Постанова № 15103715, 15.03.2011, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/455/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2011 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіСалюка П.І.

при секретаріРозумняк О.В.

за участі:

представника позивача:

представника відповідача: Суханюка О.П.

Голобурди К.Є., Литвин В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Макрус ЛТД" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0005632301/0/9575 від 22.12.2010 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому вказав, що з 10 листопада 2010 року по 30 листопада 2010 р. працівниками ДПІ у м. Хмельницькому була проведена планова виїзна документальна перевірка з питань дотримання ним вимог податкового законодавства валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року За наслідками перевірки був складений акт №12531/23-6/30865468 від 07.12.2010 року. На підставі акту перевірки у м. Хмельницькому було внесено Податкове повідомлення-рішення №0005632301/0/9575, яким встановлено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем, - податок на прибуток приватних підприємств (3011021000) на загальну суму 76970 грн. 00 коп.

Позивач вважає, що прийняте податкове повідомлення-рішення є незаконним, виходячи з наступного. Послуги, надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Макрус ЛТД" не були передпродажними та рекламними. Надані послуги повністю позивачем оплачені і вони пов'язані з його господарською діяльністю, внаслідок чого правомірно були віднесені до складу валових витрат.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, обґрунтувавши їх вищевказаними мотивами.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали письмові заперечення проти позову, просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, встановив наступне.

ДПІ у м. Хмельницькому проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Макрус ЛТД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки №12531/23-6/30865468 від 07.12.2010 року. (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем п.1.32, п.5.1, п.п 5.2.1, п.5.2, п.п 5.3.9, п. 5.3, п.п. 5.4.8, п. 5.4 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету на суму 51313грн.00 коп.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Хмельницькому було прийнято Податкове повідомлення-рішення №0005632301/0/9575 від 22 грудня 2010 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Макрус ЛТД" визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 76970 грн. 00 коп.

З висновками, викладеними в акті перевірки, а також з правомірністю спірного податкового повідомлення-рішення суд не погоджується, вважає їх необґрунтованими, виходячи з такого.

Так, ТОВ “Макрус ЛТД” протягом 2007 2009 років на договірних умовах здійснювало замовлення інформаційно-консультаційних послуг у ПП ОСОБА_6.

Судом встановлено, що Пунктом 3.2.2 Акту встановлено порушення п.1.32, п.5.1 п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3, п.п. 5.4.8, п.5.4 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 №283/94-ВР, а саме субєктом господарювання безпідставно завищено валові витрати на суму 205250, грн., за рахунок віднесення до складу валових витрат, витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та розрахунки за, які проведено в готівковій формі, а саме надання маркетингових послуг ПП ОСОБА_6, які ДПІ у м. Хмельницькому визначила, як передпродажні та рекламні заходи.

З да ним висновком суд не погоджується, оскільки контролюючий орган не вірно визначив та не в повній мірі дослідив господарські відносини з ПП ОСОБА_6, які за своєю суттю не є передпродажними та рекламними заходами, крім того, саме на підставі підтверджуючих документів, які не дослідила ДПІ у м. Хмельницькому ТзОВ "Макрус ЛТД" вірно було віднесено до валових витрат послуги надані ПП ОСОБА_6.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи держвлади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2. ст. 5 вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 названого Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В ст.627 ЦК України вказано, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки на час проведення перевірки і в період судового розгляду справи жодний з договорів (правочинів), зазначених у акті перевірки, не визнаний недійсним, відповідач не мав права стверджувати, що витрати на оплату послуг не відносяться до господарської діяльності позивача.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

При цьому ні вказаний Закон, ні правила ведення податкового обліку, до яких належать Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. N 88 (далі - Положення N 88), не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договору, який передбачає придбання послуг, вже є ознакою господарської діяльності. Зміст договору про надання послуг та їх особливість у цілому полягають в тому, що вони споживаються у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (ст. 901 Цивільного Кодексу України). Тобто результат послуг не має матеріального виразу та проявляється лише шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг.

Згідно з частиною першою ст. 43 ГК України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Статтею 67 ГК України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Надання інформаційно-консультаційних послуг не суперечить чинному законодавству України, оскільки не існує нормативно-правового акта, який би забороняв або обмежував таку діяльність.

Пункт 5.3 ст. 5 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових. Серед таких обмежень послуги, які було виключено відповідачем зі складу валових витрат позивача, відсутні.

Так, відповідно до ст.1 Закону України "Про рекламу" реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; а заходи рекламного характеру - це заходи з розповсюдження реклами, які передбачають безоплатне розповсюдження зразків товарів, що рекламуються, та/або їх обмін споживачам однієї кількості чи одного виду товарів, що рекламуються, на інший.

Також необхідно зазначити, що відповідно до листа ДПАУ від 08.04.2008 р. N 3146/6/15-016 до передпродажних та рекламних заходів, які зазначені в підпункті 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" віднесені зокрема, послуги по розміщенню продукції в місцях продажу, послуги з очищення, фасування, оперативного поповнення обсягів товарів на стелажах, розміщення інформації про товар тощо. Вказаних заходів не було між ТОВ “Макрос ЛТД” та ПП ОСОБА_6

Послуги надані ПП ОСОБА_6 стосувались інформаційно-консультаційних, (проведення аналізу потреб товару для подальшої реалізації, консультації по питаннях ведення комерційної діяльності, консультації по питаннях професійної підготовки та підвищення кваліфікації кадрового складу аптек, консультації щодо дотримання чинного законодавства у сфері цінової політики), але ніяк не рекламних та передпродажних заходів.

Послуги, які надавались ПП ОСОБА_6, мали відношення до сфери ведення бухгалтерського обліку та формування замовлення продукції, кадрових питань, що виключає відношення вказаних послуг до рекламних та передпродажних заходів.

ТОВ “Макрос Лтд" під час перевірки надав відповідачу договори про надання послуг, акти здачі-прийняття виконаних робіт та платіжні документи на сплату контрагентам коштів за надані послуги.

В акті перевірки відповідачем безпідставно розширено низку документів, якими повинен підтверджуватися факт надання послуг. Чинне законодавство не передбачає спеціальних вимог щодо обов'язкової наявності певних документів для підтвердження факту надання інформаційно-консультаційних послуг.

Підпунктом 5.3.9 ст. 5 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухобліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення N 88 визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Виходячи із змісту вищенаведених норм, вимог до інформації щодо періоду надання послуг та необхідності деталізації об'єкта надання послуг вони не містять. Акти, якими оформлювався факт отримання послуг від вищевказаних контрагентів, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву послуг, їх вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, посади та підписи уповноважених осіб. Крім того, акти, звіти, що засвідчують факт надання послуг, не були визнані недійсними у встановленому чинним законодавством порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено вартість вищевикладених послуг до складу валових витрат без порушення вимог Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з частинами першою та другою ст. 71 КАС України відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення від 22 грудня 2010 р., внаслідок чого воно є протиправним і підлягає скасуванню.

З врахуванням наведеного, керуючись Конституцією України, Цивільним Кодексом України, Господарським Кодексом України, Законом України " Про оподаткування прибутку підприємств", Законом України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.1 Закону України "Про рекламу", на підставі ст. ст. 9, 69 - 71, 94, 97, 158 - 163 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов - задоволити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому №0005632301/0/9575 від 22.12.2010 року.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Повний текст постанови виготовлено 18 березня 2011 року

Суддя "Згідно з оригіналом" СуддяП.І. Салюк