Постанова № 15102463, 19.04.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/1894/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чеснокової А.О.,

при секретарі Пшенишному В.С.,

за участю:

представника позивача - Чорноморченко М.Є.,

представників відповідача - Крицького Р.Г., Сухомлин Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавхіммаш"до Державної податкової інспекції у м.Полтавіпро скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

09 березня 2011 року позивач Відкрите акціонерне товариство "Полтавхіммаш"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 25 серпня 2010 року № 0000812305/0 про сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2 962 300,00 грн.; від 19 листопада 2010 року № 0000852302/1 про сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 839 853,40 грн.; від 14 лютого 2011 року №0000852302/2 про сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 839 853,40 грн. /з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 25 березня 2011 року/.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на помилковість висновків податкового органу щодо порушення позивачем підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", зазначаючи, що тільки при отриманні податкової накладної платник податків, власне, і набуває свого законного права на формування податкового кредиту, відобразити який в декларації він має право у звичайному порядку. До того ж, оскільки такі податкові накладні включаються до реєстру виданих та отриманих податкових накладних в періоду, в якому вони отримані, податковий кредит за ними формується в загальному порядку. Вказував, що діючим законодавством не обмежено способи направлення та отримання податкових накладних платниками податків.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 25 березня 2011 року та просив їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити в задоволенні позовних вимог. У своїх запереченнях посилались на те, що у разі отримання податкових накладних, що виписані в різних податкових періодах, а надійшли із запізненням (за наявності документального підтвердження такого запізнення), платник податку - покупець товарів (робіт, послуг) повинен на дату отримання зазначених документів відобразити їх у графі 2 реєстру отриманих та виданих податкових накладних та за умови виконання норм підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" має право відобразити такі податкові накладні в податковій декларації з ПДВ. Відповідач вважає, що податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення. А документальним підтвердженням у покупця - платника податку на додану вартість при включенні до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, отриманої в інших податкових періодах, ніж дата їх виписки, є документ, який підтверджує надходження такої податкової накладної від продавця, а саме лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку штемпеля з календарною датою. Вказував, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно на підставі Закону України "Про податок на додану вартість".

Судом допущено Прокуратуру Полтавської області до участі у справі на підставі заяви Прокуратури Полтавської області від 31 березня 2011 року № 05/1-394 вих-11 про вступ прокурора у справу за № 2-а-1670/1894/11для захисту інтересів держави в особі відповідача - Державної податкової інспекції у м. Полтаві.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Полтавхіммаш" зареєстроване як юридична особа 12 липня 1994 року, ідентифікаційний код 00217449, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки з ЄДРПОУ серії АА № 102489, та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість.

У період з 15 липня 2010 року по 04 серпня 2010 року на підставі направлень №1785 від 15 липня 2010 року, №1914 від 29 липня 2010 року виданого ДПІ у м. Полтаві та відповідно до наказу ДПІ у м. Полтаві № 385 від 12 лютого 2010 року та наказу на продовження перевірки № 1759 від 29 липня 2010 року працівниками ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства "Полтавхіммаш" з питань правомірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за квітень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 09 серпня 2010 року № 7150/ 23-6/00217449, яким встановлено порушення позивачем підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме:

- за квітень 2010 року занижено сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (р. 27) в квітні 2010 року на загальну суму 1481150 грн;

- завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 26) за квітень 2010 року на суму 11648374 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, став висновок податкового органу про включення ВАТ "Полтавхіммаш" до складу податкового кредиту податкових накладних за минулі періоди (2007-2009).

На підставі акту перевірки від 09 серпня 2010 року № 7150/ 23-6/00217449 Державною податковою інспекцією у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 серпня 2010 року № 0000812305/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість 2962300,00 грн., з них за основним платежем 1481150 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1481150 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням ВАТ "Полтавхіммаш" оскаржило його в адміністративному порядку, у зв'язку із чим, рішенням Державної податкової інспекції у м. Полтаві про результати розгляду первинної скарги від 29 жовтня 2010 року № 24434/10/20-040 скасовано податкове повідомлення-рішення від 25 серпня 2010 року №0000812305/0 у частині 166969,00 грн. нарахованого податку на додану вартість та 955477,60 грн. застосованої штрафної санкції, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін. За наслідками розгляду первинної скарги прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 листопада 2010 року №0000852302/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 1839853,40 грн., у тому числі за основним платежем 1314181,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 525672,40 грн.

За наслідками розгляду повторних скарг прийнято рішення Державної податкової адміністрації у Полтавській області про результати розгляду повторної скарги від 15 грудня 2010 року № 3301/10/28-016 та Державної податкової адміністрації України про результати розгляду повторної скарги від 23 лютого 2011 року № 3513/6/25-0515, згідно яких сума донарахованого податку на додану вартість (1839853,40 грн.) не змінилась та винесено податкове повідомлення рішення від 14 лютого 2011 року № 0000852302/2.

При складанні ВАТ "Полтавхіммаш" податкової декларації з ПДВ за квітень 2010 року податкове зобов'язання поточного звітного періоду (квітень 2010 року) в сумі 4 124430,00 грн. було зменшено на суму залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.23) в сумі 5 772804,00 грн. В результаті даної операції за результатами квітня 2010 року ВАТ "Полтавхіммаш" відобразило в р.26 податкової декларації з ПДВ залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 1 648374,00 грн.

При цьому, суму залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.23) було сформовано за рахунок податкових накладних, отриманих ВАТ "Полтавхіммаш" у січні-лютому 2010 року та включених до податкових декларацій з податку на додану вартість за січень2010 року та лютий 2010 року відповідно.

ДПІ у м. Полтаві заперечує паво ВАТ "Полтавхіммаш" щодо включення до податкового кредиту в січні та лютому 2010 року сум податкових накладних, виписаних до 01 січня 2010 року, але отриманих платником податків після 01 січня 2010 року.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленнямрішенням Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 25 серпня 2010 року № 0000812305/0, від 19 листопада 2010 року № 0000852302/1, від 14 лютого 2011 року № 0000852302/2, суд виходить з наступного.

Законом України “Про податок на додану вартість” (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) визначено коло платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до приписів пункту 1.7. статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Законом також передбачено підстави й порядок включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту звітного періоду платником податків.

Так, право на податковий кредит платника податків виникає за правилом "першої події", а саме, або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), що безпосередньо передбачено приписами підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону.

Відповідно до приписів підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про ПДВ" податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту. Тобто у зазначеному Законі міститься пряма норма, яка визначає правову підставу для нарахування податкового кредиту платником податків - податкова накладна.

Разом з тим, Закон України “Про податок на додану вартість” містить імперативну норму, яка носить забороняючий зміст і не дозволяє включити платнику податків до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, якщо у платника податків відсутнє документальне підтвердження такого податкового кредиту, а саме: у разі відсутності оригіналу податкової накладної чи іншого подібного документа, на підставі яких згідно положень Закону України “Про податок на додану вартість” здійснюється документальне підтвердження сум податкового кредиту. Таке правило визначено приписами підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, приписами якого встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому у системному зв'язку приписів підпункту 7.2.6. пункту 7.2., підпункту 7.4.5. пункту 7.4., підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено момент виникнення права платника податків на податковий кредит та момент, в який суми податку на додану вартість можуть бути віднесені платником податку до складу податкового кредиту, тобто той момент, в який платник податків має не тільки право на податковий кредит, але й достатні, визначені Законом України “Про податок на додану вартість” правові та фактичні підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Тобто, аналіз вищевказаних положень Закону України “Про податок на додану вартість” надає суду достатні підстави для висновку, що платник податків має правову можливість скористатися правом на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту саме по даті фактичного отримання таким платником податків оригіналу податкової накладної.

Відповідачем не заперечується, що податкові накладні, виписані позивачу постачальниками придбаних ним товарів (робіт, послуг) та перелічені у акті перевірки складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форм податкової накладної та порядку їх заповнення" від 30 травня 1997 року № 165.

Право ВАТ "Полтавхіммаш" на податковий кредит в сумі пдв за період 2007-2009 роки також не оспорюється ДПІ у м. Полтаві, а навпаки, підтверджується в Акті та в запереченнях на позовну заяву.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Зазначене підтверджується й приписами абзацу 3 підпункту 7.2.3. пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідно до якого визначено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а також приписами підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідно до якого податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Більш того, самим Законом України “Про податок на додану вартість” передбачається й відповідальність платника податків за включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, що не підтверджені податковими накладними, а саме відповідно до абзацу 2 підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7, у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Судом критично оцінюються посилання представників відповідача на те, що ВАТ "Полтавахіммаш", не отримавши від постачальників протягом звітних періодів (2007-2009 роки) податкові накладні, не звернулося до них із вимогою про їх надання не скористалося своїм правом, наданим підпунктом 7.2.6., пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме: не надало до податкової служби декларації з ПДВ за квітень 2010 року, заяви зі скаргами на постачальників, копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку на додану вартість внаслідок придбання таких товарів (послуг), у вязку з чим позивачем завищено податковий кредит у квітні 2010 року, у тому числі по податковим накладним, виписаним за попередні звітні періоди.

Суд вважає необхідним зазначити, що вказані норми Закону України “Про податок на додану вартість” надають позивачу право на звернення з такою заявою, однак ці норми не мають зобовязального характеру для позивача. Крім того, суд зазначає, що для подання позивачем заяви зі скаргою на постачальника, повинно мати місце або відмова з боку постачальника видати податкову накладну, або порушення постачальником порядку заповнення податкової накладної.

Жодна з цих обставин не була встановлена ні відповідачем, ні судом.

За таких обставин, судом встановлено, що позивач, суворо дотримуючись приписів пункту 1.7. статті 1, підпунктів 7.2.3., 7.2.6. пункту 7.2..підпунктів 7.4.1, 7.4.5. пункту 7.4, пункту 7.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” включив до Розділу 2 "Податковий кредит" податкових декларацій з податку на додану вартість суми ПДВ, підтверджені податковими накладними, отриманими Позивачем від контрагентів у звітному періоді. Крім того, до складу податкового кредиту вказаних податкових декларацій позивач включив лише сплачені постачальникам товарів (робіт, послуг) суми податку на додану вартість.

В свою чергу, Закон України “Про податок на додану вартість” містить норму, яка встановлює, що платник податків повинен забезпечувати ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, яким і підтверджується отримання податкових накладних таким платником податків.

Так, приписами пунктом 7.2.8. пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної не включення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

Отже, судом встановлено, що зазначеною нормою Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних відображується, зокрема, й дата отримання платником податків відповідної податкової накладної.

Пунктом 1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 червня 2005 року №244 (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що реєстр є формою для запису (реєстрації) отриманих та виданих податкових накладних. Тобто вимогами вказаного Порядку встановлено, що ведення такого реєстру є правовою формою реєстрації отриманих платником податків податкових накладних. В свою чергу пунктом 7 вказаного Порядку встановлено, що реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість, тобто саме відомості, відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних є підставою для відображення показників в податкових деклараціях платника податків з податку на додану вартість. Пунктом 8 вказаного Порядку передбачено, що отримані податкові накладні відображаються платником податків у розділі І реєстру (у графі 2 згідно приписів пункту 9.2. Порядку) .

Наказом Державної податкової адміністрації України № 244 від 30.06.2005 (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 26 жовтня 2009 року № 582) встановлено форму Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, якою передбачено, що в реєстрі відображається дата виписки та дата отримання податкових накладних в окремих рядках реєстру.

В судовому засіданні було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач за датою отримання податкових накладних, вказаних у акті перевірки, вніс всі передбачені законодавством відомості, зокрема, й відомості щодо дати отримання податкових накладних та згідно вказаних відомостей сформував податковий кредит з податку на додану вартість в податкових деклараціях. Тобто суд приходить до висновку, що позивачем у передбаченій чинним законодавством (приписами підпункту 7.2.8. пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та приписами пунктів 1,7,8 Порядку) правовій формі відображено відомості щодо дати отримання податкових накладних, перелічених у акті перевірки, які стали підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість у податковій декларації.

Суд зазначає, що надання до перевірки податкових накладних, зазначених у акті перевірки, відображення позивачем цих податкових накладних в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних і є фіксацією факту та дати отримання податкових накладних позивачем у передбаченій чинним законодавством правовій формі.

Із досліджених в судовому засіданні реєстрів виданих та отриманих податкових накладних судом встановлено дійсні дати їх отримання.

Крім того, із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що придбані ВАТ "Полтавахіммаш" товари (роботи, послуги) були використані останнім у своїй господарський діяльності, в той час як перевіряючими даний факт не досліджувався. Представники відповідача проти зазначеного факту не заперечували, а отже у відповідності до частини 3 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами можуть не доказуватися перед судом.

Також суд вважає необхідним зазначити, що діючою (на час виникнення у позивача права на формування податкового кредиту за податковими накладними починаючи з 2007 року) редакцією підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачалося, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). В той же час, на момент формування податкового кредиту за квітень 2010 року редакцією цієї норми Закону передбачалося бюджетне відшкодування частини від'ємного значення, яке дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Незважаючи на те, що позивач скористався нормами законодавства щодо визначення суми бюджетного відшкодування, яке не діяло на момент виникнення у нього такого права у 2007 році, суд вважає формування податкового кредиту за квітень 2010 року правомірним, зважаючи на обставину отримання ВАТ "Полтавахіммаш" податкових накладних за 2007 рік лише у 2010 році.

Крім того, право ВАТ «Полтавхіммаш»на податковий кредит в сумі ПДВ за період 2007-2009 роки підтверджується ДПІ у м.Полтаві в акті (стор. 18, 26).

Суд не приймає до уваги доводи відповідача відносно того, що документальним підтвердженням у платника податку на додану вартість при включенні до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, отриманої в інших податкових періодах, ніж дата їх виписки, є документ, який підтверджує надходження такої податкової накладної від продавця, а саме лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку штемпеля з календарною датою, виходячи з наступного.

Способи направлення та отримання податкових накладних платниками податків не обмежено чинним законодавством України. Жодним нормативним актом не встановлено обов'язок платника податків підтверджувати дату отримання податкових накладних рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку штемпеля з календарною датою, в разі отримання їх із запізненням. Навпаки, п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (в редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. А тому, посилання відповідача у запереченнях на позовну заяву на те, що у відповіді на лист ДПІ у м.Полтаві від 30 липня 2010 року №17422/10/23-643 ВАТ "Полтавхіммаш" не надало документального підтвердження дати отримання податкових накладних із запізненням, як на підставу зняття сум податкового кредиту в січні 2010 року (з урахуванням Рішення) в розмірі 2 875648,00 грн. та в лютому 2010 року в розмірі 86 871,00 грн. і відповідного донарахування до сплати податку на додану вартість в сумі 1 314181,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 525 672,40 грн. є безпідставними та законодавчо необгрунтованими.

Також суд вважає необхідним зазначити, що посилання відповідача на лист ДПА України від 26 жовтня 2010 року № 22882/7/16-1517 суд вважає безпідставним, оскільки він не може бути підставою нарахування податкових зобовязань платнику податків, а є лише внутрішнім документом, спрямованим на надання роз'яснення податковим органам.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд вважає, що відповідачем не надано доказів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень відносно позивача, в той час як положеннями частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на те, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 25 серпня 2010 року № 0000812305/0, від 19 листопада 2010 року №0000852302/1, від 14 лютого 2011 року № 0000852302/2 є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 25 серпня 2010 року № 0000812305/0, від 19 листопада 2010 року №0000852302/1 від 14 лютого 2011 року № 0000852302/2.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Полтавхіммаш" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 25 серпня 2010 року № 0000812305/0, від 19 листопада 2010 року № 0000852302/1, від 14 лютого 2011 року № 0000852302/2.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Полтавхіммаш" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 26 квітня 2011 року.

СуддяА.О. Чеснокова