Рішення № 15100624, 14.04.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" квітня 2011 р.

Справа № 35/17-502-2011

За позовом Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт"

до відповідача Державного підприємства водних шляхів "Устьдунайводшлях"

про стягнення 356168грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь

Від позивача: Чурай Г.В., довіреність №30-17/5 від 04.01.11р.;

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Державне підприємство "Херсонський морський торговельний порт" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства водних шляхів "Устьдунайводшлях" про стягнення заборгованості у розмірі 356168грн., а саме: основного боргу у розмірі 350000грн., індекс інфляції у розмірі 3900грн., 3%річних у розмірі 2268грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.02.11р. порушено провадження у справі №35/17-502-2011.

Відповідач в судові засідання не з’являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань згідно наявних в матеріалах справи поштових повідомлень, однак при цьому відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про поважність причин відсутності не повідомив, своє право на захист не використав, у зв’язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

Поряд з цим на адресу господарського суду надійшла телеграма вх.№11548/2011 від 14.04.11р. від відповідача, згідно якої представник відповідача просив суд у зв’язку із зайнятістю в іншому процесі перенести розгляд справи на більш пізнішу дату, яка була отримана після судового засідання призначеного на 14.04.11р. о 10:15.

Приймаючи до уваги закінчення 14.04.2011р. строку розгляду справи передбаченого ст. 69 ГПК України, а клопотання про продовження строку розгляду справи до суду не надходило, відкладення розгляду справи не виявляється можливим.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

30.11.09р. між Державним підприємством водних шляхів "Устьдунайводшлях" (Позичальник) та Державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" (Позикодавець) було укладено договір №78/09/471Р, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти(позика) в розмірі, що обумовлений даним договором, а Позичальник зобов'язується повернути її Позикодавцеві в порядку та у строк, визначені умовами даного договору.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що сума позики за даним договором становить 350000грн.

Згідно п.2.2. за даним договором проценти не нараховуються і не сплачуються.

Відповідно до п.4.1. договору позика за цим договором надається строком на три календарних місяці з моменту надання суми позики згідно графіку повернення позики: січень - 100000грн., лютий - 100000грн., березень - 150000грн. 2009року.

Згідно п. 5.1. договору - Позичальник зобов'язаний повернути суму позики (або неповернену її частину в разі дострокового погашення частини позики) в останній день строку, установленого в п. 4.1. цього договору.

Відповідальність сторін визначена розділом 6 цього договору.

Відповідно до п.6.1 за неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України.

Згідно п.8.1. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту надання Позикодавцем суми позики Позичальнику та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов’язань за договором.

Платіжним дорученням №2169 від 01.12.09р. позивачем було здійснено перерахування грошових коштів відповідачу у сумі 350000грн.

27.01.10р. позивачем було направлено на адресу відповідача лист №06-30/ФГ/2 з проханням щодо необхідності перерахувати суму позики.

12.02.10р. позивач направив на адресу відповідача лист №06-30/ФГ/16 з вимогою щодо необхідності перерахування суми позики.

10.03.2010р. між сторонами було укладено Додаткову угоду №1, згідно якої сторони домовились п.4.1. договору викласти в наступній редакції: ”Позика за цим договором, надається строком на 12 календарних місяці з моменту надання суми позики згідно графіку повернення позики: вересень 2010 року - 100000грн., жовтень 2010 року - 100000грн., листопад 2010 року - 150000грн.”

16.03.11р. Державне підприємство водних шляхів "Устьдунайводшлях" направив на адресу Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт"лист №163-3, згідно якого у зв’язку зі скрутним фінансовим становищем просив розглянути питання щодо продовження терміну дії договору на один рік до 30.11.10р.

17.09.10р. листом №06-30/ФГ/127 Державне підприємство "Херсонський морський торговельний порт" нагадало відповідачу про необхідність повернення фінансової допомоги в сумі 350000грн. згідно погодженого графіку.

19.11.10р. на адресу позивача надійшов лист Державного підприємства водних шляхів "Устьдунайводшлях" №2/3, згідно якого було запропоновано розглянути та погодити новий графік погашення боргу.

Однак всупереч вимог договору та всупереч нового графіку, який був запропонований відповідачем в листі №2/3 від 19.11.2010р., погашення заборгованості та повернення грошових коштів не відбулося.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов’язку щодо повернення грошових коштів, позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 356168грн., а саме: основний борг у розмірі 350000грн., індекс інфляції у розмірі 3900грн., 3%річних у розмірі 2268грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відносини позики регулюються положеннями ЦК та іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Так, як вбачається з матеріалів справи, на підставі платіжного доручення №2169 від 01.12.09р. позивачем на виконання умов договору було перераховано відповідачу 350000грн.

Однак, як встановлено судом, у встановлений строк відповідачем не була повернута сума позики, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Так, неповерненням позивачу суми позики в розмірі 350000грн. відповідач порушив умови договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України та є підставою для стягнення цієї суми у судовому порядку. Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної заборгованості.

Разом з тим невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), в силу ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За приписами ст. 1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 2268грн., індексу інфляції у сумі 3900грн.

Відповідно до п.6.1 за неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України. Порушенням зобов’язань є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначних змістом зобов’язання.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 2268грн., індексу інфляції в сумі 3900грн., обрахованих із суми заборгованості в розмірі 350000грн. підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Станом на день розгляду справи відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не представив.

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" до Державного підприємства водних шляхів "Устьдунайводшлях" про стягнення заборгованості у розмірі 356168грн., а саме: основного боргу у розмірі 350000грн., індекс інфляції у розмірі 3900грн., 3%річних у розмірі 2268грн., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита на суму 3561,68грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на суму 236грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства водних шляхів "Устьдунайводшлях" (68609, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Героїв Сталінграду, 36; код ЄДРПОУ 31091889; р/р 26000010106964 у філії „Укрексімбанку” м. Ізмаїл, МФО 328629) на користь Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (73000, м. Херсон, пр. Ушакова, 4, п/р №2600201693454 в ХФ АТ „Укрексімбанк", МФО 352639, код ЄДРПОУ 01125695) суму основного боргу у розмірі 350000(триста п’ятдесят тисяч)грн., індекс інфляції у розмірі 3900(три тисячі дев’ятсот)грн., 3%річних у розмірі 2268(дві тисячі двісті шістдесят вісім)грн., витрати по сплаті держмита на суму 3561(три тисячі п’ятсот шістдесят одну)грн.68коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236(двісті тридцять шість)грн.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Суддя Гут С.Ф.

Повний текст рішення складено 18.04.2011р.