Постанова № 1510535, 25.03.2008, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

25 березня 2008 р. Справа № 7/51-2008

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Шведа С.Б., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сведвуд Україна”, смт. Великий Бичків Рахівського району

до відповідача (1) Державної податкової інспекції у Рахівському районі, м. Рахів

до відповідача (2) Головного управління Державного казначейства України у Закарпатській області, м. Ужгород

про скасування податкового повідомлення–рішення від 28.02.07 №0001042351/3/274/2206902/1981 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 348066,00 грн., визнання правомірності включення позивачем цієї суми до бюджетного відшкодування та стягнення її за рахунок коштів держбюджету,

у розгляді справи прийняли участь:

від позивача –Яцко В.Ф.;

від відповідача(1) –Мамчин Н.І., Ференц М.М.;Бораті І.М.;

від відповідача(2)- Борейко Л.О.

Секретар судового засідання – Ряшко А.В.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Сведвуд Україна” (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом (з урахування заяви про уточнення позовних вимог від 12.03.08р. №6а) про скасування податкового повідомлення –рішення ДПІ у Рахівському районі від 28.02.07 №0001042351/3/274/2206902/1981 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 348066,00 грн., визнання правомірності включення позивачем до бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 348066,00 грн. за липень 2006 року та стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ за липень 2006 року у сумі 348066,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Товариством заявлені до відшкодування суми ПДВ, які фактично оплачені постачальникам товару у попередніх податкових періодах, що відповідає вимогам п.п.7.2.2.”а” п.7.2. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі Закон №168/97-ВР).

Представник позивача позов підтримав та пояснив, що заявлені до відшкодування суми за липень 2006 року сплачені постачальникам у ціні придбання з ПДВ у травні 2006 року.

Відповідачі та їх представники в судовому засіданні позов не визнали, оскільки проведеною перевіркою підтверджені факти порушень позивачем вимог п.п.7.2.2. п.7.2. ст.7 Закону №168/97-ВР в частині, що регламентує порядок проведення відшкодування сум ПДВ.

Представник відповідача (1) зазначив, що відшкодуванню підлягають лише суми ПДВ, які сплачені безпосередньо у попередньому податковому (місячному) періоді по податкових накладних задекларованого податкового кредиту за цей же період, чого у спірній ситуації не було, тому позовні вимоги задоволені бути не можуть.

Представник відповідача (2) зазначив, що при наявності висновку органу державної податкової служби або судового рішення про стягнення коштів з державного бюджету, такі будуть виконані у встановленому порядку.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, суд констатує наступне:

За результатами виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ТОВ „Проза ЛТД” (правонаступником якого є ТОВ „Сведвуд Україна”)за липень 2006 року (акт ДПІ у Рахівському районі від 18.10.06 №55/2351/22069601) встановлено порушення Товариством вимог статті 7 Закону №168/97-ВР у зв’язку з неправомірним завищенням суми бюджетного відшкодування за вказаний період на суму 348066,00 грн.

Спір у даній ситуації стосується неправильного визначення звітного податкового періоду, в якому позивач має право на бюджетне відшкодування ПДВ.

За висновком податкової перевірки порушення полягало в тому, що заявлена до відшкодування сума 348066,00 грн. не була безпосередньо сплачена ТОВ „Проза ЛТД” по податкових накладних, суми ПДВ з яких включені до податкового кредиту за червень 2006 року(попередній податковий період), як це передбачено п.п.7.2.2.”а” п.7.2. ст.7 Закону № 168/97-ВР.

Відповідно до п.п.1.7., 1.8. ст.1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом .

Згідно з п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.2.2. „а” п.7.2. ст. 7 Закону №168/97-ВР (у редакції Закону чинній на момент спірного податкового періоду відшкодування ПДВ та оформлення результатів податкової перевірки) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій покупцем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Висновок податкового органу щодо зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2006 р. у зв’язку з відсутністю сплати позивачем суми 348066,00 грн. по податкових накладних за попередній податковий період (червень) підтверджено реєстром податкових накладних за травень 2006 р., сума податку по яких безпідставно включена до відшкодування з держбюджету за липень 2006 р.(арк.10 акту перевірки , а.с.18), відповідає фактичним обставинам справи, наявним у ній документальним доказам та вимогам п.п.7.7.2.”а” п. 7.7. ст.7 Закону №168/97-ВР.

Така позиція зі спірного питання також узгоджується з судовою практикою Вищого адміністративного суду України (постанова від 29.01.2008 р. у справі № 7/126-2006 за позовом ТОВ „Берег-Кабель Гмбх до Берегівської об’єднаної державної податкової інспекції у Закарпатській області про скасування податкового-повідомлення рішення про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ, а.с.94-97 ).

Крім того, наведені вище норми Закону №168/97-ВР свідчать про те, що необхідними умовами для отримання бюджетного відшкодування є реальне надходження податку до держбюджету та надмірна його сплата платником ПДВ за результатами господарської діяльності у певному звітному періоді, оскільки специфіка нарахування та сплати ПДВ полягає в тому, що дана форма універсального акцизу (непрямого податку) нараховуються та сплачується на кожному етапі руху товару від виробника до споживача.

По відношенню до спірної по справі ситуації суд виходить з того, що надмірної сплати позивачем ПДВ в охопленому перевіркою періоді не було.

Як свідчить аналіз податкової звітності позивача (податкова декларація за липень 2006 року) обсяги реально оподатковуваних ПДВ операцій з визначенням податкових зобов’язань складали в цьому податковому періоді 133940 грн. (ПДВ - 26788 грн.) у порівнянні з експортними та іншими операціями без нарахування податкових зобов’язань у зв’язку з нульовою ставкою, обсяги яких склали суму 5031248 грн.

Впродовж попередніх 12-ти місяців до податкового періоду заявленого відшкодування ПДВ (липень 2006 р.) Товариство не сплачувало податку (ПДВ) до держбюджету (а.с. 13), натомість заявило до відшкодування з державного бюджету за період серпень –грудень 2005 року та січень –липень 2006 року суму 7039510 грн. ПДВ.

Формуючи свій податковий кредит шляхом сплати відповідних сум ПДВ у вартості придбаних товарів (робіт, послуг) від постачальників на митній території України, позивач здійснював їх експорт у складі вартості виготовлених товарів (наданих послуг) за межі митної території України, не сплачуючи при цьому податку за наслідками проведення таких операцій, оскільки останні оподатковувалися за нульовою ставкою.

Зазначені обставини свідчать про те, що у спірній по справі ситуації відсутня основна, законодавчо регламентована умова для відшкодування ПДВ, а саме: надмірна сплата даного виду податку до державного бюджету.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які фактично надійшли до держбюджету, випливає із самої суті поняття податку та його основної функції –формування доходів Державного бюджету України (п.19 частини першої ст.1, ст.9 Бюджетного кодексу України).

Інакше порушується прямий взаємозв'язок між сплатою (надходженням) ПДВ до держбюджету та його відшкодуванням з держбюджету, а також сам принцип побудови доходів та видатків бюджету по даному податковому платежу, наслідком чого є виникнення дисбалансу між його(держбюджету) складовими частинами, оскільки суб’єкт господарювання отримує бюджетне відшкодування з ПДВ без надмірної його сплати до державного бюджету.

При вирішені спору судом також приймається до уваги позиція Вищого адміністративного суду України, наведена у постанові від 20.11.2007р. у справі №7/392/04-НР (а.с.98-99), яка також свідчить про висновок щодо неможливості проведення бюджетного відшкодування ПДВ, при формуванні платником податків податкового кредиту з операцій поставки товарів (робіт, послуг), які в подальшому були експортовані за межі митної території України.

З урахуванням вищенаведеного, суд не знаходить ні фактичних, ні правових підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення –рішення ДПІ у Рахівському районі від 28.02.07 №0001042351/3/274/2206902/1981 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 348066,00 грн. та стягнення цієї суми за рахунок коштів державного бюджету.

Вимога позивача про визнання правомірності включення ним до бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2006 року суми 348066,00 грн. також задоволена бути не може, оскільки вона не відповідає матеріально –правовим способам захисту порушеного права платника податків, визначеного законом (постанова Верховного Суду України від 04.03.2002 р. у справі № 25/374 за позовом Підприємства до ДПІ у Печерському районі міста Києва про зобов’язання надати висновок про відшкодування ПДВ( „Постанови Верховного Суду України та Вищого господарського суду України у господарських справах”, Випуск 1, 2003 рік).

У контексті правових приписів пункту 6 Розділу VІІ Кодексу адміністративного судочинства України, п.п. 7.7.8. п. 7.7. ст. 7 Закону №168/97-ВР, 15.3.1. п. 15.3. ст. 15 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III та п.п 6.1. та 6.2. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 02.07.97 №209/72 матеріально –правовими способами захисту порушеного права платника податків у спірній по справі ситуації можуть бути вимоги про скасування податкового повідомлення –рішення контролюючого органу про зменшення бюджетного відшкодування та про стягнення бюджетної заборгованості по ПДВ, а не про визнання правомірності визначення суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню.

Таким чином, у задоволенні позову належить відмовити у повному обсязі заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 7-9, 69, 86, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

СУД ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена за правилами, передбаченими статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя С.Швед