Рішення № 15111305, 14.04.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.11 Справа№ 5015/434/11

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-виробниче підприємство “Львівський автонавантажувач”, смт. Шкло Яворівського району Львівської області

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Укравтонавантажувач”, м.Київ

до відповідача 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агростар», м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», м. Львів

про розірвання договору купівлі-продажу та визнання права власності на нерухоме майно

Суддя Морозюк А.Я.

Представники сторін:

від позивача: Гаврилюк О.Р. - представник

від відповідача 1: Уперенко А.О. - представник

від відповідача 2: не зявився

від третьої особи: не зявився

Судом розяснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обовязки, зокрема, право заявляти відводи.

В судовому засіданні 14.04.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено та підписано 19.04.2011 року.

Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-виробниче підприємство “Львівський автонавантажувач” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укравтонавантажувач” про розірвання договору купівлі-продажу від 19.11.2009 р., що був укладений між ТОВ ТВП “Львівський автонавантажувач” та ТОВ “Укравтонавантажувач”, посвідчений ОСОБА_1, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за реєстровим №1691, та про визнання за ТОВ ТВП “Львівський автонавантажувач” права власності на нежитлові приміщення корпусу №12 літ. «А-4», позначені в технічній документації цифрами 55, 56 ,57, загальною площею 7993,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка Т., буд. 321.

Ухвалою суду від 01.02.2011 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 24.02.2011 року.

10.02.2011 року від позивача на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що було продано ТОВ “Укравтонавантажувач” на підставі договору купівлі-продажу від 19.11.2009 року. Розгляд вказаної заяви в судовому засіданні 24.02.2011 року, у звязку з неявкою представника позивача, було відкладено на наступне судове засідання.

Ухвалою суду від 24.02.2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», розгляд справи відкладено на 17.03.2011 року.

Ухвалою суду від 17.03.2011 року відмовлено в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, розгляд справи відкладено на 30.03.2011 року.

29.03.2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю “Укравтонавантажувач” через канцелярію суду подано письмову заяву про відвід судді, яку ухвалою суду від 30.03.2011 р. відхилено.

Ухвалою суду від 30.03.2011 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів, залучено до участі у справі як відповідача 2 ТзОВ «Агростар», у звязку з чим ТзОВ «Укравтонавантажувач»надалі іменовано відповідачем 1, розгляд справи відкладено на 14.04.2011 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві та запереченні на пояснення відповідача. Зокрема зазначив, що господарським судом Львівської області 30.04.2010 року порушено провадження у справі №33/29 про банкрутство ТзОВ «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач»та ухвалою суду від 28.10.2010 р. введено процедуру санації боржника. Відповідно до ч. 10 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитись від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, зокрема якщо виконання договору завдає збитків боржнику або виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника. Відповідно до укладеного 19.11.2009 р. між позивачем та відповідачем 1 договору купівлі-продажу нерухомого майна, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим №1691, позивач, згідно акту прийому-передачі майна від 30.11.2009 р. передав відповідачу 1 нежитлові приміщення корпусу №12 літ «А-4», позначені в технічній документації цифрами 55, 56 ,57, загальною площею 7993,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка Т., буд. 321 по ціні 650000,00 грн. Однак відповідач 1 розрахунок з позивачем протягом 30 днів не провів, чим порушив вимоги п. 2.1 договору купівлі-продажу. Факт невиконання зобовязань по оплаті приміщень та сам факт укладення такого договору перешкоджає відновленню платоспроможності позивача (боржника у справі про банкрутство №33/29). Таким чином керуючись ст.ст. 525, 611,615,651,692,1212 ЦК України, ч. 10 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»позивач просить розірвати договір купівлі-продажу та визнати за позивачем право власності на вищезгадані нежитлові приміщення.

Представник відповідача 1 проти позову заперечив з підстав, наведених у письмових поясненнях та додаткових поясненнях, просить в позові відмовити. Зокрема зазначив, що 30.11.2009 р. між відповідачем 1 та позивачем укладено договір №30/11-09, згідно якого ТзОВ «Укравтонавантажувач»продав, а ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач»придбав автонавантажувачі моделі 41.030 ЛЕВ в кількості 4 штуки по ціні 165000,00 грн., що в сумі складає 660 000 грн. 00 коп. Таким чином у відповідача 1 виникло право вимоги кредитора до позивача на суму переданого у власність товару. Дану суму було зараховано як зустрічну однорідну грошову вимогу по договору купівлі продажу від 19.11.2009 р., про що генеральний директор позивача Буденкевич Б.С. зробив заяву в простій письмовій формі, в якій зазначив, що розрахунки за договором купівлі-продажу від 19.11.2009 р. проведено повністю, будь-яких матеріальних претензій ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач»до ТзОВ «Укравтонавантажувач»немає. Також відповідач 1 повідомив суд про те, що спірні приміщення були продані відповідачем 1 набувачу ТзОВ «Агростар», згідно договору купівлі-продажу , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 10.02.2011 р. за реєстровим №309. Таким чином, твердження позивача про невиконання відповідачем 1 зобовязань по оплаті є хибним, а вимоги про розірвання договору купівлі-продажу та визнання права власності на продане майно за позивачем є безпідставними.

В судове засідання відповідач 2 явки уповноваженого представника не забезпечив, вимоги ухвали суду не виконав.

Третя особа в судове засідання представника не направила, однак подала на адресу суду письмове пояснення від 14.04.2011 року, в якому зазначено, що згідно архівних даних бюро, станом на 11.04.2011 р. власником нерухомого майна за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 321 корпус №12 літ. А-4 пл. 7993,5 кв.м. є ТзОВ «Агростар». Також зазначено, що всі дії бюро по спірному обєкту нерухомого майна здійснені без жодних порушень з дотриманням всіх норм чинного законодавства, та викладено прохання проводити розгляд даної справи без участі представника третьої особи.

Також, на виконання вимог ухвали суду, третьою особою на адресу суду направлено реєстраційну справу на обєкти нерухомого майна за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 321 корпус №12 літ. А-4 пл. 7 993,5 кв.м.

Суд розглядає справу в порядку ст.75 ГПК України за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи та вирішення спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з позовної заяви та матеріалів справи, однією з вимог позивача є розірвання договору купівлі-продажу від 19.11.2009 р., що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укравтонавантажувач», посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим №1691, з підстав того, що відповідач 1 в порушення п.2.1 договору не провів оплату протягом 30 днів з моменту підписання договору та станом на дату подання цього позову.

Посилаючись на ч. 1 ст. 692 ЦК України, яка встановлює обовязок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, та п.1 ч.1 ст. 611 ЦК України, відповідно до якого, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, зокрема розірвання договору, позивач зазначив, що випадок односторонньої відмови встановлений ч.10 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до якої керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, зокрема, якщо виконання договору завдає збитків боржнику або виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Оскільки, ухвалою господарського суду Львівської області від 30.04.2010 р. порушено справу №33/29 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач», а ухвалою господарського суду від 28.10.2010 р. у справі №33/29 про банкрутство введено процедуру санації ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач», керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Скочка І.Я., таким чином, зазначає позивач, керуючий санацією має право в порядку ч.10 ст. 17 вищезазначеного Закону відмовитися від виконання договору купівлі-продажу від 19.11.2009 р.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 з проханням передати ТзОВ «Укравтонавантажувач»заяву про відмову від виконання договору, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим №1691, та просив у 7 денний строк повернути ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач»нежитлові приміщення корпусу №12 літ. А-4, позначені в технічній документації цифрами 55, 56, 57 загальною площею 7993,5 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка Т., буд 321. Заяву позивача зареєстровано 27.01.2011 р. в реєстрі за № 443.

Судом встановлено, що між ТзОВ «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач», в особі генерального директора Буденкевича Б.С. (продавець), та ТзОВ «Укравтонавантажувач», в особі директора Богомаза В.В. (покупець), було укладено договір купівлі-продажу від 19.11.2009 р., посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим №1691. Відповідно до умов договору продавець зобовязується передати нежитлові приміщення корпусу №12 літ. А-4, позначені в технічній документації цифрами 55, 56, 57 загальною площею 7993,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка Т., буд 321 (надалі обєкт продажу), а покупець зобовязується прийняти обєкт продажу у власність і сплатити ціну (650000,00 грн. п. 1.4 договору) відповідно до умов, що визначені у цьому договорі та зареєструвати право власності на обєкт продажу у передбаченому законом порядку (п.1.1). Факт передачі спірних нежитлових приміщень підтверджується підписаним повноважними особами та скріпленим печатками сторін актом прийому передачі майна від 30.11.2009 р.

Відповідно до п. 2.1 договору повний розрахунок за обєкт продажу здійснюється покупцем продавцю протягом 30 днів з моменту підписання цього договору. Факт повного розрахунку за обєкт продажу буде підтверджуватися заявою продавця, викладеною в простій письмовій формі.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До матеріалів справи відповідачем 1 долучено договір №30/11-09 від 30.11.2009 р., укладений між ТзОВ «Укравтонавантажувач», в особі директора Богомаз В.В. (продавець) та ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач», в особі директора Буденкевича Б.С. (покупець), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купляє на умовах , викладених в договорі автонавантажувачі моделі 41.030 ЛЕВ (надалі - товар), в кількості 4 шт. по ціні 165000,00 грн, що в сумі становить 660000,00 грн. Факт передачі товару підтверджується підписаною повноважними особами видатковою накладною та довіреністю №627 від 20.11.2009 р. на отримання товару виписаною на імя Буденкевич Б.С. Відповідно до п. 2.2 договору №30/11-09 від 30.11.2009 р. оплата проводиться шляхом здійснення безготівкового переказу коштів з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок продавця, або будь-яким способом не забороненим законодавством України і погодженим сторонами. Відповідно до п.10.1 договору №30/11-09 від 30.11.2009 р., він діє до 31.12.2009 року.

В подальшому відповідач 1 звернувся до генерального директора ТзОВ «ТВП Львівський автонавантажувач»Буденкевича Б.С. з листом №ІК-388-17/09 від 17.12.2009 р., в якому зазначив, що оскільки ТзОВ «Укравтонавантажувач»має грошові зобовязання перед ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач», згідно договорів купівлі-продажу нерухомого майна, які посвідчені приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 від 19.11.2009 р. за реєстровими номерами 1688 та 1691 на суму 760000,00 грн., а ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач»в свою чергу має грошові зобовязання перед ТзОВ «Укравтонавантажувач»за договором поставки від 30.11.2009 р. №30/11-09 на суму 660000,00 грн. та за договором поруки від 27.11.2009 р. №09/145-Д у розмірі сплаченого ВАТ «Львівобленерго»боргу за спожиту електроенергію у розмірі 145631,99 грн., відповідач 1 просить провести зарахування зустрічних вимог ТзОВ «Укравтонавантажувач»та ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач»у розмірі 760000,00 грн.

Відповідно до п. 3 ст. 203 ГК України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Приписами ст. 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування. Саме таким чином сформульовані положення Господарського кодексу щодо припинення зарахуванням господарських зобов'язань (ч. 3 ст. 203 ГК України).

За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду (відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України, висловленій у Постанові від 22.07.2004 р. N 15-03/186).

До матеріалів справи долучено підписану генеральним директором ТзОВ «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач»Буденкевичем Б.С. заяву про те, що розрахунок по договору купівлі-продажу, укладеному між ТзОВ «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач» та ТзОВ «Укравтонавантажувач», посвідченому ОСОБА_1, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 19.11.2009 року за реєстровим №1691, ТзОВ «Укравтонавантажувач»проведено повністю, будь-яких матеріальних претензій ТзОВ «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач»до ТзОВ «Укравтонавантажувач»не має, що підтверджує той факт, що позивач прийняв пропозицію відповідача 1 про зарахування зустрічних вимог.

Таким чином вимога позивача про розірвання договору купівлі-продажу від 19.11.2009 р. у звязку з неоплатою відповідачем 1 обєкту продажу є необґрунтованою, оскільки зарахування сторонами зустрічних вимог документально підтверджено, позивач підписав заяву про повний розрахунок по договору(як це передбачено пунктом 2.1 договору купівлі-продажу від 19.11.2009 року), а відтак така вимога задоволенню не підлягає.

Щодо пояснення заступника керуючого санацією ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач (на день укладення договору генеральний директор товариства) Буденкевича Б.С. про те, що заява про повне погашення боргу відповідачем 1 була ним підписана одночасно з укладенням договору купівлі-продажу нерухомого майна від 19.11.2009 р., оскільки положеннями такої угоди було передбачено її складання, є необґрунтованим.

Відповідно до п. 2.1 договору купівлі-продажу від 19.11.2009 року, повний розрахунок за обєкт продажу здійснюється покупцем продавцю протягом 30 днів з моменту підписання цього договору. Факт повного розрахунку за обєкт продажу буде підтверджуватися заявою продавця, викладеною в простій письмовій формі, тобто договором передбачено, що заява складається після повного розрахунку за обєкт продажу, і аж ніяк не в день укладання договору.

Щодо посилання позивача на те, що відчуження майна по договору купівлі-продажу нерухомого майна від 19.11.2009 р. здійснено за заниженою ціною, то таке твердження не відноситься до передбачених законом підстав для розірвання договору.

Щодо вимоги позивача про визнання за ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач»право власності на нежитлові приміщення корпусу №12 літ. А-4, позначені в технічній документації цифрами 55, 56, 57 загальною площею 7993,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Т.Шевченка, буд 321, суд також зазначає наступне.

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 19.11.2009 р., продавець зобовязується передати нежитлові приміщення - обєкт продажу, а покупець зобовязується прийняти обєкт продажу у власність та зареєструвати право власності на обєкт продажу у передбаченому законом порядку (п.1.1 договору).

Розділом 5 договору (перехід права власності) встановлено, що згідно ст. 657 ЦК України цей договір підлягає державній реєстрації. Право власності на обєкт продажу, згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України у покупця виникає з моменту державної реєстрації цього договору. Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності на обєкт продажу підлягає державній реєстрації у передбаченому законом порядку.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вбачається з долученого до матеріалів справи Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24.11.2009 р., на підставі договору купівлі-продажу реєстраційний №1691 від 19.11.2009 р., який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1, в ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»за ТзОВ «Укравтонавантажувач»було зареєстровано право власності (форма власності колективна) на нежитлові приміщення корпусу №12 літ. А-4, позначені в технічній документації цифрами 55, 56, 57 загальною площею 7993,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка Т., буд 321, за реєстровим №28844967. Відповідний витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24.11.2009 р. міститься і в реєстраційній справі №985а обєкта, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 А-4, загальна площа 7993,5 кв.м., надану БТІ для огляду в суді. Таким чином, реєстрацію права власності за відповідачем 1 на обєкт продажу проведено згідно умов договору та відповідно до приписів чинного законодавства.

Крім цього, з реєстраційної справи (зокрема, Витягу про державну реєстрацію прав від 14.02.2011 року) вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу, який посвідчений 10.02.2011 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстраційним №309, за ТзОВ «Агростар»зареєстровано право власності (приватна) на нежитлові приміщення корпусу №12 літ. А-4, позначені в технічній документації цифрами 55, 56, 57 загальною площею 7993,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка Т., буд 321, що вказує на те, що спірне нерухоме майно відповідачу 1 не належить.

Таким чином вимога позивача про визнання за ним права власності на спірне майно є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відтак, суд дійшов до висновку про відмову в позові повністю.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати у справі (витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на позивача.

Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.ст. 193,203 ГК України, ст.ст. 328, 526, 601, 655 ЦК України, ст.ст. 4-3,33,34,36,43,49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити повністю.

2.Судові витрати покласти на позивача.

Суддя