Постанова № 15101424, 10.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 березня 2011 р. (12:31) Справа №2а-14679/10/5/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Мородецькій Ю.В.,

за участю представників:

позивача Кульський Л.С., довіреність № б/н від 14.01.2011 року,

відповідача Євтодієва Г.В., довіреність № 9223/10/10-0 від 21.08.2010 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваяр-Крим»

до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ваяр-Крим» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001572302/0 від 06.09.2010 року та № 0001572302/1 від 05.11.2010 року.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.11.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 10.03.2011 року, наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідачем необґрунтовано зроблено висновки про порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість» в частині віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 29651,20 грн., сплаченого за податковими накладними, що отримані від контрагента ПП «Транс-Д». Позиція позивача обґрунтована тим, що законодавством України платник податку не зобовязаний перевіряти чи виконує його постачальник вимоги податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість до бюджету. Крім того, на думку позивача, необґрунтованим є посилання відповідача в акті перевірки на те, що в податкових накладних контрагентом позивача було зазначено невірну адресу, оскільки вказана адреса відповідає тій, що вказана у свідоцтві про державну реєстрації. На підставі зазначеного вище, представник позивача просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001572302/0 від 06.09.2010 року та № 0001572302/1 від 05.11.2010 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 29651,20 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14825,60 грн.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем до складу податкового кредиту було віднесено суму податку на додану вартість в розмірі 29651,20 грн., сплачену за податковими накладними, що отримані від ПП «Транс-Д», проте за результатами перевірки в розрізі контрагентів було встановлено, що ПП «Транс-Д» у складі податкових зобовязань не було відображено контрагента ТОВ «Ваяр-Крим». Тобто, проведеною перевіркою не підтверджено проведення господарської операції між ТОВ «Ваяр-Крим» та ПП «Транс-Д». На підставі зазначеного вище, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Державною податковою інспекцією в м. Євпаторії АР Крим в період з 26.08.2010 року по 31.08.2010 року було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваяр-Крим» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Транс-Д» (ЄДРПОУ 36523660) за період з 01.11.2009 року по 30.11.2009 року.

За результатами перевірки було складено акт № 1486/23-2/35650245 від 31.08.2010 року (а.с.11-19), в якому зазначено про порушення позивачем п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було донараховано податку на додану вартість за листопад 2009 року в сумі 29651,20 грн.

Згідно наданих перевірки документів ТОВ «Ваяр-Крим» 19.11.2009 року отримано від ПП «Транс-Д» паливно-мастильні МАТЕРІАЛИ (паливо пічне у кількості 36796 кг, мазут М-40 у кількості 2,002т.).

Враховуючи те, що у ПП «Транс-Д» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою згідно до ч.ч. 1,5 ст. 203, п.п.1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначена угода має ознаки нікчемності.

Податкова накладна від 19.11.2009 року № 1119 на загальну суму 177907,20 грн., в тому числі ПДВ 29650,20 грн., виписана ПП «Транс-Д» на адресу ТОВ «Ваяр-Крим» заповнена з порушенням вимог, передбачених п.п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки фактичне місцезнаходження ПП «Транс-Д» не встановлено.

Крім того, вказана податкова накладна не відповідає вимогам п.п.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки складена не у момент виникнення податкових зобовязань продавця.

Перевірку ТОВ «Ваяр-Крим» було проведено в присутності його представників, акт перевірки підписаний директором товариства Якимовим Р.М. з запереченнями.

На підставі даних акту перевірку відповідачем 06.09.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001572302/0 про донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 29651,20 грн. та нарахування 14825,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.9).

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся зі скаргою до ДПІ в м. Євпаторії АР Крим.

За результатами розгляду скарги позивача ДПІ в м. Євпаторії АР Крим 05.11.2010 року прийнято рішення № 11997/10/25-0-10, яким податкове повідомлення-рішення № 0001572302/0 від 06.09.2010 року залишено без змін, скарга без задоволення (а.с.55-57).

На підставі даних акту перевірку, з урахуванням рішення № 11997/10/25-0-10 від 05.11.2010 року, ДПІ в м. Євпаторії АР Крим 05.11.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001572302/1 про донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 29651,20 грн. та нарахування 14825,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.10).

В ході судового розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування податкових зобовязань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій і встановлено наступне.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року було визначено Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексту Закон № 168).

Згідно з п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону № 168 обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю)

Законом України «Про податок на додану вартість» передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування передбачені ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 (далі по тексту Наказ № 165).

Відповідно до абз. 3 п. 2 Наказу № 165 під час виконання договорів про спільну (сумісну) діяльність податкова накладна виписується особою, яка веде облік результатів такої діяльності та відповідальна за утримання і внесення податку до бюджету. Податковий облік результатів спільної (сумісної) діяльності ведеться такою особою у загальновстановленому порядку окремо від обліку результатів іншої господарської діяльності.

Пунктом 18 Наказу № 165 передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Згідно з п.п.7.2.4. п.7.2 ст. 7 Закону № 168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону № 168)

Згідно з п. 7.4.1 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АР Крим 07.02.2008 року проведено державну реєстрацію юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваяр-Крим», про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 149251 від 07.02.2008 року (а.с.7).

Згідно зі свідоцтвом № 100098803 (а.с.8) 15.02.2008 року ТОВ «Ваяр-Крим» зареєстровано платником податку на додану вартість.

В межах господарської діяльності товариства 27.07.2009 року між ПП «Транс-Д» (продавцем) та ТОВ «Ваяр-Крим» (покупцем) було укладено договір № 27/07-1 купівлі продажу нафтопродуктів: палива пічного, палива нафтового, мазуту, бензину А-80, А-92, А-95, дизельного палива, бітуму дорожнього, мастила та ін. (а.с.20).

Згідно з товарно-транспортними накладними від 18.11.2009 року та від 19.11.2009 року (а.с.23) на виконання умов договору від 27.07.2009 року № 27/07-1 ПП «Транс-Д» було здійснено поставку товару ТОВ «Ваяр-Крим», а саме: пічного палива та мазуту М-40.

Згідно з видатковою накладною № 1119 від 19.11.2009 року вартість поставлено товару становить 177907,20 грн., у тому числі ПДВ 29651,20 грн. (а.с.21).

За результатами проведеної господарської операції ПП «Транс-Д» 19.11.2009 року було складено податкову накладну № 1119 на суму 177907,20 грн., у тому числі ПДВ 29651,20 грн. (а.с.22).

Позивачем 30.11.2009 року було проведено оплату нафтопродуктів згідно з договором № 27/07-1 від 27.07.2009 року у розмірі 177480,00 грн., у тому числі ПДВ 29580,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №169 від 30.11.2009 року з відміткою Відділення № 3300 «Сімферопольська дирекція» ПАТ «Банк Форум» (ЄДРПОУ 21574573) про проведення банківської операції (а.с.72), а також випискою з банківського рахунку у Відділенні № 3300 «Сімферопольська дирекція» ПАТ «Банк Форум» від 30.11.2009 року (а.с.25).

Як вбачається з матеріалів справи, суму податку на додану вартість у розмірі 29651,20 грн., сплачену за податковою накладною № 1119 від 19.11.2009 року, позивачем було віднесено до складу податкового кредиту за листопад 2009 року.

На думку відповідача, вказані дії позивача є протиправними, оскільки господарська операція, проведена з ПП «Транс-Д» на суму 177907,20 грн. є нікчемною, оскільки не була направлена на досягнення юридичних наслідків, крім того, складена ПП «Транс-Д» податкова накладна не відповідає вимогам законодавства, оскільки в ній вказана невірна адреса продавця.

Однак, наявними в матеріалах справи документами та встановленими в ході розгляду фактичними даними спростовуються твердження відповідача щодо неправомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2009 року суми у розмірі 29651,20 грн., сплаченої за податковою накладною № 1119 від 19.11.2009 року.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 23.12.2010 року (а.с.75-76) 27.05.2009 року проведено державну реєстрацію юридичної особи Приватного підприємства «Транс-Д».

Приватним підприємством «Транс-Д» 24.06.2009 року отримано свідоцтво платника податку на додану вартість за № 100232396 (а.с.48).

Отже, згідно з положеннями п.п.7.2.4. п.7.2 ст. 7 Закону № 168 ПП «Транс-Д», являючись платником податку (відомості про анулювання реєстрації в матеріалах справи відсутні), мало право на складення податкових накладних.

В акті перевірки № 1486/23-2/35650245 від 31.08.2010 року відповідачем було зазначено про те, що податкова накладна № 1119 від 19.11.2009 року складено з порушенням п.п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки фактичне місцезнаходження ПП «Транс-Д» не встановлено.

На підтвердження цих обставин відповідачем був наданий суду акт № 569/236-36523660 від 02.08.2010 року про неможливість проведення перевірки контрагента ПП «Транс-Д» у звязку з незнаходженням підприємства за юридичною адресою (а.с.45).

З метою спростування висновків відповідача позивачем в судове засідання був представлений витяг з ЄДРПОУ станом на 04.02.2011 року (а.с.92), в якому зазначено про те, що ПП «Транс-Д» відсутнє за юридичною адресою: 94325, Луганська область, Перевальський район, смт Комісарівка, вул. Пушкіна,3. Проте, вказані відомості були внесені до ЄДРПОУ 19.07.2010 року, тобто після проведення господарської операції з ТОВ «Ваяр-Крим».

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Крім того, суд зазначає, що ст. ст. 9, 10 Закону України «Про систему оподаткування» передбачені обвязки та права платників податків, однак вказаними нормами не передбачено ані право, ані обовязок платника податку при укладенні цивільно-правових угод перевіряти дані контрагента щодо його державної реєстрації.

Про обґрунтованість позиції позивача свідчить також той факт, що акт про неможливість проведення перевірки контрагента ПП «Транс-Д» у звязку з незнаходженням підприємства за юридичною адресою був складений Алчевською обєднаною державною податковою інспекцією у Луганській області (де перебувало на податковому обліку ПП «Транс-Д») вже після здійснення господарської операції за договором № 27/07-1 від 27.07.2009 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги або заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 70 КАС України передбачено, що докази повинні відповідати ознакам належності та допустимості.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч.4 ст. 70 КАС України).

Враховуючи зазначене вище, суд вважає акт № 569/236-36523660 від 02.08.2010 року про неможливість проведення перевірки контрагента ПП «Транс-Д» неналежним доказом у справі щодо незнаходження контрагента позивача за юридичною адресою.

Приймаючи до уваги, що вказана у податковій накладній № 1119 від 30.11.2009 року адреса ПП «Транс-Д» співпадає з адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд вважає, що вказана податкова накладна відповідає вимогам законодавства, зокрема Закону України «Про податок на додану вартість» та Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 «Про затвердження форми податкової накладної та порядок її заповнення» та було встановлено наступне.

Що стосується доводів позивача про фіктивність господарської операції, проведеної між ПП «Транс-Д» та ТОВ «Ваяр-Крим», враховуючи відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагента позивача, то суд зазначає наступне.

Відповідно до шляхового листа № 8 від 18.11.2009 року (а.с.51) вантажним автомобілем марки ДАФ, державний номер АК 64-33-ВС, було здійснено перевезення вантажу 36,796 т. палива пічного. Вказаний вантаж був направлений в розпорядження ТОВ «Ваяр-Крим».

Згідно з товарно-транспортною накладною від 18.11.2009 року, виписаною на вантаж паливо пічне, перевезення якого було здійснено вантажним автомобілем марки ДАФ, державний номер АК 64-33-ВС, пунктом навантаження є м. Євпаторія, с. Суворівське, ПП «Транс-Д».

Відповідно до шляхового листа № 9 від 19.11.2009 року (а.с.52) вантажним автомобілем марки ДАФ, державний номер АК 64-33-ВС, було здійснено перевезення вантажу 27,5 т. мазуту М-40. Вказаний вантаж був направлений в розпорядження ТОВ «Ваяр-Крим».

Згідно з товарно-транспортною накладною від 19.11.2009 року, виписаної на вантаж мазут М-40, перевезення якого було здійснено вантажним автомобілем марки ДАФ, державний номер АК 64-33-ВС, пунктом навантаження є м. Євпаторія, с. Суворівське, ПП «Транс-Д».

Судом встановлено, що транспортний засіб - вантажний автомобіль марки DAF, модель 85CF430, державний номер АК 6433 ВІ, був орендований ТОВ «Ваяр-Крим» згідно з договором № 15/04 від 15.04.2009 року, укладеним з приватним підприємцем ОСОБА_5 (а.с.84-85).

Отже, доводи відповідача щодо нікчемності правочину, укладеного між ТОВ «Ваяр-Крим» та ПП «Транс-Д», є необґрунтованими та спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Про законність угоди, укладеної між ТОВ «Ваяр-Крим» та ПП «Транс-Д», та її направленість на досягнення юридичних наслідків свідчить також той факт, що позивачем в подальшому було використано товар, отриманий від ПП «Транс-Д».

Так, згідно з договором № 149 від 11.11.2009 року ТОВ «Ваяр-Крим» було здійснено продаж продуктів нафтопереробки (палива пічного) Державній установі «Клінічний реабілітаційний медичний центр» Міністерства охорони здоровя України (а.с.65).

Відповідно до договору № 06/11-1 від 06.11.2009 року ТОВ «Ваяр-Крим» було здійснено поставку мазуту М-40 Комунальному підприємству «Севтепленерго» Севастопольської міської ради (а.с.67-68).

Про проведення господарських операцій за вказаними договорами свідчать складені за результатами їх здійснення видаткові та податкові накладні (а.с.66,69).

Відтак, суд вважає необґрунтованими висновки перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині віднесення до складу податкового кредиту суми у розмірі 29651,20 грн., сплаченої за податковою накладною № 1119 від 19.11.2009 року, що були виписана Приватним підприємством «Транс-Д».

Приймаючи до уваги зазначене вище, суд вважає податкове повідомлення-рішення № 0001572302/0 від 06.09.2010 року (№ 0001572302/1 від 05.11.2010 року) таким, що прийнято Державною податковою інспекцією в м. Євпаторії АР Крим протиправно, у звязку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи те, що рішення по справі ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

У судовому засіданні, яке відбулось 10.03.2011 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 15.03.2011 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим № 0001572302/0 від 06.09.2010 року (№ 0001572302/1 від 05.11.2010 року) про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Ваяр-Крим» податку на додану вартість в сумі 29651,20 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14825,60 грн.

3.Стягнути з державного бюджету України на користь Товариству з обмеженою відповідальністю «Ваяр-Крим» 97403, м. Євпаторія, вул. Інтернаціональна, 127, кв. 22; ЄДРПОУ 35650245) 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.