Рішення № 15109682, 21.04.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2011 р.

Справа № 5004/497/11 за позовом Державного підприємства Луцький спиртогорілчаний комбінат

до Приватного підприємця ОСОБА_1

про стягнення 44 843 грн. 59 коп. заборгованості, пені, штрафу, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних

Суддя Кравчук В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Карпюк М.В., юрисконсульт, довіреність від 22.02.2011 р.

від відповідача: не зявились

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України розяснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки сторін.

Суть спору: Державне підприємство Луцький спиртогорілчаний комбінат звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 44843,59 грн., в тому числі 22000,02 грн. заборгованості по оплаті поставленого товару на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки №163/08 від 20.01.2009р. в серпні, грудні місяцях 2010 року, 33,74 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобовязань та непроведення у належні строки розрахунків по оплаті наданих послуг (за період з 15.09.2010р. по 16.03.2011р.), 22000,02 грн. штрафу, 697,07 грн. суми інфляційних нарахувань за період з 15.09.2010р. по 16.03.2011р., а також 697,07 грн. 17 процентів річних за період прострочки платежів з 15.09.2010р. по 16.03.2011р.

Ухвалою господарського суду від 23.03.2011р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні, зобовязано відповідача надати суду пояснення по суті предявлених позовних вимог. Явку представників сторін в судове засідання було визнано обовязковою.

Ухвалою суду від 06.04.2011 р. розгляд справи відкладався у звязку невиконання відповідачем вимог ухвали суду та необхідністю зясування всіх істотних обставин справи та зобовязанням останнього подати пояснення з приводу заявлених позовних вимог.

18.04.2011р. на адресу господарського суду Волинської області від ДП Луцький спиртогорілчаний комбінат подано заяву від 08.04.2011р. за №485 про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до останньої повідомляє про проплату основної заборгованості, а тому просить стягнути з відповідача 33,74 грн. пені, 697,07 грн. процентів річних , 112,74 грн. інфляційних втрат, та судові витрати по справі, а саме 448,43 грн. державного мита, 236 грн. витрат по оплаті ІТЗ судового процесу.

В судовому засіданні представник позивача предявлені до відповідача вимоги підтримав відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 08.04.2011р. №485 та просить задоволи вимоги в повному обємі.

В підтвердження проплати основної заборгованості до матеріалів справи долучає прибуткові касові ордери № 9245 від 29.03.2011р. на суму 1031,69грн., № 9244 від 29.03.2011р. на суму 3968,31грн., №9368 від 05.04.2011р. на суму 8167,32грн., №9369 від 06.04.2011р. на суму 6832,66грн.

Згідно п.17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006р. № 01-8/2351 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідачем всупереч вимогам ухвал суду від 23.03.2011р. про порушення провадження у справі та від 06.04.2011р. про відкладення розгляду справи не було представлено суду доводів та заперечень з приводу предявленого позову, письмових пояснень та інших витребуваних судом документів, компетентного представника в судове засідання підприємець ОСОБА_1 не направив позову не оспорив.

З огляду на викладене суд вважає, що у відповідача існувало достатньо часу для підготовки та своєчасного подання до господарського суду мотивованого відзиву на позовну заяву, письмових пояснень з приводу предявленого позову, направлення в судове засідання у встановлений день та час свого повноважного представника.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подані, справу може бути розглянуто за наявними в ній документами.

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010 N 01-8/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Проаналізувавши подані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги те, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, проте не направив в судове засідання свого представника, не подав заперечень на позов, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами. Представник позивача в судовому засіданні з приводу розгляду справи за відсутності ПП ОСОБА_1 чи його представника не заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

20.01.2009р. між Державним підприємством Луцький спиртогорілчаний комбінат (постачальник) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір поставки №163/08, у відповідності до умов котрого постачальник взяв на себе зобовязання передати у власність покупцю товар згідно накладних відповідно до замовлень покупця, а покупець зобовязався прийняти та оплатити товар на умовах даного договору (а.с.8).

На виконання умов зазначеного договору позивачем згідно видаткових накладних №РНУ-046108 від 26.08.2010р. на суму 6244,62грн., №РНУ- 066618 від 25.12.2010р. на суму 9199,01 грн., № РНУ - 067867 від 30.12.2010р. на суму 6832,68грн., №РНУ-0660095 від 17.12.2010р. на суму 9499,96грн. (а.с. 11-13) було поставлено підприємцю ОСОБА_1, а останнім прийнято товарно-матеріальних цінностей (алкогольної продукції) загальною вартістю 31776,29 грн.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково в сумі 9776,27грн., що стверджується прибутковими касовими ордерами №30359від 15.12.2010р. на суму 2244,62, №30728 від 17.12.2010р. на суму 2000 грн., №008319 від 15.03.2011р. на сум 5531,65 грн.

Згідно п.п. 4.1, 4.2 договору від 20.01.2009р. №163/08 відповідач зобовязувався проводити розрахунки по оплаті поставлених товарно-матеріальних цінностей готівкою або в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок позивача з відстрочкою платежів у 20 календарних днів з моменту поставки.

Проте підприємець ОСОБА_1 взяті на себе згідно договору поставки від 20.01.2009р. №163/08 зобовязання в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті поставлених згідно накладних №РНУ- 046108 від 26.08.2010р., №РНУ-066618 від 25.12.2010р., № РНУ - 067867 від 30.12.2010р., №РНУ-0660095 від 17.12.2010р. товарно-матеріальних цінностей (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконав, вартість останніх не оплатив у звязку з чим на момент подання позову до суду заборгував державному підприємству Луцький спиртогорілчаний комбінат 22000,02грн.

На день розгляду справи в суді встановлено, що відповідач здійснив проплату основної заборгованості в сумі 22000,02 грн., що стверджується прибутковими касовими ордерами № 9245 від 29.03.2011р. на суму 1031,69грн., № 9244 від 29.03.2011р. на суму 3968,31грн., №9368 від 05.04.2011р. на суму 8167,32грн., №9369 від 06.04.2011р. на суму 6832,66грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Укладений договір поставки №163/08 від 20.01.2009р. з Державним підприємством Луцький спиртогорілчаний комбінат та Приватним підприємцем ОСОБА_1 за своєю природою є договорами поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір поставки предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачу у відповідності до п.5.1 договору поставки, ст.ст. 231, 232 Господарського кодексу України та ст.ст. 549, 550 Цивільного кодексу України за прострочку здійснення належних розрахунків по оплаті поставленого товару було нараховано пеню, котра у відповідності до представлених господарському суду розрахунків склала 33,74 грн. (за період прострочки платежів за період з 15.09.2010р. по 16.03.2011р.)

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

У відповідності із п.1 ст.230, п.6 ст.232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В даному випадку договором поставки від 20.01.2009р. (п.5.1) передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар покупець сплачує постачальнику штрафну неустойку (у формі пені) в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Враховуючи вищевикладене, до стягнення підлягає 33,74 грн.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками, позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 112,74 грн. суми інфляційних нарахувань за період з 15.09.2010р. по 16.03.2011р., а також 697,07 грн. 17% річних за період прострочки платежів з за період з 15.09.2010р. по 16.03.2011р.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення сум інфляційних нарахувань та 17% річних суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до повного задоволення.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, повязані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок ПП ОСОБА_1.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 173, 193, 220, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 536, 599, 625, 629, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, № свідоцтва платника ПДВ НОМЕР_2) на користь Державного підприємства Луцький спиртогорілчаний комбінат (43001, м. Луцьк, вул.. Ковельська, 67, п/р 260080039001 в ПАТ «Банк інвестицій і заощаджень»в м. Києві, МФО 380281, код ЄДРПОУ 05515312)

33,74 грн. пені, 697,07 грн. 17% річних, 112,74 грн. інфляційних втрат, а також 448,43 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Суддя В. О. Кравчук

Повний текст рішення

складено та підписано

21.04.11