Рішення № 15099769, 28.04.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2011 р. Справа № 5010/533/2011-27/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В. , при секретарі судового засідання Федорук О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ТзОВ "Корпорація "Українські мінеральні води", (юридична адреса: Михайла Грушевського, 4, Печерський район, м. Київ, 01001; поштова адреса: вул. Ямська, 28, м. Київ, 03038)

до відповідача: ТзОВ "Західноукраїнська продовольча компанія "Берест - Продторг" (вул. Торгова, 1, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76019)

про стягнення боргу в сумі 31 054, 73 гривень.

За участю представників сторін:

Від позивача: Яремчук С.М. - представник, (паспорт НОМЕР_1 виданий 11.11.2000 року Тисменицьким РВ УМВС в Івано-Франківській області, довіреність від 28.03.2011 року).

Від відповідача: не з'явився.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Українські мінеральні води" (далі позивач) звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська продовольча компанія "Берест - Продторг" (далі відповідач) про стягнення боргу та штрафних санкцій по дистрибюторській угоді № 7/040110 від 04.01.2010 року в сумі 31 054, 73 гривень.

Крім того, позивач просив суд покласти судові витрати на відповідача.

06.04.2011 року та 27.04.2011 року представником позивача подано заяви (Вх. № 3003/2011 - свх. від 07.04.2011 року та Вх. № 3595/2011- свх. від 27.04.2011 року відповідно) про уточнення до позовної заяви про стягнення боргу (збільшення позовних вимог). Вимоги викладено в наступній редакції: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська продовольча компанія "Берест - Продторг" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Українські мінеральні води" заборгованості в сумі 32 113, 92 гривень, з яких 29 155, 62 гривень - основний борг, 1 745, 74 гривень - пеня, 337, 89 гривень - 3% річних та 874, 67 гривень - інфляційних втрат. Заяви про збільшення розміру позовних вимог прийнято судом до розгляду, справа розглядається відповідно до збільшених позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем договірних зобов'язань, щодо своєчасності розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою суду від 17.03.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 31.03.2011 року.

Ухвалами суду від 31.03.2011 року, 14.04.2011 року розгляд справи відкладався на 14.04.2011 року та 28.04.2011 року, відповідно.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та заявах про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, заперечення проти позову не подав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що, свідчать поштові повідомлення, які містяться у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Між сторонами 04.01.2010 року укладено дистрибютерську угоду № 7/040110, яка по своїй природі є договором поставки, згідно розділу 1 якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Українські мінеральні води" (постачальник) підтвердив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська продовольча компанія "Берест - Продторг" є дистрибютером по реалізації товару постачальника на території Івано-Франківської області та м. Івано-Франківська.

Дистрибютор може від свого імені і на свій розсуд укладати угоди з покупцями у відведеній території на реалізацію товару (п. 1.2. угоди).

Постачальник зобовязується систематично поставляти та передавати у власність дистрибютора товар у терміни та в порядку передбаченому цим договором та додатками до нього, а дистрибютор зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даної угоди (п. 1.3. угоди).

Відповідно до п. 1.4. угоди асортимент, кількість, терміни та умови поставок товару визначаються сторонами на кожну партію окремо. Документом, що підтверджує виникнення замовлення на кожну партію товару є заявка/замовлення дистрибютора . з подальшим погодженням постачальника. Допускаються і усні форми заявок, але при цьому дистрибютор не має права вимагати поставок більшої кількості товару, ніж йому пропонує постачальник в момент відпуску товару.

Приймання - передача товару здійснюється на складі постачальника або дистрибютора, в залежності від умов поставки (п. 9.1. угоди).

Розрахунок за кожну партію товару здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 26 календарних днів з дня відвантаження товару. За взаємною згодою сторін порядок розрахунку може бути змінено шляхом внесення готівкових грошових коштів в касу постачальника, передачі векселя, розрахунок в натурі, тощо, якщо подібні форми розрахунку не будуть протирічити вимогам діючого на момент розрахунку законодавства (п. 8.1. та п. 8.2. угоди).

Згідно п. 10.1. дана угода набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2010 року.

На підставі розхідних накладних № 2387/1 від 01.07.2010 року, № 2210/1 від 12.07.2010 року, № 2570/1 від 16.07.2010 року, № 2680 від 26.07.2010 року та № 2825 від 03.08.2010 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар, у строки та розмірі обумовлені умовами дистрибюторської угоди. Даний факт підтверджує акт звірки розрахунків, складений сторонами станом на 31.12.2010 року (аркуш справи 22).

Однак, в порушення договірних зобовязань відповідач не провів розрахунки за поставлений товар в повному обсязі.

Матеріали справи містять акт звірки розрахунків, підписаний та скріплений печатками сторін, з огляду на який станом на 31.12.2010 року борг відповідача перед позивачем становить 29 155, 62 гривень.

За прострочення термінів розрахунку, передбачених п. 8.1. цієї угоди дистрибютор виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен календарний день прострочення (п. 11.3. угоди).

Тому за прострочення термінів розрахунків за отриманий товар дистрибютору була нарахована пеня в розмірі 1 745, 74 гривень за період з 25.11.2010 року по 14.04.2011 року.

За прострочення виконання грошового зобовязання, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідачу нараховано 3% річних в сумі 337, 89 гривень та 874, 67 гривень - інфляційних втрат за період з 25.11.2010 року по 14.04.2011 року.

Суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення з огляду на наступне:

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема, із договорів.

В силу ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня предявлення вимоги якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Слід визнати обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 1 745, 74 гривень, 3% річних в сумі 337, 89 гривень та 874, 67 гривень - інфляційних втрат за період з 25.11.2010 року по 14.04.2011 року, враховуючи наступне:

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 зазначеної статті).

Частина 6 ст. 232 Господарського кодексу України вказує на те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Пунктом 11.3. дистрибюторській угоді № 7/040110 від 04.01.2010 року передбачено право позивача на нарахування пені.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи, тому позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості в розмірі 32 113, 92 гривень, з яких 29 155, 62 гривень - основний борг, 1 745, 74 гривень - пеня, 337, 89 гривень - 3 % річних та 874, 67 гривень - інфляційні втрати є обґрунтованими.

За правилами, встановленими ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 549, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Українські мінеральні води" (юридична адреса: Михайла Грушевського, 4, Печерський район, м. Київ, 01001; поштова адреса: вул. Ямська, 28, м. Київ, 03038) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська продовольча компанія "Берест - Продторг" (вул. Торгова, 1, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76019) - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська продовольча компанія "Берест - Продторг" (вул. Торгова, 1, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76019, ідентифікаційний код 22180534) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Українські мінеральні води" (юридична адреса: Михайла Грушевського, 4, Печерський район, м. Київ, 01001; поштова адреса: вул. Ямська, 28, м. Київ, 03038, ідентифікаційний код 22950707) - 32 113, 92 гривень (тридцять дві тисячі сто тринадцять гривень дев'яносто дві копійки), з яких 29 155, 62 гривень - основний борг, 1 745, 74 гривень - пеня, 337, 89 гривень - 3 % річних, 874, 67 гривень - інфляційні втрати, а також 321, 14 гривень (триста двадцять одну гривню чотирнадцять копійок) сплаченого державного мита та 236, 00 гривень (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Михайлишин В. В.

Повне рішення складено 28.04.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Михайлишин В. В. 28.04.11