Постанова № 15101587, 11.04.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
11.04.2011
Номер справи
2а/0270/1020/11
Номер документу
15101587
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2011 р. Справа № 2а/0270/1020/11м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чернюк Алли Юріївни,

при секретарі судового засідання: Бурбела О.В.

за участю представників сторін:

прокурора : Насіковського В.А.;

позивача : Комісарчук М.І. - представник на підставі довіреності;

відповідача : ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Прокурора Ленінського району м. Вінниці в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області

до: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про: стягнення фінансових санкцій

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява прокурора Ленінського району м. Вінниці в інтересах держави та урядового органу державного управління, що діє у складі Мінтрансзв`язку і йому підпорядковується - Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі його структурного підрозділу - територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 стягнення штрафу в сумі 1700 грн.

Обґрунтовуючи вимоги прокурор та представник позивача зазначили, що дана санкція нарахована відповідачу згідно положень ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", №2344-III від 05.04.2001 року (далі - Закон №2344-III), в зв'язку з тим, що під час перевірки автотранспорту, яким користується ОСОБА_2 на умовах договору доручення встановлено порушення перевізником вимог ст. 39 вказаного вище Закону. А саме, ОСОБА_2 надавав послуги по перевезенню пасажирів на таксі без оформлення документів, передбачених ст.39 Закону №2344-III, які автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноваженні здійснювати контроль на автомобільному транспорті, зокрема. дорожній лист.

За наслідками 02.09.2010 року начальником Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області винесена постанова №101844 про допущенні порушення законодавства про автомобільний транспорт та накладено фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 1700 грн.

Оскільки в добровільному порядку відповідач коштів не сплатив, прокуратура Ленінського району м. Вінниці в інтересах держави та урядового органу державного управління, що діє у складі Мінтрансзв`язку і йому підпорядковується - Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі його структурного підрозділу - територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області, керуючись ст. 60 КАС України, звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з вимогою примусового стягнення накладеної фінансової санкції з ОСОБА_2.

Ухвалою суду від 04.03.2011 року за вказаним позовом було відкрито скорочене провадження у адміністративній справі. Беручи до уваги положення ч.4 ст. 183-2 КАС України, суд вирішив вподальшому розглядати дану справу за загальними правилами КАС України, про що постановив ухвалу від 28.03.2011 року.

В судовому засіданні 11.04.2011 року представники прокуратури та позивача просили позов задоволити, позовні вимоги підтримують в повному обсязі. Заявлені вимоги мотивують обставинами, наведеними в адміністративному позові.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, що викладені в запереченнях за вх. №8043 від 25.03.2011 року, які долучені до матеріалів справи. В своїх письмових запереченнях відповідач вказав на безпідставність висновків позивача про порушення ним вимог Закону України "Про автомобільний транспорт".

Вважає, що жодних підстав для застосування фінансових санкцій у позивача не було, у звязку з чим позов прокурора не визнає та просить відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

Предметом позову є стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області суми штрафу в розмірі 1700 гривень. Підставою для накладення штрафу була постанова про застосування фінансових санкцій №101844 від 02.09.2010 року винесена начальником територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області Ратовським А.С.

В постанові начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області від 02.09.2010 року №101844 вказано, що фінансова санкція до ФОП ОСОБА_2 застосовується за порушення законодавства про автомобільний транспорт - абз. 3 ч. 1. ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: надання послуг з перевезень пасажирів на таксі без оформлених документів перелік яких визначений ст. 39 цього Закону.

Як доказ факту порушення Закону в постанові зазначається акт №186520 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, складений інспекторами ТУ ГДІАТ у Вінницькій області Ганзій Ю.А. та Христич В.О. 11 серпня 2010 року.

Як вбачається з вказаного Акту, під час перевірки виявлено порушення - надання послуг з перевезення пасажирів на таксі без оформлення документів, а саме: дорожній лист.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт".

В розумінні ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власні кошти перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. А водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка. При цьому послуга з перевезення пасажирів чи вантажів це перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Статтею 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області було здійснено перевірку відповідача на предмет додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

В силу ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, зокрема:

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

- для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія автобуса посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;

- для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка).

Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень:

- для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:

- для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для юридичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі:

- для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, дорожній лист, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі:

- для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для юридичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення:

- для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, дорожній лист, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для автомобільного самозайнятого перевізника:

- ліцензія, ліцензійна картка, посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, сервісна книжка, медична довідка.

Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення:

- для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи на перевезення пасажирів автобусами для власних потреб:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника та печаткою, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на автобус, дорожній лист, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника та печаткою, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для водія юридичної особи на перевезення пасажирів легковими автомобілями для власних потреб:

- посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, дорожній лист, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для фізичної особи на перевезення пасажирів легковими автомобілями для власних потреб:

- посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.

Таким чином, законодавець чітко визначив коло суб'єктів та перелік необхідних документів на підставі яких виконуються пасажирські перевезення та які вищезгадані суб'єкти повинні мати і пред'являти, особам, що уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.

Тобто, із зазначених положень законодавства випливає, що наявність дорожнього листа не є обовязковим документом для перевізника та водія при здійсненні пасажирських перевезень, а саме: для фізичної особи на перевезення пасажирів легковими автомобілями для власних потреб; для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення; для автомобільного самозайнятого перевізника; для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі;

ФОП ОСОБА_2, є суб'єктом підприємницької діяльності Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця за №24901446 Ф0080030, видане Реєстраційною палатою Вінницької міської ради 20.02.2001 року (а.с.14).

Для використання в процесі здійснення звичайної чи підприємницької діяльності йому надано право керування автомобілем належного гр. ОСОБА_4 марки "Ланос" д.н.з. НОМЕР_1 на підставі довіреності від 19.06.2010 року, який він використовує для власних потреб.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач не займається наданням послуг з перевезення пасажирів на таксі, а тому не може бути суб'єктом надання таких послуг. Автомобіль останнього використовується виключно для власних потреб. Отже, не має підстав, вважати використання ФОП ОСОБА_2, автомобіля, як засобу, в процесі здійснення звичайної чи підприємницької діяльності, послугою.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що позивач - Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області в особі державних інспекторів Ганзій Ю.А. та Христич В.О., безпідставно та без належних на те доказів (в т.ч. доказів того, що ОСОБА_2 являється водієм автобуса, який здійснює регулярні пасажирські перевезення; чи водієм автобуса, який здійснює регулярні спеціальні пасажирські перевезення; чи водієм автобуса, який здійснює нерегулярні пасажирські перевезення; чи водієм, який для юридичної особи, здійснює перевезення пасажирів на таксі; чи водієм, який для юридичної особи, здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення; чи водієм, що здійснює перевезення пасажирів автобусами для власних потреб; чи водієм юридичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями для власних потреб;) зробили висновок про те, що ОСОБА_2 фактично перебуваючи 11.08.2010 року (дата проведення перевірки та складання акту) та 02.09.2010 року (дата винесення постанови) в статусі фізичної особи водія, яка здійснює перевезення пасажирів легковим автомобілем для власних потреб, здійснював надання послуг з перевезення пасажирів на таксі, як субєкт господарювання і до того ж, без присутніх відповідних документів, а саме: без дорожнього листа та склали акт на підставі якого була винесена постанова "Про застосування фінансових санкцій" №101844 від 02.09.2010 року, так як транспортний засіб (легковий автомобіль марки "Ланос" д.н.з. НОМЕР_2), який ОСОБА_2, як фізична особа - водій, 11.08.2010 року в дійсності використовував для перевезення пасажирів для власних потреб.

Статтею 39 Закону встановлений чіткий перелік документів на підставі яких виконується пасажирські перевезення. Зокрема документами для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями для власних потреб, є: посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.

Судом встановлено, що саме такі документи і були надані водієм легкового автомобіля марки "Ланос" д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_2, що підтверджується актом №186520 від 11 серпня 2010 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, складеним інспекторами ТУ ГДІАТ у Вінницькій області Ганзій Ю.А. та Христич В.О.

Наявні у відповідача під час перевірки документи, як то посвідчення водія, довіреність на право керування автомобілем підтверджують доводи останнього про перевезення пасажира легковим автомобілем для власних потреб (ч.12 ст. 39 Закону № 2344-ІІІ), що не порушує законодавства про автомобільний транспорт.

Тобто виявлена державними інспектором територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області відсутність у відповідача таких документів як дорожній лист не є тим фактом, за що можуть застосовуватись фінансові санкції згідно статті 60 вказаного Закону, оскільки ОСОБА_2 не здійснював пасажирського перевезення на таксі, а використовував транспортний засіб для власних потреб.

Весь перелік документів, необхідний для здійснення пасажирських перевезень для власних потреб був наданий водієм автомобіля перевіряючим інспекторам, про що свідчать висновки акту перевірки, зокрема відсутність у них записів про порушення таких умов.

В силу ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Чинне законодавство не дає прямого визначення поняттю правового акту індивідуальної дії. Зі змісту п.1 ч.1 ст. 17 даного Кодексу випливає, що правовий акт індивідуальної дії є різновидом рішення суб'єкта владних повноважень.

Постановою начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області від 02.09.2010 року №101844 накладено штрафні санкції відносно ФОП ОСОБА_2 Дана постанова була прийнята на підставі акту №186520 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 11 серпня 2010 року.

За змістом ч.ч. 4 та 5 ст. 11 КАС України, суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень.

Судом зясовано, що характер спірних відносин виник у звязку з несплатою відповідачем застосованих згідно вищевказаної постанови територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області фінансових санкцій. При цьому, суд, враховуючи ту обставину, що відповідач заперечує проти позову, керуючись принципами верховенства права та офіційності зясування всіх обставин справи, закріпленими в ч. 1 ст. 8 та ч. 4 ст. 11 КАС України, вважає за необхідним дослідити правомірність прийнятого позивачем рішення, на підставі якого і заявлено позов.

Судом при оцінці доказів, перевірено правомірність прийнятого субєктом владних повноважень рішення, та, у випадках, якщо суд доходить до висновку про протиправність прийнятого індивідуального акта, зазначає про це в рішенні, як підставу відмови у позові.

Як встановлено судом, порушення вказані в акті перевірки № 186520 від 11.08.2010 року, не мають правового обґрунтування, оскільки ФОП ОСОБА_2 не є суб'єктом надання послуг з перевезення пасажирів на таксі, відповідно до чого не має підстав для застосування відносно відповідача фінансової санкції. Вказані порушення, що зафіксовані в акті, під час перевірки, суперечать положенням Закону України "Про автомобільний транспорт".

Приймаючи постанову про застосування фінансових санкцій №101844 від 02.09.2010 року, начальник територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області не взяв до уваги, що перевіряючими інспекторами ТУ ГДІАТ у Вінницькій області Ганзій Ю.А. та Христич В.О. при складанні Акту перевірки №186520 порушено норми матеріального права, що призвело до протиправності прийнятого рішення субєкта владних повноважень, а саме постанови про застосування фінансових санкцій №101844 від 02.09.2010 року.

Оцінюючи пояснення та докази, надані представником позивача та аналізуючи самі матеріали перевірки, суд приходить до висновку про поверховий підхід державних інспекторів до її проведення, що виражається в субєктивній та однобічній оцінці фактичних обставин без повного аналізу доказів в їх сукупності. Такі дії призвели до прийняття необґрунтованих висновків та безпідставне притягнення відповідача до відповідальності.

Відповідно ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Крім того, в судовому засіданні було зясовано, що лист від 17.08.2010 року №02-/3/4080 за підписом начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області щодо повідомлення відповідача про розгляд справи про порушення ОСОБА_2 законодавства про автомобільний транспорт, був відправлений гр. ОСОБА_5 на адресу АДРЕСА_1.

Однак, відповідач проживає не по АДРЕСА_1, а по АДРЕСА_2. Зазначене підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацією (перереєстрацією) суб'єкта підприємницької діяльності (а.с.14), та ліцензією на здійснення господарської діяльності Серія НОМЕР_3, що була видана позивачем 18.07.2006 року (а.с.11).

Відповідно до п.26 "Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті" затвердженого Постановою КМУ від 08 листопада 2006 року №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи субєкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа субєкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом з повідомленням.

А згідно п.29 згаданого Порядку копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі субєкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом з повідомленням.

За вказаних обставин суд вважає, що права ОСОБА_2 були порушені територіальним управлінням Головавтотрансінспекції у Вінницькій області, оскільки він не був повідомлений належним чином про розгляд справи стосовно порушення ним законодавства про автомобільний транспорт, а тому це позбавило його можливості надати відповідні пояснення стосовно обставин, що склались з даних питань.

При цьому, матеріали даної адміністративної справи також свідчать про те, що постанова №101844 від 02.09.2010 року ТУ Головавтотрансінспекції у Вінницькій області була відправлена ОСОБА_2 з порушенням положень п. 29 "Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті" від 08 листопада 2006 року №1567, що позбавило його права на оскарження постанови про застосування фінансових санкцій в установлені терміни.

Так, судом встановлено, що вперше постанова №101844 від 02.09.2010 року була відповідачу направлена позивачем 02.09.2010 року листом за вих. №02-3/4426, однак в даному випадку позивач не надає суду достатніх доказів її одержання ОСОБА_2 особисто, зокрема повідомлення про її вручення чи відмітки про вручення постанови під розписку.

На ряду з цим, у матеріалах адміністративного позову містяться докази того, що ОСОБА_2 особисто отримав постанову №101844 від 02.09.2010 року, лише 10 грудня 2010 року, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення від 02.12.2010 року. Тобто, незважаючи на те, що положеннями п.29 "Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті" від 08 листопада 2006 року №1567, чітко визначено спосіб видачі або надсилання копії постанови, позивач при першому її направленні формально віднісся до вимог законодавства, оскільки надіслав копію постанови не рекомендованим листом із повідомленням, а при наступному такому направленні постанови №101844 від 02.09.2010 року позивач порушив триденний термін її надіслання.

Крім того, суд додатково звертає увагу на те, що матеріалами адміністративного позову, зокрема актом перевірки не доведено, що автомобіль, який використовувався фізичною особою ОСОБА_2 підпадає під визначення "таксі". Тобто, інспекторами ТУ ГДАІАТ в акті перевірки не зазначено який саме розпізнавальний ліхтар знаходився на даху автомобіля марки "Ланос" д.н.з. НОМЕР_2, які він мав ознаки, зокрема, колір чи наприклад, нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку та яку інформацію містив, в тому числі й рекламну чи номери телефонів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", таксі це легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку.

А, послугою з перевезення пасажирів чи вантажів є перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату (ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт").

За таких обставин, враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку, застосування до нього штрафних санкцій, які передбачені ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", є передчасним.

Додатково суд звертає увагу і на ту обставину, що згідно зі ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", дорожній лист - це документ установленого зразка для визначення та обліку роботи транспортного засобу.

Наказом Мінтрансу України від 29.12.1995 року № 488/346 затверджено три типові форми подорожнього листа автомобіля:

- типова форма № 1 (міжнародна) - подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні;

- типова форма № 2 (що діє у межах України) - подорожній лист вантажного автомобіля;

- типова форма № 3 - подорожній лист службового легкового автомобіля.

Відповідно до пп. 1.1 Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Держкомстату України від 17.02.1998 року №74, встановлено єдиний порядок ведення подорожнього листа легкового автомобіля за формою №3, яка не є бланком суворої звітності. Ведення подорожніх листів є обовязковим для підприємств усіх форм власності. Їх виписують підприємства:

1) які мають службові легкові автомобілі, що перебувають на балансі підприємства, використовуються для задоволення власних потреб або надаються замовнику на договірних умовах (з водієм) для транспортного обслуговування юридичних осіб на комерційній основі, або використовують їх у службових поїздках за власними потребами;

2) для яких за їхнім замовленням здійснюється транспортне обслуговування службовими легковими автомобілями.

Залежно від діяльності, яка провадиться підприємством чи установою, виду автомобіля (вантажний чи легковий), його підпорядкованості застосовується одна з трьох типових форм подорожнього листа. Застосування подорожнього листа обов'язкове всіма суб'єктами підприємницької діяльності, установами і організаціями незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності, які експлуатують вантажні та службові легкові автомобілі або для яких за їх замовленням здійснюється транспортне обслуговування такими автомобілями.

До категорії службових легкових автомобілів належать легкові автомобілі, які перебувають на балансі юридичних осіб усіх форм власності і використовуються для задоволення власних потреб, а також можуть надаватися замовнику на договірних умовах (з водієм).

Подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми №3 є для перевізника підставою для обліку транспортної роботи та списання витраченого пального на загальний пробіг службових легкових автомобілів, а також для взаєморозрахунків між перевізником і замовником за надання транспортних послуг.

Відповідальність за недостовірні і неточні відомості, за порушення встановленого порядку ведення, а також за відображення неправдивих розрахункових даних у подорожньому листі службового легкового автомобіля несуть відповідальні особи, які склали та підписали цей лист.

Оскільки особистий легковий автомобіль марки "Ланос" д.н.з. НОМЕР_2 належний гр. ОСОБА_4, що використовується фізичною особою ОСОБА_2 у власних інтересах та для особистих поїздок при виконанні останнім функцій водія, не вважається службовим, то суд приходить до цілком логічного висновку про необовязковість виписування подорожніх листів для поїздок на ньому.

У відповідності зі ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно статті 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за свої внутрішнім переконання, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

За правилами встановленими ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Матеріали адміністративного позову не містять жодного переконливого та отриманого законним шляхом доказу вчинення ОСОБА_2 порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", а ч.3 ст.62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 5 ст. 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

З урахуванням встановлених обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог, а тому наявні всі підстави для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяЧернюк Алла Юріївна

Часті запитання

Який тип судового документу № 15101587 ?

Документ № 15101587 це Постанова

Яка дата ухвалення судового документу № 15101587 ?

Дата ухвалення - 11.04.2011

Яка форма судочинства по судовому документу № 15101587 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 15101587 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 15101587, Вінницький окружний адміністративний суд

Судове рішення № 15101587, Вінницький окружний адміністративний суд було прийнято 11.04.2011. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.

Судове рішення № 15101587 відноситься до справи № 2а/0270/1020/11

Це рішення відноситься до справи № 2а/0270/1020/11. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 15101586
Наступний документ : 15101593