Постанова № 15104165, 19.04.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2011 року Справа № 2а/2370/1720/2011

Черкаський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Мишенка В.В.,

суддів Гараня С.М., Паламаря П.Г.,

при секретарі Гришанові Д.Є.,

за участю: представника позивача Головченка Г.А. - за довіреністю, представника відповідача Кривошиї А.О. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс»до державної податкової інспекції у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області, про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень № 0000012303/2 від 05.01.2011 року та № 0000162303/2 від 05.01.2011 року,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс»(далі-позивач) просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області (далі-відповідач) № 0000012303/2 від 05.01.2011 року та № 0000162303/2 від 05.01.2011 року та скасувати їх.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами проведення перевірки позивачем встановлено заниження податку на прибуток у сумі 381903 грн. 00 коп. та зменшення відємного значення обєкта оподаткування в сумі 1785320 грн. 00 коп., заниження суми податку, що підлягала бюджетному відшкодуванню у сумі 187032 грн. 00 коп.

У звязку з виявленими порушеннями, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000152303/0 від 13.10.2010 року, № 0000152303/1 від 10.11.2010 року про сплату податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 381903 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 103042 грн. 00 коп. за порушення п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5, п.8.3 ст.8, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями) (далі-Закон України № 334/94) та № 0000012303/2 від 05.01.2011 року про сплату податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 361095 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 94445 грн. 00 коп. за порушення п.4.1 ст.4, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.8.3 ст.8, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України № 334/94, № 0000162303/0 від 13.10.2010 року, № 0000162303/1 від 10.11.2010 року та № 0000162303/2 від 05.01.2011 року про суму заниження бюджетного відшкодування 187032 грн. 00 коп. за порушення п.п.7.7.2, 7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі-Закон України № 168/97).

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до відповідача, державної податкової адміністрації в Черкаській області та державної податкової адміністрації України.

За результатами адміністративного оскарження, державною податковою адміністрацією України прийнято рішення № 4721/6/25-0115 від 09.03.2011 року, про залишення без змін податкових повідомлень-рішень відповідача № 0000162303/2 від 05.01.2011 року та № 0000012303/2 від 05.01.2011 року, а повторну скаргу без задоволення.

Податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000162303/2 від 05.01.2011 року та № 0000012303/2 від 05.01.2011 року, на думку позивача, є недійсними, оскільки винесені на підставі припущень та арифметичних помилок, допущених ревізорами-інспекторами.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, представник відповідача позовних вимог не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні із підстав, зазначених в письмовому запереченні на позовну заяву.

Вислухавши доводи представників сторін та дослідивши матеріали адміністративної справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 517398, позивач зареєстрований 30.06.2004 року Корсунь-Шевченківською районною державною адміністрацією Черкаської області, а 06.07.2004 року зареєстрований платником податку на додану вартість, про що видано свідоцтво № 32361718.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача, з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства, за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року, за результатам перевірки складено акт № 31/2303/33003857 від 06.10.2010 року, в якому зазначені порушення п.4.1 ст.4,п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5, п.8.3 ст.8, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України № 334/94, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 381903 грн., у тому числі: за три квартали 2009 року в сумі 20808 грн., за І квартал 2010 року в сумі 222260 грн., за півріччя 2010 року в сумі 361095 грн., завищено всього в сумі 3615 грн. у тому числі: за 2009 рік в сумі 3615 грн. та зменшено відємне значення обєкту оподаткування всього в сумі 1785320 грн. у тому числі: за І квартал 2010 року в сумі 1556951 грн., за півріччя 2010 року в сумі 1785320 грн.

П.п.7.2.6. п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.2 та п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України № 168/97, в результаті чого занижено суму податку, що підлягала бюджетному відшкодуванню всього у сумі 187032 грн., у тому числі за червень 2010 року в сумі 187032 грн. та завищено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень 2010 року в сумі 395613 грн.

Податковими повідомленнями рішеннями від 13.10.2010 року № 0000152303/0, № 0000152303/1 від 10.10.2010 року позивачу визначенні податкові зобовязання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 381903 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 103042 грн. 00 коп. за порушення п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5, п.8.3 ст.8, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України № 334/94 та № 0000012303/2 від 05.01.2011 року про сплату податку на прибуток за основним платежем 361095 грн.00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 94445 грн.00 коп. за порушення п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5, п.8.3 ст.8, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України № 334/94, № 0000162303/0 від 13.10.2010 року, № 0000162303/1 від 10.11.2010 року та № 0000162303/2 від 05.01.2011 року про заниження бюджетного відшкодування на суму 187032 грн. 00 коп. за порушення п.п.7.7.2, п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України № 168/97.

Позивачем податкові повідомлення-рішення були оскаржені в порядку процедури адміністративного оскарження до державної податкової адміністрації в Черкаській області та державної податкової адміністрації України.

За результатами адміністративного оскарження, державною податковою адміністрацією України прийнято рішення № 4721/6/25-0115 від 09.03.2011 року, про залишення без змін податкових повідомлень-рішень № 0000162303/2 від 05.01.2011 року та № 0000012303/2 від 05.01.2011 року, а повторну скаргу без задоволення.

Згідно п.5.1 статті 5 Закону України № 334/94, валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) такими платниками податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 334/94 визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

У п.п.1.32 ст.1 Закону України № 334/94 вказано, що господарська діяльність, це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

В перевіряємому періоді позивач, згідно розділу 1 договору від 11.11.2009 року № 91111/1 поручає та фінансує, а контрагент в особі ТОВ «Меліда»виконує роботу по розробці, виготовленню рекламної продукції із власного матеріалу та подальшому розповсюдженню. В акті здачі-прийняття виконаних робіт № 11302 від 30.11.2009 року зазначено, що роботи (послуги) згідно з вказаним договором виконані якісно та в повному обсязі.

Суд не може погодитись з доводами представника відповідача з посиланням на відповідь № 17918/7/23-1106, отриману від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про відсутність контрагента за місцезнаходженням, оскільки відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру станом на 18.04.2011 року, ТОВ «Меліда»зареєстроване 28.08.2008 року за адресою м. Київ, вул. Артема, 21.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.3 Закону України № 334/94, не належать до складу валових витрат будь-які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем під час проведення перевірки були надані відповідні документи, перелік яких зазначено в додатку № 4 до акту планової документальної перевірки.

За змістом п.11.1 Закону України № 334/94, датою збільшення валових витрат виробництва вважається дата яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше; або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку: або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Стаття 9 ч.2,3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обовязкові реквізити, назву документа, дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, тощо.

Стаття 11 Закону України № 334/94 не встановлює вимог до форми чи виду документів, які б були належні для цілей податкового обліку, тобто були б обовязковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Без відповідних письмових запитів та складання їх реєстрів, без отримання відповідних актів зустрічних перевірок податкових інспекцій, на обліку в яких перебувають контрагенти, до акту планової податкової перевірки від 06.10.2010 року № 31/2303/33003857 з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства, за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року, відповідачем внесені припущення щодо відносин з контрагентами ТОВ «Меліда»та ТОВ «Фрагон»на предмет відсутності звязку витрат з господарською діяльністю позивача.

Як вбачається із досліджених у судовому засіданні актів, що були складені між позивачем таконтрагентами, вони є первинними документами та мають всі необхідні обовязкові реквізити. Доказів, які б свідчили, що зазначені акти є недійсними чи не мають юридичної сили відповідач суду не надав.

Викладені у акті № 31/2303/33003857 від 06.10.2010 року доводи відповідача про те, що усі операції купівлі-продажу за участю позивача не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними, суд не може прийняти до уваги.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною 2 ст.213 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Крім того, суд враховує, що відповідачем не було надано до суду жодного доказу, які б свідчили про фіктивність укладених між сторонами договорів.

Договірні правовідносини, що мали місце між позивачем та його контрагентами, укладено з додержанням вимог податкового законодавства, тобто укладені з оформленням первинних документів бухгалтерської та податкової звітності.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами та свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані відповідачем, не підтверджують обставини, на які відповідач посилається та їх обґрунтування.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення рішення № 0000012303/2 від 05.01.2011 року та № 0000162303/2 від 05.01.2011 року.

Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс»3 грн.40 коп. судових витрат.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд відповідно до статті 186 КАС України.

Суддя В.В. Мишенко