Постанова № 1510041, 19.03.2008, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2008 р.

№ 18/2373

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенко Г.П. –головуючого,

Костенко Т.Ф.,

Муравйова О.В.

розглянувши матеріали

касаційної скарги

Відкритого акціонерного товариства "Старокостянтинівський спеціалізований кар’єр",

с. Красносілка Старокостянтинівського району Хмельницької області

на постанову

Житомирського апеляційного господарського суду від 04.12.2007 р.

у справі

господарського суду Хмельницької області

за позовом

Статутного територіально-галузевого об’єднання "Південна залізниця", м. Харків

до

Відкритого акціонерного товариства "Старокостянтинівський спеціалізований кар’єр",

с. Красносілка Старокостянтинівського району Хмельницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача

Відкритого акціонерного товариства Харківський машинобудівельний завод "Світло шахтаря",

м. Харків

про

стягнення 40025 грн.

за участю представників сторін:

позивача: Болотова Е.І. за дов. від 06.04.2007р. №555,

відповідача: Кармаліта Т.В. за дов. від 10.01.2008р. №3, Пастух В.Л. за дов. від 07.01.2008р. №1,

третьої особи: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Статутне територіально-галузевого об’єднання "Південна залізниця", м. Харків звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Старокостянтинівський спеціалізований кар’єр", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Відкритого акціонерного товариства Харківський машинобудівельний завод "Світло шахтаря" про стягнення 40025, 00 грн. штрафних санкцій, 400, 25 грн. витрат по сплаті державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 20.06.2007р. у справі №18/2373, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 04.12.2007р. з даної справи позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням та постановою з даної справи, ВАТ "Старокостянтинівський спеціалізований кар’єр" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити позов без розгляду, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти суперечать законодавству України.

Розпорядженням в.о. Голови судової палати Вищого господарського суду України від 18.03.2008 №02-12.2/87 суддю Рогач Л.І. замінено на суддю Муравйова О.В.

Третя особа з даної справи не реалізувала своє процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.

Як встановлено господарським судом першої та апеляційної інстанції, у відповідності до залізничної накладної станції Старокостянтинів Південно-Західної залізниці №32731118 ВАТ "Старокостянтинівський спеціалізований кар’єр" здійснив відвантаження вантажу - щебеня гранітного у вагонах №66782954, №66734849, №64955669, №67868414 ВАТ Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря", м. Харків за номером коду 3712. На вказане відправлення вантажу, відправником надано станції навантаження комплект перевізних документів. Проте, в залізничній накладній №32731118 ВАТ "Старокостянтинівський спеціалізований кар’єр" замість належного коду 3712 зазначено код одержувача вантажу - 00165712.

Про дану обставину зазначено в листі від 13.11.2006р. та, у відповідності до п.3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 08.07.2002 р. та ст.129 Статуту залізниць України, станцією Харків складено акт загальної форми №12 (форми ГУ - 23) від 13.11.2006 р.

Згідно ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 № 457 (далі Статут), накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданим залізниці відправником разом з вантажем.

Відповідно до п.1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №863/5084 (далі Правила), накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею та користь третьої особи - одержувача.

Згідно п. 2.1 Правил перевезення вантажів вантажовідправник при заповненні комплекту перевізних документів повинен вказати точне й повне найменування установи, підприємства, організації, особи - одержувача вантажу, його цифровий код, поштову адресу та інші дані зазначені в даному пункті цих Правил.

Пунктом 5.5 Правил перевезення вантажів встановлено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст.122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Статтею 122 Статуту залізниць України визначено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст.118 цього Статуту, якою встановлено стягнення штрафу у п’ятикратному розмірі плати за користування вагонами. При цьому відправник несе відповідальність перед залізницею за наслідки, які виникли.

Враховуючи викладене, а також те, що факт невірного зазначення відправником - ВАТ "Старокостянтинівський спеціалізований кар’єр" у залізничній накладній коду одержувача, як встановлено господарським судом першої та апеляційної інстанції, підтверджується матеріалами справи та не оспорюється скаржником, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог, колегія суддів визнає правомірним та обгрунтованим.

Разом з тим, колегія звертає увагу, що відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності обставин, які мають істотне значення.

Аналогічна за змістом і ст. 233 Господарського кодексу України згідно якої, у разі, якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач заявив клопотання про застосування ст. 233 ГК України, з посиланням на те, що вантаж отриманий вчасно та без втрат, а збитки залізниці не спричинені.

Однак, ні місцевим господарським судом ні господарським судом апеляційної інстанції, вказані норми права не застосовані та клопотання третьої особи до уваги не прийнято. Суди не перевірили, наявність чи відсутність збитків та не співвставили нарахований штраф із вартістю вантажу чи наявністю збитків.

Враховуючи, що судами не встановлено усю сукупність обставин, які мають значення для справи та не застосовано законодавство, яке підлягає застосуванню в даному випаду, колегія суддів вважає, що всі ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, у зв’язку з чим вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 04.12.2007р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 20.06.2007р. у справі №18/2373 скасувати.

Справу направити до господарського суду Хмельницької області на новий розгляд.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді: Т.Ф. Костенко

О.В. Муравйов