Постанова № 15103511, 06.04.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

06 квітня 2011 р. № 2-а- 15872/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіна Ю.В. при секретарі судового засідання Смоляр Є.А.

за участю представників

позивача Інденко М.В.,

відповідача Баєва О.Ю.

прокуратури - Горюнової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Лозівського міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області до Комунального підприємства " Теплові мережі" Лозівської міської ради про стягнення заборгованості

встановив:

Позовні вимоги заявлені до комунального підприємства “Теплові мережі” Лозівської міської ради Харківської області про стягнення заборгованість у розмірі 8077112,35 грн.

Представники позивача та прокуратури адміністративний позов підтримали у повному обсязі пославшись на те, що підприємство має заборгованість по сплаті узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість та штрафним санкціям на загальну суму 8077112,35 грн. Позивачем проводилися заходи щодо погашення заборгованості в порядку , визначеному положеннями ст.11 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі по тексту Закон № 2181-ІІІ), проте сума заборгованості погашена не була, що стало підставою для звернення до суду із вказаним адміністративним позовом. Представник прокуратури підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини:

Комунальне підприємство Лозівської міської ради Харківської області “Теплові мережі” з 13.04.2005р. зареєстровано виконавчим комітетом Лозівської міської ради Харківської області у якості юридичної особи, та перебуває на обліку як платник податків у Лозівській ОДПІ.

У грудні 2007 року, січні-травні 2008 року, червні - грудні 2008 року, лютому-жовтні та грудні 2009 року, січні-листопаді 2010 року підприємство подало до податкової інспекції декларації з податку на додану вартість, у яких підприємством самостійно визначено суму податкового зобовязання у розмірі 6392572,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 30 грн.

Відповідно до п. п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України № 2181 - III платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону для подання податкової декларації. В п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 вказаного закону зазначено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені ст. 5, визнається сумою податкового боргу платника податків.

У грудні 2007 року, березні, грудні 2008 року, січні, жовтні 2008 року, березні, травні 2010 року позивачем проводилися невиїзні документальні перевірки відповідача з питань своєчасності сплати податку на додану вартість, якими були встановлені порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань, про що складено відповідні акти, копії яких наявні у матеріалах справи. Порушення встановлені вказаними актами перевірок стали підставою для нарахування штрафних санкцій, в порядку встановленому п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181-ІІІ. Відповідно до податкових повідомлень рішень Лозівської ОДПІ №0001082310/0 від 18.12.2007р; № 0000231502/0 від 12.03.2008р.; №0001241502/0 від 30.12.2008р.; № 0000082310/0 від 13.01.2009р.; №0001281502/0 від 29.10.2009р.; №0000222310/0 від 09.03.2010р.; №0000202310/0 від 09.03.2010р.; №0000471502/0 від 19.05.2010р. загальна ума штрафних санкцій дорівнює 1684510,35 грн.

Із пояснень представників сторін встановлено, що вказані податкові повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувалися та відповідно до приписів Закону України № 2181-ІІІ є узгодженими.

У звязку з тим що відповідачем самостійно не сплачені податкові зобовязання Лозівською ОДПІ відповідно вимог ст..6 Закону України № 2181-III на юридичну адресу боржника направлено першу податкову вимогу №2 1/66 від 05.05.2006р. та другу податкову вимогу № 2/94 від 06.06.2006р, які відповідачем отримані.

У судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову з тих підставі, що позивачем по справі неправомірно здійснено зміну призначення платежу, визначеному у платіжному дорученні.

З цього приводу суд зауважує, що він погоджується з позицією відповідача стосовно того , що у податкового органу в силу приписів ст.7 Закону України № 2181-ІІІ, п.6 ст.7 Закону України від 20.05.1999 року № 679-ХІV «Про національний банк України»Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління НБ України від 21.01.2004 року № 22 відсутнє право на здійснення самостійного зарахування сплачених платником податків сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету.

Проте суд звертає увагу на те, що вказане порушення не визначає загальної суми податкового боргу, що рахується за підприємством та може бути підставою оскарження податкового повідомлення - рішення про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків їх погашення, тоді як в судовому засіданні із пояснень представників сторін вбачається, що відповідачем жодне із рішень про застосування штрафних санкцій оскаржено не було.

Враховуючи викладене вище, суд вважає посилання представника позивача на порушення податковим органом порядку зарахування сум податку до бюджету, як підстави відмови у задоволенні позову необґрунтованим.

Щодо посилань представника відповідача на недотримання позивачем процедури погашення податкового боргу комунального підприємства, яка визначена ст.11 Закону України № 2181-ІІІ, як підстави відмови у задоволенні адміністративного позову, суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що відповідач згідно Довідки з єдиного державного реєстру, є комунальним підприємством, що передбачає особливий порядок дій з боку позивача, як податкового органу в частині погашення податкового зобовязання.

Так, відповідно до п. 11.2. ст. 11 Закону України № 2181-ІІІ у разі коли податковим боржником визнається платник податків, який не підлягає приватизації, податковий орган здійснює заходи щодо продажу його активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної діяльності. Коли сума коштів, отриманих від такого продажу, не покриває суму податкового боргу такого платника податків та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням про прийняття рішення щодо: надання відповідної компенсації бюджету, до якого має зараховуватися сума податкового боргу такого платника податків, за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків; реорганізації такого платника податків з урахуванням правил, встановлених цим Законом; ліквідації такого платника податків та списання податкового боргу; оголошення такого платника податків банкрутом у порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення звернення. У разі коли податковий орган не отримує зазначену відповідь у визначений цим пунктом строк або отримує незадовільну відповідь, податковий орган зобов'язаний звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.

Позивачем в судове засідання надано листування з виконавчим комітетом Лозівської міської ради стосовно наявності податкового боргу відповідача та надання переліку майна, яке може бути використано для погашення податкового боргу, з якої вбачається, що з боку виконавчого комітету Лозівської міської ради не були виконані вимоги позивача та не приймалось ніяких рішень на їх виконання. Із пояснень представника позивача встановлено, що дій щодо звернення до суду із заявою про визнання відповідача банкрутом ним не вчинено, проте суд зазначає, що ст.11 цього Закону не виключає можливості погашення податкового боргу за рахунок активів цих підприємств.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги той факт, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а відповідач належними доказами не довів факту погашення заборгованості у розмірі 8077112,35 грн., суд вбачає достатньо підстав для задоволення позову.

Відповідно ч.4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.160-163,167,185 КАС України

постановив:

Адміністративний позов Лозівського міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області до Комунального підприємства " теплові мережі" Лозівської міської ради про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі

Стягнути з Комунального підприємства " Теплові мережі" Лозівської міської ради (64602, Харківська область, м.Лозова, вул. Ломоносова,23, код ЄДРПОУ 33373495, р/р 260024257 ПАТ "Мегабанк", МФО 351629) заборгованість у розмірі 8077112.35 грн. (вісім мільйонів сімдесят сім тисяч сто дванадцять гривень 35 копійок) на р/р 31117029700015, одержувач Лозівське УДК у Харківській області, код 24134414, банк ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 11.04.2011 року

Суддя Зоркіна Ю.В.