Постанова № 15103277, 31.03.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 12557/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2011 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,

за участі представників: позивача - Болоховцева Є.О., відповідача - Федоренко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ХЗШВ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД ХЗШВ»(далі за текстом - позивач, ТОВ «ТД ХЗШВ») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова від 16.09.2010р. № 0000451800/0 про нарахування податку на додану вартість у сумі 1541800,00 грн., у тому числі 1186000,00 грн. за основним платежем та 355800,00 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив, що висновки Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про заниженням ТОВ «ТД ХЗШВ»податку на додану вартість є необєктивними та передчасними, оскільки ґрунтуються на результатах перевірки, яка проведена з порушенням встановленого порядку. Стверджує, що податковий кредит по податку на додану вартість у червні 2010 року сформований ним на підставі належним чином оформлених документів по взаємовідносинам з ТОВ «Медіа Простір»та ТОВ «Ціррус ЛТД». Вказав, що суми податкового кредиту по взаємовідносинам ПП «Дрімекс-ЛТД»в декларації з податку на додану вартість за червень 2010р. відображені ним помилково внаслідок технічної помилки при виконанні електронної версії податкової декларації. Звернув увагу, що вказана помилка виправлена ним шляхом подання до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок. Вважає, що оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не містить жодних інших умов чи обмежень для підтвердження права платника податку на податковий кредит, ніж податкова накладна, то підстави для висновку про заниження ним суми податку на додану вартість відсутні. Неправомірними та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях, вважає також висновки Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про нікчемність угоди між ТОВ «ТД ХЗШВ»та ТОВ «Медіа Простір», оскільки питання про недійсність правочину відповідно до положень Цивільного кодексу України має вирішуватись судом. Наполягає на тому, що платник податків не може нести відповідальність за будь-які дії своїх контрагентів. Посилаючись на фактичні обставини проведеної Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі міста Харкова перевірки, вважає її камеральною, та вказує на необґрунтованість застосування штрафної (фінансової) санкції відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17. 1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами», а не п.п. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 цього ж Закону.

Представник позивача в судовому засіданні доводи адміністративного позову підтримав та просив суд про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова (далі за текстом відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) та її представник у судовому засіданні проти вимог адміністративного позову заперечували. В наданих до суду письмових запереченнях представник відповідача послався на висновки акту перевірки та зазначив, що ТОВ «ТД ХЗШВ»до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за червень 2010р. включило суми по взаємовідносинам з ТОВ «Медіа Простір»та ПП «Дрімекс-ЛТД», які відповідно до баз даних органів державної податкової служби не мають можливостей щодо здійснення реальної господарської діяльності та не задекларували сум податкових зобовязань по взаємовідносинам з позивачем. З цих підстав стверджує про нікчемність правочинів ТОВ «ТД ХЗШВ»з ТОВ «Медіа Простір»та ПП «Дрімекс-ЛТД». Вказує на неправомірність декларування позивачем сум витрат, які документально не підтверджуються, а також на відсутність достатніх даних, які свідчать про звязок таких витрат з господарською діяльністю ТОВ «ТД ХЗШВ». Просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, дослідивши наявні по справі докази та керуючись нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав та належних доказів для задоволення позовних вимог.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем, Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, з 20.08.2010р. по 21.08.2010р. проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «ТД ХЗШВ»з питання встановлення розбіжностей, виявлених за результатами автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період з 01.06.2010р. по 30.06.2010р.. У звязку з цим на адресу позивача ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 21.08.2010р. направлено лист № 18613/10/18-018 від 10.08.2010р. щодо документального підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Медіа Простір»та ПП «Дрімекс-ЛТД»в червні 2010р.. Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення лист відповідача № 18613/10/18-018 від 10.08.2010р. отримано уповноваженою особою ТОВ «ТД ХЗШВ»25.08.2010р.. Повідомлення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 19564/10/18-018 від 20.08.2010р. про запрошення для підписання акту невиїзної документальної перевірки отримане головними бухгалтером ТОВ «ТД ХЗШВ»Рондар О.В. 25.08.2010р., про що свідчить особистий підпис останньої на розписці (а.с.83).

Суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі). Оскільки відповідачем була проведена саме документальна невиїзна перевірка діяльності ТОВ «ТД ХЗШВ», то суд доходить висновку, що при її проведенні відповідач діяв на підставі, у межах повноважень, визначених ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та у спосіб, визначений ч.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні, в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин, тобто дотримався вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України.

В ході розгляду справи судом встановлено, що при проведенні перевірки позивача ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова використовувало дані декларації позивача з податку на додану вартість з додатками та реєстр отриманих податкових накладних за червень 2010р., реєстраційні та інші дані щодо діяльності ТОВ «Медіа Простір»та ПП «Дрімекс-ЛТД», а також дані їх податкової звітності, отримані від органів державної податкової служби, в яких перебувають на обліку вказані контрагенти ТОВ «ТД ХЗШВ», дані Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. З цих підстав суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що проведена відносно нього перевірка по своїй суті була камеральною, оскільки відповідно до діючого на час виникнення спірних правовідносин підпункту «в»п.п. 4.2.2 п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних податкових декларацій без проведення будь-яких інших перевірок платника податків.

Суд відзначає, що положеннями підпункту «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” закріплено обовязок відповідача щодо самостійного визначення суми податкового зобовязання платника податків у разі, коли дані документальної перевірки результатів діяльності такого платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобовязань, заявлених в податкових деклараціях. В ході судового розгляду встановлено, що при проведенні документальної невиїзної перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова не виходила з неповноти чи недостатності даних, документів та відомостей, необхідних для здійснення вичерпних висновків щодо дотримання позивачем вимог податкового законодавства. З огляду на це суд визнає безпідставними доводи ТОВ «ТД ХЗШВ»щодо неправомірності застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій відповідно до вимог п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які застосовуються у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків саме за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону.

Позицію ТОВ «ТД ХЗШВ» про обовязок ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова застосувати санкції в розмірах, передбачених п.п. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»суд вважає неправомірною та звертає увагу, що санкція згідно з вказаною законодавчою нормою застосовується у разі виявлення внаслідок проведення камеральної перевірки арифметичних або методологічних помилок у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. В даному ж випадку, як зясовано в ході судового розгляду, відповідачем була проведена саме документальна перевірка, дані якої свідчать про заниження ТОВ «ТД ХЗШВ»сум податкових зобовязань, які не є наслідком ані арифметичних, ані методологічних помилок.

Результати перевірки позивача оформлені актом від 27.08.2010р. за № 8817/1800/36456736 (а.с.11-а.с.18). На підставі висновків акту перевірки від 27.08.2010р. за № 8817/1800/36456736 відповідачем 16.09.2010р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000451800/0, яким ТОВ «ТД ХЗШВ»визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в загальній сумі 1541800,00 грн., з яких 1186000,00 грн. основний платіж, 3558000,00 грн. штрафна (фінансова) санкція відповідно до вимог п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Як зясовано в ході судового розгляду, податкове повідомлення-рішення від 16.09.2010р. № 0000451800/0 за процедурою оскарження рішень контролюючих органів, передбаченою ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивачем не оскаржувалось.

В акті перевірки від 27.08.2010р. за № 8817/1800/36456736 відповідачем, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова зроблено висновок про порушення ТОВ «ТД ХЗШВ»положень п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при формуванні складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за червень 2010р. по взаємовідносинам з ТОВ «Медіа Простір»та ПП «Дрімекс-ЛТД», що призвело до завищення сум податкового кредиту та відповідно до заниження податку на додану вартість на суму 1186000,00 грн.. За таких обставин суд зазначає, що в спірних правовідносинах слід керуватись нормами спеціального закону, яким є Закон України «Про податок на додану вартість», в редакції, чинній на час виникнення таких правовідносин, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту, і не суперечать положенням спеціального Закону.

Суд зазначає, що відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. За змістом положень п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності. Дата виникнення права на податковий кредит визначається п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). В п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зроблено застереження стосовно того, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, норми чинного податкового законодавства повязують виникнення права на податковий кредит з наявністю податкової накладної, оформленої відповідно до вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ТОВ «ТД ХЗШВ»надало до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова декларацію з податку на додану вартість за червень 2010р. від 20.07.2010р. (а.с.34-а.с.40), де в складі податкового кредиту відобразило суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Медіа Простір»в розмірі 335000,00 грн. та ПП «Дрімекс-ЛТД»- в розмірі 851000,00 грн.

Будь-якого документального підтвердження правомірності зменшення сум податкових зобовязань з податку на додану вартість червня 2010р. на суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Дрімекс-ЛТД»позивачем не надано. Судом зясовано, що ТОВ «ТД ХЗШВ»визнає неправомірність декларування сум податкового кредиту з податку на додану вартість у червні 2010р. по взаємовідносинам з ПП «Дрімекс-ЛТД»внаслідок помилки. Про відсутність господарських операцій та помилковість віднесення до податкового кредиту сум по взаємовідносинам з ПП «Дрімекс-ЛТД»позивач зазначив в адміністративному позові, інформація про помилковість вказаних дій міститься в листах ТОВ «ТД ХЗШВ»на адресу відповідача № 0060 від 03.09.2010р. та № 0115 від 20.12.2010р. (а.с. 97-а.с.98).

Доводи позивача про самостійне виявлення помилок у поданій декларації з податку на додану вартість за червень 2010р. та їх виправлення шляхом подання уточнюючого розрахунку, де в складі податкового кредиту замість ПП «Дрімекс-ЛТД»вказано суму по взаємовідносинам з ТОВ «Ціррус ЛТД»відповідно до договору купівлі-продажу від 13.05.2010р., специфікації № 1 від 01.06.2010р, видаткової № РН-1006011 та податкової № 195 накладних від 01.06.2010р. (а.с.24-а.с.28) в тих же обсягах господарських операцій, суд визнає безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

За приписами п.п 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації та не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Разом з цим, якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Виправлення помилок провадиться шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за формою, встановленою Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПАУ від 30.05.1997 р. № 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за № 250/2054, до якого повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

В ході розгляду справи судом встановлено, що перевірка ТОВ «ТД ХЗШВ»з питання встановлення розбіжностей, виявлених за результатами автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за червень 2010р., проведена ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з 20.08.2010р. по 21.08.2010р., ще 21.08.2010р. відповідач направив на адресу позивача лист № 18613/10/18-018 від 10.08.2010р. щодо документального підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Медіа Простір»та ПП «Дрімекс-ЛТД»в червні 2010р., який отримано ТОВ «ТД ХЗШВ»25.08.2010р., в той же день (25.08.2010р.) ТОВ «ТД ХЗШВ»отримане повідомлення № 19564/10/18-018 від 20.08.2010р. про запрошення для підписання акту перевірки. За таких обставин суд зазначає, що факт подання ТОВ «ТД ХЗШВ»до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість до декларації за червень 2010р. (а.с.41-а.с.45) о 16 год. 13 хв. в пятницю 27.08.2010р. згідно з наданою позивачем квитанцією № 2 (а.с.43) не є доказом самостійного виявлення ТОВ «ТД ХЗШВ»помилок у показниках раніше поданої податкової декларації.

З матеріалів судової справи вбачається, що позивачем 02.04.2010р. укладено договір № 071/1-10 (а.с.19-а.с.21) з ТОВ «Медіа Простір»про надання послуг по виготовленню поліграфічної продукції, конкретний зміст яких та строки зазначаються в додатках, що є невідємною частиною договору. Відповідно до додатку № 1 (а.с.99) до договору від 02.04.2010р. № 07/1-10 зміст замовлених ТОВ «ТД ХЗШВ»визначено як розробка дизайну і розміщення замовлення на виготовлення поліграфічної продукції для мерчандайзингу, а найменування продукції листівки, флаєри, буклети, плакати, календарі, бейджі, каталоги, вобблери, шелфтокери, цінники, пакети загальною вартістю 2010000,00 грн.. Додатком № 2 від 05.04.2010р. до договору від 02.04.2010р. № 071/1-10 (а.с.87) сторони передбачили зміни умов основного договору в частині строків виконання робіт, прав замовника щодо перевірки якості робіт та порядку приймання результатів робіт.

Позивачем до матеріалів справи надано акт виконання послуг № 183006 від 30.06.2010р. (а.с.22) та податкову накладну № 183006 від 30.06.2010р. (а.с.23), а також рахунок-фактуру № 1125 від 05.07.2010р. (а.с.88) про розробку дизайну і розміщення замовлення на виготовлення поліграфічної продукції для мерчандайзингу на суму 2010000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 335000,00 грн.. Відповідно до наданих позивачем банківських виписок (а.с.29-а.с.32) оплата проведена частково в сумі 439477,00 грн.. Суд звертає увагу, що відповідно до банківських виписок грошові кошти в адресу ТОВ «Медіа Простір»перераховані як плата за виготовлення печатної продукції, при цьому, при перерахуванні 36845,00 грн. та 52632,00 грн. зазначено, що податок на додану вартість не передбачено. За даними листа ТОВ «ТД ХЗШВ»від 03.09.2010р. № 0060 кредиторська заборгованість ТОВ «Медіа Простір»станом на 31.08.2010р. складає 1570523,00 грн..

В силу положень п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності. Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ст. 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати ряд обов'язкових реквізитів серед яких зміст, обсяг та одиниця виміру господарської операції. Відсутність таких реквізитів за приписами п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, позбавляє первинний документ юридичної сили і доказовості. Зазначені норми вказують на те, що підставою для включення витрат до складу податкового кредиту є їх безпосередній звязок з господарською діяльністю платника податку та належне документальне оформлення. Правильність формування платником податків витрат в податковому обліку вимагає наявності зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. Водночас, сама наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Суд зазначає, що ні наданий позивачем акт виконання послуг № 183006 від 30.06.2010р., ні звіти про поетапне виконання послуг (а.с.89-а.с. 94) не містять інформації про конкретний зміст виконаних послуг та їх результат, зображуваний товар замовника та кінцевий поліграфічний продукт, отриманий в результаті виконаних робіт, а лише загальні відомості про розміри зображень, види шрифтів, товщину ліній, використані заливки, кольорове вирішення, типи та формати використаних носіїв електронної інформації. В звітах про поетапне виконання послуг йдеться про виконання ТОВ «Медіа Простір»робіт відповідно до технічного завдання, яке до матеріалів справи позивачем не надано, дані про осіб, які склали вказані звіти, та дані про дати складання в звітах відсутні. Оскільки інші документи в підтвердження фактичного виконання робіт, створення в результаті таких робіт певного поліграфічного продукту (його примірника), щодо зв'язку замовлених послуг з господарською діяльністю та їх використання в оподатковуваних операціях в межах такої діяльності позивачем надано не було, то суд приходить до висновку про безпідставність віднесення ТОВ «ТД ХЗШВ»до складу податкового кредиту в червні 2010р. сум по взаємовідносинам з ТОВ «Медіа Простір». Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до листа ТОВ «ТД ХЗШВ»від 03.09.2010р.№ 0060, довідки Головного управління статистики у Харківській області від 22.06.2009р. (а.с.47) та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.11.2010р. (а.с.57-а.с.58) основним видом діяльності позивача є оптова торгівля. Натомість, як відомо, під мерчандайзингом розуміється окремий маркетинговий напрямок з метою стимулювання роздрібного продажу шляхом привернення уваги споживачів до певних марок чи типів товарів за місцем їх реалізації (торгівельний центр, магазин, супермаркет). Фактично мерчандайзинг це частина процесу маркетингу, яка визначає методику продажу товару в магазині (торговій точці), а тому не може застосовуватись до оптового продажу товарів та продажу послуг.

Зясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного звязку доказів у їх сукупності, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ХЗШВ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо субєкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 05 квітня 2011 року.

Суддя Шевченко О.В.