Рішення № 15099568, 19.04.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.04.2011 Справа № 5008/364/2011

за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Мукачево

до відповідача малого приватного підприємства „Рута”, смт. Н. Апша Тячівського району

про стягнення заборгованості в сумі 146893,63 грн. за надані послуги транспортного експедирування.

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача ОСОБА_2, (представник за довіреністю від 06.04.2011 року)

Від відповідача Влад І.І., директор

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, м. Мукачево до малого приватного підприємства „Рута”, смт. Н. Апша Тячівського району про стягнення заборгованості в сумі 146893,63 грн. за надані послуги транспортного експедирування.

Представникам сторін розяснено права і обовязки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

Представник позивача підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи та в обгрунтування позову надав замовлення на перевезення і виписки по поточному рахунку в підтвердження тарифів на перевезення.

На повторну вимогу суду відповідач копію довідки про включення до ЄДРПОУ та письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування не подав, чим не виконав ухвали суду від 28.03.2011 року та 07.04.2011 року.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив позов, однак доказів в обгрунтування заперечення не надав, натомість, просить суд надати відстрочку виконання рішення суду, з огляду на складний фінансовий стан підприємства.

Представник позивача не заперечив надання відстрочки строком на 1 місяць.

Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/364/2011

від 19.04.2011 року

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представників кожної сторони, суд

ВСТАНОВИВ:

05.01.2009 року між МПП „Рута” (відповідачем у справі) та ФОП ОСОБА_1 (позивачем у справі) був укладений договір на транспортно експедиційне обслуговування та міжнародні перевезення вантажів, згідно якого позивач зобовязався прийняти вантаж, забезпечити його перевезення і видати його уповноваженій особі, а відповідач в свою чергу підготувати вантаж, товаросупровідні документи для перевезення, передати їх та оплатити надані послуги.

Відповідно до даного договору позивач надав експедиційні послуги по забезпеченню перевезення ввірених вантажів за маршрутами: Рахів Італія, Тячів Італія, Діброва Італія. Відповідно до п. 6.2. договору оплата проводиться в термін до 20 календарних днів з дня отримання оригіналів: рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт та оригіналу CMR накладної.

Заборгованість відповідача в сумі 146893,63 грн. основного боргу щодо оплати за надані, згідно договору № 05/01/09 на транспортно експедиційне обслуговування та міжнародні перевезення вантажу від 05.01.2009 року, послуги на транспортно експедиційне обслуговування та міжнародні перевезення, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- рахунками фактурами: № СФ 0000001 від 04.01.2010 року, № СФ 0000002 від 12.01.2010 року, № СФ 00003 від 28.01.2010 року, № СФ 0000004 від 17.03.2010 року;

- актами здачі прийняття робіт (надання послуг): № ОУ 0000001 від 04.01.2010 року, № ОУ 0000002 від 12.01.2010 року, № ОУ 0000003 від 28.01.2010 року, № ОУ 0000004 від 17.03.2010 року;

- CMR накладними від 05.01.2010 року, 13.01.2010 року, 01.02.2010 року, 18.03.2010 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново господарські зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/364/2011

від 19.04.2011 року

Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобовязання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобовязання кредитор вправі вимагати виконання обовязку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобовязань у відносинах. Підставою виникнення зобовязання є

юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобовязальні відносини між сторонами, є надання послуг на експедиційно транспортне обслуговування та міжнародні перевезення (ст. 11 ЦК України).

Отже, обовязок відповідача оплатити вартість наданих послуг експедиційно транспортного обслуговування та міжнародних перевезень є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Женевської Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року положення цієї Конвенції застосовуються до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін. Україна являється країною учасницею даної Конвенції на підставі Закону України „Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів” від 01.08.2006 року.

Між тим, відповідно до ст. 9 Закону України „Про транспортно експедиторську діяльність”, ст. 929 ЦК України та ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Частиною 2 статті 12 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність” встановлено, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Відтак, договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/364/2011

від 19.04.2011 року

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності субєктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обовязкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися колом обставин, які зумовлюють застосування до правопорушника заходів цивільно правової відповідальності.

Втім, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві на використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його правового становища.

Застосовуючи у нормах цивільного законодавства морально правових категорій „справедливість”, „розумність”, „добросовісність” і активне застосування відповідних загальноправових та галузевих принципів при здійсненні судочинства, судом виокремлюються ті норми Цивільного кодексу України, які вимагають додержуватися моральних засад суспільства при визначенні обсягу цивільної правоздатності, здійсненні цивільних прав і обовязків (ч.1 ст. 19, ч.4 ст. 13, ч.4 ст. 26, ч.2 ст. 300, ч.2 ст. 319 ЦК України). Законодавчо закріплений імператив добросовісності і у зобовязальних відносинах (ч.3 ст. 509 ЦК України).

У порушеному контексті є також те значення, що надається моралі, саме як одному з головних елементів визначення суті права у рішеннях Конституційного суду України, зокрема, (рішення КСУ від 24.03.2005 року № 2-рп/2005 та від 02.11.2004 року № 15-рп/2004), де зазначено: „одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства”.

При постановленні судового рішення враховується характер зобовязання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобовязання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно

правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/364/2011

від 19.04.2011 року

встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору, відстрочивши виконання рішення суду до 19.05.2011 року, як виняток (обставин реального виконання рішення суду), чим задоволити клопотання відповідача.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2, 22 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з малого приватного підприємства „Рута” (смт. Н. Апша Тячівського району, вул. Калініна, 2 „а”; код 22070018) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) суму 146893,63 (сто сорок шість тисяч вісімсот девяносто три грн. 63 коп.) основного боргу та 1468,93 (одну тисячу чотириста шістдесят вісім грн. 93 коп.) у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 (двісті тридцять шість грн.) у відшкодування витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ з 20.05.2011 року.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.