Постанова № 15101375, 01.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 березня 2011 р. Справа №2а-883/11/11/0170 об 16 годині 30 хвилин Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., при секретарі Бурдейній Г.Ю., розглянувши

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою

фізичної особи – підприємця ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим

про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування вимоги.

Суть спору: фізична особа – підприємець ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим та просить визнати протиправними дії відповідача відносно нарахування позивачу страхових внесків (збору на державне пенсійне страхування) до Пенсійного фонду України за період з 1 липня до 31 грудня 2010 року включно; визнати протиправною та скасувати вимогу про нарахування позивачу страхових внесків (збору на державне пенсійне страхування) №11 від 24.11.2010р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є платником фіксованого податку, тобто працює на спрощеній системі оподаткування відповідно до Закону України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства». Відповідно до ст. 6 цього закону суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок не є платником податків і зборів, обов'язкових платежів, у тому числі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Позивач у судове засідання не з’явився, надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутності. На задоволенні позовних вимог наполягав.

Відповідач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та в строк, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, про поважність причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Таким чином, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, який не з’явився.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа – підприємець 28.11.2003р. Роздольненською райдержадміністрацією, про що 26.11.2003р. у журналі обліку реєстраційних справ зроблено запис №04055512ф0010951 (а.с.6).

УПФУ в Роздольненському районі на підставі ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» було прийнято та направлено на адресу позивача вимогу №11 від 24.11.2010 р. про сплату боргу на суму 858,96 грн. за період з липня до вересня 2010р. (а.с.9-10).

Позивач, не погодившись із нарахуванням відповідачем позивачу страхових внесків та винесенням відповідачем відносно позивача вимоги про сплату боргу, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.03р. №1058-IV (далі - Закон №1058) із відповідними змінами та доповненнями.

Згідно ст. 1 Закону №1058 страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Законом України «Про внесення змін до Законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 2461-VI від 08.07.10 р. було внесено зміни до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.03р. №1058-IV, у тому числі до п.8 розділу ХV Прикінцеві положення.

Так відповідно до п.п. 4 п.8 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.03р. №1058-IV зі змінами та доповненнями у редакції Закону № 2461-VI від 08.07.10 р., до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду (крім підпункту 5, який діє протягом строку, визначеного Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників" від 24 червня 2004 року) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Статтею 1 Закону № 1058 передбачено, що мінімальний страховий внесок – це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Відповідно до п.1 ст.18 Закону № 1058 розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до п.2 ст.4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997, № 400/97-ВР (зі змінами та доповненнями станом на період нарахування відповідачем страхових внесків) на обов’язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених пунктом 1 статті 1 цього Закону, - 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 2 статті 2 цього Закону.

У відповідності до ст.53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» № 2154-VI від 27.04.10 р. (зі змінами та доповненнями станом на період нарахування відповідачем страхових внесків) мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 01 липня 2010 р. встановлена у розмірі 888 грн., з 01 жовтня 2010 р. у розмірі 907 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що позивач є фізичною осою - суб'єктом підприємницької діяльності, є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та відповідно до вищенаведених норм зобов’язаний сплачувати мінімальний страховий внесок за період липень - вересень 2010 р. у розмірі 294,82 грн. щомісячно (888 грн. х 33,2%), виходячи з суми мінімальної заробітної плати, встановленої у цей період Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» № 2154-VI від 27.04.10 р. (888 грн.) та ставкою збору для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, встановленою Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР (33,2 відсотка).

Отже позивач зобов’язаний був сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з липня по вересень 2010 р., щомісячно у розмірі 294,82 грн., а всього за період з липня по вересень 2010 р. повинен був сплатити страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 884,46 грн.

Згідно повідомлення – розрахунку сума зарахованої частини (єдиного або фіксованого податків) та сплачених страхових внесків складає 25,50грн. (а.с.8).

Таким чином, сума страхових внесків, що підлягає сплаті складає 858,96грн.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що відповідачем було обґрунтовано розраховано суму заборгованості зі сплати позивачем страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з липня по вересень 2010 р. у розмірі 884,46 грн.

Частиною 6 статті 20 Закону № 1058 передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, базовим звітним періодом у даному випадку є квартал. Отже позивач зобов’язаний був сплатити страхові внески за звітний квартал, тобто за період з липня по вересень 2010 р. – не пізніше 20 жовтня 2010 р.

Згідно з ч. 1,2 ст.106 Закону №1058 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Що стосується посилань позивача в обґрунтування позовних вимог на той факт, що позивач є платником фіксованого податку, що начебто звільняє його від сплати страхових внесків у вищенаведених розмірах, суд зазначає, що саме Закон №1058 визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом та цим Законом передбачено обов’язок фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, яка обрала особливий спосіб оподаткування (фіксований податок), на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачувати страхові внески в порядку, визначеному цим Законом, а саме щоквартально у розмірі 33,2 відсотка відносно мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленому Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» № 2154-VI від 27.04.10 р. (зі змінами та доповненнями станом на період нарахування відповідачем страхових внесків), а отже такі посилання позивача є необґрунтованими.

Згідно ч. 3 ст. 106 Закону № 1058 територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.

Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.

У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобов'язаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.

Відповідно до вимог п. 8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. N 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663, вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач на підставі ст.106 Закону № 1058 24.11.10 р. виніс відносно позивача вимогу про сплату боргу №11 на суму 858,96 грн.

Позивач скористався своїм правом на оскарження вимоги про сплату боргу в судовому порядку та просить скасувати вищенаведену вимогу.

Отже як вбачається з вищенаведеного, відповідач наділений повноваженнями виносити вимоги про сплату боргу, у разі не здійснення платником сплати боргу у розмірах та строках, визначених законодавством України та органом ПФУ.

Судом встановлено, що вимога про сплату боргу від 24.11.10 р. №11 була прийнята УПФУ в Роздольненському районі на підставі виявленої заборгованості зі сплати позивачем страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та картки особового рахунку платника, стосовно якого суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача щодо розрахування суми боргу зі сплати страхових внесків, враховуючи розмір мінімального страхового внеску у 3 кварталі 2010 р. та з урахуванням частини сплачених сум фіксованого податку.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв правомірно, обґрунтовано та з дотриманням вимог чинного законодавства, а отже не порушив права та інтереси позивача, надав докази правомірності своїх дій, а отже позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв’язку зі складністю справи, в судовому засіданні 01.03.2011 року проголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 04.03.2011 року.          

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.11,122, 158-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                   Москаленко С.А.