Постанова № 15101569, 29.03.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2011 р. Справа № 2а/0270/1115/11м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чернюк Алли Юріївни,

при секретарі судового засідання: Бурбела О.В.

за участю представників сторін:

позивача : Мар`янчук І.С., Рудзік Н.Л. - представники на підставі довіреностей;

відповідача : Головчук С.В. - представник на підставі довіреності;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Автоелектроапаратура"

до: Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції

про: визнання протиправним та скасування податкового - повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Автоелектроапаратура" (далі - ТОВ "Завод Автоелектроапаратура") з позовом до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції (Тиврівське відділення) (далі Вінницька МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що посадовими особами відповідача проведено перевірку податкової декларації з податку на додану вартість поданої за листопад 2010 року, за наслідками якої складено акт від 28.01.2011 року №1к/1601/35782095. У вказаному акті перевірки відображено інформацію про порушення позивачем п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". На підставі акта перевірки від 28.01.2010 року №1к/1601/35782095, Вінницькою МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000021601/0 від 28.01.2011 року, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 23689,00 грн. та визначено суму штрафної (фінансової) санкції в розмірі 5922,25 грн.

Враховуючи те, що висновки Вінницької МДПІ викладені в акті перевірки від 28.01.2011 року №1к/1601/35782095 не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, прийняте на їх підставі податкове повідомлення - рішення №0000021601/0 від 28.01.2011 року, на думку позивача, є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2011 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали повністю та, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених в запереченні на позов (вх. №7789 від 23.03.2011 року) та просив в позові відмовити, мотивуючи тим, що позовні вимоги не відповідають фактичним обставинам справи, а ТОВ "Завод Автоелектроапаратура" дійсно було порушено вказані у акті перевірки норми законодавства. В той же час, Вінницька МДПІ частково визнала позовні вимоги в частині, що стосується помилкового застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТОВ "Завод Автоелектроапаратура" в сумі 5922,25 грн., через відсутність на момент винесення рішення №0000021601/0 від 28.01.2011 року напрацьованих схем та неоднаковим тлумаченням норм податкового законодавства України.

Дослідивши подані сторонами документи, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з позовних вимог, ТОВ "Завод Автоелектроапаратура", звернулось до суду із позовом до Вінницької МДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000021601/0 від 28.01.2011 року.

ТОВ "Завод Автоелектроапаратура" зареєстроване Тиврівською РДА 04.07.2008 року, є юридичною особою - субєктом господарської діяльності в контексті вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Державна реєстрація ТОВ "Завод Автоелектроапаратура", згідно свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) субєкта підприємницької діяльності юридичної особи, проведена за №11651070002000433, 04.07.2008 року.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу України" від 04 грудня 1990 №509, у редакції закону, що діяла на момент перевірки, органи державної податкової служби у випадках, в межах та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків і зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

На виконання вказаної норми Закону України "Про державну податкову службу в Україні", завідувачем сектору оподаткування юридичних осіб Тиврівського відділення Вінницької МДПІ Загорською Т.В. проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Завод Автоелектроапаратура", код за ЄДРПОУ 35782095. податковий номер за листопад 2010 року.

У ході перевірки встановлено порушення позивачем наступні норми:

- п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року та п.5.12 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166, оскільки дані додатка 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року невірно заповнено, а саме сума залишку відємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах та не погашена податковими зобовязаннями попередніх податкових періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування (гр..4) 23689 грн. повинна розподілятися по періодах їх виникнення (квітень 2010 року 495 грн., травень 2010 року 359 грн., червень 846 грн., липень 4982 грн., серпень 181 грн., вересень 2010 року 403 грн., жовтень 16423 грн.), що призвело до завищення платником суми бюджетного відшкодування за листопад 2010 року на 23689,00 грн.

На підставі акту перевірки та відповідно до п.п. "б", "в" п.п. 4.2.2, ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №1281, абз.2 пп.123.1 п.123 Податкового кодексу від 02.12.2010 №2755-VI, Вінницька МДПІ (Тиврівське відділення) прийняла податкове повідомлення рішення №0000021601/0 від 28.01.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 23689,00 грн. та сплату застосованої штрафної (фінансової) санкції в розмірі 5922,25 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався своїм правом оскаржити його в судовому порядку, звернувшись з даним позовом до Вінницького окружного адміністративного суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України "Про державну податкову службу України" від 04 грудня 1990 року №509, у редакції закону, що діяла на момент перевірки, відповідно до якого Вінницька МДПІ є органом державної податкової служби і субєктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, що тягне за собою розгляд цього спору за правилами КАС України згідно із положеннями пункту 5 частини другої статті 17 цього Кодексу.

Виклад обставин, за яких встановлено порушення п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року та п.5.12 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166, що призвело до завищення платником показника суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2010 року на суму 23689,00 грн., викладені в описовій частині акту перевірки.

Так, в акті перевірки міститься твердження проте, що розмір заявленого бюджетного відшкодування зазначеного платником у декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року є більшим, ніж визначено за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки.

Проте з такими висновками відповідача погодитися не можна, оскільки вони ґрунтуються на помилковому розумінні змісту законодавства.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, враховуючи обставини, що не оспорюються сторонами, предмет спору становить питання про правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення, в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок податкових зобовязань наступних податкових періодів).

Даючи правову оцінку висновкам відповідача, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду визначаються підпунктом 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі Закон України № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Порядок визначення бюджетного відшкодування встановлено підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, який у відповідні часові періоди (в т.ч. у період виникнення спірної ситуації) зазнавав змін, дана норма також оцінювалась конституційним судом на предмет її конституційності.

Враховуючи, що в основу спору покладено одні й ті ж факти, спірні правовідносини мають тривалий характер, законодавче регулювання спірних правовідносин у згаданий період було суперечливим, дослідження законодавчих змін дозволяє встановити справжній зміст вказаної правової норми (волю законодавця і дух закону).

Так, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України №168/97-ВР, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Платник податку набуває права на бюджетне відшкодування лише у випадку, визначеному підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України №168/97-ВР, коли за підсумками наступного (другого) звітного періоду від'ємне значення податку на додану вартість залишається.

При цьому, згідно з пунктом "а" підпункту 7.7.2 пункту 7 статті 7 Закону України №168/97-ВР, бюджетному відшкодуванню підлягає лише та частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Інша частина від'ємного значення, що не потрапила під бюджетне відшкодування, включається до податкового кредиту наступного (третього) податкового періоду.

А згідно з пунктом "б" підпункту 7.7.2 пункту 7 статті 7 Закону України №168/97-ВР залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду. Залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах. Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Таким чином, підпункт 7.7.2. зазначеної норми Закону України №168/97-ВР встановлює правила розрахунку сум, які підлягають бюджетному відшкодуванню і прямо передбачає включення до складу бюджетного відшкодування тих сум ПДВ, що були сплачені покупцем-платником податку постачальникам товарів та послуг у всіх попередніх податкових періодах, які передували періоду виникненню права на бюджетне відшкодування.

Враховуючи наведене, сума, яка була розрахована за правилами підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України №168/97-ВР, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону набуває статусу бюджетного відшкодування.

При цьому, Закон України №168/97-ВР не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду. Тобто, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення не лише за останній попередній податковий період, а й за інші попередні податкові періоди, при цьому, реалізація такого права залежить виключно від волі платника податків.

Такий порядок бюджетного відшкодування випливає із системного аналізу норм Закону і не обумовлений внесенням змін до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону, чинних з 16 червня 2010 року.

Отже, маючи у листопаді 2010 року від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання і сумою податкового кредиту, ТОВ "Завод Автоелектроапаратура" відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України №168/97-ВР, розрахувало суму бюджетного відшкодування, виходячи з суми від`ємного значення за попередні податкові періоди, тобто за квітень 2010 року - 495 грн., травень 2010 року - 359 грн., червень - 846 грн., липень - 4982 грн., серпень - 181 грн., вересень 2010 року - 403 грн., жовтень - 16423 грн. Враховуючи те, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина від`ємного значення, рівна сумі податку, фактично сплаченій одержувачем товарів (послуг) в листопаді 2010 року постачальникам таких товарів (послуг), ТОВ "Завод Автоелектроапаратура" правомірно визначило суму бюджетного відшкодування у розмірі 23689,00 грн. Це підтверджується і тим, що перевіркою податкового органу було встановлено, що ТОВ "Завод Автоелектроапаратура" дійсно була оплачена вартість товарів своїм постачальникам, у вартість яких включалась сума податку на додану вартість у розмірі 23689,00 грн.

Підпунктом 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України Закону України №168/97-ВР встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Судом встановлено, що на виконання зазначених вимог 30.12.2010 року ТОВ "Завод Автоелектроапаратура" до Вінницької МДПІ була подана податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2010 року, в рядку 25.1 якої зазначена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, - 23689 грн. Разом з декларацією податковому органу позивачем були надані:

- довідка щодо залишку відємного значення попередній податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в якому зазначені частини залишку відємного значення, фактично сплаченого отримувачем товарів постачальникам у попередніх податкових періодах та не погашена податковими зобовязаннями попередніх податкових періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування, - 24022 грн. (вересень 2010 р. 7266 грн., листопад 2010 р. 16756 грн.);

- розрахунок суми бюджетного відшкодування за листопад 2010 року, відповідно до якого залишок відємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, складає 24022 грн., в тому числі, частина залишку відємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам, в розмірі 23689 грн., сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у листопаді 2010 року становить 23689 грн.;

- заява про повернення суми бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2010 року в розмірі 23689,00 грн.

Як встановлено в судовому засіданні, згідно з Довідкою (додатку 2 до Декларації з ПДВ за листопад місяць 2010 року, колонки 4, рядків №1 та №1) заявлена позивачем у Декларації сума бюджетного відшкодування складається з частин залишків від'ємних значень минулих періодів, фактично сплачених платником постачальникам:

7266,00 грн. - частина зазначеної у рядку 23.1 Декларації за листопад 2010 року

16423,00 грн. - частина суми зазначеної у рядку 23.2 Декларації за листопад 2010 року.

Зазначена сума бюджетного відшкодування 23689,00 грн. відображена в Розрахунку суми бюджетного відшкодування за листопад 2010 року (додаток 3 до Декларації) у рядку 2 як частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) та рядку 3, який переноситься до рядка 25 податкової декларації звітного періоду, як це передбачено Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166 в редакції наказу ДПА України від 17.03.2008 року № 159.

Правомірність декларування зазначеної суми бюджетного відшкодування підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, за період квітень - жовтень 2010 року, що в загальній сумі становить 23689,00 грн. та платіжними дорученнями, що свідчать про фактичну оплату даних сум.

Відповідно до п.п. 7.7.3. п.7.3. ст.7 Закону України №168/97-ВР платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Тобто, платник податку самостійно обирає направлення бюджетного відшкодування (рядок 25.1 або рядок 25.2). В декларації за листопад 2010 року обрано напрям відшкодування - на рахунок платника у банку в сумі 23689,00 грн.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про неправомірність податкового повідомлення рішення № 0000021601/0 від 28.01.2011 року згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2010 року в розмірі 23689,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5922,25 грн.

Суд також звертає увагу, що податковий орган, навіть у разі виникнення сумніву щодо змісту окремих положень Закону України "Про податок на додану вартість" або конфлікту між окремими його положеннями, був зобовязаний застосувати положення підпункту 4.4.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме: у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що облік бюджетного відшкодування з податку на додану вартість має накопичувальний характер, в зв'язку з чим попереднім податковим періодом для листопад 2010 року є всі податкові періоди, що йому передують, а отже зменшення податковим органом платнику податків бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2010 року в сумі 223689,00 грн. є неправомірним, оскільки під терміном "попередній податковий період" слід розуміти будь-який податковий період, що передує звітному у часі, а не лише попередній звітний місяць.

Факти придбання відповідних послуг та товарів позивачем у попередніх податкових періодах, що передували листопаду 2010 року та сплата податку на додану вартість не заперечується відповідачем, та відображені в акті перевірки, що міститься в матеріалах справи. Вказане підтверджується також податковими накладними та платіжними дорученнями за визначений період, наданими в судовому засіданні.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідач не тільки відмовив позивачу в отриманні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на його рахунок, але й відмовив у бюджетному відшкодуванні в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних податкових періодів. За умови визнання за позивачем права на бюджетне відшкодування в сумі 23689,00 грн. і наявності спору лише щодо способу відшкодування, такий висновок та прийняте податковим органом податкове повідомлення - рішення є очевидно протиправним, а відтак підлягає скасуванню.

За таких обставин дії відповідача відносно зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 23689,00 грн. за листопад 2010 року, не відповідають вимогам діючого, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства України, зокрема п.п. 7.7.1 п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР.

Що ж до штрафної санкції, визначеної названим спірним рішенням в розмірі 5922,25 грн., то вказану санкцію відповідач застосував відповідно до абз.2 пп.123.1 п.123 Податкового кодексу від 02.12.2010 №2755-VI, який на момент проведення перевірки та встановлення фактів порушення не набрав чинності, а відтак, визначення позивачу штрафної санкції є безпідставним.

Водночас, суд зауважує, що у разі, якщо в результаті перевірки зменшується сума податку на додану вартість, заявлена до відшкодування, яка не була відшкодована з бюджету, штрафні санкції не застосовуються.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючі податкове повідомлення-рішення, яким одночасно застосував штрафні (фінансові) санкції, діяв не обґрунтовано, не на підставі, не у спосіб, що передбачений законами, поза межами повноважень, що передбачені законодавством, та не з метою, з якою це повноваження надане, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В силу частини третьої статті 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Проте відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, а відтак не довів правомірності прийнятого ним рішення.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору при звернені до суду згідно зі ст. 94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69 - 71, 94, 160 - 165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Вінницький окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Автоелектроапаратура" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції (Тиврівське відділення) від 28.01.2011 року № 0000021601/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 23689 грн. та визначення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5922 грн. 25 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Автоелектроапаратура" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяЧернюк Алла Юріївна