Рішення № 15110410, 28.04.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2011 р. Справа № 5010/353/2011-2/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Круглової О. М.

при секретарі Григорійчук Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нагідки" вул.Косівська,13, смт. Кути, Косівський район, Івано-Франківська область, 78665

про стягнення 156000 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - фізична особа-підприємець, свідоцтво про державну реєстрацію №НОМЕР_2.

від відповідача: Чебачева О.О. - представник, (довіреність №б/н від 10.03.2011р.).

Позивач звернувся до суду з позовною заявою за Вх.№531 від 22.02.11 про стягнення з відповідача 156000 грн. заборгованості, в тому числі 130000 грн. основного боргу та 26000 грн. штрафу в розмірі 20%.

29.03.11 сторонами було подано клопотання за Вх.№2690/2011-свх про затвердження угоди про врегулювання спору (а.с.25-27).

Щодо вказаного клопотання суд зазначає наступне:

Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода може стосуватися лише прав та обов"язків сторін щодо предмету позову.

Господарський суд відмовляє в затвердженні мирової угоди, якщо:

а) мирова угода не відповідає загальним вимогам норм матеріального права щодо змісту угод;

б) мирову угоду підписано представником, який не має на це повноважень;

в) мирова угода містить умови, які виходять за межі предмету спору;

г) мирова угода не містить відомостей про умови, розмір і строки виконання зобов"язань сторін;

д) мирова угода стосується осіб, які не єсторонами спору.

Розглянувши зміст угоди про врегулювання спору, суд дійшов висновку що клопотання про затвердження угоди про врегулювання спору не підлягає задоволенню, оскільки вона не відповідає вимогам ст.78 ГПК України та нормам ст.13 ЦК України.

Таким чином, спір підлягає вирішенню по суті.

Позивач в засіданні суду позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача будь-яких заперечень в спростування позовних вимог чи доказу оплати боргу суду не подав

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом

встановлено:

19.08.10 між сторонами було укладено Договір №1 безпроцентної поворотної позики. Згідно п.2.1 сума позики становила 130000 грн.

За своєю правовою природою між позивачем та відповідачем було укладено Договір позики. Фактичні обставини справи підтверджують, що сторони досягли усіх суттєвих умов передбачених законом для даного виду договору, зокрема: щодо його предмету, ціни та строку його дії, порядку повернення позики, а тому він вважається укладеним згідно вимог ст.ст. 180, 181 ГК України та ст.ст. 627, 638, 1046, 1047, 1050 ЦК України.

У відповідності до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На виконання умов п.п.1.1., 1.2., 2.1. вказаного договору позивач надав відповідачу позику в сумі 130000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями до прибуткових касових ордерів №490, 583, 635, 649, 661 (а.с.13-15).

Відповідно до п.4.1. договору відповідач зобов"язаний був повернути позику до 31.11.10. чого він не зробив, чим порушив умови укладеного договору.

Відповідно до ст.ст.15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

До відносин за Договором позики застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, а саме: вимоги статей 1046, 1047,1050 ЦК України. Згідно вказаних норм права за договором позики одна сторона (Позикодавець) передає у власність другій стороні (Позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, повинен відповідати письмової формі, та містити можливі наслідки порушення договору позичальником.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Свої обовязки щодо своєчасного повернення позики відповідач не виконав, тому суд вважає вимогу щодо стягнення 130000 грн. боргу обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Обгрунтованою є також вимога позивача щодо стягнення 26000 грн. штрафу в розмірі 20%, з врахуванням наступного:

В силу ст.546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що при простроченні повернення позики (її частини) Позичальник сплачує штраф у розмірі 20% від неповерненої суми позики, що мало місце в даному випадку.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, до стягнення підлягають 130000 грн. основного боргу та 26000 грн. штрафу.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 1560 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 230, 232 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 549, 612, 629, 1046, 1047, 1050 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нагідки" про стягнення 156000 грн. заборгованості- задовольнити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нагідки" вул.Косівська,13, смт. Кути, Косівський район, Івано-Франківська область, 78665 (код 20559658) на користь Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) 130000 (сто тридцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 26000 (двадцять шість тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 1560 (одну тисячу п"ятсот шістдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяКруглова О. М.

повне рішення складено 29.04.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

_помічник судді Шунтов О. М. 29.04.11