Рішення № 15100724, 26.04.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

26 квітня 2011 року справа № 5020-333/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рісінг»

(99003, м. Севастополь, вул. І. Голубця, 38, кв. 70)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юглігастрой»

(99059, м. Севастополь, пр. Античний, 3, оф. 1)

про стягнення 18218,22 грн.

Суддя Лазарев С.Г.

Представники:

позивача Какабадзе З.Д., директор, паспорт НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ УМВС України в місті Севастополі 19.05.2000; Ковальов О.І., довіреність б/н від 29.03.2011;

відповідача не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рісінг»звернулось до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юглігастрой»про стягнення 17736,18 грн., з яких: 15000,00 грн. заборгованість за договором, 1428,90 грн. пеня, 197,70 грн. інфляційні втрати, 1109,58 грн. 3% річних.

Ухвалою від 10.03.2011 суд прийняв позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує належним чином умови договору купівлі-продажу від 09.09.2008 в частині оплати за товар.

Представник позивача в судовому засіданні 26.04.2011 надав уточнення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 18218,22 грн., з яких: 15000,00 грн. заборгованість за договором, 1795,07 грн. пеня, 300,00 грн. інфляційні втрати, 1123,15 грн. 3% річних.

Відповідач в судові засідання 17.03.2011, 29.03.2011. 14.04.2011, 26.04.2011 явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 10.03.2011 не виконав.

Як вбачається з матеріалів справи, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Юглігастрой»є: м. Севастополь, пр. Античний, 3, оф. 1, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданим державним реєстратором Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя станом на 24.03.2011 (арк.с. 31-32).

Ухвали суду надсилались відповідачу за вищевказаною адресою. Таким чином про час та місце розгляду справи він був повідомлений належним чином та своєчасно.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У звязку з викладеним, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представникам позивача в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

09.09.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рісінг»(Продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Юглігастрой»(Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №2 (далі Договір), згідно з умовами якого Продавець зобовязується передати у власність Покупця кран башенний КБ-405-1А не комплект (далі товар) в кількості 1 штуки, а Покупець зобовязується прийняти і оплатити його вартість.

Відповідно до пункту 1.3. Договору вартість товару складає 15000,00 грн.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що передача і прийом крана башенного КБ-405-1А проводиться шляхом підписання сторонами акта прийому-передачі.

Згідно з пунктами 3.1.-3.2. Договору Покупець проводить оплату вартості товару на підставі рахунку, предявленного йому Продавцем протягом 3 банківських днів з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі товару. Розрахунки здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Продавця.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами всіх зобовязань по даному договору.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000040 від 10.09.2008, копія якої міститься в матеріалах справи (арк. с. 14), та актом прийому-передачі крана башенного КБ-405-1А від 10.09.2008 (арк. с. 8).

Згідно з пунктом 4.2. Договору відповідач зобовязаний був прийняти товар і провести за нього оплату в строки і в порядку, визначеними договором, проте до теперішнього часу свої зобовязання за Договором в частині оплати за товар не виконав, що і стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що між сторонами по справі був укладений договір купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

22.11.2010 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія (вих. №30) з вимогою сплатити кошти за товар в розмірі 15000,00 грн. (арк. с. 10).

Проте відповідач до теперішнього часу свої зобовязання за Договором не виконав, оплату за товар не здійснив, а тому, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором в розмірі 15000,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі статтями 230, 231 Господарського кодексу України та статтею 546 Цивільного кодексу України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем нарахована пеня за несвоєчасну сплату заборгованості за Договором в розмірі 1795,07 грн.

Наданий позивачем розрахунок пені перевірений судом та визнаний вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1795,07 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 300,00 грн. та 3% річних в розмірі 1123,15 грн.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних перевірений судом та визнаний вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1123,15 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Судом проведений перерахунок інфляційних втрат за формулою: (сума заборгованості х зведений індекс інфляції : 100) сума заборгованості, відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягають стягнення інфляційні втрати в розмірі: (15000,00 х 133,04 : 100) 15000,00 = 4956,00 грн.

Проте позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 300,00 грн.

Відповідно до пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Такого клопотання позивачем заявлено не було.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 300,00 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача державне мито в розмірі 177,36 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 400,00 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Згідно з Роз'ясненням Вищого арбітражного суду від 04.03.1998 №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

На підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач надав суду квитанцію №41 від 03.03.2011 про сплату 400,00 грн. за складання позовної заяви про стягнення заборгованості (арк. с. 13) та договір №_3_/-00 на складання позовної заяви від 02.02.2011 (арк. с. 47).

Таким чином, витрати по сплаті державного мита в розмірі 177,36 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 400,00 грн. покладаються судом на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юглігастрой» (99059, м. Севастополь, пр. Античний, 3, оф. 1, код ЄДРПОУ 34957695, р/р 2600101300334 в СФ ВАТ «Укрпромбанк», МФО 384834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рісінг» (99003, м. Севастополь, вул. І. Голубця, 38, кв. 70; код ЄДРПОУ 31682849, р/р 26009373134001 в СФ ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 324935) 18218,22 грн., з яких: 15000,00 грн. заборгованість за договором, 1795,07 грн. пеня, 300,00 грн. інфляційні втрати, 1123,15 грн. 3% річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юглігастрой» (99059, м. Севастополь, пр. Античний, 3, оф. 1, код ЄДРПОУ 34957695, р/р 2600101300334 в СФ ВАТ «Укрпромбанк», МФО 384834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рісінг» (99003, м. Севастополь, вул. І. Голубця, 38, кв. 70; код ЄДРПОУ 31682849, р/р 26009373134001 в СФ ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 324935) витрати по сплаті державного мита в розмірі 177,36 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 400,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.Г. Лазарев

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 27.04.2011