Рішення № 15110804, 18.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/9918.04.11 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація-Т»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Столична будівельно-інвестиційна компанія»

про стягнення 4 000,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Багнюк М.І. –представник за довіреністю № б/н від 15.12.2010 року;

від відповідача: не з’явився.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація-Т»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Столична будівельно-інвестиційна компанія»про стягнення 4 000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі усної домовленості товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація-Т»(позивач) надало товариству з обмеженою відповідальністю «Столична будівельно-інвестиційна компанія»(відповідач) послуги механізмів (транспортні послуги) на загальну суму 8 000,00 грн.

Позивачем було надано відповідачу для оплати рахунок-фактуру № СФ-0000074 від 24.10.2008 р. на суму 8 000,00 грн.

31.10.2008 р. сторонами був підписаний та скріплений печатками акт № ОУ-0000067 здачі-прийняття (надання послуг) на загальну суму 8000,00 грн.

Відповідач частково розрахувався за транспортні послуги в сумі 4000,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки за 30.10.2008 р.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія за вих. № 282 від 07.10.2010 року з проханням погасити заборгованість за надані послуги, що підтверджується копією фіскального чеку УДППЗ «Укрпошта»від 07.10.2010 року, проте була залишена без відповіді та без задоволення.

На підставі викладеного вище позивач звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.03.2011 року порушено провадження у справі № 33/99 і призначено до розгляду на 04.04.2011 року.

У судове засідання 04.04.2011 року представник позивача з’явився, виконав вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/99 від 18.03.2011 року.

Представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/99 від 18.03.2011 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача, суд відклав розгляд справи на 18.04.2011 р.

У судове засідання 18.04.2011 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/99 від 18.03.2011 року не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 01030 1444467 3 на юридичну адресу: 03022, м. Київ, вул. Кайсарова, буд. 7/9.

Представник позивача з’явився, надав пояснення по справі та просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 4 000,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.2 статті 205 ЦК України передбачає, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Позивач на підставі усної домовленості надавав послуги механізмів (транспортні послуги).

Враховуючи те, що позивач надав відповідачеві послуги механізмів (транспортні послуги) на загальну суму 8 000,00 грн., що підтверджується актом № ОУ-00000067 від 31.10.2008 р. здачі-прийняття (надання послуг) на загальну суму 8000,00 грн., який підписаний та скріплений печатками сторін, тому суд вважає, що сторони уклали договір про надання послуг у спрощений спосіб.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Позивачем було надано відповідачу для оплати рахунок-фактуру № СФ-0000074 від 24.10.2008 р. на суму 8 000,00 грн.

Відповідач частково розрахувався за транспортні послуги в сумі 4000,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки за 30.10.2008 р.

Частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачає, якщо (строк) термін виконання боржником обов’язку не встановлений, то кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія за вих. № 282 від 07.10.2010 року з проханням погасити заборгованість за надані послуги, що підтверджується копією фіскального чеку УД УДППЗ «Укрпошта»від 07.10.2010 року, проте була залишена без відповіді та без задоволення.

Також, позивач надав довідку про залишкову суму боргу від 18.04.2011 року, копію акта звіряння взаєморозрахунків ТОВ «Корпорація-Т»з ТОВ «Столична будівельно-інвестиційна компанія»за 01.10.2008 р. –04.04.2011 р. та докази направлення акту відповідачеві, а саме, фіскальний чек УД УДППЗ «Укрпошта»від 05.04.2011 року та опис вкладення у цінний лист від 05.04.2011 року.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за надані послуги у відповідача перед позивачем в сумі 4000, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Столична будівельно-інвестиційна компанія»(03022, м. Київ, вул. Кайсарова, буд. 7/9; код ЄДРПОУ 33098891) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація-Т»(03069, м. Київ, вул. Кіровоградська, буд. 38/58; код ЄДРПОУ 32524519) суму основного боргу 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 22.04.2011 року.