Рішення № 15111004, 19.04.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.11                                                                                 Справа № 18/33/2011

Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськвода”, м. Луганськ

до державного підприємства виробничого об’єднання „Луганський верстатобудівельний завод”, м. Луганськ

про стягнення 21533,21 грн.

за участю представників:

від позивача:                              Шапка Д.А., за дов. № 352 від 01.12.2010;

від відповідача:                    Бондаренко О.М., за дов. № 3 від 01.01.2011.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення:

-          заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 17112,68 грн., згідно договору на послуги з водопостачання та водовідведення від 01.08.2008 № 112/1, укладеного між позивачем та відповідачем;

-          пені у сумі 1480,55 грн.;

-          3% річних у сумі 286,56 грн.;

-          інфляційних витрат у сумі 2345,42 грн., усього 21225,21 грн.

У судовому засіданні 22.03.2011 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог від 21.03.2011 № 24 та просить суд стягнути з відповідача:

-          заборгованість у сумі 17420,68 грн.;

-          пеню у сумі 1480,55 грн.;

-          3% річних у сумі 286,56 грн.;

-          інфляційні втрати у сумі 2345,42 грн., усього 21533,21 грн.

Позивач поясненням від 12.04.2011 уточнив, що період, за який заявлено борг є: серпень 2010 року –січень 2011 року (включно).

          В судовому засіданні 19.04.2011 позивач надав заяву про зменшення позовних вимог від 14.04.2011 та просить стягнути з відповідача:

-          заборгованість у сумі 6420,68 грн.;

-          пеню у сумі 1480,55 грн.;

-          3% річних у сумі 286,56 грн.;

-          інфляційні втрати у сумі 2345,42 грн., усього 10533,21 грн.

Відповідач у відзиві від 12.04.2011 № 301ю/17 визнав позовні вимоги у сумі основного боргу –5994 грн., в іншій частині позову відповідач просить відмовити у задоволенні. Втім, у відзиві від 19.04.2011 № 301ю/20 відповідач визнав основний борг у розмірі 6420 грн. 68 коп., 3% річних у сумі 248 грн. 10 коп., інфляційні втрати у сумі 1298 грн. 17 коп. Щодо нарахованої пені відповідач не погодився з її нарахуванням, оскільки підприємство знаходиться в процедурі банкрутства, ухвалою господарського суду Луганської області від 03.05.2001 у справі № 12/130б введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому нарахування штрафних санкцій не відбувається.

Позивач заявою від 19.04.2011 погодився з контррозрахунком відповідача та зменшив розмір заявлених вимог, а саме розмір інфляційних втрат до суми 1298 грн. 17 коп., 3% річних до суми 248 грн. 10 коп.

Таким чином, остаточними вимогами позивача є стягнення:

-          заборгованості у сумі 6420,68 грн.;

-          пені у сумі 1480,55 грн.;

-          3% річних у сумі 248, 10 грн.;

-          інфляційні втрати у сумі 1298,17 грн. (усього 9447 грн. 50коп.).

Дані вимоги розглядаються судом.

          В С Т А Н О В И В:

          Сторонами у справі укладено договір на послуги з водопостачання та водовідведення від 01.08.2008, за умовами якого постачальник /позивач/ зобов’язується постачати споживачу /відповідачу/ питну воду та приймати від нього стічні води, а споживач своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання і водовідведення на умовах, визначених цим договором, та виконувати інші умови договору.

          Відповідач, в свою чергу, зобов’язався сплачувати надані послуги щотижня, рівними частками. Остаточний розрахунок за послуги з водопостачання та водовідведення, плату за перевищення лімітів води та інше, споживач робить на підставі наданих постачальником рахунків чи інших платіжних документів, не пізніше наступного робочого дня після їх отримання.

          Позивачем відповідачу виставлялися груп-рахунки за воду та каналізацію: № 112/2 за серпень 2010 року на суму 7625 грн. 70 коп., № 112/6 за серпень 2010 року на суму 7612 грн. 38 коп., № 112/13 за серпень 2010 року на суму 992 грн. 34 коп., № 112/2 за вересень 2010 року на суму 5647 грн. 68 коп., № 112/6 за вересень 2010 року на суму 8504 грн. 82 коп., № 112/13 за вересень 2010 року на суму 1398 грн. 60 коп., № 112/2 за жовтень 2010 року на суму 4928 грн. 40 коп., № 112/6 за жовтень 2010 року на суму 5134 грн. 86 коп., № 112/13 за жовтень 2010 року на суму 972 грн. 36 коп., №112/2 за листопад 2010 року на суму 4955 грн. 04 коп., № 112/6 за листопад 2010 року на суму 6073, 92 грн., № 112/13 за листопад 2010 року на суму 1152,18 грн. /а.с.14-24/.

Відповідач свої зобов’язання щодо оплати наданих послуг не виконав, а тому у нього за період з серпня 2010 року по січень 2011 року виникла заборгованість у сумі 17112 грн. 68 коп., яка і заявлена позивачем у позовній заяві.

Оскільки 28.02.2011 відповідач, як зазначає позивач у заяві про зменшення позовних вимог від 14.04.2011, даний борг сплатив частково у сумі 11000 грн., позивач зменшив суму боргу та заявляє до стягнення суму основного боргу 6420 грн. 68 коп.

Дана заборгованість визнана відповідачем, про що зазначено у відзиві від 19.04.2011 № 301ю/20.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору.

За таких обставин, борг в сумі 6420, 68 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем в зв’язку з чим, на вимогу позивача, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Згідно контррозрахунку відповідача, з яким погодився позивач, втрати від інфляції складають 1298 грн. 17 коп., три проценти річних –248, 10 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Позивачем також заявлені вимоги по стягненню пені за період з 12.08.2010 по 31.01.2011 /включно/ у сумі 1480 грн. 55 коп.

Судом приймаються до уваги доводи відповідача про те, що до нього не повинні застосовуватися штрафні санкції.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 23.07.1998 порушено провадження у справі № 12/130б про банкрутство державного підприємства виробничого об'єднання "Луганський верстатобудівний завод".

Ухвалою господарського суду Луганської області від 03.05.2001 у справі № 12/130б введено мораторій на задоволення вимог кредиторів державного підприємства виробничого об'єднання "Луганський верстатобудівний завод". На час розгляду даної справи відповідач знаходиться в процедурі санації, що підтверджується ухвалою господарського суду м. Києва від 14.12.2010 у справі № 12/130б.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

За таких обставин, у задоволенні вимог про стягнення пені слід відмовити.

Всього підлягають стягненню з відповідача грошові кошти в сумі 7966,95 грн., а саме борг в сумі 6420,68 грн., втрати від інфляції в сумі 1298,17 грн., три проценти річних в сумі 248,10 грн. (6420,68+1298,17+248,1). В решті вимог по стягненню пені слід відмовити.

          Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам (позов задоволено на 37%), а саме держмито в сумі 79,67 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 87,32 грн.

Позивачем при пред’явленні позову та в ході його судового розгляду зайве сплачено державне мито. Зокрема, сплачено державне мито в загальній сумі 271,12 грн. (платіжне доручення від 23.02.2011 № 8330 на суму 271,12 грн.), тоді як треба було сплатити мито в сумі 215,33 грн. (ціна позову з урахуванням збільшення розміру позовних вимог складає 21533,21 грн.). Таким чином зайве сплачено 55,79 грн. (271,12-215,33).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» зайве сплачене державне мито підлягає поверненню позивачу із Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 47, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з державного підприємства виробничого об'єднання "Луганський верстатобудівний завод", м. Луганськ, вул. Поштова, 1, ідентифікаційний код 14311005, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", м. Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, 166, ідентифікаційний номер 35554719, борг в сумі 6420,68 грн. по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення, втрати від інфляції в сумі 1298,17 грн., три проценти річних в сумі 248,10 грн., витрати на державне мито в сумі 79,67 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 87,32 грн.; наказ видати.

3.          В решті позову відмовити.

4.          Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", м. Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, 166, ідентифікаційний номер 35554719, з Державного бюджету України зайве сплачене за платіжним дорученням № 8330 від 23.02.2011 АБ "Укркомунбанк", м. Луганськ, державне мито в сумі 55, 79 грн.

Підставою для повернення зайве сплаченого державного мита є дане рішення суду скріплене печаткою суду.

19 квітня 2011 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 26 квітня 2011 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                           В.В. Корнієнко