Постанова № 15103377, 04.04.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 квітня 2011 р. № 2-а- 1258/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Скляр С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Виробничо-торгівельна фірма Альянс" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

встановив:

ПП "Виробничо-торгівельна фірма Альянс" звернулося до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 24.09.2010 року № 0000651800/0, від 17.11.2010 року № 0000651800/1, від 30.12.2010 № 0000651800/2, прийняті стосовно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні представники позивача за довіреністю ОСОБА_2, ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_4 проти позову заперечувала, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість", за що у відповідності до Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішення.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що уповноваженими особами Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка ПП "Виробничо-торгівельна фірма Альянс" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "СК Техспецбуд" за вересень-жовтень 2009 р., за результатами якої 15.09.2010 року було складено акт перевірки № 5433/18-010/33119167, де були зафіксовані порушення вимог пп. 7.2.3, 7.2.6, 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого, на думку відповідача, позивачем було занижено податок на додану вартість за вересень - жовтень 2010 р. на суму 950,50 грн., в т.ч. по періодах: вересень 2009 року - 600,00 грн., жовтень - 350,00 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 24.09.2010 року № 0000651800/0, згідно з яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1425,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем були винесені аналогічні податкові повідомлення - рішення від 17.11.2010 року № 0000651800/1 та від 30.12.2010 № 0000651800/2.

Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовується наступним.

Судом встановлено, що перевіркою, проведеною відповідним податковим органом були встановлені вищезазначені порушення податкового законодавства.

Так, висновок відповідача стосовно завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 950,00 грн., викладений в акті перевірки, не містить обґрунтованих даних, які відповідно до приписів чинного законодавства України дають підстави вважати, що дійсно ПП "Виробничо-торгівельна фірма Альянс" допущено вищезазначене порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.09 року позивачем було укладено з ТОВ "СК Техспецбуд" (код ЄДРПОУ 34328794) договір № 3/ТО-09 на надання послуг з технічного обслуговування його устаткування.

Факт надання та отримання сторонами послуг за вищезазначеним договором підтверджується актом приймання - передачі № 1 від 18.09.09 р. та актом приймання - передачі № 2 від 26.10.09 р.

Вищезазначені акти були отримані від контрагента за договором вчасно, підписані сторонами, скріплені печатками сторін та включені у валові витрати та Декларацію про прибуток підприємства.

Згідно пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону України від "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається при виникненні податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Так, на виконання умов договору ТОВ "СК Техспецбуд" виписало на адресу ПП "ВТФ Альянс" наступні податкові накладні:

№ 0918.001 від 18.09.2009 р. на суму 3600,00 грн.,

№1026.007 від 26.10.200 9р. на суму 2100,00 грн.

Суд звертає увагу, що у відповідності до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем ведеться реєстр отриманих та виданих податкових накладних.

Згідно до п.7 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого Наказом ДПАУ від 30.06.2005р № 244 "реєстр є основою для відображення зведених результатів обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість".

Вищезазначені податкові накладні були отримані позивачем вчасно, відповідно до вимог чинного законодавства, включені в реєстр отриманих та виданих податкових накладних і відповідають даним податкової декларації з ПДВ за вересень, жовтень 2009 року.

Судом встановлено, що 28 травня 2010 року позивачем був отриманий лист вих. № 10904/10/18-017 від ДПІ у Київському районі м. Харкова стосовно надання пояснень та документального підтвердження здійснених фінансово-господарських операцій з ТОВ "СК Техспецбуд" за вересень-жовтень 2009 р.

На вищезазначений лист ДПІ у Київському районі м. Харкова позивачем були надані пояснення та надані для ознайомлення оригінали нижченаведених документів:

- договір № З/ТО-09 від 01.09.2009 р.;

- податкова накладна №0918.001 від 18.09.2009 р. на суму 3600,00 грн.;

- податкова накладна №1026.007 від 26.10.2009р. у сумі 2100,00 грн.;

- акт виконаних робіт №1 від 18.09.2009р. на суму 3600,00 грн.;

- акт виконаних робіт № 2 від 26.10.2009р. на суму 2100,00 грн.

Виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (робіт, послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (робіт, послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є: транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами; касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Так, судом встановлено що суми, включені до податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), підтверджені оригіналами первинних документів.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суму у розмірі 950,00 грн., яка підтверджена відповідними податковими накладними, складеними ТОВ "СК Техспецбуд", у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг).

Що стосується посилання відповідача, що знайшло своє відображення також у відповідних рішеннях за результатами розгляду скарги позивача, на лист прокуратури Харківської області від 17.02.10 р., то суд зазначає наступне.

Останнє не дає відповідачу достатніх правових підстав стверджувати про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ОСОБА_1, як директором ТОВ "СК "Техспецбуд", та робити висновок, що вищезазначені договір, податкові накладні та акти виконаних робіт, підписані ОСОБА_1, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку і подальшого декларування податкових показників з податку на прибуток підприємства та ПДВ у ПП "ВТФ Альянс", оскільки ці твердження не є юридичним фактом, що встановлений в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Також, суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентом є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що договір, який було укладено між позивачем та контрагентом, визнаний судом недійсним.

А від так, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 р. - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі спірних податкових повідомлень-рішень, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав вищезазначений договір, укладений між позивачем - з одної сторони та ТОВ "СК Техспецбуд" - з другої сторони, недійсним.

Окрім того, суд звертає увагу, що позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано до суду докази наявності устаткування, яке ним використовується в господарській діяльності, у зв'язку з чим потребує послуг з його технічного обслуговування та що відповідачем не спростовано було при судовому розгляді.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, відповідна сторона - ДПІ у Київському районі м. Харкова, не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірними, що дає суду правові підстави для задоволення адміністративного позову шляхом визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень - рішень з урахуванням положень ст. 162 КАСУ та ст. 11 КАСУ, що потребується для повного захисту порушених прав та інтересів позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 24.09.2010 року № 0000651800/0, від 17.11.2010 року № 0000651800/1, від 30.12.2010 № 0000651800/2, прийняті стосовно приватного підприємства "Виробничо-торгівельна фірма Альянс".

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 04.04.2011 року.

Суддя Самойлова В.В.