Ухвала суду № 15108616, 21.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"21" квітня 2011 р.                               м. Київ                                        К/9991/21844/11

Суддя Вищого адміністративного суду України Пилипчук Н.Г.

розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

на постанову Господарського суду Львівської області від 15.11.2007

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2011

у справі № 13/303А

за позовом Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області

до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу за рахунок активів ,-

                                                            ВСТАНОВИВ:

Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Господарського суду Львівської області від 15.11.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2011.

У порушення вимог ч. 5 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги не додано документу про сплату судового збору у встановленому законом розмірі та копій оскаржуваних судових рішень –постанови Господарського суду Львівської області від 15.11.2007 та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2011.

Згідно з п.п. 1 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита.

Згідно з п.п. 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Кодексу розмір судового збору щодо майнових вимог про стягнення грошових коштів становить один відсоток від розміру таких вимог, але не більше 1700 грн.

Згідно з п.п. «з»п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про Державне мито» від 21.01.1993 р. № 7-93 із скарг на рішення, що набрали законної сили, підлягає сплаті 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті з майнових спорів, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Таким чином, з урахуванням положень пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про Державне мито»від 21.01.1993 р. № 7-93, відповідач за касаційну скаргу має сплатити 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті з майнового спору, обчисленої виходячи з оспорюваної суми, а саме: 234,33 грн. (46864,29 грн. – спірна сума; 468,65 грн.-1 відсоток від спірної суми; 234,33 грн. –50 відсотків).

Державне мито має бути сплачено за такими реквізитами: код платежу –22090200, одержувач –ВДК у Печерському районі м.Києва, банк –УДК у м. Києві, розрахунковий рахунок –3111309500007, ЗКПО –26077922, МФО –820019.

З огляду на викладене, касаційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого він має усунути вказані недоліки та надати/надіслати Вищому адміністративному суду України:

оригінал документу про сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі;

копії оскаржуваних судових рішень –постанови Господарського суду Львівської області від 15.11.2007 та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2011.

Керуючись ст. ст. 108, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 залишити без руху.

Встановити Фізичній особі –підприємцю ОСОБА_1 строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків до 21.05.2011.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                      Н.Г. Пилипчук

Суддя Н.Г. Пилипчук