Рішення № 15111219, 13.04.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.11 Справа№ 5015/1280/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівський лікеро-горілчаний Торговий Дім” (м.Львів)

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1 (м.Львів)

про: стягнення заборгованості в розмірі 5 953,82 грн.

Суддя : В.М. Пазичев

При секретарі : І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача: Шипка О.Р.-представник, довіреність від 02.02.2010 року

від відповідача: Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівський лікеро-горілчаний Торговий Дім” (м.Львів) до Приватного підприємця ОСОБА_1 (м.Львів) про стягнення заборгованості в розмірі 5 953,82 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.03.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 16.03.2011 року. Ухвалою від 16.03.2011 року в судовому засіданні оголошено перерву до 08.04.2011 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 08.04.2011 року розгляд справи відкладено до 13.04.2011 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 10.03.2011 року, про оголошення перерви від 16.03.2011 року, від 08.04.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

08.04.2011 року за вх.№8120/11 позивач подав пояснення по справі, згідно якого просить суд стягнути з відповідача 5 517,97 грн. основного боргу, 203,58 грн. пені, 39,15 грн. 3% річних, 193,12 грн. інфляційних нарахувань.

13.04.2011 року за вх.№8620/11 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 5 517,97 грн., в частині стягнення 203,58 грн. пені, 39,15 3% річних, 193,12 грн. інфляційних нарахувань, провадження припинити.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задоволити позов з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 10.03.2011 року, про оголошення перерви від 16.03.2011 року, від 08.04.2011 року не виконав повністю, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 12.03.2011 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 13.04.2011 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

01.12.2008 року між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (надалі відповідач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Львівський лікеро-горілчаний торговий дім” (надалі позивач, продавець) укладено договір поставки №3/35 (надалі договір). Згідно умов вказаного договору у відповідності до товарно-транспортних накладних №87425 від 12.11.2010 року, №302522 від 15.11.2010 року, №302523 від 15.11.2010 року, №486443 від 16.12.2010 року, покупець отримав від продавця товар на загальну суму 6 030,92 грн.

Відповідно до п.3.1 договору, покупець зобов”язався здійснювати оплату за товар протягом 7 (семи) календарних днів з дати поставки товару. Остання поставка товару відбулася 16.12.2010 року, проте, в порушення умов договору, відповідач не оплатив в повному обсязі вартості отриманого товару, на момент звернення до суду заборгованість за отриманий відповідачем товар становить 5 517,97 грн.

31.12.2010 року за вихідним №350 відповідачу було вручено претензію про сплату заборгованих коштів, яка останнім залишена без належного реагування.

Згідно п.4.3 договору, за порушення терміну розрахунку продавець має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми протермінованого платежу за кожен день протермінування, сума пені склала, за підрахунком позивача, 203,58 грн.

Крім того, позивачем нараховано інфляційні нарахування в розмірі 193,12 грн. та 3% річних в сумі 39,15 грн.

13.04.2011 року за вх.№8620/11 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 5 517,97 грн., а в частині стягнення 203,58 грн. пені, 39,15 3% річних, 193,12 грн. інфляційних нарахувань, провадження припинити.

За підрахунком позивача, станом на момент звернення з позовом, заборгованість відповідача перед позивачем становить 5 517,97 грн.

На момент розгляду справи відповідач докази погашення боргу суду не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Відповідно до вимог ст. 759 Цивільного Кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

13.04.2011 року за вх.№8620/11 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 5 517,97 грн., а в частині стягнення 203,58 грн. пені, 39,15 3% річних, 193,12 грн. інфляційних нарахувань, провадження припинити.

Згідно ч.4 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Отже, суд дійшов до висновку, що провадження у справі в частині стягнення пені в розмірі 203,58 грн., 3% річних 39,15 грн., інфляційних нарахувань 193,12 грн. слід припинити.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, проти позовних вимог, у встановленному чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив і не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівський лікеро-горілчаний Торговий Дім” (м.Львів) до Привтаного підприємця ОСОБА_1 (м.Львів) в частині стягнення заборгованості за в розмірі 5 517,97 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №663 від 10.03.2011 року на суму 102,00 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №664 від 10.03.2011 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 121 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1.Уточненні позовні вимоги - задоволити.

2.Стягнути із Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2; р/р НОМЕР_2 в ЛФ Укрінбанк, МФО НОМЕР_3, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівський лікеро-горілчаний Торговий дім” (79024, м.Львів, вул.Кордуби,2а; п/р 26006028030601 в ЛФ АБ “Брокбізнесбанк”, МФО 325774, код ЄДРПОУ 32483182) 5 517 (п”ять тисяч п”ятсот сімнадцять) грн. 97 коп. боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті частини позовних вимог провадження припинити.

4.Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.