Постанова № 15103664, 18.04.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2011 р. Справа № 2-а-6441/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченка К.В.,

при секретарі: Михайленко О.А.

за участю представників:

позивача Купка І.П.,

ДПІ у м.Херсоні Шевченко О.А.,

ГУ ДКУ в Херсонській - Решетка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

науково-виробничого приватного підприємства «Днепр-2»

до державної податкової інспекції у м.Херсоні, Головного управління Державного казначейства України в Херсонській області

про стягнення бюджетного відшкодування,,

встановив:

В листопаді 2010 року науково-виробниче приватне підприємство «Днепр-2» (надалі-позивач) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м.Херсоні (надалі відповідач-1, ДПІ) про стягнення на користь позивача бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за липень, листопад, грудень 2009 року, січень, лютий, березень 2010 року в розмірі 3389 944,6 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України.

17.01.2011 року позивач надав клопотання про зменшення розміру позовних вимог, в якому зазначив, що станом на 11.01.2011р. ДПІ частково підтвердило на суму 344618,30 грн. заявлені до стягнення суми бюджетного відшкодування за липень 2009р., січень, лютий та березень 2010р., а тому просив стягнути бюджетне відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 3045326,3 грн..

Ухвалою суду від 21.02.2011р. до участі у справі в якості другого відповідача залучене Головне управління Державного казначейства України в Херсонській області (надалі-відповідач-2).

15.04.2011 року позивач надав клопотання про зменшення позовних вимог, в якому вказав, що ДПІ частково підтвердило на суму 826817,5 грн. заявлені до стягнення суми бюджетного відшкодування за листопад, грудень 2009р., лютий 2010р., а тому просив стягнути бюджетне відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 2218 508,8 грн..

Відповідно до позовної заяви, клопотань про зменшення позовних вимог та пояснень представника позивача в судовому засіданні, позовні вимоги ґрунтуються на тому, що за результатами господарської діяльності позивач задекларував бюджетне відшкодування з ПДВ за липень 2009р. в сумі 1776590 грн., за листопад 2009р. в сумі 1 951943 грн., за грудень 2009р. в сумі 5400899 грн., за січень 2010р. в сумі 1786504 грн., за лютий 2010р. в сумі 1440206 грн. та за березень 2010р. в сумі 2157992 грн., правомірність декларування якого було підтверджена проведеними ДПІ перевірками із складанням відповідних довідок про відсутність порушень. Станом на 17.11.2010р. позивачу відшкодовано з бюджету ПДВ за липень 2009р. в сумі 1564741,2 грн., за листопад 2009р. в сумі 1491888,4 грн., за грудень 2009р. в сумі 3651318,1, за січень 2010р. в сумі 1266811,8 грн., за лютий 2010р. в сумі 652880,3 грн. та за березень 2010р. в сумі 1074289,5 грн.. На момент звернення позивача до суду залишок невідшкодованого ПДВ складав за вказані періоди 4812204,7 грн., з яких відповідач-1 підтвердив та включив до реєстру на відшкодування 1422260,1 грн.. Позивач вважає, що ДПІ порушує його право на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за вказані періоди в тому розмірі, який задекларований позивачем в деклараціях з ПДВ за ці періоди, оскільки порушень вимог Закону України «Про податок на додану вартість» при декларуванні позивачем цього відшкодування відповідними перевірками ДПІ не виявлено, а тому відсутні підстави для відмови позивачу у його своєчасному отриманні. Оскільки ДПІ не виконує своїх обовязків по підтвердженню органу державного казначейства України заявленого позивачем бюджетного відшкодування з ПДВ за вказані періоди, позивачу не виплачується відповідачем-2 з бюджету вказане відшкодування. Після звернення позивача до суду з даним позовом ДПІ направляло позивачу листи від 13.01.11р. №499/10/19-132 та від 13.04.11р. №9446/10/19-132, якими повідомило позивача про залишки сум бюджетного відшкодування з урахування підтверджених та непідтверджених сум. Згідно останнього листа ДПІ від 13.04.11р. №9446/10/19-132 залишок заявленого до відшкодування та невідшкодованого ПДВ станом на 13.04.11р. складає 13265280,92 грн.. Позивач зазначає, що в рамках даної справи ним заявлені вимоги про стягнення бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2009р. в сумі 141 741,30 грн., за грудень 2009р. в сумі 1165 674,7 грн., за січень 2010р. в сумі 186 203,3 грн., за лютий 2010р. в сумі 445 534,50 грн. за березень 2010р. в сумі 279 355 грн., а всього на суму 2218 508,8 грн.. Дані суми залишаються непідтвердженими ДПІ і не отриманими позивачем на час розгляду справи. Ті суми бюджетного відшкодування за ці ж періоди, які підтверджені ДПІ, але також залишаються неотриманими позивачем, до стягнення в судовому порядку не заявлялись. Позивач зазначає, що неотримані ним суми бюджетного відшкодування, які декларувались до липня 2009 року, вже були предметом судового розгляду, і по ним є рішення судів.

Відповідно до письмових заперечень ДПІ на адміністративний позов та пояснень представника ДПІ в судовому засіданні, ДПІ просить відмовити в позові з тих підстав, що на даний час залишаються частково непідтвердженими суми бюджетного відшкодування з ПДВ, які заявлені позивачем за листопад, грудень 2009р., січень, лютий та вересень 2010р., оскільки ДПІ досі не отримало відповідей на всі свої запити до інших податкових інспекцій щодо контрагентів позивача по ланцюгам поставок позивачу товарів, що унеможливлює підтвердження заявлених позивачем до відшкодування сум ПДВ до виробника. Підтверджуючи той факт, що проведеними перевірками заявлених позивачем до відшкодування з бюджету сум ПДВ за листопад, грудень 2009 року, січень, лютий та вересень 2010 року порушень вимог Закону України «Про податок на додану вартість» не виявлено, що відображено у відповідних довідках ДПІ за ці періоди, відповідач-1 вважає неможливим виплату позивачу тих сум ПДВ, щодо яких відсутні результати зустрічних перевірок, оскільки право на бюджетне відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті цього податку до бюджету, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті ПДВ в ціні товару, яка оплачена платником.

Відповідача-2 надав суду письмові пояснення, в яких просив прийняти законне та обґрунтоване рішення, і зазначив, що до повноважень органів Держказначейства не входить контроль за обґрунтованістю та своєчасним внесенням обовязкових платежів до бюджету, у т.ч. і ПДВ, у звязку з чим відповідач-2 не може надати оцінку законності позовних вимог. Відповідач-2 також вказав на те, що відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України органи Держказначейства мають повноваження здійснювати безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Позиція відповідача-2 була підтримана його представником під час судового розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.

Як встановлено судом, сума бюджетного відшкодування, яка стягується за цим позовом в розмірі 2218 508,8 грн., є частиною бюджетного відшкодування, заявленого позивачем до відшкодування на свій банківський рахунок згідно за податковими деклараціями з ПДВ за листопад, грудень 2009 року, січень, лютий та вересень 2010 року.

При цьому під час проведення відповідачем-1 виїзних позапланових перевірок позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за листопад, грудень 2009 року, січень, лютий та вересень 2010 року порушень з боку позивача під час формування податкового кредиту та визначення податкових зобов'язань з ПДВ виявлено не було, про що ДПІ складено відповідні довідки від 27.01.2010р. №217-013/31006292, від 02.03.10р. №951/23-2/31006992, від 23.03.2010р. №6/07-013-31006992, від 18.05.2010р. №12/07-013/31006992.

Відмову у виплаті позивачеві спірної суми бюджетного відшкодування податковий орган мотивує відсутністю доказів на підтвердження факту надходження до бюджету надмірних сум ПДВ внаслідок сплати постачальниками позивача відповідних сум податку по всьому ланцюгу поставок до виробника.

Пунктом 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97-ВР (надалі Закон № 168/97) бюджетне відшкодування визначено як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені виключно Законом № 168/97, а саме пунктом 7.7 статті 7 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, Закон № 168/97 передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності. При цьому за певних обставин може утворюватися ситуація, коли різниця між податковими зобов'язаннями (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) буде від'ємною. Ця різниця за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

З матеріалів справи вбачається, що одним з видів діяльності позивача є експорт зернових культур за межі митної території України, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями податкових декларацій позивача з ПДВ із зазначенням обсягу експортних операцій, та про що зазначає ДПІ у вищевказаних довідках від 27.01.2010р. №217-013/31006292, від 02.03.10р. №951/23-2/31006992, від 23.03.2010р. №6/07-013-31006992, від 18.05.2010р. №12/07-013/31006992.

Враховуючи, що позивач є експортером зернових культур, поставка яких нерезиденту оподатковується за нульовою ставкою ПДВ, то перевищення сплаченого позивачем ПДВ над отриманим, і як наслідок виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування, є цілком економічно виправданим та узгоджується з таким видом діяльності позивача.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Згідно із пл. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Виходячи із приписів вищевказаної норми закону, відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

ДПІ не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит, не вказує на неправильність складання позивачем податкових декларацій з ПДВ та розрахунків належних до бюджетного відшкодування сум ПДВ, а також не посилається на відсутність фактичної сплати позивачем у складі ціни товарів сум ПДВ, які увійшли до задекларованого позивачем бюджетне відшкодування.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

ДПІ не виявила будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту. Крім того, ДПІ не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету, або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Водночас слід зазначити, що несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену разом із ціною товару (послуги) продавцю. Факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти.

Відтак власне відсутність доказів сплати постачальниками позивача по ланцюгу ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для відмови позивачеві в одержанні бюджетного відшкодування при відсутності обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника ПДВ.

Також ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливість зясувати всі обставини діяльності постачальників товарів до виробника на момент придбання цього товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Твердження ДПІ про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону №168/97, сплата сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами позивача судом до уваги не приймаються на підставі наступного.

Як вже зазначено вище, за пунктом 1.8 ст. 1 Закону №168/97 бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, на відміну від податкового кредиту законодавче визначення бюджетного відшкодування пов'язане із сплаченими платником сумами податку.

Аналіз норм Закону №168/97 свідчить, що термін "сплата податку" вживається в розумінні сплати податку покупцем у зв'язку з придбанням товарів /робіт, послуг/ .

Так, пункт 1.3 ст. 1 Закону №168/97, даючи визначення платника податку, як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка ввозить /пересилає/ товари на митну територію України.

З огляду на зазначене слід зробити висновок про те, що вимога пункту 1.8 ст. 1 Закону №168/97 щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку на додану вартість у складі ціни товарів /робіт, послуг.

ДПІ в своїх довідках підтверджує той факт, що до відшкодування з бюджету позивачем за листопад, грудень 2009 року, січень, лютий та вересень 2010 року заявлені суми ПДВ, які не перевищують суми цього податку, фактично сплачені позивачем у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), що підтверджує дотримання позивачем вимог пп. 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97.

Порядок перевірки податковим органом задекларованого платником податків бюджетного відшкодування передбачений підпунктами 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.

Згідно пп.7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно пп.7.7.6. п.7.7 вказаної статті орган державного казначейства на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Підпунктом "в" підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Факти надіслання позивачу податкових-повідомлень рішень про зменшення позивачу сум бюджетного відшкодування за листопад, грудень 2009 року, січень, лютий та вересень 2010 року відсутні.

Судом встановлено, що у визначений пп.7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР термін відповідач-1 відповідні висновки із зазначенням сум бюджетного відшкодування, які стягуються позивачем в рамках даної справи, до органу державного казначейства не надав, і спірні суми бюджетного відшкодування за листопад, грудень 2009 року, січень, лютий та вересень 2010 року позивачеві не перераховані.

Способом захисту порушеного права у випадку невідшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є стягнення такої заборгованості з Державного бюджету, а тому позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету на користь позивача суми бюджетного відшкодування за листопад, грудень 2009 року, січень, лютий та вересень 2010 року в розмірі 2 218508,8 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позовні вимоги науково-виробничого приватного підприємства «Днепр-2» задовольнити.

Стягнути з державного бюджету України (р/р 31118030700002 в ГУДКУ у Херсонській області, код ЄДРПОУ 24104230, МФО 852010, код доходу 14010200) на користь науково-виробничого приватного підприємства «Днепр-2» (74000, м.Херсон, вул..Нафтовиків,10, код ЄДРПОУ 31006992) бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2009р. в сумі 141 741,30 грн., за грудень 2009р. в сумі 1165 674,7 грн., за січень 2010р. в сумі 186 203,3 грн., за лютий 2010р. в сумі 445 534,50 грн. за березень 2010р. в сумі 279 355 грн., а всього на суму 2218508 (два мільйони двісті вісімнадцять тисяч пятсот вісім) гривень 80 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь науково-виробничого приватного підприємства «Днепр-2» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1700 (тисяча сімсот) гривень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21 квітня 2011 р..

Суддя Кравченко К.В.

кат. 8.2.3