Рішення № 15100657, 11.04.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2011 р.Справа № 12/17-356-2011 Позивач: Відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” Відповідач: Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1

про визнання недійсним рішення Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.12.2010р. № 103-рш

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників:

від позивача: Корепанова О.О. довіреність від 29.12.2010р.

від відповідача: Костенко А.А. довіреність від 12.03.2011р.

Козирєва Г.В. довіреність від 21.12.2010р.

від третьої особи: ОСОБА_1 фізична особа

Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалися перерви з 18.02.2011р. по 11год.45хв. 28.02.2011р.; з 28.02.2011р. по 11год.30хв. 14.03.2011р.; з 14.03.2011р. по 11год.15хв. 23.03.2011р.; з 23.03.2011р. по 11год.45хв. 28.03.2011р.; з 28.03.2011р. по 09год.45хв. 01.04.2011р.;

СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго” (надалі ВАТ“Одесаобленерго”) в лютому 2011 року звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі АМК України ) про визнання недійсним рішення від 24.12.2010 р. № 103-рш (надалі - рішення), яким визнано, що дії ВАТ “Одесаобленерго” у вигляді здійснення відключення від електропостачання будинку, за адресою: АДРЕСА_1, з порушенням вимог Правил користування електричною енергією для населення, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у вигляді повної відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.02.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, їй присвоєно № 12/17-256-2011 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

17.02.2011р. до суду надійшло клопотання громадянки ОСОБА_1 (вх. № 5120/2011) про залучення останньої до розгляду у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача з підстав прийняття рішення АМК України на підставі звернення громадянки ОСОБА_1

В судовому засіданні, що відбулося 28.02.2011 р. клопотання громадянки ОСОБА_1 було розглянуто та відмовлено в його задоволені, з підстав того, що виходячи з приписів ст. 27 ГПК України, треті особи можуть вступити у справу якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Предметом розгляду у даній справі є визначення правомірності прийняття рішення відповідачем відносно застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій за порушення позивачем антимонопольного законодавства України, тому на думку суду, зазначений спір між позивачем та відповідачем не вплине на права або обовязки гр. ОСОБА_1

Проте, з метою повноти та всебічності розгляду справи, за ініціативою суду ухвалою господарського суду Одеської області від 01.04.2011р. гр. ОСОБА_1 було залучено до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.04.2011р. за заявою позивача термін розгляду справи було продовжено до 16.04.2011р.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити.

Представники відповідача позовні вимоги не визнають з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву (вх. № 5098/2011) та наданих суду поясненнях.

Третя особа проти позову заперечує з підстав, викладених у наданих суду письмових поясненнях що є у матеріалах справи.

В процесі розгляду справи представниками сторін надані додаткові матеріали, які оглянути судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

13.05.2010 року у відповідності до заявки про відключення № 1465 була припинено постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 споживачу ОСОБА_5, особовий рахунок НОМЕР_1, в звязку з виниклим боргом у розмірі 1924,20 грн.

21.05.2010 р., з підстав відключення будинку, який використовується як дача, за адресою: АДРЕСА_1, зі скаргою до Південного РЕМ ВАТ“Одесаобленерго” звернулась громадянка ОСОБА_1, онука ОСОБА_5, яка з сумою заборгованості не погоджувалась та просила поновити постачання електричної енергії.

Не погоджуючись з припиненням постачання електричної енергії громадянка ОСОБА_1 звернулась до АМК України з заявою щодо можливих порушень законодавства про захист економічної конкуренції з боку ВАТ “Одесаобленерго” шляхом відключення від електропостачання будинку, за адресою: АДРЕСА_1.

25.10.2010р. між гр. ОСОБА_1 та ВАТ“Одесаобленерго” було укладено договір поруки № 416100 відповідно до якого гр. ОСОБА_1 (поручитель) поручається перед ВАТ“Одесаобленерго” (Кредитор) за виконання зобовязання ОСОБА_5 (боржник) щодо оплати заборгованості по оплаті вартості спожитої електричної енергії у сумі 1539,05грн., за особовим рахунком № 416100, відкритому за адресою: АДРЕСА_1.

01.11.2010р. між ВАТ“Одесаобленерго” (електропостачальник) та гр. ОСОБА_5 (споживач) було укладено договір № 416100 про користування електричною енергією з побутовим споживачем.

Як зазначає позивач та не спростовують відповідач та третя особа після укладення вищенаведених договорів постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 позивачем було відновлено.

24.12.2010 р. АМК України винесено рішення у справі № 87-01/2010 про визнання дій ВАТ“Одесаобленерго” у вигляді здійснення відключення від електропостачання будинку, за адресою: АДРЕСА_1, порушенням вимоги чинного законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у вигляді повної відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання.

ВАТ “Одесаобленерго” вважаючи, що при припинення постачання електричної енергії споживачу за адресою: АДРЕСА_1 ним не було порушено антимонопольне законодавство, а рішення АМК України порушує його охоронювані законом права, звернулось до господарського суду Одеської області з відповідною позовною заявою.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Статтею 239 ГК України встановлені види адміністративно-господарських санкцій, одним з яких є адміністративно-господарський штраф.

Згідно зі ст. 48 Закону України “Про захист економічної конкуренції” за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: накладання штрафу, який за своєю правовою природою є адміністративно-господарською санкцією у вигляді штрафу.

Правила здійснення господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом регулюються Умовами та Правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, затвердженими постановою НКРЕ України від 13.06.1996 р. № 15/1 (надалі Умови та Правила), які розроблені відповідно до Закону України “Про електроенергетику”, Закону України “Про природні монополії”.

У відповідності до п. 3.8.1 Умов та Правил ліцензіат не має права відмовити споживачу, розташованому на закріпленій території, в укладенні договору про постачання електричної енергії і повинен забезпечувати купівлю на Оптовому ринку електричної енергії України електричної енергії для постачання будь-якому розташованому на закріпленій території споживачу на підставі договору про постачання електричної енергії.

Згідно зі ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” постачання фізичним особам електроенергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією.

Підключення електроенергії за заявою наймача (власника квартири) і відкриття особового рахунку слід вважати фактичним укладенням договору на умовах, передбачених Законом України "Про електроенергетику".

Як вбачається з матеріалів справи, постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 відбувалось на підставі відкритого особового рахунку НОМЕР_1 на імя ОСОБА_5.

Таким чином, договірні відносини щодо постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 виникли у ВАТ “Одесаобленерго” та ОСОБА_5.

Відповідно до п. 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28, споживачем електричної енергії є юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

Отже, споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_5.

Відповідно до довідки Кричунівської сільської ради Любашівського району Одеської області від 03.08.2010 р. № 148 ОСОБА_5 не зареєстрована, проте постійно проживає на території сільської ради одна.

Як встановлено судом підставою для початку розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції № 87-01/2010 ООТВ АМК було звернення громадянки ОСОБА_1 яка є онукою гр. ОСОБА_5

В свою чергу, згідно зі ст. 36 Закону України “Про захист економічної конкуренції” органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за, зокрема, заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

З матеріалів справи вбачається, що права громадянки ОСОБА_1, як споживача ВАТ“Одесаобленерго”, останнім не порушувались, оскільки договірні відносини щодо постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 виникли у ВАТ “Одесаобленерго” та ОСОБА_5, крім того судом встановлено, що ВАТ“Одесаобленерго” повністю не відмовлялося від реалізації гр. ОСОБА_5 як власниці та гр. ОСОБА_1 як користувачу електричної енергії , а тому підстави для порушення розгляду справи на підставі звернення громадянки ОСОБА_1 у відповідача були відсутні.

Відсутні підстави для початку розгляду справи й щодо порушення прав ОСОБА_5, оскільки правовідносини між ВАТ “Одесаобленерго” та споживачем з приводу постачання електричної енергії не припинялися.

З матеріалів справи, а саме листа ОТП НКРЕ України від 09.09.2010 р. № 30-15-19/363 встановлено, що позивачем порушено вимоги п. 35 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.99р. № 1357 (надалі - Правил) щодо порядку повідомлення споживача про відключення електричної енергії, а власником особовому рахунку НОМЕР_1 неодноразово порушувалися вимоги п. 20 Правил щодо дотримання строків оплати за спожиту електроенергію.

Крім того у зазначеному листі ОТП НКРЕ України зазначено, що оскільки споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем та енергопостачальником, ВАТ “Одесаобленерго” зобовязане відновити електропостачання ( з дотриманням вимог п. 36 Правил) після укладання договору про користування електричною енергією.

Тобто, аналізуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відключення обєкту споживання електричної енергії у звязку із наявністю у споживача заборгованості з оплати навіть з порушенням порядку, передбаченого п. 35 Правил не є припиненням правовідносин сторін щодо постачання електричної енергії, а є заходами забезпечення виконання зобовязання, а тому на думку суду, ООТВ АМК України неправомірно кваліфікувало дії ВАТ “Одесаобленерго” за п. 5 ч. 2 ст. 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.

У відповідності до ст. 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, є повна відмова від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання.

Як вбачається з вищевикладеного, ВАТ “Одесаобленерго” не відмовляло споживачу від реалізації товару, в даному випадку електричної енергії, за відсутності альтернативних джерел придбання, а лише скористувалось заходами для захисту своїх прав та впливу на споживача, який належним чином не виконує свої зобовязання.

Відповідно до ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З урахуванням зазначеного, суд не приймає до уваги доводи відповідача та третьої сторони так як вони базуються на довільному трактуванні законодавства України щодо порушення позивачем порядку відключення споживача від електроживлення, а не підтверджують порушення позивачем антимонопольного законодавства.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що в діях ВАТ “Одесаобленерго” ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, у вигляді повної відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання, відсутні, що є підставою для визнання рішення ООТВ АМК від 24.12.2010 р. № 103-рш недійсним.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита в сумі 85, 00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах в сумі 236 грн.

Керуючись ст.ст.32,33,44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов - задовольнити.

2.Визнати недійсним рішення Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.12.2010 р. № 103-рш.

3.Стягнути з Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20992104) на користь Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго” (м. Одеса, вул. Садова, 3, код ЄДРПОУ 00131713) 85(вісімдесят пять) грн. витрат на сплату державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Рішення підписане 18.04.2011р.

ю.

Суддя Цісельський О.В.