Рішення № 15110817, 20.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/8520.04.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ФОЛГАТ»

ДоПриватного підприємства «СІНТЕК-ПРО»

Простягнення 9964,46 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача:                     Голдис О.А. –дов. № б/н від 20.01.11 р.                               

від відповідача:           не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОЛГАТ»до Приватного підприємства «СІНТЕК-ПРО»про стягнення 9694,46 грн. боргу у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2011 р. було порушено провадження у справі № 37/85, розгляд справи призначено на 20.04.11 р., зобов’язано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 20.04.11 р. представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали від 14.03.11 р. та оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити та надав суду письмове клопотання про забезпечення позову, в якій просило вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову з урахуванням сплаченого державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, разом в сумі 10032,46 грн., які знаходяться на рахунках відповідача, оскільки позивач вважає, що ПП «СІНТЕК ПРО»ухиляється від сплати заборгованості за поставлений товар, а також, можливо, на даний момент не веде господарської діяльності.

Розглянувши дане клопотання позивача, суд його відхилив, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.06р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач своє клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову не обґрунтував, доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суду не надав, а також нічим не підтвердив припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову та не визнає необхідним накладати арешт на грошові кошти відповідача та зупиняти видаткові операції з грошовими коштами, які знаходяться на поточному рахунку відповідача.

Представник відповідача у судове засідання 20.04.11 р. не з’явився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення від 17.03.11 р., згідно з яким відповідач 23.03.11 р. отримав ухвалу про порушення провадження у справі № 37/85 від 14.03.11 р.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідачу про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОЛГАТ»поставило Приватному підприємству «СІНТЕК-ПРО»товар на суму 32218,50 грн., що підтверджується видатковими накладними № Ф-12280010 від 28.12.07 р. на суму 1814,76 грн., № Ф-12280009 від 28.12.07 р. на суму 550,20 грн., № Ф-02010004 від 01.02.08 р. на суму 4611,06 грн., № Ф-02010006 від 01.02.08 р. на суму 1680,00 грн., № Ф-042250004 від 25.04.08 р. на суму 6307,02 грн., № Ф-06120003 від 12.06.08 р. на суму 232,20 грн., № Ф-06240002 від 24.06.08 р. на суму 5491,98 грн., № Ф-08070001 від 07.08.08 р. на суму 3555,24 грн., № Ф-08260001 від 26.08.08 р. на суму 2333,16 грн., 09160006 від 16.09.08 р. на суму 89,16 грн., № Ф-09250003 від 25.09.08 р. на суму 4992,72 грн., Ф-08050001 від 05.08.09 р. на суму 561,00 грн. та відповідними рахунками до зазначених видаткових накладних.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку про укладення між сторонами господарського договору у спрощеній формі.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З наданих суду документів вбачається, що позивач поставив відповідачу згідно № Ф-12280010 від 28.12.07 р. на суму 1814,76 грн., № Ф-12280009 від 28.12.07 р. на суму 550,20 грн., № Ф-02010004 від 01.02.08 р. на суму 4611,06 грн., № Ф-02010006 від 01.02.08 р. на суму 1680,00 грн., № Ф-042250004 від 25.04.08 р. на суму 6307,02 грн., № Ф-06120003 від 12.06.08 р. на суму 232,20 грн., № Ф-06240002 від 24.06.08 р. на суму 5491,98 грн., № Ф-08070001 від 07.08.08 р. на суму 3555,24 грн., № Ф-08260001 від 26.08.08 р. на суму 2333,16 грн., 09160006 від 16.09.08 р. на суму 89,16 грн., № Ф-09250003 від 25.09.08 р. на суму 4992,72 грн., Ф-08050001 від 05.08.09 р. на суму 561,00 грн. товар (комп’ютерну техніку) на суму 32218,50 грн., а відповідач його отримав, що підтверджується виданими ПП «СІНТЕК ПРО»довіреностями на отримання матеріальних цінностей ЯОУ № 001753 від 24.12.07 р., ЯОШ № 887301 від 01.02.08 р., НБІ № 032238 від 25.04.08 р., ЯПЕ № 875579 від 12.06.08 р., ЯПЕ № 875505 від 23.06.08 р., ЯПЗ № 405295/205 від 06.08.08 р., № 252 від 26.08.08 р., № 316 від 25.09.08 р., № 747 від 04.08.09 р. та підписами уповноважених осіб на видаткових накладних. Однак оплату за отриманий товар відповідач здійснив частково у розмірі 22524,04 грн., що підтверджується довідкою ПАТ «СЕБ Банк». (вихідн. № 2-2-1-1/0673 від 31.01.11 р.).

Таким чином у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товар у розмірі 9694,46 грн.

20.01.11 р. ТОВ «ФОЛГАТ»направило на адресу ПП «СІНТЕК-ПРО»вимогу, в які просило провести звірку взаєморозрахунків, підписати акт звірки взаєморозрахунків від 31.12.10 р. та сплатити суму боргу за поставлений товар у розмірі 9694, 46 грн. протягом 7 (семи) календарних днів (належним чином засвідчені копії доказів поштового відправлення зазначеної вимоги додано до матеріалів справи).

Однак відповідач залишив вищевказану вимогу без відповіді та реагування.

За таких обставин ТОВ «ФОЛГАТ»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до ПП «СІНТЕК ПРО»про стягнення 9694,46 грн. боргу у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати товару.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо поставки товару від відповідача не надходило, тоді як відповідач за цей товар розрахунок не здійснив.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 9694,46 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОЛГАТ»щодо стягнення з Приватного підприємства «СІНТЕК-ПРО» боргу у розмірі 9694,46 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 625, 629, 530, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 181, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «СІНТЕК-ПРО»(04073, м. Київ, вул. Сирецька, 28/2, код ЄДРПОУ 32594680) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОЛГАТ»(03134, м. Київ, вул. Булгакова, 16, код ЄДРПОУ 32854250) 9 694 (дев’ять тисяч шістсот дев’яносто чотири) грн. 46 коп. боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

           Суддя           Гавриловська І.О.

           Повний текст рішення складено 26.04.11 р.