Постанова № 15101580, 04.04.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2011 р.           Справа № 2а/0270/992/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Мультян Марини Бондівни,

при секретарі судового засідання: Яковенка Дмитра Олександровича,

за участю представників сторін:

позивача : не з'явився,

відповідача : не з'явився,

прокурора: Самборської Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Прокурора Літинського району в інтересах держави в особі

до: Державного підприємства "Літинський автобусний парк"

про: стягнення 3600,51 грн.

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов прокурора Літинського району Вінницької області в інтересах Літинського районного центру зайнятості (Літинський РЦЗ) до Державного підприємства «Літинський автобусний парк» (ДП «Літинський автобусний парк») про стягнення коштів в сумі 3600,51 гривень.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року за вказаним позовом відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДП «Літинський автобусний парк» є платником внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. В ході проведеної перевірки позивачем виявлено, що відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі проводилась сплата страхових внесків до ФЗДССнВБ, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість зі сплати страхових внесків в розмірі 3341,79 грн., яка на момент звернення з даним позовом до суду відповідачем не сплачена. Крім того, відповідачем також несплачена нарахована йому сума пені в розмірі 258,72 грн.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, свого повноважного представника в суд не направив, про причини неявки не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового в матеріалах адміністративної справи.

Представник прокуратури заявлені позовні вимоги підтримала, пославшись на обставини, викладені в адміністративному позові.

Відповідач в судове засідання також повноважного представника не направив, разом із тим, надіслав заяву від 04.04.2011 року за вхід. номером 8719 про розгляду справи без участі свого представника.

Заслухавши прокурора, дослідивши надані докази та матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

ДП «Літинський автобусний парк» є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття з 19.09.1997 року.

26.01.2010 року Літинським РЦЗ проведено планову перевірку правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування ДП «Літинський автобусний парк» страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

За результатами вказаної перевірки складено акт №3 від 26.01.2010 року, яким зафіксовано, що в період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував страхові внески до ФЗДССНВБ, внаслідок чого у ДП «Літинський автобусний парк» виникла заборгованість зі сплати страхових внесків в розмірі 3600,47 грн., в тому числі 3341,79 грн. – недоїмка по внескам та 258,72 грн. - пеня (а.с.21-26). Розрахунок заборгованості зі сплати недоїмки та пені за результатами перевірки наведено у додатках до акту перевірки (а.с.23-25).

03.03.2010 року на підставі зазначеного вище акту директором Літинського РЦЗ винесено рішення №1 про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків на загальну суму 3600,51 грн., в тому рахунку 3341, 79 грн. – недоїмка по внескам та 258,72 грн. - пеня (а.с.20).

Як встановлено судом, дане рішення надіслано відповідачу.

Разом з тим, доказів оскарження зазначеного рішення чи його скасування у встановленому законом порядку відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" вiд 08.07.2010 № 2464-VI, який набирав чинності з 1 січня 2011 року, суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Відносини, що виникають з загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до 01.01.2011 року було врегульовано нормами Закону України від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі Закон), який набрав чинності, відповідно до п. 1 розділу VШ "Прикінцеві положення", з 01.01.2001 року та Інструкцією "Про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття" (далі-Інструкція), затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.12.2000 за №339, якими встановлено наступне.

Статтею 35 Закону (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) та п. 8.1 Інструкції передбачено, що роботодавець зобов’язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески (розмір внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування установлено Законом України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування").

Згідно п. 2 ст. 10 Закону, управління Фондом здійснюють правління Фонду та виконавча дирекція Фонду, а в силу ч. 1 ст. 12 Закону, виконавча дирекція як виконавчий орган правління забезпечує виконання рішень правління. При цьому, функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості, які є робочими органами виконавчої дирекції Фонду.

Частиною 2 ст. 12 Закону визначені повноваження робочих органів виконавчої дирекції Фонду, до яких, зокрема, належать: проведення збору страхових внесків (п.2); контроль правильності нарахування, своєчасності сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття (п.5); представництво інтересів Фонду в судових та інших органах (п.6).

Статтею 38 Закону передбачено відповідальність за несвоєчасну та неповну сплату страхових внесків.

Статтями 35, 38 Закону України від 2 березня 2000 року N 1533-III (з подальшими змінами і доповненнями) "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" роботодавець як страхувальник зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески до Фонду, а також пеню, що обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.

Доказів погашення заборгованості станом на день розгляду справи у суді відповідачем не надано.

Відповідно до ст.ст.71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та в межах заявлених вимог.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 94 КАС України, відповідно до якої у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються, а також зважаючи на те, що прокурор, відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Літинський автобусний парк" (вул. Сосонське шосе, 4, смт. Літин, Вінницька область, 22300, ідентифікаційний код 14349640 ) на користь Літинського районного центру зайнятості (вул. Леніна, 9, смт. Літин, Вінницька область, 22300, ідентифікаційний код 20088155) 3341,79 грн. (три тисячі триста сорок одну гривню 79 копійок) заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, 258,72 грн. (двісті п'ятдесят вісім гривень 72 копійки) пені.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя (підпис)          Мультян Марина Бондівна

з оригіналом згідно

Суддя Секретар