Ухвала суду № 15111156, 26.04.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

У Х В А Л А

26.04.11 Справа № 13/149.

розглянувши заяву Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, м. Луганськ про відстрочення виконання рішення по справі за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання”, м. Луганськ

до товариства з обмеженою відповідальністю “Луганськвода”, м. Луганськ

про стягнення 7 376 523 грн. 38 коп.,

Суддя

Яресько Б.В.

Секретар с.з.

Чорна І.М.

За участю:

від позивача

Хомка Є.А., довіреність № 21 від 01.01.2011;

від відповідача

Булана О.С., довіреність № 466 від 20.04.2011;

від заявника

не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: рішенням господарського суду Луганської області по справі №13/149 від 25.06.09 позов задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Луганськвода”, м. Луганськ, Ленінський район, кв. Пролетаріату Донбасу буд. 166, ідентифікаційний код 35554719 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання”, м. Луганськ, кв. Гаєвого, 35-а, ідентифікаційний код 31443937 борг за активну електричну енергію 6 290 397 грн. 37 коп. на рахунок № 260323269060 філія ВАТ “Державний Ощадний Банк України”, МФО 304665 ідентифікаційний код 31443937; 36 008 грн. 40 коп. - борг за реактивну електричну енергію, 239 005 грн. 84 коп. - пеня, 50 632 грн. 50 коп. - 3 % річних, 163 747 грн. 53 коп. –інфляційні нарахування, державне мито у сумі 25 500 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312 грн. 50 коп. на п/р 2600518818 в ЛОД ВАТ “Райффайзен Банк АВАЛЬ”, МФО 304007, ідентифікаційний код 31443937, на виконання рішення видано наказ, провадження в частині стягнення суми основного боргу 500 000 грн. 00 коп. припинено, в решті вимог відмовлено.

Рішення не оскаржено, набрало законної сили, на його виконання видано відповідний наказ.

Ухвалами господарського суду від 07.09.2009 та 02.11.2009 виконання рішення за заявами відповідача було відстрочено, до 01.11.2009 та вдруге - до 01.01.2010.

14.04.2011 Підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, м. Луганськ до господарського суду Луганської області подано заяву від 31.03.2011 № 1641/14-32/7, в якій просить суд надати до 01.10.2011 року відстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 25.06.2009 року по справі № 13/149.

Заява обґрунтована наступними доводами.

Виконати рішення суду не є можливим через наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення, а саме:

ТОВ «Луганськвода»надає послуги водопостачання і водовідведення на більшій частині території Луганської області фізичним і юридичним особам та є підприємством стратегічного призначення, природним монополістом по наданню послуг в Луганській області. Повне блокування поточних рахунків підприємства приведе к тому, що ТОВ "Луганськвода" не зможе в стабільному режимі здійснювати виробничу діяльність по наданню послуг фізичним та юридичним особам, що призведе до санепідеміологічної катастрофи в Луганській області (відсутність води, потрапляння неочищених стічних вод до водних об'єктів Луганської області), соціальної напруженості серед населення, виникнення заборгованості по заробітній платі працівників підприємства, заборгованості по податкам та обов’язковим платежам до бюджету.

ТОВ «Луганськвода»використовує тарифи на послуги водопостачання і водовідведення, які були затверджені Луганською обласною радою в травні 2008г. по цінах грудня 2007г. Однак, на сьогоднішній день вартість основних складових собівартості тарифу збільшилась: електроенергія (41%), вартість якої виросла порівнянні з тарифом на 67%; паливно-мастильні матеріали (4%), вартість яких виросла в порівнянні з тарифом на 63,5%; хімічні реагенти (3%), вартість яких в порівнянні з тарифом виросла на 63,3%; заробітна плата (34%), розмір якої збільшився в порівнянні з тарифів 55%, у результаті чого собівартість одного метра кубічного на послуги водопостачання збільшилась на 70%, а водовідведення - на 49% в порівнянні з передбаченими в тарифі.

Неодноразові письмові звернення в Луганську обласну раду з проханням виконати умови концесійного договору та затвердити економічно обґрунтовані тарифи на послуги водопостачання і водовідведення залишені без уваги.

Відсутність механізму щомісячного коригування тарифів до економічно обґрунтованих, як наприклад тарифи за електроенергію, непорозуміння з боку Луганської обласної ради, призвело до збитковості підприємства, неможливості сплачувати поточні виробничі потреби.

На сьогоднішній день основними боржниками ТОВ "Луганськвода" є вугільні і теплопостачаючі підприємства (питома вага в дебіторській заборгованості - 31%), які знаходяться під правовим захистом Закону України «Про заходи, направлені на забезпечення стабільного функціонування підприємств паливно-економічного комплексу», і населення (60%), яке в основній масі неплатоспроможне у зв'язку зі світовою кризою. І тому заходи підприємства по стягненню в примусовому порядку заборгованості з таких боржників не приводять до бажаних результатів.

Позивач відзивом на заяву від 22.04.2011 б/н проти заяви заперечує посилаючись на те, що обставини на які заявник посилається як підставу поданої заяви про надання розстрочення виконання рішення не ускладнюють виконання зазначеного рішення.

Позивач наголошує на тому, що відповідач з моменту відкриття виконавчого провадження, а саме з 11.08.2009 та по теперішній час користується грошовими коштами, які були стягнуті рішенням на користь позивача.

Позивачем з посиланням на положення п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» зазначено, що скрутній фінансовий стан відповідача не є тією винятковою обставиною, що є підставою для відстрочення виконання рішення. При цьому, позивач вказує на те, що підприємство-позивач також як і відповідач надає комунальні послуги, та має тяжкий фінансовий стан.

Суд розглянувши заяву дійшов до висновку про відмову у її задоволенні з огляду на наступні обставини.

Згідно ч. 1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як зазначається у абзаці першому п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження від 26.12.2003 року №14", при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім’ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувану, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Майновий стан боржника, відсутність у нього на цей час коштів, не може розглядатись тією винятковою обставиною, що надає право на розстрочку виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР) /далі Конвенція/.

Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт. 1 ст. 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Стаття 6 Конвенції детально описує процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, та, водночас, передбачає виконання судових рішень, оскільки якщо вбачати у ст. 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "суду" ("Горнсбі проти Греції", рішення від 19 березня 1997 р. § 40).

Стаття 13 Конвенції визначає, що кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які діяли в офіційній якості.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та інши ми законами України.

Окрім вище зазначеного, суд звертає увагу на те, що заявником не надано жодного документального підтвердження того, що фінансовий стан боржника покращиться після надання розстрочки виконання рішення. Крім того, суд наголошує на тому, що ухвалами суду відповідачу двічі надавалась розстрочка з виконання рішення по цій справі.

З врахуванням вище зазначеного суд відмовляє в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Керуючись ст. 38, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Суддя Б.В. Яресько