Постанова № 15101498, 01.04.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 квітня 2011 р. (15:30) Справа №2а-1539/11/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., при секретарі судового засідання Щепанській А.В., за участю представників сторін, позивач – ОСОБА_1

від відповідача – не з’явився

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Військової частини А 0669

про стягнення грошової компенсації за невидане речове майно

Суть спору: ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду із позовом до Військової частини А 0669 про стягнення грошової компенсації за невидане речове майно у розмірі 4809,40 грн.

Позов мотивовано положеннями ст. ст. 1, 2, 9-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” і тим, що відповідач має заборгованість з виплати грошової компенсацій за недоотримане речове майно.

Ухвалами Окружного адміністративного суду від 03.03.11р. відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позові, просила останні задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, направив заяву про розгляд справи за його відсутності і письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідно до Закону України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”з 11.03.2000 року призупинено право військовослужбовців на отримання грошової компенсації за речове майно та продовольчий пайок. Згідно із п. 2 ст. 91 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відновлено виплату вказаної грошової компенсації. Пунктом 59 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію пункту 2 статті 91 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" зупинено та відповідними Законами України про Державний бюджет України на поточні роки кошти на виплату вказаної грошової компенсації не передбачено. Відповідно, на думку представника відповідача, відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи, що відповідач надав заяву про розгляд справи за його відсутності, суд, відповідно до ст. 128 КАС України, вважає можливим розглянути справу за його відсутності.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач проходила військову службу в Збройних Силах України, була зарахована до особового складу військової частини А0669 з усіма видами забезпечення, відповідно до наказу командувача ВМС ЗС України від 17.02.2010 року №6-ПМ звільнена з військової служби у запас за пп. “б”п. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", наказом командира військової частини А0669 від 26.03.2010 року №69 позивач виключена зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.

Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Заборона обмежень прав військовослужбовців встановлена статтею 2 вказаного Закону, згідно з якою ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Судом встановлено, що відповідно до довідок №155 і №156 на отримання грошової компенсації за належне до видачі речове майно позивач не отримала речове майно на суму 4809,40 грн.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи зазначена компенсація відповідачем не виплачена.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності законодавчих підстав для виплати зазначеної компенсації з наступних підстав.

Законом України від 17.02.2000 року № 1459-III “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” зупинена дія частини другої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна.

Разом із тим, Законом України від 03.11.2006 №328-V “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб” введена в дію стаття 9-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, яка не зупинялася будь-яким нормативно-правовим актом, та на яку не поширюється зупинення, встановлене Законом України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”.

Частиною 1 статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” встановлено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444, військовослужбовці у разі звільнення з військової служби у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Таким чином, законодавством України передбачено право вибору військовослужбовцем, який звільнюється зі Збройних Сил України отримати речове майно в натурі або грошову компенсацію за нього. Зазначене право не може бути обмежено, скасовано або змінено відповідачем на власний розсуд без передбачених законом підстав.

Позивач заявила про бажання одержати компенсацію за не отримане речове майно, відмовляючись від його отримання в натурі, що являється її правом відповідно до п. 27 Положення.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. Згідно з частиною 2 статті 12 Закону у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації, які не можуть бути скасовані чи призупинені без їх рівноцінної заміни.

Таким чином, при визначені розміру та порядку виплати компенсації за не отримане речове майно військовослужбовцям необхідно керуватися частиною 1 статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, пунктом 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України от 28 жовтня 2004 року № 1444.

Згідно із п. 2 ст. 9-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Дію пункту 2 статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” зупинено лише на 2007 рік згідно із пунктом 59 статті 71 Закону України від 19.12.2006 року N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік". Тож вказане обмеження, на яке посилається представник відповідача, не приймається судом до уваги, оскільки п. 59 ст. 71 КАС України діяв лише протягом 2007 року.

Пункт 2 статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” виключено згідно із підпунктом 3 пункту 67 розділу II Закону України від 28.12.2007 року N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", проте зміни, внесені підпунктом 3 пункту 67 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача судовий збір, сплачений при звернення до суду, у розмірі 48,09 грн., в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено у судовому засіданні 01 квітня 2011 року. У повному обсязі постанову складено 06 квітня 2011 року.

Керуючись статтями 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Військової частини 0669 (98307, АРКрим, м.Керч, вул.Міжнародна, б.64; р/р35216003000514, ГУДКУ в АРКрим, м.Сімферополь, ЄДРПОУ24976361) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкає: 98302, АРК, АДРЕСА_1) невиплачену компенсацію за не отримане речове майно під час проходження військової служби в сумі 4809 (чотири тисячі вісімсот дев’ять) гривень 40 коп.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкає: 98302, АРК, АДРЕСА_1) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 48,09грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                   Радчук А.А.