Постанова № 15104022, 20.04.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2011 року Справа № 2а/2370/1834/2011

09 год. 10 хв.м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гараня С.М.,

при секретарі Лисенко С.С.,

за участю:

представників позивача спеціалізованого монтажного підприємства по газифікації «СМПГ»Дубінського О.Б., Дубінської О.М., Пальоної Т.В. за довіреностями,

представника відповідача державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області Миронова Т.М. за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом спеціалізованого монтажного підприємства по газифікації «СМПГ»до державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили суд його задовольнити. В обґрунтування позовних вимог зазначили, що проведеною невиїзною документальною перевіркою спеціалізованого монтажного підприємства по газифікації «СМПГ»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків приватним підприємством «Торгкомерс-2009»за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. встановлена розбіжність в задекларованих показниках з податку на додану вартість на загальну суму 7742 грн. по причині нікчемності правочинів між цими субєктами господарювання, оскільки вони не спричинили реального настання наслідків, а саме не підтверджена наявність поставки товарів з боку контрагента позивача, встановлено відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, засобів для транспортування, та інших можливостей у приватного підприємства «Торгкомерс-2009», які економічно необхідні для здійснення операцій у зазначених обсягах. За наслідками перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення про визначення сум податкового зобовязання з податку на додану вартість та штрафних санкцій. З цим позивач не згідний, оскільки товар був отриманий від постачальника та облікований відповідно до вимог чинного законодавства, позивачем контрагенту в рахунок його оплати були перераховані кошти, на нього була нарахована амортизація основних засобів, а також він був використаний в господарських цілях позивача, про що свідчать відповідні документи.

Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів того, що проведеною перевіркою з питань повноти визначення податку на додану вартість при здійсненні операцій з контрагентом приватним підприємством «Торгкомерс-2009»встановлений факт відсутності здійснення господарських операцій з названим підприємством, оскільки за результатами перевірки податковим органом цього підприємства воно не мало змоги поставити позивачеві товар по причині відсутності трудових ресурсів, складських приміщень, засобів для транспортування, та інших можливостей, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. А тому відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення про визначення сум податкового зобовязання з податку на додану вартість та штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши наявні у справі докази суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.07.2010 р. державною податковою адміністрацією у місті Черкаси проведена невиїзна документальна перевірка приватного підприємства «Торгкомерс-2009»з питань повноти та правомірності декларування податкового кредиту та податкових зобовязань з податку на додану вартість за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2010 р. (акт від 13.07.2010 р. № 1548/23-2/36299933).

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за вказаний період встановлено його завищення у сумі 13685009 грн. як наслідок безпідставного формування податкових зобовязань за рахунок сум податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних на продаж товарів своїм контрагентам, які не можуть розглядатися в якості належного підтвердження податкових зобовязань, оскільки ці податкові накладні на мають статусу юридично значимих по причині неможливості здійснення приватним підприємством «торгкомерс-2009»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій купівлі-продажу, та відсутності трудових резервів, складських приміщень, транспортних засобів та основних фондів.

20.09.2010 р. державною податковою інспекцією у Черкаському районі Черкаської області проведена документальна невиїзна перевірка спеціалізованого монтажного підприємства по газифікації «СМПГ»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків приватним підприємством «Торгкомерс-2009»за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2009 р. (акт від 20.09.2010 р. № 262/23-010/21356830).

Перевіркою питання взаємовідносин з приватним підприємством «Торгкомерс-2009»встановлено, що відповідно використаних при перевірці документів, а саме: податкових та видаткових накладних, платіжних доручень, рахунок-фактури, декларацій з податку на додану вартість, не підтверджено наявність поставок товарів за перевіряємий період, встановлено відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, основних фондів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, а отже правочини між субєктами господарювання є нікчемними, оскільки не створюють юридичних наслідків.

Таким чином податковий кредит з податку на додану вартість позивача, що був сформований за рахунок приватного підприємства «Торгкомерс-2009»за жовтень-грудень 2009 року склав 7741 грн. 82 коп.

Перевірками субєктів господарювання також встановлено, що у періоді, що перевірявся приватному підприємству «Торгкомерс-2009»та спеціалізованому монтажному підприємству по газифікації «СМПГ»були видані свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 09.02.2009 р. № 100195236 та від 01.07.1997 р. № 213568323257, відповідно.

На підставі акту перевірки від 20.09.2010 р. № 262/23-010/21356830 державною податковою інспекцією в Черкаському районі Черкаської області було винесене податкове повідомлення-рішення від 18.10.2010 р. № 0000632301/0 про визначення спеціалізованому монтажному підприємству по газифікації «СМПГ»податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 7742 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 3871 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в апеляційному порядку до державної податкової інспекції в Черкаському районі Черкаської області, державної податкової адміністрації Черкаської області та державної податкової адміністрації України, рішеннями яких від 11.10.2010 р. № 14699/23-028, від 23.12.2010 р. № 29215/25-010 та від 03.03.2011 р. № 4358/6/25-0115, відповідно, податкове повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.

Судом також встановлено, що спеціалізованим монтажним підприємством по газифікації «СМПГ»від приватного підприємства «Торгкомерс-2009»були отримані запорна арматура в асортименті та радіально-свердлильний станок, на що контрагентом були видані видаткові накладні № РН-0001713 від 07.12.2009 р. та № РН-0001308 від 30.10.2009 р., відповідно, що мають всі необхідні реквізити таких документів (а.с. 84, 85).

Актом від 3.10.2009 р. радіально-свердлильний станок був переданий на баланс підприємства до механічної майстерні (а.с. 64).

Вказані накладні були внесені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних № 10 за жовтень 2009 р. під № 120, та реєстру № 12 за грудень 2009 р. під № 26 (а.с. 106, 115).

Крім цього контрагентом позивача приватним підприємством «Торгкомерс-2009»були видані податкові накладні на вказаний товар від 30.10.2009 р. та від 07.12.2009 р. (а.с. 87, 88).

Відповідно цих накладних відповідачем були видані прибуткові накладні: на станок радіально-свердлильний № ПН-91069 від 30.10.2009 р. та запорну арматуру в асортименті № ПН-91232 від 07.12.2009 р. (а.с. 84, 86).

Поставка товарів була оплачена позивачем платіжними дорученнями № 560 від 30.10.2009 р. на суму 22500 грн. та № 669 від 30.12.2009 р. та здійснена на підставі рахунків фактур № СФ-0001089 від 30.10.2009 р. та № СФ-0001477 від 07.12.2009 р. (а.с. 102, 104).

Підтвердженням цих операцій є банківські виписки за 30.10.2009 р. та 30.12.2009 р. (а.с. 101, 103).

Товар був отриманий за дорученнями позивача від 30.10.2009 р. № 230421 та від 07.12.2009 р. № 230447, про що свідчить книга реєстрації довіреностей.

Отриманий від постачальника товар був облікований в журналі-ордері за друге півріччя 2009 року (а.с.121-125).

В серпні 2010 року отриманий від приватного підприємства «Торгкомерс-2009» товар був використаний під час капітального ремонту теплогенераторної Кобриногребельської загальноосвітньої школи Тальнівського району Черкаської області (акт виконаних робіт № 68/Р1), та у вересні 2010 року під час реконструкції системи гарячого водопостачання гуртожитку № 2 по вулиці Кірова в місті Корсунь-Шевченківський Черкаської області (акт приймання виконаних будівельних робіт № 65/М1 та № 65/М2), (а.с. 65-71, 72-83).

Податкові зобовязання позивача з податку на додану вартість з розрахунками коригування сум цього податку були відображені ним в податкових деклараціях за жовтень та грудень 2009 року (а.с. 111, 118).

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-XIV, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР), у разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 11.2. статті 11 Закону № 334/94-ВР передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином формування позивачем валових витрат при здійсненні господарських операцій за період діяльності з 01.10.2009 р. по 31.12.2009 р., відбулося відповідно до вимог Закону № 334/94-ВР.

Надані на перевірку документи бухгалтерської звітності, а саме податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, рахунки-фактури, акти виконаних робіт та їх вартість, за відповідні періоди, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», частинами 1 та 2 статті 9 якого передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначені Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР), чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (стаття 3).

Відповідно до пункту 7.5. статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Товар був отриманий позивачем від контрагента приватного підприємства «Торгкомерс-299», про що свідчать первинні бухгалтерські документи, та оприбутковані ним відповідно норм чинного законодавства, які були досліджені при проведенні перевірки податковим органом. Ним сформовано податковий кредит у звязку з придбанням незначного за вартістю обладнання, використання якого характерне для його виробничої діяльності.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 Цивільного Кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Чинне на момент виникнення правовідносин законодавство не містить норм щодо відповідальності сторін за договором відносно неправомірних дій однієї із його сторін.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 10 Закону № 168/97-ВР та статей 1 і 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-III, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Таким чином суд приходить до висновку про відсутність підстав для визначення позивачеві сум податкового зобовязання з податку на додану вартість та застосування до нього санкцій за невідповідність закону відображених у податковому обліку іншою стороною по договору податкової звітності, а тому позов спеціалізованого монтажного підприємства по газифікації «СМПГ»до державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області про скасування податкового повідомлення-рішення, підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області від 28.09.2010 р. № 0000632301/0.

Стягнути з Державного бюджету на користь спеціалізованого монтажного підприємства по газифікації «СМПГ»3 (три) грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. У разі застосування судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений 22 квітня 2011 року.

Суддя С.М. Гарань