореплавства України та Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 року № 1544 „Про портові збори”, так і укладеним між сторонами договором № 204-020/048 КО від 31.12.2005р., для стягнення з відповідача 59308,02 грн. заборгованості із сплати портових зборів, за переліченими по тексту рішення вище рахунками. Розмір заборгованості у сумі 59308,02 грн. базується на умовах укладеної між сторонами угоди та положеннях діючого законодавства, та підтверджується матеріалами справи.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо обґрунтованості й правомірності заявленого державним підприємством „Ренійський морський торговельний порт” позову про стягнення з ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” 59308,02 грн. заборгованості.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 84, 85 Кодексу торговельного мореплавства України, ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 року № 1544 „Про портові збори”, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство” / 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Червонофлотська, 28, п/р 2600801531105 в Ізмаїльській філії „Укрексімбанк”, МФО 328629, код ЄДРПОУ 01152821 / на користь державного підприємства „Ренійський морський торговельний порт” / 68802, Одеська область, м. Рені, вул.. Дунайська, 188, п/р 260080153200 в Ізмаїльській філії АТ „Укрексімбанк”, МФО 328629, код ЄДРПОУ 01125809 / 59308 грн. 02 коп. /п’ятдесят дев’ять тисяч триста вісім грн.. 02 коп./ заборгованості, 593 грн. 08 коп. /п’ятсот дев’яносто три грн.. 08 коп./ - державного мита, 236 грн. 00 коп. /двісті тридцять шість грн.. 00 коп. / - витрат на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 19.04.2011р.

Суддя Желєзна С.П.