Постанова № 15103513, 29.03.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2011 р. № 2-а- 12736/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Заічко О.В.

за участю секретаря судового засідання - Басовій Н.М.

за участю представників сторін:

позивача - Мушкатьорова К.І.,

відповідача - Караульної Ю.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП ІРВІС"

до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

проскасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “НПП ІРВІС”, звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова № 0000591800/0 від 01.09.2010р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 2420,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1210,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що чинним законодавством України не передбачено обовязку платника податків перевіряти законність реєстрації контрагента, дійсність свідоцтва платника ПДВ та належних повноважень особи на підписання податкової накладної, справність сплати контрагентом податків чинність установчих документів, тощо. Та, як випливає зі змісту п. 7.2.4 ЗУ „Про податок на додану вартість”, право на складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Під час видачі податкових накладних TOB "СК Техспецбуд" знаходилось в єдиному державному реєстрі та на обліку платників податків і мало свідоцтво платника ПДВ. Закон України "Про Про податок на додану вартість" визнає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку зазначений Закон не передбачає. Позивач також заперечує проти визнання відповідачем угод (правочинів), укладених між ним та його контрагентами, нікчемними, оскільки такі дії суперечать чинному законодавству.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що податкові накладні, які виписані TOB "СК Техспецбуд" на адресу ТОВ «НПП ІРВІС» оформлені з порушенням п. 6. 18 Порядку «Про затвердження форми податкової накладної та порядку ЇЇ заповненнями», що затверджений наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, пп. 7.2.3. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», не можуть вважатися звітними податковими та одночасно розрахунковими документами і не можуть бути підставою для формування податкового кредиту, не мають юридичної сили, не можуть бути підставою для бухгалтерського і податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з податку на прибуток та податку на додану вартість підприємства, як у перевіряємого підприємства так і у його контрагентів. Крім того, відповідач посилається на нікчемність угоди, укладеної позивачем з TOB "СК Техспецбуд". На думку відповідача, дані обставини в сукупності свідчать про відсутність правових підстав для формування позивачем податкового кредиту за операціями по взаємовідносинах із зазначеними контрагентами, як передбачено вимогами ст.3 та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», із змінами і доповненнями.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію № 505014 серії А00 ТОВ “НПП ІРВІС” зареєстровано як юридична особа, ідентифікаційний код 33606450.

ДПІ в Київському районі м. Харкова було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ “НПП ІРВІС”, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків TOB «CK Техспецбуд», код ЄДРПОУ 34328794, за період: травень вересень 2009 року. За наслідками цієї перевірки складено акт № 4443/18-010/33606450 від 20.07.2010р. та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000591800/0 від 01.09.2010р. на суму 3630,00 грн., в тому числі донарахування податку на додану вартість в сумі 2420,00 грн. та фінансових санкцій в сумі 1210,00 грн.

Це донарахування відбулося з таких підстав:

TOB «CK Техспецбуд» у період, що перевірявся, надавало ТОВ «НПП ІРВІС» послуги по проведенню маркетингових досліджень ринку витратомерів лічильників енергоносіїв на підставі Договору №502 від 05.02.2009 року, актів виконаних робіт та податкових накладних №0506.002 від 06.05.09, №0612.002 від 12.06.09, № 0713.003 від 13.07.09, які підписані з боку TOB «CK Техспецбуд» від імені Лубенського А.І. Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включена ТОВ «НПП ІРВІС» до податкового кредиту відповідного періоду, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних.

В листі Прокуратури міста Харкова від 17.02.2010 року, що надійшов до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова зазначено, що Лубенським А.І. - директором TOB «CK Теспецбуд» надані письмові пояснення з яких вбачається, що з 12.12.2008р. по 02.04.2010р. Лубенський А.І. ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності TOB «CK Теспецбуд» не мав: про штатну чисельність та хто фактично здійснював фінансово-господарську діяльність, де фактично знаходиться підприємство йому не відомо; ніколи не зустрічався з посадовими особами підприємств-контрагентів TOB "CK Техспецбуд". З огляду на викладене відповідач зробив висновок про неможливість виконання TOB "CK Техспецбуд" своїх зобов'язань перед ТОВ “НПП ІРВІС” та неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій перевіряємим підприємством.

Згідно з актом перевірки № 4443/18-010/33606450 від 20.07.2010 р. відповідач виключив із податкового кредиту суму ПДВ 2420,00 грн. по придбанню послуг в TOB "CK Техспецбуд".

Вимогами п. 6, 18 порядку заповнення податкової накладної, який затверджений наказом ДПА України від 30.05.1997 року за № 165 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 зі змінами та доповненнями «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповненнями» передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, оригінал податкової накладної надається покупцю товарів (послуг) на його вимогу, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Вимогами пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями зазначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань у продавця та є одночасно звітним податковим і розрахунковим документами, її оригінал надається покупцю, а копія залишається у продавця; податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари, роботи (послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Враховуючи матеріали пояснень Лубенського А.І., всі договори, податкові накладні, акти виконаних робіт підписані від імені директора підприємства Лубенського А.І. складені з порушенням вимог ст. 3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІУ „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зі змінами та доповненнями, вимог „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, вимог п. 18 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповненнями», затвердженим наказом ДПА України від 30.05.1997 року за № 165 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97р. за № 233/2037 зі змінами та доповненнями, не мають юридичної сили, не можуть бути підставою для бухгалтерського і податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з податку на прибуток підприємства та ПДВ, як у перевіряємого підприємства так і у його контрагентів.

Вищенаведене свідчить про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій перевіряємим підприємством та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України від 16.01.2003 року № 435 - IV зі змінами та доповненнями недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 ст. 203 ЦК України від 16.01.2003 року № 435 - IV зі змінами та доповненнями зазначено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК від 16.01.2003 року № 435 - IV зі змінами та доповненнями, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 228 ЦК України від 16.01.2003 року № 435 - IV, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, правочини укладені та такі, що виконувались, від імені ТОВ "СК Техспецбуд" не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97- ВР від 03.04.1997 визначено, що "податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку..."

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту - п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97- ВР від 03.04.1997.

Відповідно до вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року за № 168/97 -ВР „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно п.5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 5.2.1 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

Більш детально поняття зміст господарської операції надає “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затверджене наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 р. № 88.

Так, відповідно до пункту 2.1 “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пункт 2.4 зазначеного Положення зазначає, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Крім того, витрати на маркетинг відображаються у складі валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, які зазначені в підпункті 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. При цьому, відповідно до вказаного підпункту Закону, платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на маркетинг стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником. Тобто, зазначені витрати мають бути безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку.

Отже, що підставою для включення витрат, в тому числі витрат на сплату маркетингових послуг, до складу валових, є безпосередній зв'язок їх з господарською діяльністю та належне документальне оформлення цих операцій відповідно до правил ведення податкового обліку.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

Суд зазначає, що первинні документи позивача, а саме: акти виконаних робіт за договором про надання послуг по проведенню маркетингових досліджень не містять всі обовязкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів.

Також, у відповідності до вимог ст. 71 КАС України, позивачем не надані звіти щодо фактично здійснених заходів (що саме, яким чином, де та як здійснено та інше.) у зв'язку з виконанням маркетингових досліджень.

Слід зазначити, що позивачем не надано доказів, що виконавцем - ТОВ "СК Техспецбуд" надані саме послуги, обумовлені договором про надання послуг по проведенню маркетингових досліджень і що отримана інформація була використана у власній господарській діяльності підприємства.

Суд вважає, що з матеріалів справи не вбачається економічна доцільність витрат позивача на інформаційно-маркетингові послуги спрямовані на максимізацію доходів підприємства, тобто отриманню прибутку в цілому.

Отже, на підставі вищевикладених обставин, судом відхиляються доводи позивача стосовно того, що отримані послуги повязані з господарською діяльністю ТОВ "НПП ІРВІС".

Таким чином, суд приходить до висновку, що угода між ТОВ "СК Техспецбуд" та ТОВ „НПП ІРВІС" на виконання маркетингових досліджень Донецькій, Запоріжській, Харківській області не спричиняє реального настання правових наслідків, в зв'язку з чим при проведені операцій з ТОВ "СК Техспецбуд" порушено вимоги пп. 7.2.3, 7.2.6, 7.4.1, пп. 7.4.4 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, внаслідок чого ТОВ „НПП ІРВІС" зависило податковий кредит за травень - вересень 2009 року у сумі ПДВ 2420,00 грн.

Як встановлено приписами ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Натомість доказів правомірності, законності та обґрунтованості позивачем своєї позиції суду не надано.

Згідно ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідна сторона дотримала вимоги закону про захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її дії є правомірними.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що висновки позивача щодо порушення відповідачем при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення вимог чинного законодавства - не відповідають дійним обставинам справи та не можуть бути підставою для задоволення позову.

За таких обставин, виходячи з приписів ст. ст.19, 67 Конституції України та ч. 1 ст. 9, ч. 2 ст. 70 КАС України, суд приходить до висновку, що прийняте Державною податковою інспекцією у Київському районі міста Харкова спірне податкове повідомлення рішення № 0000591800/0 від 01.09.2010р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 2420,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1210,00 грн. , є правомірним та такими, що не підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 71, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП ІРВІС" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 04 квітня 2011 року.

Суддя Заічко О.В.